Провадження № 11-кп/803/1154/25 Справа № 177/1047/18
02 липня 2025 року м. Кривий Ріг
02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року, якою заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2019 року, залишено без задоволення, -
Відповідно до ухвали суду, До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 03.01.2025 року надійшла заява про перегляд за новновиявленими обставинами вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.03.2019 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України. Вимоги за заявою обґрунтовано тим, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, він категорично заперечував свою причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Водночас, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо нього, взяв до уваги виключно неправдиві показання потерпілої ОСОБА_7 , а також незаконні судово-медичне дослідження та зроблені на його підставі висновки судово-медичних експертиз щодо виявлення у потерпілої тілесних ушкоджень. Засуджений вказує, що обставини, на які він покликається в заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, стали йому відомі в грудні 2024 року з відповіді МОЗ від 06.12.2024 року № Т-12225//11605-зв на його звернення за роз'ясненням наявних фактів. Крім того, з відповіді ДСУ «Головного бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров'я України» від 13.12.2024 № 2489-3, із посиланням на ст. 71 Закону України «Про судову експертизу», на його заяву про можливість складання висновку спеціаліста на підставі заяви фізичної особи, стало відомо, що чинним законодавством не передбачено складання висновку спеціаліста на підставі заяви фізичної особи. Листом від 12.12.2024 року ДСУ № 4418 «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» також підтверджено, що судово-медична експертиза може проводитись лише на підставі постанови слідчого органу або ухвали суду та на підставі оригіналів медичної документації. Станом на 06.09.2017 року при складанні висновку спеціаліста № 1507 судово-медичний експерт ОСОБА_8 не мала постанови слідчого органу або ухвали суду, та при подальшому складанні висновків експертів від 18.12.2017 року № 2102, 09.03.2018 № 287, від 02.04.2018 року № 371, медична документація не надавалася експерту слідчим органом та не вилучалася у встановленому КПК порядку. Також, судово-медичний експерт ОСОБА_8 не виконала вимоги Наказу МОЗ та МВС від 06.07.2016 № 612/679 «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції». Вказані обставини свідчать про те, що вищезгадані висновки судово-медичних експертиз є недопустимими доказами. Також зазначав, що наявність синця у потерпілої зафіксована лише у висновку спеціаліста від 06.09.2017 року, у той час, як два інших спеціаліста при огляді останньої, не зафіксували наявність синця в медичній документації.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року, заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2019 року, залишено без задоволення.
На вказану ухвалу суду засудженим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про перегляд вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2019 року за нововиявленими обставинами. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечувала проти доводів апеляційноїскарги засудженого, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК України передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Системне тлумачення норм статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Зокрема, відповідно ч. 2 ст. 459 КПК, України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Із змісту зазначеної норми слідує, що нововиявлені обставини це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.03.2019 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2019 року вказаний вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_6 21.07.2021 року звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд вироку суду від 15.03.2019 року за нововиявленими обставинами, яка ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2021 року залишена без задоволення.
Згідно з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.02.2022 (т. 3 а.с. 98-104) зазначена ухвала суду від 17.12.2021 залишена без змін.
Як слідує з заяви ОСОБА_6 , останній вважає, що при розгляді даної кримінальної справи суд врахував завідомо неправдиві показання потерпілої ОСОБА_9 , незаконний висновок спеціаліста № 1507 від 0.09.2017 року, у зв'язку з чим просив суд визнати вищезазначені докази недопустимими, неналежними та завідомо неправдивими.
Колегія суддів зазначає, що суд І інстанції, ухвалюючи вирок від 15.03.2019 року стосовно Трюхана, допитавши потерпілу, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, зокрема, слідчий експеримент, висновки судово-медичних експертиз, надавши їм, згідно зі ст. 94 КПК України, як кожному окремо, так і сукупності, належну оцінку, поклав їх в основу обвинувального вироку. Із такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодився при перегляді вироку і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що факт завідомо неправдивих показань потерпілої або свідків, а також завідомо неправдивий висновок експерта, є кримінально караними діяннями. Водночас, потерпіла ОСОБА_9 , а також судово-медичний експерт ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 384 КК України, не притягнуті, із огляду на що, зазначені засудженим обставини не є ново виявленими, в розумінні ст. 459 КПК України.
Що стосується посилань Трюхана, як на нововиявлені обставини, відповіді на його звернення від МОЗ від 06.12.2024 року № Т-12225//11605-зв та від ДСУ «Головного бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров'я України» від 13.12.2024 № 2489-3 у яких, на думку заявника, зазначається про незаконність висновку спеціаліста в справі та похідних від нього висновків судово-медичних експертиз, які суд поклав в основу обвинувачення безпідставно, на думку колегії суддів, зазначені відповіді не мають доказового значення в справі та вони не є нововоявленими обставинами, в розумінні ст. 459 КПК України.
Колегія суддів наголошує, що висновки експертів в справі, в сукупності з іншими доказами, досліджені судом під час судового розгляду та виключно суд, відповідно до ст. 94 КПК України, має надати оцінку доказам, як кожному окремо, так і в сукупності. Засуджений ОСОБА_6 під час досудового розслідування отримував доступ до матеріалів кримінального провадження за участі захисника та був ознайомлений з ними, зокрема, із висновком спеціаліста та висновками експертів. Також, матеріали кримінального провадження в повному обсязі були досліджені під час судового розгляду. Отже, обставини, за яких складені висновки спеціаліста та судово-медичні експертизи, були відомі як суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, так і самому засудженому. Висновки судово-медичних експертиз належним чином оцінено у сукупності з іншими доказами та покладено в основу обвинувального вироку. Підстав для визнання їх недопустимими з підстав, зазначених засудженим, не встановлено. Відтак, зазначені у заяві ОСОБА_6 обставини не є нововиявленими в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені у заяві ОСОБА_6 підстави перегляду вироку за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до переоцінки доказів, які вже досліджувалися судом, що суперечить положенням п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема, такій засаді кримінального провадження, як верховенство права, яка передбачає принцип юридичної визначеності, відповідно до якого, якщо суди остаточно вирішили справу, їхнє рішення не повинно братися під сумнів, жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що повноваження судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані ОСОБА_6 обставини не є нововиявленими, в розумінні ст. 459 КПК України, фактично наведені ним підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зводяться до переоцінки доказів, які вже досліджувалися судом.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги засудженого були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 466 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: