Рішення від 08.07.2025 по справі 911/410/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2025 р. Справа № 911/410/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»

до Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Апостола Андрія Первозванного та всіх святих землі української Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Буча Київської області»

про стягнення 23 008,83 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі також - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»/позивач) до Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Апостола Андрія Первозванного та всіх святих землі української Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Буча Київської області» (далі також - релігійна оргназація/відповідач) про стягнення 23 008,83 гривень, з яких: 7 478,59 грн основного боргу, 11 335,63 грн пені, 1 229,52 грн 3% річних та 2 965,09 грн інфляційних втрат.

Господарський суд Київської області ухвалою від 12.02.2025 у справі №911/410/25 прийняв позовну заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, а також:

- зобов'язав позивача у строк до 14.03.2025 надати пояснення стосовно доказів та, відповідно, самі докази на підтвердження обставин несплати відповідачем на рахунок позивача 7478,59 грн за поставлений природний газ;

- встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;

- зобов'язав відповідача у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України надати докази сплати на рахунок позивача 7478,59 грн за поставлений природний газ.

05.03.2025 через канцелярію господарського суду Київської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» надійшли пиьмові пояснення по суті спору та обставин виникнення у відповідача заборгованості.

Відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, у тому числі витребуваних судом у порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказів.

У розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електоннний суд» відповідач не зареєстрував, а тому ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням відповідача згідно даних ЄДР, відтак вказане поштове відправлення повернуто органом поштового зв'язку із причин «за закінченням терміну зберігання».

Також ухвалу про відкриття провадження офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

06.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» як постчальником та Релігійною організацією «Релігійна громада Парафія Апостола Андрія Первозванного та всіх святих землі української Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Буча Київської області» як споживачем за ЕІС-точкою 56XS0000OONND004 укладено договір постачання природного газу №2302227-РО (далі - договір постачання), до якого надалі 30.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1-24.

Копії вказаних договору та додаткової угоди до нього наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пунктів 1.1., 5.1., 7.2. та 13.1. договору постачання, в редакції додаткової угоди, сторони погодили такі умови, відповідно:

- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору;

- оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактичного переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період;

- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

- даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Мотивуючи звернення із позовом у цій справі, позивач зазначив, що у січні-грудні 2023 року, січні-квітні 2024 року відповідач спожив природний газ в обсягах на загальну суму 68 926,59 гривень, а саме:

- за січень 2023 року обсягом 1,29030 м.куб. на суму 21 359,47 гривень;

- за лютий 2023 року обсягом 0,49923 м. куб. на суму 8 264,20 гривень;

- за березень 2023 року обсягом 0,29319 м. куб. на суму 4 853,44 гривень;

- за квітень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за травень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за червень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за липень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за серпень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за вересень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за жовтень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за листопад 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за грудень 2023 року обсягом 0,00001 м. куб. на суму 0,17 гривень;

- за січень 2024 року обсягом 1,31781 м. куб.на суму 21 814,87 гривень;

- за лютий 2024 року обсягом 0,41094 м. куб. на суму 6 802,64 гривень;

- за березень 2024 року обсягом 0,32101 м. куб. на суму 5 313,96 гривень;

- за квітень 2024 року обсягом 0,32101 м. куб. на суму 516,48 гривень.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано складені та підписані ним акти приймання-передачі природного газу, а також копію листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 06.01.2025 щодо використаного споживачами газу за об'єктами, зокрема за ЕІС-точкою 56XS0000OONND004 разом з доданою до такого листа інформацією стосовно остаточної алокації відборів спожича за період січень-грудень 2023 року, січень-квітень 2024 року.

Однак, за доводами позивача, відповідачем здійснено оплату за отриманий газ лише на суму 61 448,00 гривень, внаслідок чого у останнього утворився борг у розмірі 7 478,59 грн.

На підтвердження вказаного позивачем долучено до позову копії платіжних інструкцій від 07.08.2023 на суму 27 000,00 грн та від 15.10.2024 на суму 34 448,00 грн, що загалом склало 61 448,00 грн.

З огляду наведеного, оскільки розрахунки за отриманий згідно договору постачання газ відповідачем не проведено у повному обсязі, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 7 478,59 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, згідно зі статтею 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчи нити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. ст. 627, 655, 692 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання релігійною організацією договору постачання свідчить про погодження останньої з умовами вказаного правочину, відтак подальше споживання газу у січні-грудні 2023 року, січні-квітні 2024 року без будь-яких заперечень щодо виконання позивачем власних договірних обов'язків свідчить про прийняття відповідачем цього газу та породжує для останнього обов'язок по оплаті його вартості у повному обсязі та за погодженою договором ціною, у передбачений пунктом 5.1. договору термін, зокрема остаточно:

- за січень 2023 року на суму 21 359,47 гривень - до 15.03.2023 включно;

- за лютий 2023 року на суму 8 264,20 гривень - до 15.04.2023 включно;

- за березень 2023 року на суму 4 853,44 гривень - до 15.05.2023 включно;

- за квітень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.06.2023 включно;

- за травень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.07.2023 включно;

- за червень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.08.2023 включно;

- за липень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.09.2023 включно;

- за серпень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.10.2023 включно;

- за вересень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.11.2023 включно;

- за жовтень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.12.2023 включно;

- за листопад 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.01.2024 включно;

- за грудень 2023 року на суму 0,17 гривень - до 15.02.2024 включно;

- за січень 2024 року на суму 21 814,87 гривень - до 15.03.2024 включно;

- за лютий 2024 року на суму 6 802,64 гривень - до 15.04.2024 включно;

- за березень 2024 року на суму 5 313,96 гривень - до 15.05.2024 включно;

- за квітень 2024 року на суму 516,48 гривень - до 15.06.2024 включно.

Висновуючи вказане, зокрема щодо моменту виникнення у відповідача обов'язку з остаточного розрахунку за спожитий газ, судом враховано, що укладеним між сторонами спору договором, зокрема п. 5.1. встановлено термін, а не строк, оскільки сторони погодили виконання споживачем грошового зобов'язання саме у певний день, вказуючи на момент у часі, який має неминуче настати.

Водночас згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, суд звертає увагу, що строк і термін не є тотожними, тоді як наведена ч. 5 ст. 254 ЦК України не встановлює правила закінчення терміну у наступний за вихідним робочий день у разі, оскільки вказана норма врегульовує відповідне правило тільки для строків.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, окрім сплачених 07.08.2023 та 15.10.2024 сум, відповідно - 27 000,00 та 34 448,00 грн, які позивачем зараховано в рахунок повного погашення боргу за січень-грудень 2023 року, січень 2024 року та частково у сумі 5 514,49 в рахунок погашення боргу за лютий 2024 року, доказів сплати решти вартості спожитого газу загалом на суму 7 478,59 грн суду не надано, а вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено.

За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем газу у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 478,59 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 11 335,63 грн пені, нарахованої:

- з 16.03.2023 по 06.08.2023 на 21 359,47 грн заборгованості за січень 2023 року;

- з 18.04.2023 по 06.08.2023 на 8 264,20 грн заборгованості за лютий 2023 року;

- з 07.08.2023 по 17.10.2023 на 2 623,67 грн заборгованості за лютий 2023 року;

- з 16.05.2023 по 15.11.2023 на 4 853,44 грн заборгованості за березень 2023 року;

- з 16.06.2023 по 15.12.2023 на 0,17 грн заборгованості за квітень 2023 року;

- з 18.07.2023 по 17.01.2024 на 0,17 грн заборгованості за травень 2023 року;

- з 16.08.2023 по 15.02.2024 на 0,17 грн заборгованості за червень 2023 року;

- з 16.09.2023 по 15.03.2024 на 0,17 грн заборгованості за липень 2023 року;

- з 17.10.2023 по 14.04.2024 на 0,17 грн заборгованості за серпень 2023 року;

- з 16.11.2023 по 15.05.2024 на 0,17 грн заборгованості за вересень 2023 року;

- з 16.12.2023 по 15.06.2024 на 0,17 грн заборгованості за жовтень 2023 року;

- з 16.01.2024 по 15.07.2024 на 0,17 грн заборгованості за листопад 2023 року;

- з 16.02.2024 по 15.08.2024 на 0,17 грн заборгованості за грудень 2023 року;

- з 16.03.2024 по 15.09.2024 на 21 814,87 грн заборгованості за січень 2024 року;

- з 16.04.2024 по 14.10.2024 на 6 802,64 грн заборгованості за лютий 2024 року;

- з 15.10.2024 по 15.10.2024 на 1 648,15 грн заборгованості за лютий 2024 року;

- з 16.05.2024 по 15.11.2024 на 5 313,96 грн заборгованості за березень 2024 року;

- з 18.06.2024 по 17.12.2024 на 516,48 грн заборгованості за квітень 2024 року.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас наведений судом раніше пункт 7.2. договору, як і інші його умови не становлюють іншого - більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ураховуючи наведене та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості отриманого газу, зокрема отриманих у лютому, травні 2023 року та квітні 2024 року, суд дійшов висновку, що право на нарахування передбаченої п. 7.2. договору пені у позивача:

- виникло 16.04.2023 та припинилось 16.10.2023 щодо заборгованості за лютий 2023 року;

- виникло 16.07.2023 та припинилось 16.01.2024 щодо заборгованості за травень 2023 року;

- виникло 16.06.2024 та припинилось 16.12.2024 щодо заборгованості за квітень 2024 року.

Однак, позивач здійснив нарахування пені поза межами означених вище періодів, а тому суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаних позивачем періодів з урахуванням вказаного вище:

- з 16.03.2023 по 06.08.2023 на 21 359,47 грн заборгованості за січень 2023 року;

- з 18.04.2023 по 06.08.2023 на 8 264,20 грн заборгованості за лютий 2023 року;

- з 07.08.2023 по 16.10.2023 на 2 623,67 грн заборгованості за лютий 2023 року;

- з 16.05.2023 по 15.11.2023 на 4 853,44 грн заборгованості за березень 2023 року;

- з 16.06.2023 по 15.12.2023 на 0,17 грн заборгованості за квітень 2023 року;

- з 18.07.2023 по 16.01.2024 на 0,17 грн заборгованості за травень 2023 року;