Справа №333/4370/25
Провадження №3/333/1836/25
Іменем України
02 липня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилася у м. Пологи, Запорізької області, тимчасово не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №681608 від 05.05.2025 року, ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання, навчання та здоров'я свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 03.05.2025 року відмовилася від його виховання, з приводу чого останній був доставлений до КНП «МДЛ №5» ЗМР. Таким чином, ОСОБА_1 порушила ст.150 Сімейного кодексу України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що вона на цей час є внутрішньо переміщеною особою та разом із неповнолітніми дітьми - ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, та ОСОБА_5 , 2021 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 має певні захворювання з психіатрії та останнім часом став некерованим, вона не справляється з його вихованням. Син поводиться дуже агресивно не тільки щодо неї, а стосовно до менших брата та сестри. ОСОБА_6 почав курити, вживати алкоголь, будь-які її зауваження або спроби поговорити призводять до конфлікту, в якому син застосовує фізичну силу стосовно неї та тікає з місця проживання до якоїсь знайомої, яка, на думку матері, провокує таку поведінку сина. До цього син просив, щоб вона дозволила певний час жити з її свекрухою. На що вона погодилася і ОСОБА_6 там жив певний час. Проте, через деякий час повернувся додому. Син продовжує тісно спілкується з її свекрухою, яка на нього погано вливає. Як наслідок, ОСОБА_6 пише про неї неправдиві відомості, нібито вона його не годує і взагалі дітьми не займається.
03.05.2025 року, приблизно о 09 год., ОСОБА_7 почав ображати молодшу доньку ОСОБА_8 . Вона втрутилася в ситуацію та розвела їх по різних кімнатах, після чого ОСОБА_6 знову почав провокувати ОСОБА_9 . У зв'язку з цим вона виштовхала сина до його кімнати і в цей момент між ними трапилася бійка, син кілька разів вдарив її ногами, вибив в своїй кімнаті двері та погрожував їй ножем. Після цього, син зібрався та пішов з дома. У подальшому, ОСОБА_6 був доставлений до КНП «МДЛ №5» ЗМР. До лікарні приходить, приносить гостинці ОСОБА_6 , спілкується з ним. Проте, вона забирати його з лікарні не планує, так як боїться за своє життя та життя дітей. На цей час у суді перебуває на розгляді справа про позбавлення її батьківський прав стосовно ОСОБА_6 , на що вона надала згоду, тобто фактично визнала позов.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , враховуючи пояснення останньої, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до такого.
До суду з Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшли наступні матеріали:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №681608 від 05.05.2025 року;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.05.2025 року, в яких остання підтвердила факт її побиття сином ОСОБА_3 ;
- даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 стосовно потерпілої ОСОБА_1 , згідно з якими поліцейськими оцінено як середній рівень небезпеки;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, згідно з яким ОСОБА_10 просить органи поліції притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка неналежно виконує батьківські обов'язки;
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 03.05.2025 року, в яких останній пояснив, що його матір - ОСОБА_1 постійно його б'є, не годує, зловживає алкогольними напоями, приводить додому незнайомих чоловіків, разом з якими вживають алкоголь, а його виганяють з квартири;
- письмові пояснення ОСОБА_10 , в яких остання пояснила, що знайома з ОСОБА_3 з 2023 року, і їй відомо, що вказана дитина постійно голодує, має панічні атаки, які на які думки, спричинені поведінкою його матері - ОСОБА_1 , яка б'є дитину, не годує та поводить себе агресивно;
- заяву ОСОБА_1 від 03.05.2025 року на ім'я начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, в якій вона просить забрати її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та помістити його до медичного закладу, у зв'язку з тим, що вона відмовляється забирати сина додому, так як боїться його, а ОСОБА_6 , в свою чергу, відмовляється жити разом з нею;
- акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, згідно з яким 03.05.2025 року о 16 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_4 , був виявлений ОСОБА_2 , 2009 р.н., якого відмовилася забрати матір - ОСОБА_1 .
Органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району на запит суду надано відповідь №19.02/01-36-797 від 01.07.2025 року про те, що родина ОСОБА_11 на обліку в органі опіки та піклування не перебуває.
На профілактичному обліку перебувають малолітні: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У травні 2025 року до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР надійшло повідомлення з КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР про неповнолітнього ОСОБА_2 , якого влаштовано до медичного закладу за Актом органу внутрішніх справи України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.
В ході проведення роботи була проведена бесіда з матір'ю, яка пояснила, що її син - ОСОБА_2 має захворювання з психіатрії, останнім часом став некерованим, вона не справляється з його вихованням. Хлопець поводиться дуже агресивно не тільки щодо неї, а по відношенню до менших брата та сестри. ОСОБА_6 почав курити, вживати алкоголь, будь-які її зауваження або спроби поговорити призводять до конфлікту, в якому син застосовує фізичну силу стосовно неї та тікає з дому до якоїсь знайомої, яка, на думку матері, провокує таку поведінку сина.
Окремо зазначила, що забирати сина не буде, оскільки боїться за своє життя та життя дітей, надала згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_6 .
Також органом опіки та піклування було встановлено, що у січні 2025 року відділом по Вознесенівському району С(у)СД ЗМР було отримано повідомлення ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про вчинення психологічного насильства неповнолітнім ОСОБА_2 стосовно матері - ОСОБА_1 .
Крім того, було проведено бесіду з ОСОБА_4 , яка пояснила, що їхня мама дуже добра та лагідна, готує їм їжу, проводить з ними час, допомагає у навчанні. Брата ОСОБА_6 вона боїться, оскільки він її часто ображає. Коли матір втрутилася, ОСОБА_6 вчинив конфлікт та пішов з дому до бабусі.
Відповідно до характеристик, наданої адміністрацією КЗ «Запорізька спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат №2», де навчається ОСОБА_2 , хлопець навчається в закладі з 01.09.2023 року, занять без поважних причин не пропускав, завдання виконував вчасно, завжди був чистий та охайний, забезпечений усім необхідним. ОСОБА_6 завжди супроводжувала мати, яка постійно цікавилася його навчанням.
На початку січня 2025 року між матір'ю та сином стався конфлікт, ОСОБА_6 зібрав речі та пішов до бабусі по батьковій лінії - ОСОБА_14 . Між матір'ю та бабусею напружені стосунки, хлопець опинився втягнутий у цей конфлікт, що негативно впливає на його поведінку.
Згідно відповіді КНП «ЦПМСД №10», ОСОБА_1 у повному обсязі виконує батьківські обов'язки щодо забезпечення належного стану здоров'я дітей.
За місцем проживання родини, умови проживання задовільні, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 проживали в одній кімнаті, ОСОБА_6 - в окремій.
Під час відвідувань родини, матір жодного разу не перебувала в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі прибрано, наявна придатна до споживання їжа, діти одягнені по сезону та за віком, наявне необхідне канцелярське приладдя, гаджети для доступу в інтернет, засоби гігієни.
Частина 2 статті 184 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі зазначається суть вчиненого правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №681608 від 05.05.2025 року працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання, навчання та здоров'я свого неповнолітнього сина, а саме: відмовилася від його виховання, з приводу чого останній був доставлений до КНП «МДЛ №5» ЗМР.
Посадовою особою під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не конкретизовано, які дії вона вважає, що свідчать про ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання, навчання та здоров'я. Натомість вказано фактично, що ОСОБА_1 їх порушує, що з цього приводу ОСОБА_16 доставлений у лікарню.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається зі змісту ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»),заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, передбачає умисну форму вини, а саме: особа повинна усвідомлювати значення своїх дій або бездіяльності, передбачати шкідливі наслідки і бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків.
Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені за ч.2 ст.184 КУпАП, обов'язково мають містити належні докази на підтвердження того, що особа умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Під час судового засідання встановлено, що відсутні умисні дії ОСОБА_1 , які призвели до потрапляння ОСОБА_17 до лікарні. Навпаки встановлено, що причиною цього стала саме негативна поведінка останнього.
Крім того, суд звертає увагу на те, що під час складання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівниками поліції взагалі не зазначено, що остання є особою, яка вчинила інкриміноване правопорушення потворно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи встановлені під час судового розгляду вказані факти та викладені вище обставини, суддя вважає, що по справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 , тому є усі підстави стверджувати, що в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення. За таких обставин ця справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 184, 245, 247, 251, 252, 260, 261, 266, 280 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя Р.С. Холод