18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 липня 2025 року Справа № 925/891/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від стягувача - Варода П.Б. - адвокат,
від боржника - представник не з'явився,
заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Світ ласощів»
про розстрочення виконання рішення суду
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д.К.», с. Великі Гаї,
Тернопільського району, Тернопільської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Світ ласощів»,
м. Черкаси
про стягнення 330 438 грн. 71 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Світ Ласощів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д.К.» - 293 724 грн. 74 коп. - суми основного боргу, 29 428 грн. 65 коп. - пені, 3 178 грн. 01 коп. - 3% річних, 3 833 грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 3 962 грн. 09 коп. судового збору та 14 988 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог - в позові відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Світ ласощів» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року у справі №925/891/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року у справі №925/891/24 залишено без змін.
Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладено на апелянта.
Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д.К.» адвоката Вароди Павла Борисовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Світ Ласощів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д.К.» 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні іншої частини клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю “Т.Д.К.» адвоката Вароди Павла Борисовича про стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи № 925/891/24 у суді апеляційної інстанції, відмовлено.
02 червня 2025 року від боржника надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.
З 26 червня 2025 року по 06 червня 2025 року головуючий суддя по справі перебував у відпустці.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 червня 2025 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Світ Ласощів» про розстрочення виконання судового рішення було призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 27 червня 2025 року.
Проте, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 27 червня 2025 року не відбулося, у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 червня 2025 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Світ Ласощів» про розстрочення виконання судового рішення було призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 30 хв. 07 липня 2025 року.
Боржника в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.
Від стягувача надійшов відзив (заперечення) на заяву боржника, в якому останній просив заяву боржника залишити без задоволення.
Розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що останній намагається здійснити всі можливі дії з метою виконання судового рішення, у зв'язку із чим повідомляє суд про намір повністю та добровільно сплатити борг, але на даний час на банківських рахунках підприємства недостатньо грошових коштів та відсутнє майно для виконання судового рішення.
Скрутна фінансова ситуація на підприємстві склалася внаслідок воєнного стану та суттєвим “кадровим голодом» на підприємстві.
Крім цього, контрагенти ТОВ “Світ Ласощів» частково припинили свою господарську діяльність, що вплинуло на їх платоспроможність.
Боржник також зазначає, що на сьогоднішній день підприємство частково почало налагоджувати постачання товарів з оптовими покупцями та мережами продовольчих магазинів, проте має місце значне відтермінування оплати за поставлену продукцію. Строк оплати становить близько 45 днів з моменту здійснення поставки.
З метою недопущення повної зупинки діяльності підприємства та його банкрутства боржник просив суд розстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року у справі № 925/891/24 згідно наведеного в заяві графіка, а саме:
- до 20 червня 2025 року - 59 019 грн. 20 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 20 копійок);
- до 10 липня 2025 року - 59 019 грн. 20 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 20 копійок);
- до 20 липня 2025 року - 59 019 грн. 20коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 20 копійок);
- до 10 серпня 2025 року - 59 019 грн. 20 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 20 копійок);
- до 20 серпня 2025 року - 59 019 грн. 20 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 20 копійок);
- до 10 вересня 2025 року - 59 019 грн. 20 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять гривень 20 копійок).
Суд зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Норма статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочку рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.
Тяжке фінансове становище боржника може бути підтверджене зокрема, банківськими виписками.
Проте, суду не надано жодних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин.
Зокрема, боржником не надано суду доказів, які б свідчили про фінансове становище підприємства (документів бухгалтерського обліку, банківських виписок про залишок коштів на рахунку (рахунках) в фінансових установах, тощо).
Крім того боржником не надано суду доказів, що підтверджують відсутність в останнього рухомого чи нерухомого майна, в тому числі будівель, земельних ділянок, автотранспорту, сільськогосподарської техніки, плавзасобів тощо.
Надання відстрочення виконання судового рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. “Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі “Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду».
У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Як вже зазначалося вище, під час розгляду даної заяви боржник належними та допустимими доказами не довів наявності виняткових обставин достатніх в своїй сукупності для розстрочення виконання рішення суду.
Станом на 07 липня 2025 року боржник не сплатив навіть частини наявного боргу, відповідно до запропонованого в заяві графіку.
Суд вважає, що під час дії воєнного стану сторони фактично знаходяться в рівних умовах щодо ведення своєї господарської діяльності, оскільки товариства зареєстровані в Україні та мають однакові ризики пов'язані з підприємницькою діяльністю, в тому числі неналежним виконанням своїми контрагентами зобов'язань.
Крім того, боржник просить суд розстрочити виконання не рішення місцевого господарського суду від 07 листопада 2024 року, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, а безпосередньо постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року по даній справі.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Світ Ласощів» про розстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович