Справа № 354/345/18
Провадження № 22-ц/4808/932/25
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк О. М.
Суддя-доповідач Максюта
30 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Баркова В.М., Бойчука І.В.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представників особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 , адвокатів Герцева В.О. та Верещака В.М., представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Оліградського М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за клопотанням адвоката Герцева Вадима Олександровича, який представляє ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та стягнення грошових коштів та зустрічним позовом ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ) до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору підряду з будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герцев Вадим Олександрович, на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову,постановлену суддею Ковалюк О.М. 06 травня 2025 року в м. Яремче Івано-Франківської області,
Короткий зміст заяви
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_5 про скасування права власності та визнання права власності. Із врахуванням заяви про зміну предмету позову просила встановити юридичний факт, а саме: що ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) спільно із її чоловіком ОСОБА_7 за власні кошти на земельній ділянці площею 0,2300 га кадастровий номер 2611091201:13:008:0042, що знаходиться за адресою с. Татарів, Івано-Франківської області та належить відповідачу ОСОБА_5 збудовано: нежитлову будівлю(кафе) номер 453 А/1, що знаходиться по АДРЕСА_1 та будинок (котедж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; що ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) спільно із її чоловіком ОСОБА_7 за власні кошти здійснили реконструкцію (перебудову) житлового будинку АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) 65 500 доларів США, що були витрачені на будівництво кафе з котеджем та реконструкцію старого житлового будинку, що знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 та розвиток бізнесу (а.с.1-3, 20-22).
Одночасно ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову та просила накласти арешт на:
- нежитлову будівлю (кафе) АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 ;
- житловий будинок (котедж) АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 ;
- житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 .
Заборонити ОСОБА_5 переховувати, вивозити, знищувати та продавати рухоме майно, яке знаходиться в зазначених об'єктах нерухомості; заборонити чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спірним майном (а.с.4-5).
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нежитлову будівлю (кафе) №453А/1, житловий будинок (котедж) №453А/1, житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 . Заборонено ОСОБА_5 переховувати, вивозити, знищувати та продавати рухоме майно, яке знаходиться в нежитловій будівлі (кафе) №453А/1, житловому будинку (котеджі) №453А/1, житловому будинку АДРЕСА_1 . Відмовлено в задоволенні заяви в частині заборони ОСОБА_5 чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спірним майном (а.с.12-13).
У травні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору підряду з будівництва від 20.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с.14-15).
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2025 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та стягнення грошових коштів в якості правонаступника первісного відповідача ОСОБА_5 його спадкоємця ОСОБА_4 (а.с.30-31).
01.05.2025 року адвокатом Герцевим В.О. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 18.04.2018 року накладено арешт на нежитлову будівлю (кафе) №453-А/1, житловий будинок (котедж) АДРЕСА_3 , що належали ОСОБА_5 , та заборонено переховувати, вивозити, знищувати та продавати рухоме майно, яке знаходиться в нежитловій будівлі (кафе) №453-А/1, житловому будинку (котедж) АДРЕСА_3 .
Дані заходи вживались на забезпечення позову ОСОБА_3 , яка зверталась в 2018 році до суду з позовними вимогами про скасування свідоцтв на право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно та визнання права власності на це майно за ОСОБА_3 , а пізніше про визнання права власності на рухоме майно за ОСОБА_3 . Згодом змінила предмет позову на вимоги про встановлення юридичних фактів про здійснення позивачки з чоловіком будівництва та реконструкції нерухомого майна на ділянці відповідача та стягнення з нього 65000,00 доларів США. Оскільки, на думку адвоката Герцева В.О., обраний позивачкою спосіб захисту є таким, що не передбачений законом, він вважає відсутніми правові підстави для пред'явлення та задоволення позову. Зазначає, що справа з необґрунтованими вимогами і неналежним способом захисту вже сім років перебуває на стадії підготовчого провадження, чим порушується гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про права людини право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на тривалий безрезультатний розгляд справи вважає, що існують підстави стверджувати про неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову з необґрунтованими позовними вимогами, які не відповідають викладеним в заяві від 20.04.2023 року обставинам справи та складу її учасників та вважає, що внаслідок цих заходів відповідачам за первісним позовом вже були завдані матеріальні збитки за відсутності зустрічного забезпечення.
Як свідчать матеріали спадкової справи померлого ОСОБА_5 , співвласниками арештованого нерухомого та рухомого майна є дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_1 , оскільки воно набуте в шлюбі. У видачі свідоцтв про право на спадщину їм було відмовлено нотаріусом Кузнєцовою Н.М. з причини накладення судом арешту на майно спадкодавця ОСОБА_5 .
Крім того зауважує, що позов не містив і не містить вимог до ОСОБА_1 , при цьому суть позовних вимог до ОСОБА_5 вказують на те, що до ОСОБА_1 жодних вимог не може бути заявлено, оскільки остання не мала ніяких відносин з позивачкою, не давала письмової нотаріальної згоди своєму чоловікові на будівництво та реконструкцію, на відчуження спільного майна або передачу його в користування третім особам, як цього вимагають приписи ст. 63 та ст. 65 СК України, а солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором (ст. 541 ЦК України).
За таких фактичних обставин та правових підстав судом накладено арешт на майно ОСОБА_1 без жодних позовних вимог до неї, чим було порушено її право власності, зокрема обмежено в можливості оформити належне їй майно після смерті чоловіка та отримати свідоцтва про право власності, користуватись та розпоряджатись власним нерухомим і рухомим майном, а позивачка використовує арешт як важіль впливу та вимагає добровільної сплати коштів від ОСОБА_10 , що разом вказує на протиправність такого забезпечення позову й підлягає скасуванню (а.с. 92-93).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Герцева В.О. як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову (а.с.41-43).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герцев В.О., подала апеляційну скаргу з мотивів невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, чим було допущено порушення норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Вказує, що внаслідок маніпуляцій позивачки ОСОБА_3 зі зміною предмету позову та процесуальних порушень закону судом має місце спір щодо вимог, які є очевидно безпідставними. Відповідачка ОСОБА_1 залучена судом у справу як співвідповідач, проте в порушення вимог підпункту 4 частини 1 статті 175 ЦПК України, жодних фактичних позовних вимог до неї не заявлено. Одночасно продовжує існувати накладений судом арешт на нерухоме майно, яке до смерті ОСОБА_5 належало йому та ОСОБА_1 як подружжю на праві спільної сумісної власності, а з моменту смерті ОСОБА_5 і прийняття спадщини його донькою ОСОБА_4 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві часткової власності в розмірі по 1/2 частки цього майна кожній.
На даний момент справа розглядається більше семи років і знову перебуває на стадії підготовчого провадження.
Звертаючись до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 18 квітня 2018 року та посилаючись на ч.3 статті 150 ЦПК України, ними було зазначено, що позовні вимоги не є співмірними із заходами забезпечення позову; накладений арешт на нерухоме майно та обмеження в можливості користуватись та розпоряджатись рухомим майном порушують права співвласника цього майна ОСОБА_1 , до якої не було заявлено жодних позовних вимог. Зокрема, вона позбавлена права оформити у нотаріуса належне їй право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя.
Вважає, що сам лише факт подачі будь-якого позову може формально тлумачитись як доказ того, що існує спір.
Неспівмірність арешту нерухомого майна з позовними вимогами в остаточній редакції полягає в тому, що суд залишив поза увагою факт дійсної ринкової вартості всього арештованого майна, щоб була можливість встановити, чи було б достатньо окремого майна чи його частини, щоб забезпечити вимогу в розмірі 65500 Євро, а інше звільнити з-під арешту.
Тому вважає, що забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна відповідачів не може вважатись співмірним з позовом, який не ґрунтується на достатніх доказах, який не має юридичної перспективи, але який обмежує власників в їх майнових правах, необґрунтовано ставить їх в позицію «винної особи».
Крім того, оскільки ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.150 ЦПК України не є відповідачем за позовом ОСОБА_3 (в позові відсутні вимоги до неї), а тому арешт належного їй майна не може застосовувати у даній справі як забезпечення позову.
За таких фактичних обставин судом було накладено арешт на майно ОСОБА_1 без жодних позовних вимог до неї, чим було порушено її право власності , внаслідок чого вона обмежена в можливості оформити належне їй майно після смерті чоловіка та отримати свідоцтво про право власності, користуватись та розпоряджатись нерухомим майном в належній їй частині.
Ця обставина не потребує додаткових доказів (письмової відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії), оскільки норми законодавства (зокрема, пункт 4.20 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5), якими встановлено, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту. А відповідно до пункту 3.2 глави 11 даного Порядку, якщо на майно накладено арешт, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) зупиняється до зняття арешту.
Відтак, висновок суду про те, що заявником не надано доказів порушення права власності та на підтвердження неможливості реалізації свого права на спадкування ОСОБА_1 є таким, що суперечить закону.
За наведених підстав просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову в даній справі, застосованих ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2018 року (а.с.47-52).
Позиція інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 адвокат Оліградський М.В. подав відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін (а.с.68-71).
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що, відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вислухавши пояснення представників особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 , адвокатів Герцева В.О. та Верещака В.М., представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Оліградського М.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Регулюванню інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України.
За змістом частин 1-2, 4, 6, 7, 9-10 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, у статті 158 ЦПК України визначені підстави для скасування заходів забезпечення позову як під час розгляду справи до її завершення, так і під час ухвалення судового рішення по суті спору.
До категорії заходів забезпечення позову, що скасовуються у випадках, визначених Законом, можна віднести ситуації, врегульовані положеннями ч.ч.7-10 та ч.13ст.158 ЦПК України. Вищевказані випадки скасування або припинення дії заходів забезпечення позову обумовлені настанням конкретних обставин, з якими закон пов'язує скасування (припинення) заходів забезпечення позову, зокрема, відмова у задоволенні позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, повернення позовної заяви, тощо.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» № 50389/99 Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені правилами Глави 1 Розділу V ЦПК України «Апеляційне провадження», до яких, зокрема, відносяться повноваження як застосування заходів забезпечення позову (стаття 365 ЦПК України), так і їх скасування. Слід дійти висновку, що постанова суду апеляційної інстанції повинна складатися не лише із усіх складових, визначених у статті 382 ЦПК України, але у разі ухвалення нового рішення містити вирішення усіх питань, визначених у статті 264 ЦПК України, зокрема і вирішувати питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (п.8 ч.1 ст.264 ЦПК України).
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та стягнення грошових коштів і одночасно подала заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24.02.2020 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_1 , оскільки право власності на спірне майно, щодо якого заявлено позов, було зареєстровано відповідачем ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .
Правонаступником ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_4 .
Представник апелянта як на підставу скасування заходів забезпечення позову посилається на неможливість реалізації права на спадкування, права ОСОБА_1 на майно як набуте в шлюбі та якому притаманні ознаки спільної сумісної власності, відсутність позовних вимог до ОСОБА_1 та відсутність доказів завдання відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди позивачці.
Не заслуговують на увагу твердження представника апелянта про відсутність правових підстав для пред'явлення позову до відповідачів, оскільки право на доступ до правосуддя є конвенційним правом кожної людини згідно рішень ЄСПЛ, обґрунтованість вимог і неналежність способу захисту може оцінюватися судом лише при розгляді справи по суті. Доводи про неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову з обґрунтуванням позовних вимог, які не відповідають викладеним в заяві від 20.04.2023 року обставинам справи та складу її учасників, є передчасними, оскільки ОСОБА_1 має статус відповідача за первісним позовом у даній справі згідно заяви про зміну предмету позову від 20.04.2023р., яка прийнята судом відповідно до ухвали від 21 вересня 2023 року (а.с.27) та співвласником майна, що є предметом спору та відносно якого застосовано зазначені заходи.
Спростовуючи доводи представника апелянта щодонеспівмірності арешту нерухомого майна з позовними вимогами, оскільки було б достатньо окремого майна чи його частини, щоб забезпечити вимогу в розмірі 65500 Євро, а інше звільнити з-під арешту, колегія суддів виходить з наступного.
Метою забезпечення позову є запобігання ухиленню відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову. Без такого заходу існує ризик, що відповідачка може відчужити майно, зробити його недоступним для стягнення, або вчинити інші дії, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду. Крім того, забезпечення позову полягає у безпосередньому зв'язку арештованого майна з предметом позову, оскільки наявна вимога про встановлення факту його реконструкції.
Більше того, ухвалу суду про забезпечення позову винесено щодо майна, яке за своєю вартістю обґрунтовано забезпечує реальність виконання судового рішення у разі задоволення позову. І саме відповідачка повинна надати докази вартості цього майна (наприклад, експертну оцінку вартості майна) та обґрунтування того, чому його частини було б достатньо для забезпечення позову.
Сам по собі арешт майна не позбавляє відповідачку права на спадкування або виділення належної їй частки у майні, а лише обмежує її право розпорядження цим майном до вирішення спору по суті.
Заява представника відповідачки про обмеження у можливості оформити належне майно має бути підтверджена документально. Нотаріус є єдиним уповноваженим органом, який вчиняє нотаріальні дії, зокрема оформлює спадщину та видає свідоцтва про право власності. Якщо нотаріус відмовляє у вчиненні цих дій з причини арешту, він зобов'язаний надати обґрунтовану відмову у письмовій формі. Ця відмова і є належним та допустимим доказом у суді і може бути ос порена спадкоємцями.
Виходячи зі змісту клопотання та доданих до нього документів, суд вважає, що заявником не надано доказів з підтвердженням належними засобами доказування, які б давали підстави вважати, що потреба в заході забезпечення або в забезпеченні позову взагалі відпала.
Зокрема, твердження про матеріальну шкоду не підкріплені жодними розрахунками, актами оцінки збитків, чи іншими фінансовими документами. Матеріальна шкода повинна бути доведена та обґрунтована певними засобами доказування.
ОСОБА_1 не навела жодних нових обставин та не надала доказів, які б свідчили про те, що ризики, для усунення яких було накладено арешт, зникли.
Крім того, положеннями ч.9 ст.158 ЦПК України визначено, що у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, цією спеціальною нормою чітко визначено процесуальний порядок вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, а також суд, який уповноважений відповідно до закону ухвалити таке рішення, у випадку ухвалення у справі остаточного рішення щодо відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герцев Вадим Олександрович, залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову від 06 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: В.М. Барков
І.В. Бойчук
Повний текст постанови складено 08 липня 2025 року.