вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3249/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Вуд» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 17, кв. 217)
про стягнення 71 638,22 грн.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Вуд» про стягнення 71 638,22 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
12.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 19.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженняТовариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Вуд»: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 17, кв. 217, у зв'язку з чим 23.12.2024 ухвала суду від 19.12.2024 у справі № 911/3249/24 була направлена судом поштою на вказану вище адресу відповідача.
Однак до суду повернулось поштове відправлення адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду від 19.12.2024 з відміткою АТ "Укрпошта": «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи надіслання судом ухвали суду від 19.12.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Імекс-Вуд» та повернення її до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідача було повідомлено про розгляд справи № 911/3249/24, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.07.2025. Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Вуд» (далі - відповідач, Покупець)перед Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» (далі - позивач), як правонаступником Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький лісгосп» (далі - Продавець), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товару № 70/2020 від 05.08.2020 (далі - Договір).
Так, 05.08.2020 між ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» (Продавець) та ТОВ «Імекс-Вуд» (Покупець) було укладено договір Nє 70/2020 (далі - Договір) про поставку лісопродукції (лісоматеріали круглі сосна класу Д діаметр 6-9, 10-14 та 15-19 см. (далі -Товар) Загальний об?єм - 600 куб. м.
На виконання умов Договору Продавцем поставлено Товар на загальну суму - 89 510,96 гривень на підставі зазначених нижче товарно-транспортних накладних:
№ 212767 від 06.08.2020 на суму - 17 872,74 гривень;
№ 163716 від 07.08.2020 на суму - 11 238,38 гривень;
№ 212771 від 07.08.2020 на суму - 7 426,30 гривень;
№ 163811 від 08.09.2020 на суму - 12 455,04 гривень;
№ 212814 від 14.09.2020 на суму - 9 134,62 гривень;
№ 163816 від 14.09.2020 на суму - 3 785,11 гривень;
№ 163814 від 08.09.2020 на суму - 6 701,28 гривень;
№ 163858 від 09.10.2020 на суму - 2 589,53 гривень;
№ 010023 від 09.10.2020 на суму - 12 426,62 гривень;
№ 163859 від 09.10.2020 на суму - 351,31 гривень;
№ 010022 від 09.10.2020 на суму - 3 280,25 гривень;
№ 163857 від 09.10.2020 на суму - 2 249,78 гривень.
Продавець виконав взяті на себе зобов?язання з поставки Товару на загальну суму 89 510,96 грн., а Покупець виконав свої зобов?язання з оплати Товару частково, в розмірі - 17 872,74 гривень (31.08.2020).
Таким чином, загальна сума заборгованості згідно акту звірки взаємних розрахунків, наданого позивачем, становить - 71 638,22 гривня.
Факт поставки лісопродукції підтверджується товарно-транспортними накладними, доданими до матеріалів справи.
При цьому, наказом ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ від 21.10.2021Nє 679 припинено ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп».
На підставі передавального акту, затвердженого наказом ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ від 08.02.2022 Nє 271, право постійне користування земельними ділянками лісогосподарського призначення колишнього ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» перейшло до ДП «Бориспільський лісгосп».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 Nє 1003 прийнято рішення про вжиття заходів щодо реформування управління лісової галузі, шляхом ліквідації територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України та створення єдиного державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Тому наказами ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ від 28.10.2022 № 942 та від 26.10.2022 № 804 прийнято рішення про припинення ДП «Бориспільське лісове господарство» (нині у стадії припинення) та створення ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (далі - ДП «Ліси України»), яке є правонаступником ДНІ «Бориспільське лісове господарство» по всіх правах і зобов'язаннях.
Крім того, на підставі наказу ДП «Ліси України» від 12.01.2023 № 284 за філією «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» закріплено майно, права та обов?язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.01.2023 № 128 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Бориспільське лісове господарство».
Зважаючи на викладене вище, всі права та обов?язки по Договору перейшли фактично від ДП «Бориспільський лісгосп» до ДП «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісовегосподарство».
З метою врегулювання питання щодо сплати боргу в досудовому порядку, виникнення додаткових витрат у Продавця щодо сплати судового збору, нарахування штрафних санкцій, позивач протягом 2020, 2021 років, 2022 неодноразово направляв відповідачу претензії з вимогою про погашення заборгованості, що виникла у відповідача за поставлений товар відповідно до Договору
Проте до моменту подання позовної заяви відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати товару на суму 71 638,22 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця лісопродукцію (далі - товар, продукція) по діючих цінах Продавця, а Покупець зобов'язується її оплатити.
Товаром згідно Договору є лісоматеріали круглі сосна діаметром 6-9 см, довжиною 2,0-6,6 м, клас якості Д, в кількості 200 куб.м. (ціна за 1 куб.м. 552,00 грн., у т.ч. ПДВ); лісоматеріали круглі сосна діаметром 10-14 см, довжиною 2,0-6,6 м, клас якості Д, в кількості 200 куб.м. (ціна за 1 куб.м. 624,00 грн., у т.ч. ПДВ); лісоматеріали круглі сосна діаметром 15-19 см, довжиною 2,0-6,6 м, клас якості Д, в кількості 200 куб.м. (ціна за 1 куб.м. 726,00 грн., у т.ч. ПДВ).
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що загальна кількість поставленого товару складає сукупну кількість товару, поставленого за цим Договором, згідно товаро-транспортних накладних.
Згідно з п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах франко-склад «ПРОДАВЦЯ" (нижній, проміжний), в строк 2020 року.
Відповідно до п. 2.2. Договору право власності на товар переходить від «Продавця» до «Покупця» з моменту оформлення відповідних документів при умові зарахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок Продавця або без попередньої оплати по взаємній згоді сторін.
Згідно з п. 2.3. Договору Продавець оформляє супровідні документи на кожну поставку, а саме: товаро-транспортна накладна, рахунок-фактура, податкова накладна.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що приймання товapy проводиться по кількості, якості, асортименту відповідно товаросупровідних документів на складі Продавця.
Позивач вказує, що на виконання вищевказаних умов Договору ним було здійснено поставку товару на загальну суму 89 510,96 грн.
Для підтвердження факту поставки товару відповідачеві позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), підписані представниками вантажовідправника та водіями, що приймали товар до перевезення.
Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) (далі - Інструкція), що були чинні на момент здійснення спірних господарських операцій.
Згідно з п. 17 Інструкції у графі «Деревину одержав: за дорученням від ___20____року № __» від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Дослідивши зміст відповідних доказів, суд встановив, що із долучених товарно-транспортних накладних серія КВБ №212767 від 06.08.2020,серія КВБ №163811 від 08.09.2020, серія КВБ №212771 від 07.08.2020, серія КВБ №163716 від 07.08.2020, серія КВЕ №010022 від 09.10.2020, серія КВБ №163859 від 09.10.2020, серія КВЕ №010023 від 09.10.2020, суд встановив, що в графі Вантажоодержувач зазначено ТОВ «ІМЕКС-ВУД»,а графа «Деревину одержав: за дорученням від ___20____року № __» взагалі не заповнена, що свідчить про неотримання деревини вказаним Вантажоодержувачем за цим накладними.
При цьому накладні КВБ №163816 від 14.09.2020, КВБ №163814 від 08.09.2020, КВБ №212814 від 14.09.2020, КВБ №163857 від 09.10.2020, КВБ №163858 від 09.10.2020 подані в неякісних копіях, в яких відсутня графа «Деревину одержав: за дорученням від ___20____року № __», що також позбавляє суд можливості встановити факт одержання Вантажоодержувачем деревини за вказаними накладними.
Відтак подані позивачем товарно-транспортні накладні не є належними і допустимими доказами, які б підтверджували поставку товару відповідачу.
Щодо наданого позивачем Акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2023 по листопад 2024, суд звертає увагу на те, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15).
За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості лише за наявності первинних документів та підписів сторін на цьому акті.
Всупереч викладеному, долучений до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2023 по листопад 2024 не містить підпису уповноважених представників відповідача.
Крім того, із зазначеного акту звірки взаємних розрахунків неможливо встановити усі проведені господарські операції, суми, на які вони проводились, та виходячи з яких саме первинних документів це підтверджується. Відтак, сума заборгованості, вказана у наявному в матеріалах справи акті звірки взаємних розрахунків, не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а тому вказаний акт також не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість та її суму.
При цьому будь-яких інших доказів на підтвердження факту поставки товару, в тому числі передбачених договором податкових накладних, рахунків-фактур тощо, позивачем не надано.
Відповідно до п. 3.2. Договору Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку на підставі письмової заяви Покупця на умовах 100% передоплати впродовж 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Таким чином, з наведених умов Договору вбачається, що сторонами добровільно узгоджено порядок оплати наданих послуг, що передбачає 100% передоплату з моменту виставлення рахунку.
Матеріали справи не містять та сторонами до суду не надані докази вручення відповідачу рахунків згідно умов Договору ані до, ані після здійснення поставки.
Отже, позивачем не доведено обставину здійснення поставки товару за договором поставки товару № 70/2020 від 05.08.2020.
Водночас обов'язок відповідача з оплати товару згідно умов Договору кореспондує обов'язку позивача здійснити поставку товару.
Вищезазначені обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог позивача, який не довів належними доказами обставин, які входять в предмет доказування та мають значення для правильного вирішення даного спору, що, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236-242, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Вуд» відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство».
Повний текст рішення складено 07.07.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.