Справа № 308/8973/25
03 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024072030000028
Прокурор звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням у якому зазначає, що слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42024072030000028 від 15.03.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч.1, 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч. 3 ст. 209 КК України.
24.06.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , які упаковано до спец.пакету НПУ ICR 0182317; та флеш-носій марки «Logitech» чорного кольору, який упаковано до спец. пакету НПУ ICR 0182318.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання прокурор зазначає, що на зазначених мобільному телефоні та флеш-носії, можуть міститися відомості, які безпосередньо стосуються даного кримінального провадження, зокрема, листування, фотографії, інші відомості, які можуть мати значення для досудового розслідування, також вищевказані предмети можуть містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказує, що 24 червня 2025 року постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вказані предмети визнано речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України.
Також зазначає, що перебування на зберіганні у третіх осіб вилучених вищезазначених предметів, створює високі ризики щодо приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що, своє чергою, унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 2 КПК України.
А тому посилаючись на те, що що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження прокурор просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили задовольнити клопотання з підстав наведених у такому.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, посилалася на те, що телефон може містити дуже широке коло даних, з яких можна зробити дуже точні висновки щодо приватного життя суб"єкта даних. Також посилалася на те, що вилучені речі є тимчасово вилученим майном, на час розгляду клопотання спливли строки передбачені ч.5 ст. 171, ч.6 ст. 173 КПК України, однак, майно не повернуто особі, в якої його було вилучено. Додала , що про судові засідання з розгляду клопотання про арешт майна призначені на 27.06.2025 року та 01.07.2025 року власнику майна не було відомо.
Заслухавши пояснення прокурора та слідчого, пояснення представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024072030000028 від 15.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч.1, 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч. 3 ст. 209 КК України.
З долученого до матеріалів клопотання протоколу обшуку від 24.06.2025 року, проведенного за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , судом установлено що в ході такого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 . IMEI 2: НОМЕР_2 , які упаковано до спец.пакету НПУ ICR 0182317; флеш-носій марки «Logitech» чорного кольору, який упаковано до спец. пакету НПУ ICR 0182318.
Згідно постанови старшого cлідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 вищевказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024072030000028.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абз 2 ч. ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить переконання про наявність достатніх підстав уважати, що вилучені, згідно з протоколом обшуку від 24.06.2025 року, проведеного за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , речі, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України , та матимуть доказове значення у кримінальному провадженні, а тому клопотання по накладення арешту на вищезазначені речі є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
При цьому слідчий суддя вважає, що таке обмеження прав власниці вилучених речей, враховуючи, що такі, є речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідатиме вимогам розумності та співрозмірності.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що клопотання про накладення арешту на майно подано у строк передбачений ч.5 ст. 171 КПК України, а відкладення розгляду клопотання здійснювалося саме для забезпечення прав власника майна, оскільки судовий розгляд заявленого прокурором клопотання відкладався саме по причині відсутності у слідчого судді інформації щодо належного повідомлення власника майна про розгляд клопотання.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на вилучені в ході обшуку від 24.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 . IMEI 2: НОМЕР_2 , які упаковано до спец.пакету НПУ ICR 0182317.
- флеш-носій марки «Logitech» чорного кольору, який упаковано до спец. пакету НПУ ICR 0182318.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1