Справа № 201/11846/23
Провадження № 1-кп/201/299/2025
08 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборному районного суду м. Дніпра кримінальне провадження № 12023041650000966 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України, -
В підготовчому судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
представник потерпілого ОСОБА_8
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження № 12023041650000966 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України відносно якого обрано найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого в обґрунтування якого прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому на сьогодні є очевидним ризик уникнення суду, так як обвинувачений розуміючи тяжкість покарання, може намагатись його уникнути.
Також існує значний ризик впливу на потерпілих, які є неповнолітніми і вплив на яких можливий як психологічно так і фізично з огляду на обвинувачення ОСОБА_5 .
Не виключений і ризик продовження злочинної діяльності, так як обвинувачений раніше неодноразово судимий, зокрема за злочин проти несення військової служби, в даний час підозрюється у вчиненні ряду злочинів, серед яких злочин проти здоров'я та статевої недоторканності, і перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на порушення прокурором вимог КПК України, так як прокурор до клопотання не додав жодного доказу наявності ризиків на які він посилається. Також прокурор не довів обґрунтованість обвинувачення, так як жоден із досліджених судом доказів не вказує на причетність обвинуваченого до вчинення злочинів які йому інкримінують. В ой же час прокурор не забезпечує свідків, які могли б дати показання, що виправдовують обвинуваченого. Посилання прокурора на тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для тримання обвинуваченого в умовах несвободи, з урахування того, що обвинувачений майже два роки тримається під вартою.
Захисник проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на те, що тримання обвинуваченого під вартою тривалий строк межує зі свавіллям, на сьогоднішній день всі ризики зменшились до такого ступеню, що інший будь-який запобіжний захід здатен їх забезпечити.
Вислухавши думку учасників, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження і підозра трансформувалась в обвинувачення, то обґрунтованість обвинувачення не перевіряється з огляду на те, що суд до вирішення справи не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.
Доводи захисту про необґрунтованість обвинувачення не можуть бути оцінені в ході судового розгляду, так як якщо суд під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу надасть оцінку доказам, то це викличе обґрунтований сумнів у можливості суду зберегти об'єктивність в подальшому при ухваленні рішення за результатами кримінального провадження. Законодавець недаремно заборонив повторну участь судді у кримінальному проваджені (ст. 76 КПК України), так як це забезпечує захист кримінального провадження від участі судді, який вже оцінював докази у кримінальному провадженні і очевидно не може бути повністю неупередженим при прийняття рішення за результатами розгляду кримінального провадження.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд вважає встановленим і реальним наявність ризику уникнення обвинуваченим суду, так як останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, він розуміє тяжкість можливого покарання, що може спонукати його до уникнення відповідальності, шляхом втечі. Тим паче, що уникнути суду під час воєнного стану легше ніж у мирний період.
Також не виключений ризик впливу на потерпілих з огляду на характер злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а також особи потерпілих, які є неповнолітніми і згідно обставин викладених в обвинувальному акті можуть бути залежними від обвинуваченого.
Існує і ризик продовження своєї злочинної діяльності обвинуваченим так як останній раніше неодноразово судимий, в даний час обвинувачується у вчиненні ряду тяжких і особливо тяжких злочинів відносно неповнолітніх дітей, що саме по собі свідчить про наявність ризику вчинення обвинуваченим нового злочину і цей ризик є доволі суттєвим.
Таким чином суд встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому на сьогоднішній день ці ризики не зменшились, а тому до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід.
Вирішуючи питання про доцільність продовження найсуворішого запобіжного заходу суд врахує вищевказані ризики, те що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховує вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки, які не є міцними настільки, щоб нівелювати встановлені судом ризики, те що він судимий, притягнутий до кримінальної відповідальності за умисний особливо тяжкий злочин, обставини злочину описані в обвинувальному акті, що свідчить про те, що обвинувачений в даний час продовжує нести в собі певну небезпеку для суспільства, ступінь ризиків не зменшився настільки, щоб застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою могло б їх забезпечити.
При цьому, суд враховує тривалість перебування обвинуваченого під вартою, види і ступінь ризиків, який є високим і вважає, що менш суворий запобіжний захід не доцільно застосовувати.
Посилання захисту на те, що сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою, суд приймає до уваги, така позиція узгоджується з практикою ЄСПЛ, однак у даній справі суд враховує не лише тяжкість покарання, а й обставини злочину, особи потерпілих, які неповнолітні, особу обвинуваченого, який судимий, а тому твердження про те, що тримання під вартою продовжується лише на підставі тяжкості обвинувачення не відповідає дійсності.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 06 вересня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в п'ятиденний строк з дня її проголошення шляхом подання скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду.
Повний текст ухвали буде оголошено 08.07.2025 о 17-30 годин.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3