Справа № 932/2005/25
Провадження № 3/932/686/25
02 липня 2025 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Орчелота А.В., за участю: секретаря Теліціної О.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Манукяна Г.Г., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце роботи не повідомив, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права згідно ст.ст.10, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,
за ч.1 ст.130КУпАП,-
До Шевченківського районного суду міста Дніпра з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223827 від 18 січня 2025 року, відповідно до якого - ОСОБА_1 , 18 січня 2025 року о 02 год. 35 хв. в. м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Квартальна, буд. 12 керував транспортним засобом ВАЗ 21101 державний номерний знак НОМЕР_2 маючи ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку водій відмовився.
Таким чином, порушив вимоги п.2.5ПДР України.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130КУпАП.
В судовому засіданні:
було допитано: особу, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в якості свідка - ОСОБА_2 , а також особу уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення - ОСОБА_3 , дослідженні письмові докази та матеріали сторони захисту, а також відтворено доданий до матеріалів справи відеозапис події, яка мала місце: - 18 січня 2025 року о 02 год. 35 хв. в. м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Квартальна, буд. 12.
Так, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 18 січня 2025 року ввечері він разом із своїми друзями відпочивав у кафе, де вживав алкоголь. Пізніше він з друзями вирішив поїхати додому, у зв'язку з тим, що вживав алкоголь він відмовився сідати за кермо транспортного засобу та попросив сісти за кермо тверезого водія, попереду на пасажирське сидіння сів його друг військовий, який вийшов з автомобіля через короткий проміжок часу, за кермо сів його друг ОСОБА_4 , а він разом з іншими друзями сів позаду на пасажирське сидіння. Після цього, під час дії комендантської години їх зупинили працівники поліції та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він повідомив, що він не перебував за кермом та не керував транспортними засобом, однак працівники поліції наполягали, що саме він перебував за кермом транспортного засобу та попросили надати документи, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які він надав, після цього працівники поліції почали складати протокол про адміністративне правопорушення відносно нього.
Свідок (сторони захисту) ОСОБА_2 :
пояснив суду, що ввечері 18 січня 2025 року він разом із своїми друзями відпочивав у кафе, серед яких був ОСОБА_1 . Пізніше він з друзями вирішав поїхати додому, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та інші друзі вживали алкоголь, останні поросили його сісти за кермо транспортного засобу та відвести додому, щоб не залишати автомобіль біля кафе, на що він погодився. Під час керування транспортним засобом та дії комендантської години, він побачив транспортний засіб працівників поліції із проблисковими сигналами синього кольору. Він злякався, що працівники поліції зупиняючи транспортний засіб за його керуванням під час дії комендантської години, покарають його, але ж зупинив автомобіль, а після цього пересів на переднє пасажирське сидіння. Через деякий час працівники поліції підійшли до автомобіля та поросили ОСОБА_1 надати документи, наполягаючи на тому, що він був за кермом та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. На його заперечення, а також заперечення інших пасажирів, які були в цьому транспортному засобу працівники поліції не реагували та склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ..
Особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення - інспектор 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції - Глушко В.В.:
пояснив суду, що 18 січня 2025 року він виконував свої посадові обов'язки, в цей день було зупинено транспортний засіб ВАЗ-21101 під час дії комендантської години. Після зупинки транспортного засобу, в момент підходу до нього на сидінні водія, ніхто не перебував, поруч на пасажирському сидіння, був чоловік без ознак сп'яніння, якій мав посвідчення водія. Всі пасажири вийшли з транспортного засобу, під час спілкування з пасажирами, працівниками поліції було зроблено висновок, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння. При перевірці документів у водія були встановлені наявні ознаки алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі, однак останній відмовився від проходження огляду. Сказати впевнено, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом під час керування та зупинки транспортного засобу ВАЗ-21101, він не може, оскільки особисто цього не бачив, камера також цього не зафіксувала, але за його внутрішнім переконанням, він вважає, що протокол складено належним чином та у відношенні саме тієї особи, яка керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Манукян Г.Г.:
надав до суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та просив справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 не керував транспортним в день складання протоколу про адміністративне правопорушення, за кермом був його знайомий ОСОБА_5 , факт перебування та керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксовано на відеозаписах доданих до матеріалів справи. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду стан сп'яніння, оскільки до вимог чинного законодавства не був водієм транспортного засобу, а тому у працівників поліції не було законних підстав вимагати у ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння, що ставить під сумнів правомірність подальших дій поліцейських. Також зазначив, що обставини, зазначені працівниками поліції не відповідають дійсності, оскільки вони не бачили хто саме був за кермом і тільки зробили припущення, що за кермом міг бути ОСОБА_1 ..
Особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та матеріалів доданих до нього - інспектор 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції - Можаровський Д.С. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судом були вжитті заходи для виклику останнього, що підтверджується матеріалами справи.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, допитавши свідків, ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши та переглянувши відеозапис зафіксованої події, дістаю наступних висновків.
Згідно зі ст.245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності даного виду судочинства, відповідно до ч.2 ст.251КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП до суду надано:
- інформацію викладену в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №223827 від 18 січня 2025 року;
- рапорт;
- відеозаписи до протоколу про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесені зміни, зокрема до ст.266КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
При цьому, логічне тлумачення положень ч.2 ст.266КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч.1 ст.130КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп'яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп'яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов'язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Крім того, за вимогами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами. Тобто в разі встановлення поліцейським підозри, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння, у поліцейського виникає імперативний обов'язок відсторонити вказаного водія від керування, чого, як свідчать пояснення причетних до обставин осіб та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не відбулось, у зв'язку із чим можливо ставити під сумнів саму «підозру у сп'янінні».
Тож нормативно-правове підґрунтя діяльності патрульної поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння становить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735МВС.
Саме ця Інструкція визначає процедуру (алгоритм) проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», у зв'язку із чим не може суперечити останнім нормативно-правовим актам, а її вимоги є обов'язковими саме для поліцейських.
При дослідженні відеозапису з місця зупинки транспортного засобу доданого до матеріалів адміністративної справи суддею встановлено, що поліцейським запропоновано чоловіку, який вийшов з заднього пасажирського сидіння автомобіля та представився як ОСОБА_1 пройти на місці зупинки або проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній відмовився, але, на вказаному відеозапису, в момент зупинки транспортного засобу та подальших дій - не зафіксовано ОСОБА_1 , як водія, який ним керував, проте, було встановлено, що працівники поліції визначили ОСОБА_1 , як особу яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, ґрунтуючись на своєму внутрішньому переконанні.
Слід зазначити, що ч.1 ст.130КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Першочерговим завданням є встановлення саме особи, яка керувала транспортним засобом.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Така правова позиція узгоджується з визначенням у п.1.10ПДР України поняття механічний транспортний засіб - як транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна.
При наявності відеокамер у поліцейських, відеореєстратора, за відсутності інших транспортних засобів, зафіксувати рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не було жодних перешкод, чого 18 січня 2025 року зроблено не було.
Під керуванням транспортним засобом розуміють виконання функцій водія під час руху такого засобу, що у даному випадку поза розумним сумнівом не підтверджене. Відповідно знаходження водія в автомобілі, чи біля автомобіля не свідчить про виконання ним функцій водія.
Недоведеність факту керування автомобілем ОСОБА_1 свідчить про те, що він не повинен був надавати посвідчення водія на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи відсутні в повному обсязі беззаперечні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, оскільки жодного підтвердження цього факту суду не надано. Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшов свого матеріального закріплення в якості доказу в матеріалах справи.
Суд вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:
«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Суддею зазначається, що факт вчинення адміністративного правопорушення має бути підтверджений лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», і таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі та/або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
Будь яких інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, крім наданих суду та перевірених належним чином у відповідності до ст.245КУпАП, і які б достатньо підтверджували інкриміноване, матеріали справи не містять.
Відповідно ч.2 ст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні Верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.130КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, оскільки поліцейськими не дотримано процедури вимоги проходження огляду на стан сп'яніння водія, чим порушено вимоги ст.266КУпАП та не доведено саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони вказаного правопорушення, а тому вважаю за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,130,247,280,284-285КУпАП, -
На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.В. Орчелота