Провадження № 11-кп/803/1963/25 Справа № 208/1648/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 05 травня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ридомиль, Кременецького району Тернопільської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Заводського районного суду м.Кам'янського від 05 травня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 липня 2025 року включно, без визначення застави.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши обґрунтованість обвинувачення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватими, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти. Разом із цим, суд дійшов висновку, що застава не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на нічний домашній арешт, а в разі відмови - визначити заставу у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат наводить обставини, за яких потерпілому було спричинено тілесні ушкодження та вказує на те, що вони безпідставно не були враховані судом. Поряд із цим, захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Адвокат звертає увагу на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, неофіційно працює, перебуває у фактичних шлюбних відносинах та виховує малолітню доньку, яка відвідує дошкільний навчальний заклад та потребує присутності поруч батька через те, що її мати працює медичною сестрою по добовим змінам. Тож перебування обвинуваченого під вартою змусить звільнитись дружину та позбавити сім'ю доходу. Наведені обставини свідчать про відсутність у обвинуваченого наміру переховуватись. Більш того, він сам є потерпілим від дій осіб, які побили його з товаришем. Що стосується впливу на свідків, то останні частково допитані. До того ж, цьому ризику можливо запобігти шляхом покладення на обвинуваченого відповідного обов'язку. Окрім цього, адвокат зауважує, що обвинувачений визнав свою вину у перевищенні меж необхідної оборони, а тому не вбачає підстав для впливу на свідків. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то захисник звертає увагу на те, що за час перебування під вартою останній змінив своє ставлення до протиправної дільності, а також життєві пріоритети. Разом із цим, останні раніше не судимий та має міцні соціальні зв'язки. Серед іншого, адвокат вважає, що суд помилково врахував тяжкість кримінального правопорушення, оскільки кваліфікація не відповідає реальним обставинам провадження.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 05 травня 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , який відноситься до категорії тяжких, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що в умовах воєнного стану доводить ризик його переховування від суду. Разом із цим, стадія розгляду провадження та обставини вчинення злочину свідчать про наявність ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення судом обґрунтовано визнано недоведеним.
Щодо доводів захисника про відсутність у обвинуваченого судимості та наявність міцних соціальних зв'язків, то вони хоча і мають місце, проте не заслуговують на увагу, оскільки не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останнього, оскільки не перешкодили йому розпочати злочинну діяльність.
Що стосується правильності кваліфікації дій обвинуваченого, то ці обставини належать до предмету доказування та перевіряються судом під час судового розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування одного з яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Вирішуючи питання обґрунтованості судового рішення в частині відсутності підстав для визначення застави колегія суддів керується вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, якими передбачено,що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням обставин кримінального провадження та встановлених судом ризиків колегія суддів погоджується з тим, що застава не здатна буде забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому рішення суду першої інстанції й в цій частині слід вважати обґрунтованим.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 05 травня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, строком до 03 липня 2025 року без внесення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4