Провадження № 11-кп/803/2324/25 Справа № 215/2500/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до 11.08.2025 р.,-
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 11 серпня 2025 року.
Із вказаною ухвалою не погодився обвинувачений ОСОБА_6 та оскаржив її в апеляційному порядку вважаючи її не законною. В обґрунтування вказує, що знаходиться під вартою три роки, за злочин який він не скоював, оскільки вийшло непорозуміння він переплутав велосипеди. Вказує, що допитані свідки по справі не вказали про його провину за ст.186 КК України. Він не може довести свою невинуватість, тому що раніше судимий. Вважає, що ризики по справі суттєво зменшились, за час слідства не стало потерпілого. Вказує про непомірний розмір застави, оскільки в нього тільки мати, немає коштів на заставу. Просить обрати розмір застави у розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
З матеріалі провадження вбачається, що в провадженні Тернівського районного суду м.Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням за ч.4 ст. 186 КК України, відносно обвинуваченого якого продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Вказані обставини та дані про особу ОСОБА_6 тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, свідчать, що ризики, на підставі яких обвинуваченому було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даний час не зникли та не зменшились, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі та розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції цілком правильно зазначено, що запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не передбачається можливим, оскільки вони не забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, передбачені п. 3 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Посилання обвинуваченого на відсутність доказів вини, у пред'явленому йому обвинувачені, що знаходиться під вартою три роки, за злочин який він не скоював, оскільки вийшло непорозуміння він переплутав велосипеди, що допитані свідки по справі не вказали про його провину, також був допитаний потерпілий, якого немає в живих, не є предметом апеляційного розгляду у відповідності до положень ст.422-1 КПК України, тож колегія суддів не вдається до оцінки даних доводів.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»)
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує суд визначити розмір застави застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також беручи до уваги стадію судового розгляду, а саме призначення кримінального провадження до судового розгляду, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі, що був визначений йому при продовженні запобіжного заходу ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2024 року, у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121120 гривень.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, обставини їх вчинення, майновий стан обвинуваченого, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначено ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2024 року та з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 422-1 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до 11.08.2025 р. - скасувати.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 41 день, тобто до 11.08.2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок.
У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь-який момент, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки передбачені ч. 5 ст.194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2) не відлучатися з місця проходження військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби;
4) утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими по справі.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього вищевказаних обов'язків, до нього буде застосований інший запобіжний захід, а застава звернута в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді