07 липня 2025 року
м. Харків
справа № 629/6968/24
провадження № 22-ц/818/2190/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», в особі представника Топчий Дарії Андріївни на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2025 року, постановлене суддею Харабадзе К.Ш.,
У листопаді 2024 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.05.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3895680524, відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 9000 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки ( НОМЕР_1 ) строком на 360 днів. Свої зобов'язання Банк виконав, а кредитор свої зобов'язання не виконує, в результаті чого заборгованість по договору станом на дату підготовки позовної заяви (включно) заборгованість відповідача складає 34110,00 гривень, яка складається: 9000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 25110 гривень - заборгованість за процентами. На підставі вищезазначеного просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Іннова Фінанс» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.
Зазначає, що на підтвердження укладання договору Позики між Кредитодавцем та Позикодавцем в додатку до позовної заяви позивач додає роздруківку з електронної пошти позивача - support@finsfera.ua, з якою відправлено на електронну пошту відповідачу -ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразові ідентифікатори для підпису договору позики N° 3895680524 - «9xp78u9vd», та паспорту споживчого кредиту «kpw7acpe1». Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також в договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами. Відповідно до п. 2.5., 2.6.1, 2.6.2., Договору Позики: на період строку, визначеного п. 2.5. Договору, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,75% (з урахуванням Програми Лояльності TOB «Іннова Фінанс», Правил акції TOB «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми Позики за кожний день користування Позикою. Якщо Позичальник 04.06.2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору Позики не виконав, в той час як Позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 9 000,00 гривень, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів, копія якої додається до цієї Позовної заяви. Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 34 110,00 грн., 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25 110,00 грн., заборгованість за процентами (9000 х 1,5% х 186) за договором №3895680524 від 05.05.2024 року, а також стягнути з відповідача судові витрати. Однак, 20 грудня 2024 року Позивачем було отримано Відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 . У даному відзиві Відповідач вказав про невизнання позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність, у зв'язку з тим, що Відповідачу 28.08.2024 було направлено вимогу про дострокове повернення коштів та проценти за користування кредитом повинні були нараховуватись по 28.08.2024, про те нараховувались до 07.11.2024. У зв'язку з вище викладеним, Позивачем було здійснено перерахунок заборгованості та подано заяву про зменшення позовних вимог. Разом з поданням до суду відповіді на відзив, Позивачем було надано довідку- розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором 3895680524 від 05.05.2024 року за період з 05.05.2024 по 28.08.2024. Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: анкети клієнта, договору надання грошових коштів у позику № 3895680524 від 05.05.2024, паспорту споживчого кредиту від 05.05.2024, протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, якими підтверджується підписання вищевказаних документів у електронному вигляді у день укладення за допомогою одноразового ідентифікатора.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» про стягнення заборгованості.
Між тим, такі висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем було укладений Договір про надання грошових коштів у позику № 3895680524, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 9хр78u9vd 05.05.2024 08:18, а також підписано графік платежів, паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до п. 2.3. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 9000 гривень. Тип кредиту - кредит /п. 2.4 Договору/. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів /п. 2.5. Договору/. Стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 Договору /п. 2.6.1 Договору/. Знижена процентна ставка 0.75 % в день /п. 2.6.2 Договору/.
16.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Контрактовий дім» та ТзОВ «ІННОВА ФІНАНС» укладено Договір про надання послуг з приймання та переказу платежів.
Згідно Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 3895680524 від 05.05.2024, відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 24525 грн., яка складається з: 9 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15525 гривень - заборгованість за процентами.
28.08.2024 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилося та сплатити проценти на електронну адресу зазначену у Договорі.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 05.05.2024 по 28.08.2024, яка становить 24525 грн., та складається з: 9 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15525 гривень - заборгованість за процентами.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Зазначений договір є публічним договором приєднання.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «ІННОВА ФІНАНС»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання грошових коштів у позику №3895680524.
Із змісту вказаного договору вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «9xp78u9vd».
Також, матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «kpw7acpe1».
Факт використання відповідачем ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, для підписання вказаних документів, підтверджується роздруківкою з поштової скриньки позивача, з якої вбачається направлення на електронну пошту відповідача одноразових ідентифікаторів: 9xp78u9vd - для підписання кредитного договору; kpw7acpe1 - для підписання паспорту кредиту (а.с.27).
Факт укладення договору та факт отримання грошових коштів у відзиві на позовну заяву відповідач фактично не заперечував, вважав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують розмір заборгованості в частині нарахованих відсотків. Наголошував, що 28.08.2024 року позивачем на його адресу було направлено досудову вимогу, отже нарахування відсотків мало бути припинено 28.08.2024 року.
Отже, позивачем доведено факт укладення 05 травня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Переглядаючи рішення суду, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», у зв'язку з не наданням первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, з огляду на таке.
За змістом розділу 11 «реквізити та підписи сторін» Договору про надання грошових коштів у позику №3895680524 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 , згідно анкети клієнта, позичальником ОСОБА_1 зазначено номер банківського рахунку/банківської картки для переказу коштів НОМЕР_1 .
Згідно квитанції до платіжної інструкції №19848-1354-105779708 термінал №1354 вбачається, що 05 травня 2024 року ТОВ «Іннова Фінанс» здійснило переказ коштів на картку НОМЕР_1 в сумі 9000 гривень (а.с.26).
Згідно Довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №3895680524 від 05 травня 2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає 9000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 15 525 гривень заборгованість за процентами, разом 24525 гривень (а.с.69).
Проценти за договором кредиту, після уточнення та зменшення позовних вимог, були нараховані позивачем до 28.08.2024 року, що відповідає умовам договору.
У матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 обов'язку за договором №3895680524 від 05 травня 2024 року з повернення кредиту в сумі 9000 грн, сплати процентів в сумі 15 525 грн.
Будь-яких доказів того, що відповідачка повернула кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, або ж вносила платежі щодо погашення заборгованості, матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи, зобов'язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять відомості, що підтверджують факт наявності заборгованості за кредитним договором.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» в позовній заяві наведено розрахунок заборгованості за договором позики від 05 травня 2024 року, за яким нараховано проценти з застосуванням позаакційної (базової) процентної ставки 1,5 % на день від суми позики за кожен день користування позикою в сумі 15 525 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
ОСОБА_1 не надано докази на спростування твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» про невиконання ОСОБА_1 зобов'язання з повернення позики та сплати процентів за користування позикою.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
ОСОБА_1 у цій справі позовних вимог про визнання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 про надання грошових коштів у позику від 05 травня 2024 року недійсним не заявляла.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Положеннями частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З квитанцій вбачається, що позивач за подання позову сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (а.с.1), за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 грн. (а.с.95).
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» - задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2025 року - скасувати та постановити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики №3895680524 від 05 травня 2024 року в сумі 24 525 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина