Провадження № 11-кп/803/2110/25 Справа № 173/733/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025041430000092 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що було порушено його право на захист, оскільки він не володіє знаннями юриспруденції, тому в ході розгляду справи в суді першої інстанції не мав можливості правильно сприймати події. Крім того, працівники поліції та прокурор запевнили його про недоцільність участі адвоката та у разі визнання ним всіх обставин, про які вони зазначили, йому буде призначено умовне покарання, тому він не став наполягати на тому, що під час дорожньо-транспортної пригоди він був тверезий, а випивати почав, коли приїхав додому.
Стверджує, що судом формально було йому роз'яснено його право на відвід та на захист.
Також судом було порушено вимоги ч.3 ст.349 КПК України, оскільки йому не було належним чином роз'яснено правові наслідки розгляду справи за спрощеною процедурою.
Зазначає, що потерпілого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, також потерпілий не давав своєї згоди на розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Вказує на те, що судом відповідно до ч.3 ст.349 КПК України не був визначений порядок дослідження доказів, а також, що у розпорядженні суду були лише обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що не дає суду можливості визначити, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження.
Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 21.02.2025 близько 13.30 годин, знаходячись у с. Заріччя Верхньодніпровської ТГ Кам'янського району Дніпропетровської області на вул. Центральній, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, маючи у своєму користуванні технічно-справний мотоцикл марки «Дніпро», державний номер реєстрації НОМЕР_1 , який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_9 , з боковим причепом, здійснюючи рух по асфальтованій дорозі проїзної частині вулиці Центральної, зазначеного населеного пункту разом із пасажирами: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на необладнаному для перевезення боковому причепі, порушив вимоги п. 21.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено:
- «п.21.1. Дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.»
Після чого, водій ОСОБА_8 , під час руху по проїзній частині вулиці Центральної у вищезазначеному населеному пункту, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, грубо порушуючи Правила перевезення пасажирів і п. 21.1. Правил дорожнього руху, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», проявляючи злочинну самовпевненість, та легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, знехтував безпекою учасників дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я людей, здійснив перевезення пасажирів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в боковому причепі мотоциклу, який не був обладнаний для перевезення пасажирів, при цьому під часу руху даного транспортного засобу в стані маневру ліворуч відбулося падіння пасажирів з транспортного засобу.
При цьому пасажир ОСОБА_10 , при падінні контактував головою із поверхнею асфальтованого дорожнього покриття. Пасажир ОСОБА_11 тілесних ушкоджень не отримав, за медичною допомогою не звертався.
Внаслідок дорожньо-транспортної події, потерпілому ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої черепно-мозкової травми з геморагічними забоями обох скроневих часток головного мозку, субарахноїдальними крововиливами, лівобічною пластинчатою субдуральною гематомою, правобічною епідуральною гематомою в ділянці правої скроневої частки головного мозку, лінійним переломом правої скроневої кістки; перфорацією правої барабанної перетинки з розвитком гострого середнього гнійного отиту, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; могли бути утворені одномоментно або за короткий проміжок часу від дії предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), не виключено, за умов дорожньо-транспортної пригоди, давність їх утворення може відповідати терміну - 21.02.2025 р.
У даній дорожній обстановці водій мотоцикла «Дніпро» ОСОБА_8 повинен був діяти згідно вимог п.21.1. Правил дорожнього руху. Однак у даній дорожній обстановці дії водія мотоцикла «Дніпро» ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.21.1. Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія мотоцикла «Дніпро» ОСОБА_8 встановлювалася виконанням ним вимог п.21.1. Правил дорожнього руху та для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати.
Кримінальне провадження розглянуто на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження судовий розгляд за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.286-1 КК України проведено судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки йому формально було роз'яснено його право на відвід та на захист, колегія суддів вважає такими, що спростовуються технічним записом судового засідання від 09.04.2025 року, відповідно до якого судом, в тому числі, обвинуваченому було роз'яснено, що він має право заявляти відводи суду, секретарю судового засідання та прокурору, з роз'ясненням, в яких випадках такі відводи можуть бути заявлені, після чого обвинувачений повідомив, що відводів у нього немає, також в цьому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 повідомив суду, що він отримав пам'ятку про права та обов'язки, зазначивши, що захисник йому не потрібен, враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає в цьому випадку порушень судом першої інстанції права на захист обвинуваченого.
Твердження обвинуваченого про те, що потерпілого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, - є безпідставним, оскільки спростовується розпискою потерпілого ОСОБА_10 , відповідно до якої потерпілий повідомлений про те, що розгляд справи відносно ОСОБА_8 відбудеться о 13.30 годин 17.04.2025 року (а.п.19), також в матеріалах провадження наявна заява потерпілого про розгляд цього кримінального провадження без його участі (а.п.23).
Що стосується доводів обвинуваченого про порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.349 КПК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Приписами ч. 3 ст. 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Слід зазначити, що роз'яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, повинен роз'яснити їм суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій.
Повне визнання вини, відсутність оспорювання фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Цих вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції було дотримано.
Так, відповідно до технічного запису судового засідання від 17.04.2025 року, суд першої інстанції переконався у правильності розуміння ОСОБА_8 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз'яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений не заперечував проти здійснення судового розгляду за вказаним порядком відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та не заявляв щодо неможливості розгляду справи за спрощеною процедурою, у зв'язку з відсутністю згоди потерпілого на розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, про що зазначено в апеляційній скарзі.
Таким чином, суд першої інстанції за згодою усіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та в судовому засіданні допитав обвинуваченого, який свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що він, будучи в алкогольному сп'янінні, керував мотоциклом з пасажирами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які сиділи зверху на боковому причепі мотоцикла, який не був обладнаний для перевезення пасажирів, під час руху не справився з керуванням, внаслідок чого ОСОБА_10 випав з причепу та вдарився головою об асфальтовану дорогу. Також обвинувачений додав, що жодного тиску з боку сторони обвинувачення на нього не було.
Твердження обвинуваченого про те, що судом відповідно до ч.3 ст.349 КПК України не був визначений порядок дослідження доказів, а також, що у розпорядженні суду були лише обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що не дає суду можливості визначити, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, - є безпідставними, оскільки з технічного запису судового засідання від 17.04.2025 року вбачається, що суд першої інстанції, у зв'язку із визнанням недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ухвалив обмежитись лише допитом обвинуваченого, що не заперечувалось самим обвинуваченим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повністю дотримані вимоги ч.3 ст.349 КПК України, оскільки сторони кримінального провадження після визначеного порядку дослідження доказів не оспорювали фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, а отже, оскарження їх в такому випадку є безпідставним з огляду на вимоги ч.2 ст.394 КПК України.
Таким чином, доводи обвинуваченого про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та як наслідок, про порушення вимог ст.349 КПК України, мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданої апеляційної скарги обвинуваченого.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, не працює, на утриманні нікого не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування витрат на лікування потерпілого; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, що дає підстави суду вважати обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 у межах санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4