Рішення від 04.07.2025 по справі 210/5679/24

Справа № 210/5679/24

Провадження № 2/210/231/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 липня 2025 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 26.01.2023 100002030 від 26.01.2023 у розмірі 13 636,06 грн. та суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.01.2023 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 26.01.2023-100002030. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 7000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 26.01.2023, строком на 56 днів.

Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період").

Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх платежів (частини Суми Кредиту, нарахованих Процентів, Комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду (надалі-період "Економ").

Ставка "Економ" -- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Ставка "Стандарт" - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія") - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1050 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до Договору від 26.01.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. строком на 56 днів, ОСОБА_1 26.01.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 7000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22.03.2023 р., утворилась заборгованість у розмірі 13636.09 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 5586.09 грн., комісія - 1 050,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 , на його поштову адресу, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, однак, відзиву на позовну заяву до суду відповідачем подано не було.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом публікування оголошення.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 26.01.2023 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 26.01.2023-100002030.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 7000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 26.01.2023, строком на 56 днів.

Відповідно до Договору від 26.01.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. строком на 56 днів, ОСОБА_1 26.01.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 7000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22.03.2023 р., утворилась заборгованість у розмірі 13636.09 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 5586.09 грн., комісія - 1 050,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Укладений між сторонами кредитний договір відповідачем не оспорюється, факт надання кредиту підтверджується копією квитанції від 09.09.2023 (а.с. 17).

У частині першій статті 509ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

За частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межахстроку діїкредитного договору, розрахунок яких було здійснено на підставі боргу по тілу кредиту, що підтверджується наданим до суду розрахунком, який не спростований відповідачем, які і не спростовано відсутність його волевиявлення на погодження вказаної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту та погодженої умовами договору суми комісії.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 22.03.2023 року заборгованість відповідача за кредитним зобов'язанням перед ТОВ «Споживчий центр» становить 13636,09 грн. та складається із:

-заборгованості за тілом кредиту у сумі 7000,00 грн.;

-заборгованості за процентами у сумі 5586,09 грн.;

-заборгованість з комісії у сумі 1050,00 грн.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, отриманий кредит та нараховані за користування кредитом процентом не повернув.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи задоволення вимог позивача у повному обсязі, суд вважає необхідним відшкодувати ТОВ «Споживчий кредит» понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 274, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 26.01.2023 100002030 від 26.01.2023 у розмірі 13 636 (тринадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко

Попередній документ
128687954
Наступний документ
128687956
Інформація про рішення:
№ рішення: 128687955
№ справи: 210/5679/24
Дата рішення: 04.07.2025
Дата публікації: 09.07.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Металургійний районний суд міста Кривого Рогу
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (27.08.2025)
Дата надходження: 30.09.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
27.01.2025 10:45 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
17.02.2025 10:45 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
13.03.2025 11:10 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу
04.07.2025 10:15 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу