ЄУН: 336/8560/24
Провадження №: 2/336/1819/2025
м. Запоріжжя 8 липня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Якущенко Е.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди, -
За поданим до суду позовом позивач просить:
1.«Визнати недостовірною та такою, що принизила честь та гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 , а саме: « ОСОБА_1 погрожує, палить будинки, обливає людей кислотою», « ОСОБА_1 не заплатила 20 мільйонів доларів податків», «це страшна людина», «вона входить в довіру і забирає товар», « ОСОБА_1 платила заробітну плату і коли сума доходила до 30 тисяч звільняла і повертала собі ці гроші», « ОСОБА_1 безпричинно звільняла, била, виганяла людей», «вона забирає останнє», «вона зі своїм чоловіком йде в депутати, як-то кажуть братва рвется к власти», «вона присвоїла готівку», « ОСОБА_1 це ракова пухлина України, яка пускає свої метастази 15 років», « ОСОБА_1 . Спілкується з ОСОБА_4 , вони є проросійськими, можливо вони займаються контрабандою».
2.Зобов'язати ОСОБА_2 у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену ним недостовірну інформацію, а саме: « ОСОБА_1 погрожує, палить будинки, обливає людей кислотою», « ОСОБА_1 не заплатила 20 мільйонів доларів податків», «це страшна людина», «вона входить в довіру і забирає товар», « ОСОБА_1 платила заробітну плату і коли сума доходила до 30 тисяч звільняла і повертала собі ці гроші», « ОСОБА_1 безпричинно звільняла, била, виганяла людей», «вона забирає останнє», «вона зі своїм чоловіком йде в депутати, як-то кажуть братва рвется к власти», «вона присвоїла готівку», « ОСОБА_1 це ракова пухлина України, яка пускає свої метастази 15 років», « ОСОБА_1 Спілкується з ОСОБА_4 , вони є проросійськими, можливо вони займаються контрабандою», тим же способом, яким вона була поширена, а саме шляхом розміщення відповідного відео на своїй особистій сторінці у мережі Instagram.
3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп) моральної шкоди, завданої в наслідок поширення ОСОБА_2 недостовірної інформації.
4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
5.Проводити розгляд справи без участі позивача».
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила наступне.
«ІНФОРМАЦІЯ_5 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Instagram, яка містить знак верифікації акаунта Інстаграм, що надає акаунту статусу «офіційного» та підтверджує, що він належить саме цій відомій особистості, а не фейку, ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було опубліковано відео, де останній особисто озвучуючи завідомо неправдиві відомості щодо мене, використовуючи мої особисті фото. Дане відео доступне за посиланням на ІНФОРМАЦІЯ_3 а також додатково як електронний доказ долучене до матеріалів позовної заяви, з необхідності буде направлене на адресу суду на електронному носієві. Зокрема, ОСОБА_2 поширено недостовірну інформацію, що порочить мою честь, гідність та ділову репутацію, а саме: « ОСОБА_1 погрожує, палить будинки, обливає людей кислотою», відповідачем не вказано адреси будинків, їх власників, дати даних начебто дій, наслідки даних дій, докази вчинення даних дій; « ОСОБА_1 не заплатила 20 мільйонів доларів податків», відповідачем не вказати за що ці податки повинно було сплатити, за який період, докази несплати тощо; «це страшна людина», «вона входить в довіру і забирає товар», «Завадська платила заробітну плату і коли сума доходила до 30 тисяч звільняла і повертала собі ці гроші», Відповідачем не вказано ПІБ, прийнятих на роботу та звільнених працівників, дата, адреса їх роботи, спеціальність, докази даних дій; « ОСОБА_1 безпричинно звільняла, била, виганяла людей», «вона забирає останнє», «вона зі своїм чоловіком йде в депутати, як-то кажуть братва рвется к власти», «вона присвоїла готівку», « ОСОБА_1 це ракова пухлина України, яка пускає свої метастази 15 років», « ОСОБА_1 . Спілкується з ОСОБА_4 , вони є проросійськими, можливо вони займаються контрабандою». Крім того, ОСОБА_2 було повідомлено про подання ним щодо мене завідомо неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Дані факти є завідомо неправдивими. Жодних заяв про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень ОСОБА_1 ніколи й ніким не подавалось, жодного разу до кримінальної чи адміністративної відповідальності я особисто не притягалася. Також ОСОБА_2 з метою дискредитації та завдання матеріальних збитків, використано комерційні найменування та ТОВ «МАКСБІРХАУЗ», ЄДРПОУ 43254985 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДИНАСТІЯ» ЄДРПОУ 35843079, керівником яких є ОСОБА_1 . Вважаю, що це спричинило значну шкоду діловій репутації позивача …
Звертаю увагу Суду, що поширена відносно позивача відповідачем інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, не має судимостей, під слідством не перебуває. Крім того, ОСОБА_1 є підприємцем, меценатом має чисельні нагороди, подяки, грамоти, з перших днів повномасштабної війни, розпочатої російською федерацією проти держави Україна допомагає постраждалим людям. Також ОСОБА_1 , як зазначалося вище, є керівником ТОВ «МАКСБІР-ХАУЗ» ЄДРПОУ 43254985 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДИНАСТІЯ» ЄДРПОУ 35843079, які є юридичними особами, що також згадані відповідачем у відзнятому ним відео. Вважаю, що характер розповсюдженої відповідачем інформації про особу позивача не є оціночними судженнями, оскільки факти щодо особи ОСОБА_1 викладено у формі твердження, а не припущення. Крім того вони викладені в брутальній та принизливій формі, містять твердження про причетність ОСОБА_1 до кримінального середовища. Такі твердження є такими, що містять негативну інформацію про особу позивача, оскільки перед невизначено широким колом осіб, які ознайомились із публікаціями, позивач висвітлена як особа, що переступила через Закон, а порушення його вимог, є для неї способом існування. На момент подання позовної заяви вказане відео має 210 000 переглядів, а офіційна сторінка відповідача має близько 4,5 підписників. Отже відповідач оприлюднив недостовірну та таку, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача на понад двісті тисяч осіб. Більш того, ОСОБА_1 на офіційній сторінці ОСОБА_2 присвячено цілий розділ з підбіркою публікацій, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, на ній він також розміщує коментарі з неправдивими та брутальними твердженнями про позивача.
Таку інформацію ним з особистого номеру телефона розповсюджено і у групі підприємців у меседжері Viber. Поширенням відповідачем у мережі Інтернет недостовірної інформації щодо позивача останній завдано моральної шкоди, оскільки право ОСОБА_1 на повагу до його особистої честі та гідності порушено, і для відновлення такого права позивач наразі докладає значних зусиль. Оскільки позивач займала та займає активну життєву позицію, реалізуючи свої здібності та можливості із користю для суспільства, у вигляді надання допомоги людям, веде підприємницьку діяльність, вона мала та має позитивну оцінку його діяльності у суспільстві, яка виражена, у тому числі, і в іменних відзнаках, що свідчать про її особистість. Поширення щодо позивача інформації про її причетність до кримінального середовища, тобто фактичне ствердження про ігнорування ним вимог законів України, яке є його образом життя, безсумнівно завдало та завдає шкоди її честі та гідності, а також діловій репутації. Підтвердженням цьому факту є відповідні листи подяки позивачу. Інформація, яка міститься у оспорюваній публікації є тим психотравмуючим чинником, який зумовив виникнення у позивача тривалого стресу, що її розповсюдження на невизначено широке коло осіб змусило ОСОБА_1 докладати значних додаткових зусиль для захисту своїх немайнових прав. Наразі ОСОБА_1 проходить терапію у психолога. Також на даному відео ОСОБА_2 оприлюднено особистий телефон ОСОБА_1 . Крім того, у оспорюваному відео ОСОБА_2 здійснив вимагання грошових коштів у розмірі 200 тисяч доларів США у ОСОБА_1 погрожуючи при цьому розголошенням відомостей про ОСОБА_1 та повідомивши, що йому достеменно відомо місце її перебування, що сприймається як погроза. Крім того, Також звертаю увагу Суду, що в оспорюваній публікації (відео) крупним планом в анфас знято особисто ОСОБА_2 , який особисто озвучує неправдиві відомості про ОСОБА_1 . З метою належного підтвердження зазначеного одночасно з поданням позовної заяви позивачем буде заявлено клопотання про витребування офіційних документів, що містять фото в анфас ОСОБА_2 та клопотання про проведення судової портретної експертизи».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2024 вирішено:
«Відкрити провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2025 вирішено:
«Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін».
У судове засідання 8 липня 2025 року сторони не з'явилися. За поданим до суду позовом позивач просила проводити розгляд справи без її участі.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Право на повагу людської гідності - це право, що захищає гідність будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб. Це є одним із видів прав людини, належить до основоположних прав, адже воно є необхідним для нормального існування та розвитку людини, є загальним та є особистим (або громадянським) правом.
Статтею 1 Загальної декларації прав людини закріплено: всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідності, честь чи ділову репутацію.
За правилами ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а правилами ст. 297 ЦК Українивстановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права (п. 6 Постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Положеннями абз. 5 п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить, відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
В силу ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
За поданим позовом позивач зазначає, що «ІНФОРМАЦІЯ_5 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Instagram, яка містить знак верифікації акаунта Інстаграм, що надає акаунту статусу «офіційного» та підтверджує, що він належить саме цій відомій особистості, а не фейку, ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було опубліковано відео, де останній особисто озвучуючи завідомо неправдиві відомості щодо мене, використовуючи мої особисті фото. Дане відео доступне за посиланням на ІНФОРМАЦІЯ_3 а також додатково як електронний доказ долучене до матеріалів позовної заяви, з необхідності буде направлене на адресу суду на електронному носієві».
Згідно ч.1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста (ч.1 та ч.7 ст. 85 ЦПК України).
Задля реалізації приписів ч.7 ст. 85 ЦПК України суд з власної ініціативи оглянув сторінку посилання позивача в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 =
Натомість вказане посилання на сторінку в мережі Інтернет сповістило наступне:
«На жаль, ця сторінка недоступна.
Посилання, за яким ви перейшли, можливо, пошкоджене або сторінку видалено. Назад до Instagram».
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Задля реалізації приписів ч.7 ст. 85 ЦПК України суд з власної ініціативи оглянув сторінку посилання позивача в мережі Інтернет:
ІНФОРМАЦІЯ_2
Вказане посилання на сторінку в мережі Інтернет відкрило три відеофайли та один фотофайл.
На оглянутих відеоматеріалах зафіксовано розповідь особи, яка представляється як ОСОБА_6 . Зображення такої особи зафіксовано й на фото.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положеньст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасники справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
При цьому, позивач в судове засідання не явилася та за поданим позовом просила проводити розгляд справи без її участі. Клопотань про витребування чи забезпечення доказів не подавала.
Натомість, з переглянутих судом відеоматеріалів, де зафіксовано розповідь особи, яка представляється як ОСОБА_6 , з оглянутого фото із зображенням вказаної особи, за відсутності при цьому у розпорядженні суду доказів ідентифікації такої особи, саме як відповідача, та доказів розміщення саме відповідачем ОСОБА_2 таких відеоматеріалів на його особистій сторінці у соціальній мережі Instagram, суд не змозі дійти висновку про наявність обставин, на які послалася позивач у своєму позові, як на підставу своїх позовних вимог, а саме того що, ІНФОРМАЦІЯ_5 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Instagram ОСОБА_2 було опубліковано відео, де останній особисто озвучив завідомо неправдиві відомості щодо позивача ОСОБА_1 , про спростування яких і просить остання, через що суд доходить висновку про те, що сторона позивача не довела суду факт поширення такої інформації саме відповідачем ОСОБА_2 .
Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від заявлених вимог про визнання недостовірною інформації щодо позивача, які судом залишаються без задоволення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволеному позові в повному обсязі.
При цьому суд зауважує, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін