65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1373/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Дерік М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Барбашової Тетяни Василівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича (02068, м. Київ, пр-т Григоренка, № 15, прим. 3);
2) Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, № 19, оф. 1)
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явилися.
1. Зміст позовних вимог Фізичної особи-підприємця Барбашової Тетяни Василівни.
7.04.2025 Барбашова Тетяна Василівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", в якій просить суд визнати виконавчий напис № 13767 від 22.06.2021, вчинений приватним нотаріусом КмНО Бригідою В.О, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 за вх.№1408/25 від 7.04.2025 залишено без руху, у задоволенні клопотання Барбашової Тетяни Василівни про звільнення від сплати судового збору відмовлено та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн; зазначення правильної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"; вказівки на наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця у вступній та прохальній частині позовної заяви або надання пояснень щодо підсудності даного спору.
Ухвала суду від 25.03.2025 була доставлена електронного кабінету представника позивача 15.04.2025 о 20:34, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу.
24.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
У вказаній заяві останній зазначив, що спір виник між суб'єктом підприємницької діяльністю (фізичною особою-підприємцем) - Барбашовою Тетяною Василівною та юридичною особою - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" стосовно визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стороною якого є фізична особа-підприємець, у зв'язку з чим даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі №916/1373/25 за правилами загального позовного провадження, залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіду Володимира Олександровича та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та призначено підготовче засідання на "28" травня 2025 р. о 11:30.
09.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника, в якій останній зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує.
20.05.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, згідно якого представник відповідача просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу по справі №916/1373/25 до 2 000 грн.
23.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява із запереченнями на клопотання представника відповідача від 20.05.2025.
28.05.2025 до суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, відповідно до якої останній просить суд розглянути за відсутності приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича і його представника справу №916/1373/25.
В судове засідання 28.05.2025 учасники справи, зокрема і третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, не з'явилися. При цьому, у відкритих джерелах відомості про нотаріальну діяльність вказаного нотаріуса відсутня.
Ухвалою суду від 28.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/1373/25 та призначено справу № 916/1373/25 до розгляду по суті в засіданні суду на "30" червня 2025 р. о 12:30.
4.06.2025 до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній, у зв'язку з тим, що у позивача та його представника немає можливості прибути на засідання, просить розглядати справу без його участі та підтримує позовні вимоги.
У судове засідання 30.06.2025 учасники справи не з'явилися.
У судовому засіданні 30.06.2025 судом було підписано вступну та резолютивну частину рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Фізичної особи-підприємця Барбашової Тетяни Василівни.
21.08.2020 між Барбашовою Т.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" було укладено кредитний договір №132848-КС-001 від 21.08.2020.
У липні 2023 року позивач дізналась, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В., відносно неї було відкрито виконавче провадження №66314251 з примусового виконання виконавчого напису №13767 від 22.06.2021, виданого приватним нотаріусом КмНО Бригідою В.О. про стягнення з Барбашової Тетяни Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 109 429,46 грн.
Натомість, Барбашова Тетяна Василівна вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувач не надав доказів безспірності вимог до боржника щодо стягнення заборгованості в сумі 109 429, 46 грн, враховуючи, що кредитний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Барбашовою Т.В. не був нотаріально посвідченим, та з 22.02.2017 не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі №910/10374/17, провадження №12-5гс21.
Крім того, позивач зазначає, що судові витрати позивача складають суму витрат на правничу правову допомогу в розмірі 25 000 грн, сплачених адвокатському бюро "Федяєва Сергія Володимировича".
При цьому, позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та зазначає, що відповідні витрати повністю підтверджені документально, водночас, зменшення їх розміру, без належного спростовування, було б безпідставним та несправедливим.
3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".
Відповідачем не було надано суду відзив на позовну заяву, втім, у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від 20.05.2025 відповідач зазначає, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, а необхідні процесуальні документи є шаблонними, крім того, справа не підпадає під визначення складної неординарної справи, яка потребує самостійного, з боку адвоката, напрацювання відповідних примірників документів тощо.
Крім того, відповідач зауважує, що матеріальний стан позивача, як боржника у зв'язку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишається незмінним, тобто, реальне значення справи для позивача полягає в отриманні певної відстрочки в виконані взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що не призводить до виникнення, зміни або припинення майнових прав чи фінансових інтересів позивача.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, беручи до уваги також те, що відповідачем не подавались будь-які заяви по суті справи, що фактично свідчить про відсутність змагальності сторін у цій справі, а також враховуючи сталу судову практику стосовно зменшення витрат на правничу допомогу в аналогічних справах за участю відповідача, та те, що вартість послуг адвоката, на думку відповідача, є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників, відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 2 000 грн.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
21.08.2020 між Барбашовою Т.В. (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) було укладено кредитний договір №132848-КС-001 від 21.08.2020 (а.с.13 зі звороту - 14), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові коши в розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Вказаний договір не є нотаріально посвідченим.
22.06.2021 приватним нотаріусом КмНО Бригідою В.О. видано виконавчий напис №13767 (а.с.17) про стягнення з Барбашової Тетяни Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" коштів в розмірі 109 429,46 грн, що складаються з простроченої заборгованості за сумою кредиту у сумі 50 000 грн та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 58 779,46 грн за період з 04.09.2020 до 31.05.2021 за Кредитним договором №132848-КС-001 від 21.08.2020, а також з 650 грн плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України "Про нотаріат".
28.07.2021 відповідачем надано приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г.В. заяву про примусове виконання рішення, у якому останній просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме: виконавчого напису за №13767 від 22.06.2021 про стягнення із боржника, яким є: Барбашова Тетяна Василівна коштів у розмірі 109 429,46 грн (а.с.13).
Постановою від 28.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було відкрито виконавче провадження №66314251 з виконання виконавчого напису №13767 виданого 22.06.2021 приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О. (а.с.19).
Постановою від 19.06.2023 у вказаному виконавчому провадженні приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було звернуто стягнення на доходи боржника Барбашової Тетяни Василівни (а.с.18).
5. Позиція суду.
5.1. Щодо суті спору.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У частині п'ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, -через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
При цьому, суд звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Так, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Як вже було встановлено судом, 21.08.2020 між Барбашовою Т.В. (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) було укладено кредитний договір №132848-КС-001 від 21.08.2020 (а.с.13 зі звороту - 14), який не є нотаріально посвідченим.
Таким чином, вчиняючи 22.06.2021 виконавчий напис №13767, приватний нотаріус КмНО Бригіда В.О. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: "Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника".
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №13767 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі та визнання виконавчого напису № 13767 від 22.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., таким, що не підлягає виконанню.
5.2. Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.3-4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно п. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач зазначив, що такі витрати склали 25 000 грн.
У підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 8.01.2025, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Федяєва Сергія Володимировича" (а.с.69) та додаткову угоду №1 від 8.01.2025 до договору (а.с.70).
Відповідно до п.1 договору Бюро приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;
- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства;
- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, органах державної виконавчої служби, органах внутрішніх справ та усіх інших правоохоронних органах у країни з будь-яких питань.
Згідно з п.3 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього (п.4.1 договору).
Пунктом 1 додаткової угоди сторонами погоджено, що за надання правової допомоги щодо скасування виконавчого напису згідно якого стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", клієнт виплачує бюро гонорар в сумі 25 000 грн.
Пунктом 2 додаткової угоди сторонами встановлено порядок сплати гонорару: клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 100% від суми, визначеного в п.1 цієї додаткової угоди протягом 3 днів після винесення остаточного рішення, але в будь-якому разі не пізніше 30.12.2025.
Згідно з п.7 додаткової угоди правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Бюро надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
Клієнт зобов'язаний на протязі 3 днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
Якщо протягом строку, вказаного в пункті 8.3 цієї додаткової угоди, клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правової допомоги і не надав письмове заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом і підлягає оплаті протягом 2-х днів після спливу строку, вказаного в п.8.3 цієї додаткової угоди.
Крім того, представником позивача також надано суду акт виконаних робіт від 23.05.2025 (а.с.70 зі звороту), відповідно до якого Адвокатське бюро "Федяєва Сергія Володимировича" (Виконавець) надало, а Барбашова Тетяна Василівна (Замовник) прийняла юридичні послуги за договором №08/01/2025 про надання правничої допомоги від 08.01.2025, у формі:
• Надання двох усних консультацій - 1 година;
• Складання та подання позовної заяви про захист прав споживачів - 3 години;
• Складання та подання адвокатського запиту - 1 години;
• Складання та подання клопотання про долучення доказів - 1 година.
В акті зазначено, що витрати на правову допомогу складаються із гонорару сплаченого АБ "Федяєва Сергія Володимировича", що згідно з додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №08/01/2025 від 08.01.2025 складає 25 000 грн.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.
Водночас, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, суд вважає в цілому завищеним розмір гонорару адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору. Дана справа є справою незначної складності, стосується правовідносин щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Судова практика з цього питання є сталою та послідовною. Обсяг доказів складається виключно з укладеного між сторонами кредитного договору та відповідного виконавчого напису.
Крім того, щодо послуги з надання двох усних консультацій, суд вказує, що вказані послуги не відповідають критерію необхідності і неминучості.
Суд також враховує, що відповідачем позиція з приводу позовної заяви висловлена не була, що відповідно зумовило відсутність необхідності подання позивачем інших заяв по суті справи окрім позовної заяви, яка за своїм змістом не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а отже не вимагала значних витрат часу та зусиль.
При цьому, суд враховує, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху з огляду на недотримання представником позивача вимог ст.162 ГПК України при поданні позову. Крім того, у вказаній ухвалі судом вже було зазначено про відсутність підстав для застосування у цій справі положень Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на що суд також критично оцінює визначення адвокатом послуги зі складання та подання позовної заяви як позову про захист прав споживачів.
Суд також бере до уваги доводи відповідача стосовно зменшення судами витрат на правничу допомогу в численних подібних справах за участю відповідача, зокрема, враховуючи правову позицію ВС у справі №758/2592/22.
З огляду на наведені вище положення Закону, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем, у сумі 5 000 грн.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати виконавчий напис № 13767 від 22.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) на користь Фізичної особи-підприємця Барбашової Тетяни Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у сумі 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн 40 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 /п'ять тисяч/ грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08 липня 2025 р.
Суддя Ю.М. Щавинська