ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2025Справа № 910/2446/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
про розірвання договору оренди та виселення з нежитлових приміщень
за участю представників:
від позивача: Ястребова І.Г.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Антоненко Л.Л.
Короткий зміст позовних вимог
Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича в якому просить суд:
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 № 3302, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем;
- виселити Фізичну особу-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 № 3302, а саме: п.4.1., 7.1. змінюваних умов договору та п.5.1. незмінюваних умов договору - збільшення орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття додаткового приміщення площею 5.7. кв.м.; проведення ремонтних робіт з переплануванням без згоди орендодавця та балансоутримувача; використання не за цільовим призначенням (розміщення на об'єкті оренди торгівельного об'єкту, який здійснює продаж товарів підакцизної групи), про що складено акти від 24.09.2024, від 24.12.2024.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою від 07.03.2025 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.
10.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.03.2025 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 10.04.2025; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
31.03.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення.
10.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 10.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 24.04.2025.
21.04.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення.
24.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли відзив на позов та клопотання про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 24.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про: продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; відкладення підготовчого засідання на 15.05.2025; відкладення розгляду клопотання про призначення експертизи; запропонував позивачу та третій особі надати письмові пояснення щодо клопотання про призначення експертизи з урахуванням питань, викладених у даному клопотанні.
12.05.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення по справі.
13.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 15.05.2025, розглянувши клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для признання у цій справі експертизи, з огляду на таке.
У клопотанні заявник просить поставити на вирішення оціночно-будівельної експертизи питання:
яка ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 19,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вулиця Княжий Затон, буд. 12-А, була станом на 20.12.2020 року до моменту проведення там ремонтних робіт?
яка ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 19,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вулиця Княжий Затон, буд. 12-А, станом на момент проведення експертизи, після проведення там ремонтних робіт?
чи завдано власнику та балансоутримувачу шкоди від проведення ремонтних робіт після 20.12.2020 року щодо нежитлового приміщення загальною площею 19,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вулиця Княжий Затон, буд. 12-А? Якщо шкода завдана, то визначити її розмір.
чи наявне перепланування нежитлового приміщення загальною площею 19,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вулиця Княжий Затон, буд. 12-А після проведення ремонтних робіт після 20.12.2020 року?
Необхідність призначення експертизи у справі, що розглядається, обґрунтована тим, що для встановлення можливості розірвання договору в судовому порядку потрібно визначити, чи були допущені іншою стороною саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21.
Слід відзначити, що порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
За таких обставин суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи, що у відзиві на позов відповідач не спростовує факт виконання ним ремонтних робіт, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.
Крім того, підставою позову є порушення умов договору оренди в частині здійснення ремонтних робіт на об'єкті оренди без згоди балансоутримувача та орендодавця, у зв'язку з чим питання вартості об'єкта оренди та обсягу заподіяної шкоди не є предметом доказування у цій справі.
Заявниками не наведено достатніх обґрунтувань та фактичних даних за наявності яких можуть бути достатні підстави для призначення оціночно-будівельної експертизи у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у справі та відмовив у задоволенні клопотання відповідача, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення оціночно-будівельної експертизи.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025.
10.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 10.06.2025 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представника позивача, пояснення представника третьої особи.
У судовому засіданні 10.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення розгляду справи на 03.07.2025.
Присутній у судовому засіданні 03.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень, проти позову заперечив.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 03.07.2025, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступні слова та пояснення представників позивача та відповідача, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Представник відповідача на проголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення не з'явився.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.07.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
Позивач зазначає, що на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 №3302 відповідачу передано в користування нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А, строком на 5 років.
Позивач зазначає, що представниками орендодавця та балансоутримувача за участі представника ФОП Донченка С.Д. (без довіреності) проведені огляди орендованих приміщень, а саме: 24.09.2024 та 24.12.2024, про що складені акти огляду.
На підставі проведених 24.09.2024 та 24.12.2024 оглядів орендованих приміщень було виявлено наступні порушення:
- самовільне зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв.м, розташованого з правого боку від центрального входу до орендованих приміщень, яке не передавалося в орендне користування за договором оренди, внаслідок чого відбулося збільшення площі орендованого приміщення (порушення п.4.1 змінюваних умов договору);
- проведення ремонтних робіт з переплануванням без отримання згоди балансоутримувача (порушення п.5.1 незмінюваних умов договору оренди);
- розміщення в орендованих приміщеннях торговельного об'єкта, який здійснює продаж товарів підакцизної групи (порушення п.7.1. змінюваних умов договору оренди).
Відповідно до п.6.4 незмінюваних умов договору відповідача належним чином повідомлено про проведення оглядів об'єкта оренди шляхом направлення електронних листів на визначену в п. 3.2.1 змінюваних умов договору електронну пошту відповідача: Donchenkosd84@gmail.com.
Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" складено та надіслано на адресу ФОП Донченка С.Д. письмовий" припис щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності від 30.09.2024 №1/28/23.1.2/5622, згідно з яким орендарю потрібно було терміново, у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати отримання орендарем зазначеного письмового припису, усунути виявлені порушення умов договору оренди шляхом відновлення початкової конфігурації конструкцій (зокрема несучих) орендованих приміщень, що існувала на дату укладення договору оренди, а також приведення фактичного цільового використання зазначеного об'єкта оренди до норм п.7.1 змінюваних умов договору оренди.
У зв'язку із наведеними балансоутримувач листом від 27.12.2024 №1/28/23.1.2/7496 звернувся до позивача з проханням ініціювати процедуру розірвання договору оренди від 22.12.2020 № 3302 та виселення орендаря з об'єкта оренди за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А, у зв'язку зі здійсненням ФОП Донченком С.Д. непогоджених ремонтних робіт, результатом яких стало неправомірне перепланування об'єкта оренди, що привело до збільшення орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв.м., а також розміщенням на об'єкті оренди торгівельного об'єкту, який здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Посилаючись на порушення відповідачем п.4.1., 7.1. змінюваних умов договору та п.5.1. незмінюваних умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 № 3302 та норми ст.ст.629, 651, 773, 783 ЦК України, ст.ст. 21, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), звернувся до суду з позовом про розірвання зазначеного договору та виселення Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на таке:
позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що внаслідок здійснених відповідачем ремонтних робіт об'єкт оренди зазнав пошкоджень, які істотним чином вплинули на його технічний стан;
позивач не надав належних доказів на підтвердження твердження, що ремонтні роботи були здійснені саме з переплануванням;
акт огляду орендованих приміщень, на який вказується позивач, не може бути належним доказом порушення відповідачем істотних умов договору;
акт огляду підписаний "неофіційним представником (без довіреності) орендаря", тобто особа, що підписала зазначений акт не мала на це жодних повноважень, а тому акт не може визнаватися належним доказом у суді.
будь-які дії відповідача по цій справі здійсненні в порядку і спосіб, визначені законом, та спрямовані на реалізацією передбаченого законом права мирного володіння.
Позиція третьої особи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" у письмових поясненнях позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 № 3302 та виселення Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А підтримало. Третя особа у своїх поясненнях посилається на істотне порушення договору відповідачем та наявність, передбачених умовами договору та вимогам чинного законодавства, підстав для розірвання договору оренди майна, що належить до комунальної власності, та, як наслідок, виселення відповідача з орендованого приміщення.
22.12.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець, Департамент, позивач), Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем (далі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - балансоутримувач, третя особа) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 3302 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А (п.4.1.змінюваних умов, п.1.1. незмінюваних умов).
Сторонами погоджено, що строк договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором (п.11.1.змінюваних умов).
Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1 незмінюваних умов договору).
Згідно з п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Згідно з п.5.1. незмінюваних умов договору оренди орендар має право за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту; здійснювати невід'ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону та Порядку; за згодою орендодавця, наданою відповідно до Закону та порядку, і один раз протягом строку оренди зараховувати частину витрат на проведення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.
Пунктом 5.2 незмінюваних умов встановлено, що порядок отримання орендарем згоди балансоутримувача і орендаря на проведення відповідних видів робіт, передбачених п.5.1 договору, порядок отримання орендарем згоди орендодавця на зарахування витрат на проведення цих робіт в рахунок орендної плати і умови, на яких здійснюється таке зарахування, а також сума витрат можуть бути зараховані, визначаються Порядком.
Пунктом п.6.1. незмінюваних умов договору оренди орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеному у пункті 7.1. Умов.
У п.7.1 змінюваних умов договору оренди сторони погодили, майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком зокрема, торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до п.6.2. незмінюваних умов договору оренди орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Згідно із п.6.4. незмінюваних умов договору оренди, орендар зобов'язаний забезпечити представникам орендодавця та балансоутримувача доступ на об'єкт оренди у робочі дні у робочий, час з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням орендарем умов цього договору. Про необхідність отримання доступу до об'єкта оренди балансоутримувач або орендодавець повідомляє орендареві електронною поштою принаймні за один робочий день.
Згідно з п.12.6.7. незмінюваних умов договору оренди договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 4.1 незмінюваних умов договору оренди у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.
22.12.2020 балансоутримувач передав орендарю нежитлові приміщення загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані у будівлі центрального і теплового пункту за адресою: що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А та обліковуються на балансі КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2020.
На виконання умов пункту 6.4 незмінюваних умов договору оренди, 20.09.2024 балансоутримувач надіслав на електронну пошту відповідача, яка зазначена в договорі (Donchenkosd84@gmail.com), електронний лист в якому просив останнього забезпечити 24.09.2024 доступ до об'єкта оренди.
За результатами огляду об'єкта оренди, представники балансоутримувача та орендодавця встановили факт збільшення орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв.м, розташованого з правого боку від центрального входу до орендованих приміщень, яке не передавалося в орендне користування за договором оренди. В наведеному приміщенні повністю знесено міжкімнатну перегородку, внаслідок чого воно було об'єднано з орендованими площами, що суперечить п. 4.1 змінюваних умов договору.
Також встановлено факт проведення ремонтних робіт з переплануванням без отримання згоди балансоутримувача, тобто з порушенням норм п. 5.1 незмінюваних умов Договору оренди, що підтверджується такими спостереженнями:
вся фасадна частина об'єкта оренди пофарбована в темно-сірий колір з елементами графіті;
вхідні двері до об'єкта оренди замінено на металопластикові;
віконний проріз з лівого боку від центрального входу до об'єкта оренди збільшено та встановлено металопластикове вікно;
з правого боку від центрального входу до об'єкта оренди пробито новий віконний проріз та встановлено металопластикове вікно, а також над цим віконним прорізом на фасаді об'єкта оренди змонтовано навіс;
з лівого боку з торця будівлі пробито новий віконний проріз та встановлено металопластикове вікно;
над новоутвореним вікном з лівого боку з торця будівлі встановлено зовнішній блок кондиціонера;
замуровано прохід до приміщень центрального теплового пункту, що розташовувався навпроти центрального входу до об'єкта оренди;
навпроти центрального входу до об'єкта оренди, шляхом монтування нової перегородки утворено додаткове приміщення вбиральні та встановлено двері;
всі міжкімнатні перегородки зруйновано, внаслідок чого ліквідовано коридор, тамбур, підсобне приміщення, вмивальня, вбиральня та суттєво збільшено корисну площу об'єкта оренди;
будівельне сміття, утворене внаслідок руйнування міжкімнатних перегородок, вивезено, а внутрішні ремонтні роботи повністю завершено.
Крім того, встановлено факт розміщення в об'єкті оренди торговельного об'єкта, який здійснює продаж, зокрема, товарів підакцизної групи, що суперечить п.7.1. змінюваних умов договору оренди та підтверджується такими спостереженнями: на фасаді об'єкта оренди розміщено вивіску "ПРОДУКТИ 24";
у холодильниках виставлено на продаж з відповідними цінниками пиво та слабоалкогольні напої;
на багатоповерховому стелажі виставлено на продаж з відповідними цінниками пачки з тютюновими виробами.
Факт зазначених порушень зафіксовано в акті огляду орендованих приміщень від 24.09.2024. Акт огляду орендованих приміщень від 24.09.2024 підписаний начальником ВМП УМВ ДОД Корнієнком А.М., інженером І категорії ВМП УМВ ДОД Гуравською Т.І., представником Департаменту Горобей І.В., а також неофіційним представником (без довіреності) ФОП Донченка Сергія Дмитровича - Міцинським В.В.
У зв'язку з виявленими порушеннями, балансоутримувач засобами поштового зв'язку та додатково на електронну адресу відповідача надіслав останньому припис від 30.09.2024 №1/28/23.1.2/5622 щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності, в якому вимагав впродовж 30 календарних днів, з дати отримання зазначеного припису, усунути виявлені порушення. Поштове відправлення №0600967950162, яким здійснено направлення припису повернулося відправнику поштовим відділенням зв'язку за відсутністю адресата за вказаною адресою.
20.12.2024 балансоутримувач надіслав на електронну пошту відповідача електронний лист, в якому просив останнього 24.12.2024 забезпечити доступ до об'єкта оренди.
За результатами повторного огляду об'єкта оренди, представники балансоутримувача та орендодавця встановили порушення відповідачем пунктів 4.1., 7.1. змінюваних умов договору, пункту 5.1. змінюваних умов договору оренди та не виконання вимог припису від 30.09.2024 №1/28/23.1.2/5622. Факт зазначених порушень зафіксовано в акті огляду орендованих приміщень від 24.12.2024. Акт огляду орендованих приміщень від 24.12.2024 підписаний начальником ВМП УМВ ДОД Корнієнком А.М., інженером І категорії ВМП УМВ ДОД Гуравською Т.І., представником Департаменту Горобей І.В., а також неофіційним представником (без довіреності) ФОП Донченка Сергія Дмитровича - Міцинським В.В.
З огляду на виявлені порушення зі сторони відповідача, балансоутримувач листом від 27.12.2024 №1/28/23.1.2/7496 звернувся до позивача з проханням ініціювати процедуру розірвання договору оренди від 22.12.2020 № 3302 та виселення орендаря з об'єкта оренди за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на порушення відповідачем п.4.1., 7.1. змінюваних умов договору та п.5.1. незмінюваних умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 № 3302 та норми ст.ст.629, 651, 773, 783 ЦК України, ст.ст. 21, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", позивач просить розірвати договір оренди та виселити ФОП Донченка С.Д. з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами, є договором оренди комунального майна, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 стаття 759 ЦК України).
Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (частина 3 стаття 759 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суб'єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України
Оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Орендар - це фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк. Орендодавець - це юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк. Уповноважений орган управління - це орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач (пункти 10-12, 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Як встановлено судом вище, 22.12.2020 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 №3302 відповідачу згідно із актом від 22.12.2020 передано в користування нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А, строком на 5 років.
Відповідно до ч.1,5 ст.778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Матеріалами справи підтверджено, що орендарем за відсутності дозволу балансоутримувача в орендованому приміщенні виконано ремонтні роботи з реконструкції та перепланування нежитлового приміщення.
Так, в акті огляду орендованих приміщень від 24.09.2024 встановлені порушення відповідачем умов договору:
пункту 4.1. змінюваних умов договору - самовільне зайняття додаткового приміщення площею 5,7 кв.м, розташованого з правого боку від центрального входу до орендованих приміщень, яке не передавалося в орендне користування за договором оренди, внаслідок чого відбулося збільшення площі орендованого приміщення;
порушення п.5.1 незмінюваних умов договору оренди - проведення ремонтних робіт з переплануванням без отримання згоди балансоутримувача;
а також порушення п.7.1. змінюваних умов договору оренди - розміщення в орендованих приміщеннях торговельного об'єкта, який орендар здійснює продаж товарів підакцизної групи.
У зв'язку з виявленими порушеннями, балансоутримувач засобами поштового зв'язку та додатково на електронну адресу відповідача надіслав останньому припис від 30.09.2024 №1/28/23.1.2/5622 щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності, в якому вимагав впродовж 30 календарних днів, з дати отримання зазначеного припису, усунути виявлені порушення.
За результатами повторного огляду об'єкта оренди, представники балансоутримувача та орендодавця встановили порушення пунктів 4.1., 7.1. змінюваних умов договору, пункту 5.1. змінюваних умов договору оренди та не виконання вимог припису від 30.09.2024 №1/28/23.1.2/5622. Факт зазначених порушень зафіксовано в акті огляду орендованих приміщень від 24.12.2024.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент здійснення спірного ремонту) орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря; рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту.
Пунктом 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" передачі майна в оренду передбачено, що орендар має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.
Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту. До клопотання додаються: опис ремонтних робіт; орієнтовний строк їх проведення.
Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря та протягом десяти робочих днів приймає одне з рішень, передбачених частиною першою статті 21 Закону.
Отже, необхідність отримати згоду балансоутримувача майна для здійснення ремонтних робіт встановлена приписами чинного законодавства, зокрема, частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна.
Відповідно до пункту 5.1 договору, відповідач для здійснення поточного та/або капітального ремонту майна повинен отримати згоду балансоутримувача.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, як виготовлення проектно-кошторисної документації, так і погодження в установленому порядку виконання робіт із балансоутримувачем. Відповідачем таких доказів не надано.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач отримав від балансоутримувача дозвіл/згоду на проведення ремонтних робіт об'єкта оренди.
Натомість, матеріали справи містять докази саме порушення відповідачем пункту 5.1 договору, а саме проведення відповідачем ремонтних робіт (з переплануванням) орендованого майна без згоди балансоутримувача.
До того ж факт здійснення зазначених ремонтних робіт відповідачем не заперечується, натомість, він зазначає, що дії відповідача (переобладнання та перепланування орендованого майна) призвели до його поліпшення та спрямовані на реалізацією передбаченого законом права мирного володіння.
Однак, належні докази того, що в спірному випадку дійсно відбулось поліпшення орендованих приміщень, зокрема, покращення його експлуатаційних характеристик в матеріалах справи відсутні.
Водночас за умовами п. 5.1 договору право на здійснення невід'ємних поліпшень майна надано орендарю лише за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону та Порядку.
За таких обставин, дії відповідача щодо проведення ремонтних робіт без погодження їх в установленому порядку є неправомірними.
Також у зв'язку з неправомірним виконанням ремонтних робіт, корисна площа об'єкта оренди фактично суттєво зросла та не відповідає розміру орендованих площ, зазначеному в п. 4.1. змінюваних умов договору оренди, акті приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2020 та викопіюванні з поверхового плану, які є невід'ємними частинами договору оренди.
За висновками суду, знесення міжкімнатної перегородки, внаслідок чого приміщення було об'єднано з орендованою площею, суперечить пункту 4.1. змінюваних умов договору оренди, а саме загальній площі нежитлового орендованого приміщення.
Отже, орендар вчинив порушення умови договору оренди в частині належного користування нежитловими площами, наданими в орендне користування.
Окрім того, умовами п.7.1 змінюваних умов договору оренди сторони погодили, орендоване майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком зокрема, торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи, що свідчить про користування відповідачем орендованим майном всупереч договору та його призначенню.
Водночас актами огляду від 24.09.2024 та від 24.12.2024 встановлено порушення п.7.1. змінюваних умов договору оренди - розміщення в орендованих приміщеннях торговельного об'єкта, який орендар здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Аргументи відповідача, що акти огляду орендованого приміщення є не належним доказами не заслуговують на увагу, оскільки балансоутримувачем було дотримано порядку повідомлення відповідача про огляд орендованих приміщень у встановленому договором порядку (п.6.4. незмінюваних умов договору), а в матеріалах справи крім актів огляду орендованого приміщення наявний письмовий припис щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності припису від 30.09.2024 №1/28/23.1.2/5622, який залишений відповідачем без відповіді та без виконання.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (частина 3 стаття 291 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час звернення з цим позовом) передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Статтею 651 ЦК України визначено загальні підстави зміни та розірвання договорів.
Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 викладено правовий висновок щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з яким йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Статтею 783 Цивільного кодексу України, як спеціальною нормою стосовно договорів найму визначено підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, серед яких, зокрема, користування наймачем річчю всупереч договору або призначенню речі.
Також ст.773 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Зі ст. 773 Цивільного кодексу України вбачається, зокрема, що якщо внаслідок зміни наймачем стану переданої у найм речі без згоди наймодавця наймодавцю завдано збитки, він також має право вимагати їх відшкодування. Якщо ж зміни стану речі мають характер поліпшень, то за правилом ч. 5 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Врахувавши вказані норми матеріального права, Верховний Суд у справі №910/5446/19 дійшов висновку, що укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватися за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено ч.1 ст.785 ЦК України. Проведення істотної зміни - перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця та доцільність проведення якого він обґрунтовано заперечує свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору.
Водночас суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі №910/6018/22 зазначив, що не вважає, що висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст.773, 785 ЦК України, викладений у справі №910/5446/19, є помилковим, неефективним чи застосований у рішенні підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Навпаки, цей висновок є чітким, зрозумілим, послідовним та сприяє однозначному застосуванню зазначених норм матеріального права.
Також у постанові від 04 липня 2023 року по справі №910/5528/22 Верховний Суд заначив, що перепланування орендованого ним приміщення, здійснені орендарем без згоди орендодавця, а також без погодження із балансоутримувачем, суперечать волі орендодавця.
Таким чином, проведення істотної зміни - перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця та доцільність проведення якого він обґрунтовано заперечує, самовільне зайняття додаткових площ внаслідок знесення міжкімнатної перегородки, свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору.
До того ж орендодавець мав законні очікування на збереження його майна і у випадку закінчення строку оренди поверненні його у тому ж стані, або у стані, який ним був погоджений. Однак, внаслідок самовільного перепланування орендованого приміщення, збільшення орендованої площі, самовільно зайнятого неорендованого приміщення та здійснення непогоджених ремонтних робіт відповідачем спірного приміщення, орендодавець фактично не має змоги отримати очікуване при укладенні договору.
Отже, встановивши, що відповідач здійснив проведення ремонтних робіт (з переплануванням) за відсутності погодження з балансоутримувачем (порушення п.5.1 незмінюваних умов договору оренди) та згоди орендодавця; самовільно зайняття додаткове приміщення площею 5,7 кв.м., яке не передавалося в орендне користування за договором оренди, внаслідок чого відбулося збільшення площі орендованого приміщення (порушення п.4.1. змінюваних умов договору), а також розмістив в орендованих приміщеннях торговельний об'єкт, який здійснює продаж товарів підакцизної групи (порушення п.7.1. змінюваних умов договору оренди), що є істотним порушенням умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 №3302, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди майна, що належить до комунальної власності, на вимогу позивача-орендодавця.
За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору оренди є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За поясненнями балансоутримувача відповідач також допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців, що є додатковою обставиною, що підтверджує істотне порушення умов договору. Однак, порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати оренди не визначено позивачем підставою для розірвання договору оренди.
Згідно зі ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Зазначений обов'язок орендаря також визначений у пункті п. 4.1 незмінюваних умов договору.
Водночас суд зазначає, що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
З огляду на наведене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді виселення відповідача з орендованого приміщення (як наслідок розірвання договору в судовому порядку), в цьому випадку, є ефективним способом захисту порушених прав позивача, як орендодавця спірного майна.
Суд зазначає, що матеріалах справи, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 № 3302 та виселення Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Водночас суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 4844,80 грн.
Оскільки позивачем сплачено судовий у більшому розмірі, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 22.12.2020 №3302, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 19020407), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (ідентифікаційний код 40538421) та Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Виселити Фізичну особу-підприємця Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з нежитлових приміщень загальною площею 19,40 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 12-А.
Стягнути з Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 10, ідентифікаційний код 19020407) витрати зі сплати судового збору у сумі 4844,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено:08.07.2025.
Суддя С.О. Турчин