Справа № 211/3024/25
Провадження № 2/211/1703/25
08 липня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ткаченко С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В.,
за участі представника позивача Коваленко Р.А., представника відповідача Цвіркун А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості власників квартири в порядку захисту прав споживачів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КПТМ «Криворіжтепломережа» та просить суд зобов'язати відповідача виключити із сум заборгованості (виключити з обліку по особовому рахунку) за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника в сумі 70 050,10 грн., яка виникла за період до 06.12.2022. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про факт придбання нею на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2022 кватири за вказаною адресою та факт наявності заборгованості на особових рахунках за спожиті послуги, яка виникла до 06.12.2022 за попереднього власника, а саме в сумі 70 050,10 грн. перед КПТМ «Криворіжтепломережа». Однак вона за договором купівлі-продажу вказаної квартири не брала на себе зобов'язання з погашення боргів за комунальні послуги попереднього власника, а отже не несе відповідальності по їх сплаті, оскільки фактично не користувалася ними,а тому у неї відсутні зобов'язання по їх сплаті. Звернувшись до відповідача 31.01.2025 з відповідною заявою, отримала повідомлення про вилучення боргу попереднього власника, що не відповідає дійсності з огляду на продовження зазначення суми заборгованості 70 050,10 грн. в її рахунках за інформацією ТОВ «Нова-Ком». Тому з метою захисту прав споживача житлово-комунальних послуг, просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коваленко Р.А. просить задовільнити позов з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Цвіркун А.А. в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити за необгрунтованістю підтримавши обгрунтування викладені у відзиві.
До суду представником відповідача надано відзив , відповідно до якого зазначено про повне невизнання позову, безпідставність та необґрунтованість його, а тому підприємство повністю заперечує проти його задоволення через відсутність обґрунтування позивачкою у тексті позову, якими саме діями відповідача КПТМ «Криворіжтепломережа» були порушені її права, за захистом яких вона звертається до суду. При цьому позивач вказує, що після набуття права власності на квартиру по АДРЕСА_1 вона постала перед вже існуючим фактом наявності заборгованості по особовому рахунку, відкритому за вказаною адресою, яка виникла до 06.12.2022. Тому вважає, що у даному випадку КПТМ «Криворіжтепломережа» не порушувало жодних прав позивача, тому звернення до суду є безпідставним. Зазначено, що особовий рахунок є номерним, що дозволяє його ідентифікувати відповідно до конкретного житлового приміщення, а тому він оформлюється на житлове приміщення, а не на особу, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже існуючого номерного рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Із посиланням на Закон України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні наголошено, що особовий рахунок, відкритий по АДРЕСА_1 , є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача. У лютому 2025 року підприємством виконано виключення заборгованості попереднього власника в сумі 70 050,10 грн., яка виникла за період до 06.12.2022 по вказаній адресі. Тому вважає, що оскільки позивач звертаючись до суду з позовом в порядку захисту прав споживачів, не зазначає, які саме права її, як споживача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», порушені відповідачем, такі права відповідачем не порушені, а тому предмет спору відсутній і просить відмовити у задоволенні вимог.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 грудня 2022 року, ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста станом на 01 березня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 КПТМ «Криворіжтепломережа» виставлено борги попереднього власника в сумі 70 050,10 грн., що підтверджується довідками ТОВ «Нова-Ком» та Криворізькою об'єднаною міською довідково-інформаційною службою і не спростовано стороною відповідача в судовому засіданні шляхом надання відповідних доказів щодо виключення з особового рахунку вказаного боргу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20), від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22), відповідно до яких діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу від 06 грудня 2022 року, згідно з яким позивачка ОСОБА_1 стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Позивачка ОСОБА_1 не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії попередніх власників вказаної квартири, а тому на неї не може бути покладено обов'язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попереднім власникам, тобто до набуття позивачем у власність квартири.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах, суд виходить із таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).
З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 про зобов'язання КПТМ «Криворіжтепломережа» виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою по АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників квартири за період до 06 грудня 2022 року, є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем до 06 грудня 2022 року.
Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21), від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22)
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53 цс 21), вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов'язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).
У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов'язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
З цих підстав суд відхиляє доводи КПТМ «Криворіжтепломережа» з приводу відсутності порушення прав позивача відповідачем, ураховуючи, що відповідач не визнає і активно заперечує щодо задоволення позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку позивача, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22) та у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22 (провадження № 61-12657 св 22).
За таких обставин, за відсутності доказів щодо факту виключення КПТМ «Криворіжтепломережа» спірної заборгованості з особового рахунку попереднього власника квартири по АДРЕСА_1 , як про це зазначено стороною відповідача у тексті відзиву на позов, підлягають задоволенню вимоги позивача повністю.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач положеннями статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд ,-
Задовольнити позов ОСОБА_1 - повністю.
Зобов'язати Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла за період до 06 грудня 2022 року в сумі 70 050 ( сімдесят тисяч п"ятдесят ) грн. 10 коп.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко