Провадження № 22-ц/803/4102/25 Справа № 212/4672/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
08 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
заявник Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»
боржник ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року, яку постановлено суддею Чайкіним І.Б. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, складена та підписана 11 грудня 2024 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про скасування судового наказу, виданого 17 липня 2020 року Жовтневим районним судом у справі №212/4672/20. Зазначає, що боржник судового наказу не отримував, вимоги стягувача є незаконними та необґрунтованими, оскільки між боржником та стягувачем не було укладено письмового договору, тому за відсутності підписаного сторонами договору нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги за умов фактичного позбавлення споживача захисту своїх законних прав та інтересів є неприпустимим та суперечить нормам діючого законодавства. Оскільки між стягувачем та боржником відсутні юридичні правовідносини, передбачені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, які обов'язкові при надані таких послуг, між сторонами вбачається спір про право, в тому числі щодо строків позовної давності. Тому вважає, що цей наказ має бути скасовано.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу відмовлено, заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернуто без розгляду заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана ухвала постановлено з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована незгодою боржника з тим, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що копію судового наказу у даній справі була отримана ним 20 листопада 2020 року та повернута на адресу суду 10 грудня 2020 року, оскільки апелянт не міг отримати копію вказаного наказу, так як на той період не проживав за вказаною адресою і хто міг отримати вказаний судовий наказ не знає.
Зазначає, що про існування судового наказу дізнався 30 листопада 2024 року, коли Покровським ВДВС у м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) накладено арешт на його банківські рахунки, так як не міг отримати заробітну плату та бойові нарахування, оскільки проходить військову службу у Збройних Силах України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Апеляційний судом встановлено, що 17 липня 2020 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення в сумі 5 729,66 гривень, 3% річних в сумі 184,53 гривень, втрати від інфляції у розмірі 301,91 гривень та судовий збір 210,20 гривень.
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 11 грудня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу відмовив, заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернуто без розгляду заявнику.
Відмовляючи у задоволенні заяви боржника про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та повертаючи без розгляду заяву про скасування судового наказу заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія судового наказу була отримана особисто боржником 20 листопада 2020 року та повернулося на адресу суду 10 грудня 2020 року (а с. 11), таким чином, строки заявником пропущені без поважних причин і подане клопотання не підтверджене жодними належними та допустимими доказами, а й навпаки, доводи боржника у справі спростовуються дослідженими доказами, які наявні у справі. Оскільки заява про скасування судового наказу повертається без розгляду з причин відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, то відсутні підстави для перевірки належності оформлення заяви про скасування судового наказу, враховуючи норми ст. 170 ЦПК України, зокрема ч. 6 цієї статті кодексу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною другою статті 19 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Процесуальні питання видачі судового наказу та його скасування врегульовано статтями 160-173 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що визначають порядок здійснення наказного провадження у цивільних справах.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Частиною першою статті 170 ЦПК України встановлено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього
До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (пункт 3 частини п'ятої статті 170 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частина шоста, сьома статті 127 ЦПК).
Колегія суддів звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Podbielski and PPU Polpure v. Poland» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловім проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 273 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888-16-ц указано, що: «що стосується дотримання процесуальних строків, то слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання заяви».
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2020 року у справі № 212/4672/20, ОСОБА_1 , як на підставу для поновлення строку на подання заяви про скасування указаного наказу посилався на те, що його копію він не отримувала, оскільки на той період не проживав за вказаною адресою та хто міг отримати судовий наказ не знає. Про наявність судового наказу дізнався 30 листопада 2024 року, після накладення виконавчою службою арешту на його банківські рахунки.
Матеріалами справи встановлено, що судовим наказом Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення в сумі 5729,66 гривень, 3% річних в сумі 184,53 гривень, втрати від інфляції у розмірі 301,91 гривень та судовий збір 210,20 гривень.
При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу КП «Кривбасводоканал»вказало місце проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 3918/05-вих від 07 липня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: Україна, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, у період з 12 червня 1986 року по теперішній час (а.с. 8).
Копія судового наказу з додатками надсилалась Жовтневим районний судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання боржника ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 10).
Вказаний судовий наказ отримано боржником 20 листопада 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи (а.с. 11).
Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернувся 09 грудня 2024 року (а.с. 17).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання указаних листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Вказаний висновок, узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 скористатись правом на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу останнім не наведено.
Встановивши, що ОСОБА_1 копію судового наказу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2020 року у справі № 212/4672/20 отримав 20 листопада 2020 року року, а з заявою про скасування судового наказу звернулась через чотири роки, а саме 09 грудня 2024 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на подачу заяви про скасування судового наказу.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржник про наявність спірного судового наказу дізнався 30 листопада 2024 року після накладення Покровським ВДВС у м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) арешту його банківських рахунків, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки указані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Достатнім та належним доказом щодо дати отримання боржником копії судового наказу у цій справі є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлено судом першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання апелянта.
Виходячи з судової практики щодо належного повідомлення учасників справи та вручення їм судових рішень в судах не може бути сумнівів щодо дій працівників пошти при врученні поштових відправлень. Існує презумпція добросовісного виконання своїх обов'язків працівниками пошти.
Крім того, колегія суддів наголошує, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не проживав у за місцем реєстрації матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою місцевого суду та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для її скасування.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року.
Головуючий
Судді