Провадження № 22-ц/803/3865/25 Справа № 185/4164/23 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
02 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року в цивільній справі номер 185/4164/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
У березні 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що його матері - ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 5,5187 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Після смерті матері він успадкував зазначену земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 вересня 2022 року.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація, що земельна ділянка з кадастровим номером 122358400:01:001:0416 перебуває в оренді ТОВ «Максимал-Агро» на підставі договору оренди землі №50-03/21 від 23 березня 2021року, укладеного з ОСОБА_2 .
Однак, його матір ОСОБА_2 за життя не укладала з відповідачем договір оренди земельної ділянки та не підписувала його. Для спростування належності підпису ОСОБА_2 в оспореному договорі позивач має намір заявити клопотання про проведення посмертної почеркознавчої експертизи.
Позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 122358400:01:001:0416; зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку позивачу; та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23 березня 2021року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Максимал-Агро», номер запису про інше речове право: 41752993.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ТОВ «Максимал-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,5187га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23 березня 2021року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Максимал-Агро», номер запису про інше речове право 41752993.
Стягнуто з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2147,00 грн.
Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року стягнуто з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Із вказаними судовими рішеннями не погодився відповідач ТОВ «Максимал-Агро», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення від Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №185/4164/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Посилання позивача на те, що орендодавець не міг передати в оренду відповідачу земельну ділянку, оскільки спірна земельна ділянка вже перебувала в оренді ПП «Агрофірма «Старт» за договором оренди земельної ділянки від 20.03.2010 року строком до 31.12.2035 року є безпідставними. Договір оренди земельної ділянки від 20.03.2010 року сторонами розірвано на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.11.2020 року.
Тобто, на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки інші особи не використовували земельну ділянку.
Договір оренди №50-03/21 укладено 23.03.2021 року особисто ОСОБА_2 та ТОВ «Максимал-Агро» в особі директора Косса О.Г. Також, ОСОБА_2 особисто підписала акт приймання - передачі земельної ділянки. Позивач як спадкоємець лише припускає, що договір оренди не підписував орендодавець ОСОБА_2 .
На виконання вимог спірного договору оренди земельної ділянки позивач, зокрема п. 5.1, п. 5.2, позивач отримав орендну плату за 2021 рік у натуральній формі у розмірі 1500,00 кг пшениці, за 2022 рік у натуральній формі у розмірі 1800,00 кг зерна пшениці, про що поставив особистий підпис у відповідних відомостях. Розмір плати в натуральній формі відповідав умовам договору оренди (не менше 4% нормативно-грошової оцінки за рік).
Тобто, відповідач належним чином виконує умови спірного договору оренди земельної ділянки, сплачує орендну плату, а позивач приймає плату за оренду земельної ділянки, тобто приймає виконання умов договору два роки поспіль з дня виникнення правовідносин між сторонами.
Суд, по суті, передчасно визнав наведений у статті 109 ЦПК України факт без призначення відповідної судової експертизи.
Відповідно договору щодо надання послуг від 01.12.2020 року, укладеного між ТОВ «Максимал-Агро» та ОСОБА_3 , останній виконував обов'язки передбачені зазначеним договором, серед яких є підписання договорів оренди земельних ділянок та зберігання їх. На сьогоднішній день в провадженні судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербини О.О. відносно останнього перебуває кримінальне провадження за ст. 366 ч. 1 КК України (справа 185/4012/23). Оригінал договору щодо надання послуг від 01.12.2020 року, укладений між ТОВ «Максимал-Агро» та ОСОБА_3 зберігається в матеріалах зазначеного кримінального провадження. Оригінал договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23.03.2021 року знаходився у ОСОБА_3 , який перебував в лікарні, у зв'язку з чим надати оригінал договору суду першої інстанції відповідач не мав можливості, про що повідомляв суд. На сьогоднішній день оригінал договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23.03.2021 року знаходиться у відповідача, тому останній має наміри надати його апеляційному суду та заявити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.
Щодо додаткового рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року зазначає, що сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, вважає про надмірність стягнутої суми компенсації витрат.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Парханова О.І., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційний суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.02.2024 року у справі №185/4164/23 залишити без змін.
Підставою звернення до суду послугувало те, що позивачу достеменно відомо, що його матір не укладала з відповідачем спірний договір оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23.03.2021 року та не підписувала його. Тобто, підпис а договорі в розділі реквізити сторін в графі «орендодавець» не належить матері позивача та є підробленим, що може бути підтверджено саме висновком посмертної почеркознавчої експертизи. В розумінні діючого законодавства України, земельна ділянка, за таких обставин фактично не була передана в оренду відповідачу, договір оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23.03.2021 року підписано не власником, а іншою особою, тому він є неукладеним, здійснення незаконної державної реєстрації зазначеного правочину відповідачем грубо порушує права позивача з користування та розпорядження зазначеною власністю.
Враховуючи сталу правову позицію судом першої інстанції було встановлено, що непідписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, свідчить як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтверджує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов, а тому такий договір вважається неукладеним та не породжує жодних прав та обов'язків для позивача. На переконливу думку позивача, з врахуванням вимог чинного законодавства України, судом першої інстанції правомірно встановлено факт неукладання договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23.03.2021 року.
Позивач дійсно отримував оренду плату за 2021 рік, 2022 рік, але за договором оренди від 20.03.2010 року, укладеного між матір'ю позивача, ОСОБА_2 та ПП «АГРОФІРМА «СТАРТ». Жодного повідомлення про розірвання договору оренди від 20.03.2010 року не надходило. Орендну плату, що в 2021 року що в 2022 році позивач отримував за місцезнаходженням ПП «АГРОФІРМА «СТАРТ».
Додані відповідачем копії платіжних відомостей з виплати орендної плати за 2021 та 2022 роки не свідчать про укладення оспорюваного договору та погодження сторонами його істотних умов. Крім того, долучені представником відповідача документи не містять даних про те, що позивач отримував кошти саме за користування орендарем належної йому, як правонаступнику земельної ділянки згідно з укладеним договором оренди №50-03/21 від 23.03.2021 року, не містять відомостей про підстави, на яких здійснювалася виплата коштів.
Оскільки позивач стверджує про неукладення спірного договору, то саме на відповідача покладається обов'язок представити докази на підтвердження укладення вищевказаного договору.
Однак відповідач не надав суду оригінал договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23.03.2021 року, що свідчить про ухиляння останнього від виконання ухвали суду від 28.08.2023 року.
Як було досліджено судом першої інстанції з наданої відповідачем копії цивільно-правового договору (щодо надання послуг) від 01.12.2020 року не вбачається, що він стосується спірного договору оренди, також не вбачається й того, що спірний договір оренди перебуває у ОСОБА_3 , не надано доказів того, що такий взагалі існує. Відповідач ТОВ «Максимал-Агро» як сторона договору має зберігати примірник цього договору протягом всього строку його дії. Однак відповідач не забезпечив належне зберігання оригіналу договору в архіві підприємства, що не може вважатися поважною причиною ненадання доказу, витребуваного ухвалою суду.
За відсутності оригіналу договору проведення почеркознавчої експертизи неможливо, тобто відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що договір оренди не був особисто підписаний орендодавцем ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року в цивільній справі номер 185/4164/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» - залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року в цивільній справі номер 185/4164/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Максимал-Агро» адвокат Сушко С.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Парханова О.І. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що на підставі державного акта від 17 квітня 2007 року серії ЯГ №158750 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,5187 га з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (а.с. 8).
27 квітня 2021 року державний реєстратор Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміна С.М. внесла запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 122358400:01:001:0416 на підставі договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21, укладеного між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» і орендодавцем ОСОБА_2 . Номер запису про інше речове право 41752993 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла (а.с. 7).
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку (а.с. 8).
19 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслав директору ТОВ «Максимал-Агро» письмову претензію про повернення земельної ділянки, в якій вказав, що спадкодавець ОСОБА_2 не укладала і не підписувала договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21 і не уповноважувала іншу особу на його підписання. На претензію ТОВ «Максимал-Агро» надало відповідь про те, що ОСОБА_2 за життя не зверталась з вимогою про розірвання договору або з претензією щодо його неналежного виконання. За весь час з моменту укладення договору і до своєї смерті ОСОБА_2 своїми конклюдентними діями, а саме переданням земельної ділянки, підтвердила факт укладення договору(а.с. 13-14).
Відповідач до відзиву на позовну заяву додав копію договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21, завірену представником відповідача - адвокатом Євдокимовою Ю.В. Оригінал договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21 відповідач не надав (а.с. 38-41).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 317 ЦК України установлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його набувачем. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними та оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Частинами 1-7 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частини 2 статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що на підставі державного акта від 17 квітня 2007 року серії ЯГ №158750 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,5187 га з кадастровим номером 122358400:01:001:0416, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
27 квітня 2021 року державний реєстратор Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміна С.М. внесла запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 122358400:01:001:0416 на підставі договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21, укладеного між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» і орендодавцем ОСОБА_2 . Номер запису про інше речове право 41752993.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла.
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку.
19 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслав директору ТОВ «Максимал-Агро» письмову претензію про повернення земельної ділянки, в якій вказав, що спадкодавець ОСОБА_2 не укладала і не підписувала договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21 і не уповноважувала іншу особу на його підписання.
Оригінал договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2021 року №50-03/21 сторонами не надано. Відповідач зазначив, що на час розгляду справи оригіналу цього документа у Товариства немає, оскільки він знаходиться у іншій особи відповідно до умов укладеного з нею договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року.
Під час апеляційного розгляду справи ТОВ «Максимал-Агро» заявило клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме оригіналу договору оренди земельної ділянки, пославшись на те, що Товариство з об'єктивних причин не мало можливості надати його до суду першої інстанції.
Апеляційний суд приймає в якості доказу оригінал договору оренди землі №50-03/21 від 23 березня 2021 року, наданий представником ТОВ «Максимал-Агро», та вважає, що причини неподання цього доказу до суду першої інстанції є поважними та підтвердженими відповідними доказами.
Отже, матеріали справи містять оригінал договору оренди земельної ділянки №50-03/21 від 23 березня 2021 року, що укладений між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» і орендодавцем померлою ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач довів наявність договірних відносин між ним та померлою ОСОБА_2 щодо оренди спірної земельної ділянки. Позивач не спростував належними, допустимими та достовірними доказами наведеного відповідачем, тобто, не довів своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування вішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року у цій справі, тому додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року також підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року.
Судді: