07.07.2025 Справа № 914/629/17
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Григорчук Н.В., розглянувши матеріали справи
за заявою:Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів;
про:поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу
у справі:№ 914/629/17
за позовом:Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів;
до відповідача:Приватного підприємства «Еталон-Ком», м. Львів;
про:стягнення 30 000,00 грн штрафу та 30 000,00 грн пені
За участю представників:
від заявника (стягувача): не з'явився;
від боржника: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів надійшла заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу у справі №914/629/17.
Ухвалою від 27.06.2025 суд прийняв заяву до розгляду, який призначив на 07.07.2025.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 07.07.2025 не забезпечили.
Як вбачається з поданої заяви, така обґрунтована тим, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/629/17, останнім було видано наказ, який позивачем як стягувачем було пред'явлено до виконання до Личаківського ВДВС. За результатами звернення позивача до Личаківського ВДВС, заявник дізнався, що органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу і скеровано наказ стягувачу. Заявник стверджує, що на адресу позивача наказ з органу ДВС не надходив та був втрачений, а тому просить суд поновити строк для пред'явлення наказу до виконання та видати дублікат відповідного наказу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/629/17 позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства «Еталон-Ком» в доход Державного бюджету 30 000,00 грн штрафу та 30 000,00 грн пені. Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
На примусове виконання зазначеного рішення, 30.05.2017 судом було видано відповідний наказ.
Як зазначив заявник, наказ був пред'явлений стягувачем до Личаківського ВДВС. Згідно листа Личаківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.04.2025 за вих. №22467, 21.12.2019 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Як стверджує заявник, пред'явлений до виконання наказ було втрачено органом ДВС, що позбавляє позивача можливості стягнути з відповідача суми, присуджені на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/629/17, а тому Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України було змушене звернутися до суду з відповідною заявою.
Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Так, приписами ч. 1 ст. 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов'язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід'ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).
Крім цього, у пунктах 18, 23 рішення Європейського суду у справі Ліпісвіцька проти України зазначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
У рішеннях Європейського суду у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Враховуючи те, що виданий згідно рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/629/17 наказ було пред'явлено до Личаківського ВДВС, беручи до уваги також те, що позивач неодноразово звертався до органу ДВС із листами про надання інформації про стан виконавчого провадження, однак такі залишилися без відповіді, відповідь отримано лише листом від 18.04.2025 за вих. №22467, суд вважає, що позивачем як стягувачем було вжито необхідних дій з метою виконання судового рішення, а тому причини пропуску заявником строку для пред'явлення наказу до виконання є поважними та підлягають поновленню.
Відповідно до п.19.4 розділу «Перехідні положення» ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки судом поновлено заявнику строк для пред'явлення наказу до виконання, суд вважає заяву в частині видачі дублікату наказу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 234, 326-329, п. 19.4 розділу «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу задовольнити.
2. Поновити строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 у справі №914/629/17 про стягнення з Приватного підприємства «Еталон-Ком» в доход Державного бюджету 30 000,00 грн штрафу та 30 000,00 грн пені. Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, з наступного дня після набрання ухвалою суду законної сили.
3. Видати Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 30.05.2017 у справі №914/629/17 про стягнення з Приватного підприємства «Еталон-Ком» в доход Державного бюджету 30 000,00 грн штрафу та 30 000,00 грн пені. Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Повну ухвали складено 08.07.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.