№ 207/5865/24
№ 2-а/207/4/25
25 червня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Подобєд О.К.
при секретарі Бакуліні І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.09.2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 йому була вручена повістка, якою було зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік. 23.09.2024 року він з'явився до ТЦК та СП, де працівником останнього йому було видано направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності до військової служби. В період з 24.09.2024 по 10.10.2024 року він проходив медичний огляд у міській лікарні №7, по завершенню якого члени комісії повідомили, що його визнано придатним для проходження військової служби у тилових підрозділах ЗСУ та для отримання висновку ВЛК та постановки на військовий облік йому необхідно з'явитись до ТЦК та СП 11.10.2024 року. В означену дату він з'явився до ТЦК та СП, де офіцером адміністративного відділення було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а саме: «11.10.2024 року, о 11 год. 13 хв. порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасна постановка на військовий облік згідно реєстру «Оберіг»». При цьому, у постановці на військовий облік, йому було відмовлено до сплати ним штрафу за наслідками розгляду даної справи. 21.10.2024 року, у приміщенні ТЦК та СП відбувся розгляд даної справи, за наслідками якого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1606 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно нього, якою було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Фабула інкримінованого правопорушення у постанові викладена, як: «гр. ОСОБА_1 несвоєчасно, впродовж тривалого часу не став на облік військовозобов'язаних, не проходив ВЛК, чим порушив правила військового обліку, в умовах особливого періоду». Вважає постанову незаконною, оскільки не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, просили позовну заяву задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву з якого вбачається, що, на їх думку, постанова повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Просять відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.09.2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу ОСОБА_1 була вручена повістка №2009/АВ, якою було зобов'язано ОСОБА_1 23.09.2024 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік.
23.09.2024 року ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де працівником останнього йому було видано направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності до військової служби.
В період з 24.09.2024 по 10.10.2024 року, ОСОБА_1 проходив медичний огляд у міській лікарні №7, по завершенню якого члени комісії повідомили, що його визнано придатним для проходження військової служби у тилових підрозділах ЗСУ та для отримання висновку ВЛК та постановки на військовий облік йому необхідно з'явитись до ТЦК та СП 11.10.2024 року.
В означену дату ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де офіцером адміністративного відділення було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а саме: «11.10.2024 року об 11 год. 13 хв. порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасна постановка на військовий облік згідно реєстру «Оберіг»». При цьому, у постановці на військовий облік, ОСОБА_1 було відмовлено, до сплати ним штрафу за наслідками розгляду даної справи.
21.10.2024 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся розгляд даної справи, за наслідками якого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1606 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , якою було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Фабула інкримінованого правопорушення у постанові викладена, як: «гр. ОСОБА_1 несвоєчасно, впродовж тривалого часу не став на облік військовозобов'язаних, не проходив ВЛК, чим порушив правила військового обліку, в умовах особливого періоду».
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.3 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення, а саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається, якими доказами керувався відповідач, при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210 КУпАП.
Згідно ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані: з'явитися до військових частин або на пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Згідно ч.1, ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", віком до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи, передбачені цією частиною. Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Пре державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
При цьому, в примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В складених протоколі та постанові відсутні дані, що позивач отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , як це передбачено ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою встановлено, що у разі отримання повістки про виклик то територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п.2 п.1 Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відсутність у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення необхідного посилання на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови (Metropolitan Church of v. Moldova), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі у разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ч.3 ст.210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Диспозиція ч.3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
Підпункт 10-1 п.1 додатку 2 до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», має чітко визначений перелік обов'язків призовників, військовозобов'язаних та резервістів у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, однак у протоколі та постанові, суб'єктом владних повноважень не вказано конкретний абзац норми щодо правил військового обліку, порушення якого ставилося позивачу в основу обвинувачення, чим порушено вимоги ст.256 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, у тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Верховний суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняними до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, відповідачем не надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та не доведено наявність складу адміністративного правопорушення і відповідно правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 650,60 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 245, 271, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 1606 від 21 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 650 гривень 60 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України) у тридцяти денний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.К. Подобєд