Дата документу 04.07.2025
Справа № 334/2214/25
Провадження № 2/334/1763/25
04 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Філіпової І. М.,
за участю секретаря Мандик М. О.,
представника позивача Сухорукової Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
20.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з нього суму боргу за договором позики в розмірі 200 000,00 грн та відсотки за договором у розмірі 22 000,00 грн.
08.03.2024 року ОСОБА_2 отримав у борг від позивача грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. Згідно розписки відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти в повному обсязі до 31.12.2024 року без відсотків. У разі неотримання цього обов'язку відповідач зобов'язався виплатити пеню у розмірі від запозиченої суми за кожен тиждень прострочення виплати.
Грошові кошти були отримані ОСОБА_2 08.03.2024 року у повному обсязі, що підтверджено розпискою.
Станом на 31.12.2024 року відповідач грошові кошти не повернув. За період з 01.01.2025 року по 19.03.2025 року пройшло 11 тижнів прострочення повернення позики, тому відповідно відповідач повинен сплатити 22 000, 00 грн відсотків.
30.12.2024 року позивачем було направлено відповідачу претензію №30/12 від 30.12.2024 року, у якій зазначено про необхідність повернення грошових коштів за розпискою. Також, позивачем вживалися заходи щодо повернення грошових коштів шляхом безпосереднього спілкування з ОСОБА_2 у месенджері «Viber». Проте, вказані заходи не мали успіху, відповідачем грошові кошти не повернуті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Суд вислухавши пояснення позивача, оцінивши письмові докази, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.03.2024 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 200 000,00 грн, що підтверджується оригіналом розписки від 08.03.2024 року, написаної особисто відповідачем. Відповідно до вказаної розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути отримані грошові кошти до 31.12.2024 року без відсотків. У разі недотримання цього обов'язку відповідач зобов'язався виплатити пеню в розмірі одного відсотка від запозиченої суми за кожен тиждень прострочення виплати. Також, ОСОБА_2 у розписці підтвердив, що передані грошові кошти за цією розпискою мають статус позики згідно чинного законодавства України, грошові кошти отримав в повному обсязі при підписанні розписки.
30.12.2024 року позивачем було направлено ОСОБА_2 претензію про сплату заборгованості за розпискою від 08.03.2024 року та надано суду докази її надсилання на адресу відповідача.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно розписки від 08.03.2024 року отримав позику у сумі 200 000,00 грн, які зобов'язався повернути позивачу 31.12.2024 року, проте взяті на себе зобов'язання не виконав, у встановлений строк грошові кошти позивачу не повернув.
Відповідно до розписки від 08.03.2024 року, у разі неналежного виконання умов договору відповідач зобов'язався виплатити позивачу пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен тиждень прострочення сплати боргу. Один відсоток від суми боргу відповідно складає 2000,00 грн. На момент звернення з позовом до суду за період з 01.01.2025 року по 20.03.2025 року пройшло 11 тижнів, тому відповідно розмір пені становить 2000,00*11= 22 000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08.03.2024 року у розмірі 200 000 грн 00 коп., пеню за період з 01.01.2025 року по 20.03.2025 року у розмірі 22 000 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2220 грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Проголошення рішення суду 04.07.2025 року о 09 год. 00 хв.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Філіпова І. М.