Справа №333/3352/25
Провадження №2/333/2820/25
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
07 липня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Варнавської Л.О.
за участю секретаря судового засідання Бабак З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Представник позивача Романенко М.Е. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №772660 від 07.04.2019 року у загальному розмірі 27 590,73 грн., яка складається з: суми заборгованості 18 356,05 грн., суми інфляційних втрат - 7 581,13 грн., суми 3% річних - 1 653,55 грн.
На підтвердження позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.07.2024 загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «Він Фінанс». 07.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №772660 в електронній формі, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 5500,00 грн., строком на 30 днів шляхом перерахунку на рахунок відповідача безготівковим шляхом. Всупереч вимогам договору відповідач належним чином не виконав умови договору про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів, сплати пені та комісії, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 27 590,73 грн., яка складається з: суми заборгованості 18 356,05 грн., суми інфляційних втрат - 7 581,13 грн., суми 3% річних - 1 653,55 грн. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту № 772660 від 07.04.2019 року за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а на даний час ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло прав кредитора стосовно відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою від 21.04.2025 року суддя прийняла позовну заяву до свого провадження, а також відповідно до ст.274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві просить суд здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримав викладене в позовній заяві, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на сайті суду, повторно у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №772660 в електронній формі, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 5500,00 грн строком на 30 днів шляхом перерахунку на рахунок відповідача безготівковим шляхом.
Кредитний договір №772660 укладено з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст.6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становить 27 590,73 грн., яка складається з: суми заборгованості 18 356,05 грн., суми інфляційних втрат - 7 581,13 грн., суми 3% річних - 1 653,55 грн.
В подальшому 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту № 772660 від 07.04.2019 року за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а на даний час ТОВ «Він Фінанс» набуло прав кредитора стосовно відповідача.
Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором становила 27 590,73 грн.
25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Всупереч умов кредитного договору та вимог закону Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він Фінанс».
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст.526 ЦК України.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 1 частини 1статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №772660 від 07.04.2019 року становить 18 356,05 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути 1653,55 грн. - 3% річних, 7581,13 грн. - інфляційні втрати. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно положень ст.625 ЦК України, суд зазначає.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту договору позики вбачається, що строк виконання зобов'язання припадає на 07.05.2019, відтак вимоги згідно положень ст.625 ЦК України можуть бути пред'явлені лише з часу закінчення строку дії договору, тобто із 08.05.2019.
Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Верховний Суд розгляд і зробив такі висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)).
"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
З огляду на вказані положення закону, вимога про стягнення трьох процентів річних та інфляційних, нараховані за прострочення повернення позики за період з 02 квітня 2022 року задоволенню не підлягає.
Позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати за період з 02.04.2022 року по 02.04.2025 року, що суперечить пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому суд в цій частині відмовляє.
При ухваленні рішення у справі суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23).
Виходячи з вище викладено, позовні вимоги Тов «Він Фінанс» підлягають частковому задоволенню в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором, а саме 18 356,05 грн., яка складається з суми основного боргу - 5503,05 грн.; суми боргу за процентами - 10189.00 грн.; суми боргу за пенею і штрафами - 2664,00 грн.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
22 березня 2024 року між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про надання правової допомоги №33.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав договір №33 від 22.03.2024, в якому міститься детальний опис робіт, акт підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 5000 грн.
Відповідач не подав жодних заперечень з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу.
Суд не вправі самостійно перебирати на себе обов'язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
З огляду на викладене, в зв'язку із задоволенням позову, виходячи з приписів ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог (66,53%) в розмірі 1611,62 грн. (2422,40*66,58/100 грн.) судового збору та 3326,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.522, 530, 536, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДР 38750239:) заборгованість за кредитним договором №.772660 від 07.04.2019 року у загальному розмірі 18 356,05 грн., яка складається з: сума заборгованості - 5503,05 грн., сума боргу за процентами 10189,00 грн., сума боргу за пенею і штрафами - 2664,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДР 38750239:)» 1611 гривні 62 копійок судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 3326,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська