Справа № 212/6310/25
2/212/3602/25
08 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлов Д.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 19.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3537805983-165384. За Кредитним договором ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3500 грн., строком на 20 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,95% на день, а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. 07.03.2023 р. між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір факторингу № 07/03/23 за яким ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 4860 грн., з яких 3500 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 1360 грн. сума боргу за відсотками. 18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 18-02/05 за яким ТОВ «Коллект Центр» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11274,50 грн., з яких 3500 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 7774,50 грн. сума боргу за відсотками. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором № 3537805983-165384 від 19.12.2021 рок в загальному розмірі 11274,50 грн.
Також 12.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4915634, підписаний електронним підписом через одноразовий ідентифікатор. За кредитним договором ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн. зі сплатою відсотків за його користування. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена із його змістом. На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти на рахунок відповідача. 26.07.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №26-07/2024, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21256,13 грн., з яких 4831 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 15655,13 грн. сума боргу за відсотками, та 770 грн. заборгованість за комісією. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором № 4915634 від 12.10.2021 року в загальному розмірі 21256,13 грн.
На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 32530,63 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн., та 13000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 04 червня 2025 року при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Представник позивача, Сердійчук Я.Я., у позовній заяві просила суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачка, ОСОБА_1 , будучи повідомленою про наявність у провадженні суду позову ТОВ «Факторинг Партнерс» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, не скористалась своїм правом на подання відзиву на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 19.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір позики №3537805983-165384, за умовами якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3500 грн.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 19.12.2021 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Згідно підтвердження ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» грошові кошти в сумі 3500 грн. були перераховані 19.12.2021 року на банківську картку НОМЕР_1 .
07.03.2023 р. між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір факторингу № 07/03/23 за яким ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 4860 грн., з яких 3500 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 1360 грн. сума боргу за відсотками.
18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 18-02/05 за яким ТОВ «Коллект Центр» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11274,50 грн., з яких 3500 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 7774,50 грн. сума боргу за відсотками.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором кредитування №3537805983-165384 від 19.12.2021 р., укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість яку відповідачка повинна сплатити на користь позивача.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п. 2.2 договору позики №3537805983-165384 кредит надається в загальному розмірі 3500 грн.
Згідно п. 2.3 договору позики №3537805983-165384 строк користування кредитними коштами складає 20 днів та починається з 19.12.2021 року та закінчується 08.01.2022 року (включно).
Згідно п. 2.5 договору позики №3537805983-165384 за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до цього договору).
Згідно п. 2.6 договору позики №3537805983-165384 розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника.
Згідно п. 9.13 договору позики №3537805983-165384 за користування наданими за цим договором грошовими коштами у строк передбачений п. 2.3 цього договору встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних ( або 1,95% за 1 (один)день користування грошовими коштами).
Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «Факторинг Партнерс» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного договору позики №3537805983-165384 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором позики №3537805983-165384 саме в сумі 4860 грн., з яких 3500 грн. - борг за кредитом, 1360 грн. - борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами договору позики №3537805983-165384, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 20 днів у розмірі 1,95%, а також узгоджується додатком №1 до договору позики №3537805983-165384.
Також судом було встановлено, що 12.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про споживчий кредит № 4915634 за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 7000 грн. строком на 15 днів із кінцевою датою повернення 27.10.2021 року. Комісія за надання кредиту становить 770 грн., яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 1312,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора R95318.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 12.10.2021 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Грошові кошти в сумі 7000 грн. було перераховано ТОВ «Мілоан» на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС».
26.07.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №26-07/2024, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21256,13 грн., з яких 4831 грн. сума боргу за основною сумою заборгованості, 15655,13 грн. сума боргу за відсотками, та 770 грн. заборгованість за комісією.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором про споживчий кредит № 4915634, укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно умов кредитного договору про споживчий кредит № 4915634 сума кредиту становить 7000 грн., яка надається на строк 15 днів, термін повернення кредиту 27.10.2021 року, проценти за користування кредитом становлять 1,25 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 770 грн.
Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «Факторинг Партнерс» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору про споживчий кредит № 4915634 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором про споживчий кредит № 4915634 саме в сумі 6913,50 грн., з яких 4831 грн. - борг за тілом кредиту, 770 грн. - борг за комісією, 1312,50 грн. - борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами кредитного договору про споживчий кредит № 4915634, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 15 днів у розмірі 1,25 % (7000х 15 х 1,25 % = 1312,50).
Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором позики №3537805983-165384 в сумі 4860 грн., та за договором про споживчий кредит № 4915634 в сумі 6913,50 грн., тобто в загальному розмірі 11773,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. підтверджуються: договором № 02-07/2024 від 02 липня 2024 р. про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»; заявкою на надання юридичної допомоги №517 від 01.04.2025; витягом з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 року за яким вбачається, що вартість наданої послуги становить 9000 грн.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру.
Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 4704,96 (11773,50 / 32530,63х 13000 = 4704,96) грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Факторинг Партнерс» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює відповідно 876,72 грн. (11773,50 / 32530,63х 2422,40 = 876,72).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 11773 ( одинадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати з оплати судового збору в сумі 876,72 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4704,96 грн.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 08 липня 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м.Київ, вул. Ґедройця Єжи буд.6 офіс 521
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Козлов