08 липня 2025 року Справа № 926/2205/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Тинок Олександр Сергійович, розглянувши заяву
стягувача Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГЛАС"
про видачу судового наказу в сумі 3231,21 грн
Приватне акціонерне товариство «СОЛДІ І КО» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГЛАС" заборгованості в сумі 3231,21 грн.
Вимоги заявника обґрунтовуються тим, що боржнику було поставлено товар згідно з видатковою накладною №23234 від 22 вересня 2020 року на суму 1674,00 грн. Так, заявник стверджує, що між сторонами було укладено договір у спрощеній спосіб і боржник взяв на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати. Однак, боржник не оплатив отриманий товар від стягувача, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 3231,21 грн, з яких: сума основного боргу 1674,00 грн, індекс інфляції за період з жовтня 2020 року по травень 2025 року в сумі 1317,57 грн та три проценти річних з 23 вересня 2020 року по 01 липня 2025 року в сумі 239,64 грн.
Крім того, заявник просить суд стягнути з боржника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2025 року, справу №926/2205/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Положенням частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (у чинній редакції на мент виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається із матеріалів поданої Приватним акціонерним товариством «СОЛДІ І КО» заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, судом не виявлено укладеного у письмовій формі договору (в тому числі електронного), укладеного з відповідачем.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором поставки, що укладений сторонами у спрощений спосіб, відповідно до видаткової накладної №23234 від 22 вересня 2020 року.
Окрім того, сам заявник в заяві зазначає, що сторони уклали між собою договір у спрощений спосіб.
Суд зазначає, що укладання договору у спрощений спосіб не є тотожнім укладанню договору у письмовій формі.
Не є письмовим правочином (договором) долучена заявником видаткова накладна. За змістом Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вона є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує лише факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій.
Суд звертає увагу заявника, що вимоги частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України передбачають видачу наказу саме за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, а не за договором, що укладений у спрощений спосіб.
У даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки така обставина належить до предмета доказування. Тоді як процесуальний закон встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відмови у видачі судового наказу згідно пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу..
Частиною 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також вважає за необхідне надати оцінку вимогами заявника про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Порядок розгляду справ за правилами наказного провадження визначено розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України "Наказне провадження", який окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені заявником, та чітко визначає, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. При цьому, положеннями частини 1 статті 154 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.
Нормами статті 150, 151 Господарського процесуального кодексу України передбачено сплату заявником за подання заяви про видачу судового наказу судового збору, що зумовлює стягнення з боржника судових витрат у вигляді судового збору за подання заяви.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами Господарського процесуального кодексу України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Заява про видачу судового наказу, в розумінні статті 161 Господарського процесуального кодексу України, не є заявою по суті спору.
Згідно з частиною 1 статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду в письмовій формі та підписується заявником. У частинах другій і третій цієї статті визначено, що повинно бути зазначено в заяві і які документи до заяви додаються.
Аналіз наведених вище приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов'язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Отже, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, відповідно приписам розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому за правилами наказного провадження боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Відтак, стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.
Наведене у сукупності свідчить про відсутність в будь-якому випадку підстав для вирішення питання щодо покладення на боржника витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 148, 151, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству «СОЛДІ І КО» у видачі судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГЛАС" заборгованості в загальному розмірі 3231,21 грн, з яких: сума основного боргу - 1674,00 грн, індекс інфляції - 1317,57 грн та три проценти річних - 239,64 грн.
Ухвала складена та підписана 08 липня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Олександр ТИНОК