Справа № 172/876/25
Провадження 2/172/390/25
Іменем України
07.07.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Філіппова Є.Є. за участі секретаря судового засідання - Лук'яненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічним засобом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності, -
До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог представник позивачів ОСОБА_3 вказує, що на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 10 грудня 2002 року приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області Куліковою В.І. зареєстрованого в реєстрі за №210, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35, 00 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 386,9 кв.м. (крім того ізлішки землі -118 кв.м.).
Як вбачається з технічного паспорту на вищевказаний житловий будинок, до складу входять: А-1- житловий будинок, шлакоблочний, обкладений цеглою, загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., Б-літня кухня, шлакоблочна, обкладена цеглою, В-сарай, цегляний, Г-погріб, бетонний, Д-гараж, цегляний, Е-уборна, цегляна, Ж-смотрова яма, цегляна, З-сарай, шлакоблочний, обкладений цеглою, інші споруди -№1-5, дерев'яні.
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване Попаснянським районним бюро технічної інвентаризації 28.12.2002 року та записане в реєстрову книгу під №2085.
18.08.2001 року позивачі одружилися, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис за №95. Оскільки право власності на вищезазначений будинок набувалося ОСОБА_1 в період шлюбу, а саме 10.12.2002 року, тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім"ю України, який діяв на час укладання позивачем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу житлового будинку - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Тобто, вказаний житловий будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а отже визнання права власності за одним із подружжя призведе до порушення прав другого з подружжя щодо отримання у майбутньому компенсації за пошкоджене/знищене нерухоме майно.
Після початку вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, позивачі змушені були покинути місце постійного проживання і переміститися в більш безпечний населений пункт України.
Позивачам стало відомо, що внаслідок військових дій, спричинених агресією РФ проти України, належний їм будинок був пошкоджений. Оцінити характер та обсяг наявних пошкоджень житлового будинку на теперішній час не вбачається можливим з огляду на відсутність у позивачі спеціальних знань, а також беручи до уваги безпекову ситауцію що має місце на Луганщині, зокрема той факт, що Попаснянська міська територіальна громада Сіверськодонецького району Луганської області, до якої входять і м.Попасна, з 07.05.2022 року є тимчасово окупованою РФ територією України.
Позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адмінстративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області, надавши оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок.
Рішенням державного реєстратора №74374835 від 31.07.2024 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалося отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013 року. Просять суд визнати за ними право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 386,9 кв.м. (крім того ізлішки землі - 118 кв.м.) до складу якого входять: А-1- житловий будинок, шлакоблочний, обкладений цеглою, загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., Б-літня кухня, шлакоблочна, обкладена цеглою, В-сарай, цегляний, Г-погріб, бетонний, Д-гараж, цегляний, Е-уборна, цегляна, Ж-смотрова яма, цегляна, З-сарай, шлакоблочний, обкладений цеглою, інші споруди -№1-5, дерев'яні.
Ухвалою від 21.04.2025 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Представник позивачів ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи у відсутність позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи у її відсутність не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо не право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі договору купівлі-продажу посвідченого 10 грудня 2002 року приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області Куліковою В.І. зареєстрованого в реєстрі за №210, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35, 00 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 386,9 кв.м. (крім того ізлішки землі -118 кв.м.)
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване Попаснянським районним бюро технічної інвентаризації 28.12.2002 року та записане в реєстрову книгу під №2085.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 18.08.2001 року одружилися, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис за №95, прізвище дружина змінила на " ОСОБА_5 ". Оскільки право власності на вищезазначений будинок набувалося ОСОБА_1 в період шлюбу, а саме 10.12.2002 року, тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім"ю України, який діяв на час укладання позивачем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу житлового будинку - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Тобто, вказаний житловий будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до Рішення Попаснянської міської ради Попаснянського району Луганської області №65/2 від 13.07.2025 "Про перейменування вулиць у місті Попасна" вулицю "60 років утворення СРСР" у місті Попасна перейменовано у вулицю "Заводська".
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 386,9 кв.м. (крім того ізлішки землі - 118 кв.м.) до складу якого входять: А-1- житловий будинок, шлакоблочний, обкладений цеглою, загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., Б-літня кухня, шлакоблочна, обкладена цеглою, В-сарай, цегляний, Г-погріб, бетонний, Д-гараж, цегляний, Е-уборна, цегляна, Ж-смотрова яма, цегляна, З-сарай, шлакоблочний, обкладений цеглою, інші споруди -№1-5, дерев'яні.
Згідно відповіді Попаснянської міської військової адміністрації №01.03-03/112 від 05.03.2024 року підтвердження права власності на житло є неможливим, оскілки у з'язку з тимчасосою окупацією території Попаснянської міської військової адміністрації дана інформація відсутня, архіви Попаснянського БТІ знаходяться на тимчасово окупованій території, доступ до них відсутній, їх місцезнаходження та стан збереження невідомі.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області своїм рішенням від 31.07.2024 року за №74374835 відмовив позивачу у здійсненні реєстраційних дій, оскільки не можливо отримати відповідні відомості з державних реєстрів та інших джерел інформації щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване до 01.01.2013 року, а також у зв'язку з тимчасовою окупацією Луганської області, на території якої розташоване Попаснянське РБТІ.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, враховуючи відсутність провини відповідача у виниклих правовідносинах, суд приходить до висновку, що судові витрати належить покласти на позивачів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 317, 319, 328, 334, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 386,9 кв.м. (крім того ізлішки землі - 118 кв.м.) до складу якого входять: А-1- житловий будинок, шлакоблочний, обкладений цеглою, загальною площею - 64,90 кв.м., житловою площею - 35,00 кв.м., Б-літня кухня, шлакоблочна, обкладена цеглою, В-сарай, цегляний, Г-погріб, бетонний, Д-гараж, цегляний, Е-уборна, цегляна, Ж-смотрова яма, цегляна, З-сарай, шлакоблочний, обкладений цеглою, інші споруди -№1-5, дерев'яні.
3. Судові витрати залишити за позивачами.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 08.07.2025 року.
Суддя Є.Є.Філіппов