Справа № 229/6905/24
Провадження № 1-кс/211/40/25
іменем України
08 липня 2025 року
Слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у зв'язку зі зміною підсудності справ з Дружківського міського суду Донецької області 10.01.2025 надійшла вищезазначена скарга.
У своїй скарзі скаржник просить скасувати постанову заступника начальника СВ ВП №1 Краматорського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області від 11.12.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 22.08.2024 за №42024050000000615 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 376-1 КК України.
В обґрунтування зазначає, що про рішення слідчого про закриття кримінального провадження від 11.12.2024 скаржник дізнався лише 20.12.2024, після отримання на свою електронну пошту відповідної постанови від СВ ВП №1 Краматорського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області. Дане рішення слідчого на думку скаржника прийнято передчасно, без належного дослідження обставин кримінального правопорушення, аналізу та оцінки зібраних доказів у кримінальному провадженні. Так, скаржник зазначає, що слідчим не були проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії, зокрема, не зібрані висновки експертів, документи, не отримані від ДП «Інформаційні судові системи» у встановленій законодавством процесуальній формі відомості про можливі порушення при розподілі справ між суддями Дружківського міського суду Донецької області. Тому вважає, що постанова не вмотивована, тому рішення про закриття кримінального провадження є передчасним.
У судове засідання ОСОБА_3 з'явився, вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати постанову слідчого з мотивів, викладених у скарзі, з врахуванням наданих ним усних додаткових пояснень.
Слідчий у останнє судове засідання не з'явився, на попередніх судових засіданнях проти задоволення скарги заперечував, вважав, що органом досудового розслідування в повній мірі вжито всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, що дозволило у достатній мірі встановити обставини для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42024050000000615 від 22.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376-1 КК України, надані слідчим для розгляду скарги, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Частина 1 ст.304 КПК України передбачає, що скарги на рішення слідчого, передбачені частиною першою ст. 303 цього Кодексу, в тому числі про закриття кримінального провадження, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо рішення оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Оскаржувана постанова, згідно з матеріалами кримінального провадження, була винесена слідчим 11.12.2024 та отримана скаржником 20.12.2024 (доводів того, що постанова була отримана в іншу дату слідчому судді учасниками провадження надано не було), скарга подана до слідчого судді 23.12.2024, тому вважаю, що строк на оскарження постанови не пропущено.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Практика Європейського cуду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).
Слідчий суддя звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст. ст. 2, 284 КПК України).
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть обставин, та відповіді на всі питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Таким чином, під час оцінки наявності підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження слідчому судді належить проаналізувати як формальну складову цього рішення, так і його обґрунтованість, тобто відповідність цього рішення фактичним обставинам, за яких його ухвалено, а також законність - наявність для його ухвалення відповідних правових підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в СВ ВП №1 Краматорського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області на досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.08.2024 за №42024050000000615 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 376-1 КК України на підставі заяви ОСОБА_3 .
Постановою заступника начальника СВ ВП №1 Краматорського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_4 , від 11.12.2022 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.08.2024 за №42024050000000615 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 376-1 КК України, закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняв слідчий повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зі ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
У постанові про закриття кримінального провадження слід вказати, яку саме з підстав і чому застосовано в цьому випадку. Повнота й чіткість мотивування мають результатом те, що всі рішення, викладені в резолютивній частині постанови про закриття провадження, логічно випливають із її мотивувальної частини.
Формальна сторона рішення передбачає дотримання встановлених вимог до його форми, а також наявність у особи, яка його ухвалила, відповідних повноважень.
Перелік вимог до форми постанови слідчого встановлений ч. 5 ст. 110 КПК України, і у слідчого судді відсутні приводи констатувати їх недотримання, адже постанова містить всі передбачені зазначеною нормою реквізити та відомості, зокрема, зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви, якими керувався слідчий, їх обґрунтування та посилання на положення кримінального процесуального закону, на підставі яких її винесено.
Також у слідчого судді відсутні приводи ставити під сумнів наявність у слідчого ОСОБА_4 , повноважень щодо ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Крім того, постанова слідчого від 11.12.2024 містить виклад ключових етапів досудового розслідування, опис усіх елементів складу кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню. Висновки викладені у постанові відповідають фактичним обставинам справи, встановленим за наявними в провадженні матеріалами, зокрема, в ньому описано проведені слідчі дії та встановлені слідчим обставини кримінального провадження, здійснено аналіз отриманої інформації, а також наведено відповідні мотиви прийняття такої постанови та їх обґрунтування, за яких слідчий, на його думку, встановив відсутність складу кримінального правопорушення.
Разом із тим, відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, дізнавач, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з положеннями п. 4 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
У відповідності до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
Слідчий суддя зауважує, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Асьонов та інші проти Болгарії».
У ч. 1 ст. 8 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Слідчий вказує на те, що у ході досудового розслідування кримінального правопорушення проведено ряд слідчих дій, однак, не встановлено особу, що могла здійснити внесення неправдивих відомостей до ЄСІТС або іншої автоматизованої системи, що функціонує у суді, та втручання в її роботу, що призвело до невірного визначення судді для розгляду скарги ОСОБА_3 . Жодній особі повідомлення про підозру в межах кримінального провадження не вручено.
Разом з тим до обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушенню прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Таким чином, слідчим суддею не надається оцінка кожному конкретному доказу у справі та не встановлюється винуватість осіб у вчиненні кримінального правопорушення, разом із цим аналізується повнота проведених слідчих та процесуальних дій, що були вчинені слідчим для з'ясування всіх обставин справи.
Диспозиція ч. 2 ст. 376-1 КК України передбачає умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, іншої автоматизованої системи, що функціонує в суді, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в таких системах, чи інше втручання в роботу таких систем, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до таких систем, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Предметом злочину за ст. 376-1КК України є певна інформація, тобто відомості (дані), що вносяться до автоматизованих систем суду.
Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б одного із діянь, альтернативно передбачених у диспозиції ст. 376-1 КК України, а саме: а) внесення неправдивих відомостей; б) несвоєчасне внесення відомостей; в) несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованих системах, що функціонують в суді; г) інше втручання в роботу в автоматизованих системах, що функціонують в суді.
Внесення неправдивих відомостей в автоматизовані системи, що функціонують в суді, полягає у включенні інформації, що повністю або частково не відповідає дійсності.
Несвоєчасне внесення відомостей означає внесення інформації яка відповідає дійсності, але з порушенням встановлених для цього строків.
Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованих системах, що функціонують в суді, - це вчинення винним будь-яких дій із зазначеною інформацією без відповідного дозволу.
Інше втручання в роботу в автоматизованих системах, що функціонують в суді, полягає у будь-якому самочинному впливі на нормальну роботу системи.
Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає у наявності умислу у винної особи.
Так, слідчий суддя вважає, що комплекс зібраних доказів у даному кримінальному провадженні дає можливість дійти висновку, що при автоматизованому розподілі скарги ОСОБА_3 від 22.07.2024 та заяви про відвід слідчого судді від 14.08.2024 між суддями дійсно відбулося невірне визначення слідчого судді та судді для розгляду питання щодо відводу слідчого судді.
Органом досудового розслідування вживались дії щодо встановлення обставин даного кримінального правопорушення, зокрема, були допитані свідки, запитано документи з суду, надано вказівки на проведення певних процесуальних дій, у тому числі ініційовано проведення службового розслідування.
При цьому слідчий суддя вважає, що проведений слідчий експеримент від 28.11.2024 є неналежним та недопустимим доказом у справі, як такий, що не дає можливості перевірити і уточнити відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ним не відворено подій, які відбувалися саме в день вчинення можливих кримінальних правопорушень. З огляду на зазначене, при наданні оцінки повноти вчинених дій слідчим, які передували прийняттю рішення про закриття кримінального провадження, суд не оцінює як доказ протокол проведений слідчого експерименту від 28.11.2024.
Таким чином, на думку слідчого судді, зібрані докази не підтвердили у повній мірі, відсутність суб'єктивної сторони кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 376-1 КК України, оскільки так достеменно і не було встановлено, які фактори вплинули на збій в роботі автоматизованих систем, що функціонували у цей період у Дружківському міському суді Донецької області. Тобто, матеріали справи не містять відомостей відносно того чи відбулися дані події під впливом умисних дій/бездіяльності певних осіб або вони були спричинені незалежними від людського фактору обставинами, для цього, зокрема, не установлені ідентифікаційні дані про використані електронно-обчислювальні машини (комп'ютери), системи та комп'ютерні мережі та мережі електрозв'язку (логін і пароль для доступу до мережі Інтернет, IP-адреса, WEB-адреса, номер абонента мережі електрозв'язку чи номер телефону, за допомогою яких було здійснено такий доступ, тощо), не отримано відомості від ДП "ІСС", шляхом звернення до слідчого судді для отримання тимчасового доступу до речей та документів, яке маючи функції адміністратора, могло б надати відомості необхідні для встановлення осіб, причетних до вказаного кримінального правопорушення, або спростувати доводи заявника.
За змістом ст.284 КПК України закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Таким чином, на думку слідчого судді, доводи скаржника є обґрунтованими, слідчим оскаржувана постанова прийнята передчасно, досудове розслідування проведено не в повному обсязі, не вжито всіх вичерпних заходів та не проведено всіх необхідних слідчих дій, які б дали можливість, прийняти об'єктивне та законне кінцеве рішення по даному кримінальному провадженню. Отже, прийняте слідчим процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, є передчасним та необґрунтованим, оскільки прийняте без проведення усіх необхідних слідчих дій із дотриманням вимог п. п. 5, 6 ст.3, ст.ст. 92, 284 КПК України, що не відповідає положенням ч.5 ст.110 КПК України, а отже воно підлягає скасуванню.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідчий зобов'язаний провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Крім того, слідчий суддя прагне звернути увагу, що мотиви прийняття слідчим рішення у першу чергу повинні ґрунтуватися на доказах, зібраних в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, а не на матеріалах, які надані суб'єктом, чиї дії вважаються скаржником неправомірними.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження необхідно перевірити викладені скаржником обставини, виконати необхідні дії саме у тій процесуальній формі, яка передбачена КПК України, і в залежності від встановленого - прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених скаржником.
Керуючись ст. ст. 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника СВ ВП №1 Краматорського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_4 від 11.12.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 22.08.2024 за №42024050000000615 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376-1 КК України.
Матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 22.08.2024 за №42024050000000615 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376-1 КК України, повернути до СВ ВП №1 Краматорського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області для продовження розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення.
Повний текст ухвали складно та проголошено 08.07.2025 о 17:30.
Слідчий суддя ОСОБА_1