ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/651/25
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм", м. Харків
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 1 163 141,06 грн, -
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм", м. Харків
про стягнення 99 405,60 грн
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Абросімов С.С. (адвокат за ордером серія АІ№1836134 від 28.02.2025);
від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Зибунова Ю.О. (адвокат за довіреністю від 16.01.2025) (в режимі відеоконференції).
20.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 1 153 705,86 грн та 3% річних в розмірі 9 435,20 грн, за порушення відповідачем строку сплати боргу за Договором №П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 року, стягнутого на підставі рішення Господарського суду міста Києва №910/6741/24 від 29.09.2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 року справу №910/651/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявним у ній матеріалами.
11.02.2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач в добровільному порядку виконано рішення суду, оскільки момент оплати настав з набранням законної сили рішенням. Окрім того, стягнення заявлених позивачем санкцій призведе до порушення роботи відповідача, оскільки всі ресурси і фінансування спрямовані виключно на забезпечення безпеки та стабільності залізничних перевезень під час воєнного стану.
11.02.2025 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" суми штрафу в розмірі 99 405,60 грн, нараховано у зв'язку з недотриманням відповідачем за зустріним позовом строку надання послуг за Договором №П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" про стягнення 99 405,60 грн до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/651/25, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено перейти до розгляду справи №910/651/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2025.
24.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що нараховані позивачем інфляційні втрати та відсотки річних не є штрафною санкціє, а є фінансовою санкцією, при цьому відсоток річних сторонами визначено в безпрецедентно малому розмірі, порівняно з тим, який визначений нормами законодавства.
03.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що невчасне виконання робіт за договором обумовлене прострочкою заявника, оскільки замовник надав підряднику доступ до тягової підстанції тільки 06.01.2022, що підтверджується актом від 06.01.2022 року.
03.03.2025 року від Акціонерного товариства "Українська залізниця" до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що обов'язок щодо сплати виникає лише після набрання законної сили рішенням суду протягом семи днів, відповідно до ст. 530 ЦК України.
14.03.2025 до суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про долучення доказів та відповідь на відзив на зустрічний позов. У відповіді зазначено, що журналом виробничого підрозділу підтверджується проведення інструктажу працівників товариства 11.01.2022, а лист товариства від 06.01.2022 лише засвічує готовність останнього виконати договір вже після спливу строку, визначеного договором.
17.03.2025 до суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В підготовчому засіданні 01.04.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.05.2025.
12.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" надійшло клопотання про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2025.
В судовому засіданні 24.06.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до умов тендерних торгів на закупівлю (номер оголошення про проведення торгів UA-2021-08-31-001644-b, лот №2) 17.12.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за первісним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Енерго-Тайм" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, виконавець) укладено договір №П/Е-211341/НЮ (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги: Код ДК 021:2015:50530000-9 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Послуги з капітального ремонту силових трансформаторів), (далі - послуги) - за лотом №2 Послуги з капітального ремонту силового трансформатору типу ТДТНГ-20000/110/35/10 кВ тягової підстанції Циганська.
Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, відповідно до договору (п. 1.2 договору).
За умовами п. 1.3 договору склад та обсяги послуг, що є предметом договору, визначаються на підставі технічного завдання (додаток №3 до договору).
Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору визначається Плановою калькуляцією (додаток №1 до договору) і складає 3 550 200,00 грн, у тому числі ПДВ - 591 700,00 грн.
Згідно з п. 4.2 договору оплата за надані послуги здійснюється замовником не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної на підставі наданого рахунка-фактури, після підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін й за умови виконання вимог п. 5.20 договору сторонами в повному обсязі.
Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику фактичну калькуляцію за надані послуги з розшифровками по статтям витрат (матеріальних витрат, фактичний обсяг послуг, заробітної плати та накладних витрат), акт повернення бувших у використанні матеріалів та обладнання з силового трансформатору.
Роботи, надані виконавцем без узгодження з замовником, не оплачуються (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору строк надання послуг визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору (додаток №2).
Місцезнаходження силового трансформатору за лотом №2 Україна, 64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Іскра, вул. Залізнична, 9, тягова підстанція "Циганська" виробничого підрозділу "Основ'янська дистанція електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (п. 5.2 договору).
Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що послуги вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг замовником, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Зі сторони замовника акт приймання-передачі наданих послуг підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: зі сторони замовника акт приймання-передачі наданих послуг підписується відповідними особами філії: директор виконавчої філії (особа, що виконує його обов'язки); перший заступник директора виконавчої філії (особа, що виконує його обов'язки); головний інженер філії (особа, що виконує його обов'язки); заступник директора виконавчої філії з інфраструктури (особа, що виконує його обов'язки); заступник директора виконавчого філії з рухомого складу (особа, що виконує його обов'язки); заступник директора філії виконавчого з фінансово-економічних питань (особа, що виконує його обов'язки); керівники служб, дирекцій та підпорядкованих їм підрозділів або керівники підрозділів регіональної філії, підпорядкованих безпосередньо директору виконавчому філії або його заступникам.
Замовник не несе відповідальності та обов'язку оплати за надані послуги за актом приймання-передачі наданих послуг, що підписані іншими особами.
Попередньо акт приймання-передачі наданих послуг зі сторони замовника візується представниками лінійного підрозділу та керівництвом служби електропостачання.
Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику завірені виконавцем копії документів, які підтверджують якість замінених матеріалів та обладнання.
Відповідно до п. 5.11 договору виконані послуги приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідних актів приймання-передачі наданих послуг та наданням підрядником документів, які підтверджують якість використаних матеріалів.
Згідно з п. 5.20 договору виконавець та замовник після надання послуг складають та підписують акт повернення бувших у використанні матеріалів та обладнання з силового трансформатору, лом металу. Виконавець після надання послуг повертає замовнику згідно акту повернення впродовж 15 календарних днів, після його підписання, бувші у використанні матеріали та обладнання з силового трансформатору, лом чорного металу.
За умовами п. 6.2 договору замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити надані послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє в частині надання послуг - до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 договору).
Згідно з актом приймання-здавання в ремонт силового трансформатору типу ТДТНГ-20000/110/35/10 від 06.01.2022 виконавцем прийнято в ремонт силовий трансформатор типу ТДТНГ-20000/110/35/10, потужністю 20МВА, Зав 32698, що розташований ТП "Циганська" "Основ'янської дистанції електропостачання" Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
27.01.2022 виконавець листом №27/01-1 повідомив замовника про готовність до здавання результату гаданих послуг за договором П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 та підписання актів прийому-передачі наданих послуг.
Станом на 27.01.2022 роботи за договором П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 завершені повністю.
В цей же день виконавець передав замовнику рахунок на оплату №7 від 27.01.2022 на суму 3 550 200,00 грн та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 27.01.2022 на суму 3 550 200,00 грн.
Однак вказаний акт замовником не підписано.
27.01.2022 на виконання умов п. 5.20 договору між уповноваженими представниками сторін був підписаний акт №2 прийому-передачі демонтованого обладнання силового трансформатора Т-2 ТДТНГ 20000/110/35/10, зав. №32698 на ТП "Циганська" ВП "Основ'янської дистанції електропостачання" Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", у якому зазначено зокрема, що демонтоване обладнання (вживане) з ознаками сильних пошкоджень передається на складське приміщення ТЦ "Циганська", замовнику.
Виконавцем також була складена податкова накладна №5 від 27.01.2022 на загальну суму коштів у розмірі 3 550 200,00 грн, відповідно до якої отримувачем послуг з капітального ремонту силового трансформатору типу ТДТНГ 20000/110/35/10 кВ тягової підстанції Циганська є АТ "Українська залізниця".
Державною податковою службою України була прийнята (зареєстрована) податкова накладна від 27.01.2022 на суму 3 550 200,00 грн.
Зважаючи на те, що замовник не сплатив 3 550 200,00 за рахунком на оплату №7 від 27.01.2022 та не повернув підписаний ним акт здачі-приймання (надання послуг) №1 від 27.01.2022, виконавець вжив додаткові заходи для досудового врегулювання спору та повторно надіслав на адресу замовника з супровідним листом акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 27.01 2022 та рахунок на оплату №7 від 27.01.2022 на суму 3 550 200,00 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 25.03.2024 та накладною №6100259585356 від 25.03.2024.
Посилаючись на те, що замовник не надав мотивованої відмови від прийняття виконаних виконавцем робіт та від підписання акту здачі-приймання робіт, будь-яких заперечень щодо виконаної роботи не пред'являв, проте не сплатив наявну заборгованість у розмірі 3 550 200,00 грн, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення цих коштів.
Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом в межах справи №910/6471/24 встановлено, що роботи виконані виконавцем відповідно до Акта приймання-передачі виконаних робіт від 27.01.2022 №1 вважаються виконаними належним чином, прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті у встановленому Договором №П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 порядку, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором №П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 у розмірі 3 550 200,00 грн.
За результатами розгляду справи в межах справи №910/6471/24 позов Товариства з обмеженою відповідальності «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму основного боргу в розмірі 3 550 200,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом зазначає, що оскільки оплата за послуги відповідачем за первісним позовом проведена з порушенням передбачених Договором строків, наявні підставі для стягнення з останнього суми 0,1% річних в розмірі 9 435,20 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 153 705,86 грн.
При цьому, подаючи до суду зустрічну позовну заяву, АТ «Українська залізниця» зазначає, що здійснені відповідачем за зустрічним позовом роботи є не у визначений Договором строк
Так, відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення строків виконання робіт на 28 днів з 30.12.2021 року по 26.01.2022 року, оскільки як встановлено рішеннями судів в межах справи №910/6741/24 виконавцем по Договору послуги надано 27.01.2022 року, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми штрафу в розмірі 99 405,60 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо первісних позовних вимог судом встановлено наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором поставки.
Укладений сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
При цьому, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Як вже було встановлено судами в рішенні Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 року №910/6741/24, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 року №910/6741/24:
«…Оскільки АТ "Українська залізниця" не повернуло Компанії отриманий пакет документів для прийому-передачі наданих послуг на доопрацювання; у матеріали справи не надано будь-яких зауважень Товариства, так само відсутня надана Товариством Компанії мотивована відмова від прийняття робіт, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконані Компанією відповідно до акта від 27.01.2022 №1 роботи вважаються виконаними належним чином, прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті у встановленому договором №П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021 порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи АТ "Українська залізниця" про те, що додаток до листа №27/01-1 від 27.01.2022 не можна вважати достовірним доказом на підтвердження виконання позивачем положень п. 5.11 договору, а ненадання позивачем документів, які підтверджують якість використаних матеріалів, є простроченням зі сторони позивача та позбавляє відповідача можливості здійснити приймання виконаних робіт, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, як доцільно зазначив місцевий суд, зазначені доводи відповідача не спростовують належного виконання робіт позивачем…
…Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується звисновом суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 3 550 200,00 грн основної заборгованості за договором №П/Е-211341/НЮ від 17.12.2021.»
Таким чином, як встановлено вище, на підставі Договору позивачем за первісним позовом було надано відповідачу за первісним позовом послуги на загальну суму в розмірі 3 550 200,00 грн.
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за надані послуги здійснюється замовником не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної на підставі наданого рахунка-фактури, після підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін й за умови виконання вимог п. 5.20 договору сторонами в повному обсязі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, Договором чітко визначено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної після підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін.
Попередніми судами встановлено, що реєстрацію податкової накладної позивачем за первісним позовом здійснено 15.02.2022 року (квитанція про реєстрацію долучено до матеріалів справи), а акт приймання-передачі наданих послуг підписаний 27.01.2022 року, отже, обов'язок з оплати послуг за Договором у відповідача за первісним позовом виник з 20.04.2022 року.
При цьому, помилковим є твердження відповідача за первісним позовом про те, що обов'язок з оплати вартості послуг виник у нього після набрання законної сили рішенням в справі №910/6741/24, оскільки такий обов'язок у нього виник на підставі Договору та норм ст. 530 ЦК України, в той час як рішенням, яке набрало законної сили, підтверджується існування невиконаного зобов'язання, що виникло з договору.
З матеріалів вбачається, що суму боргу в розмірі 3 550 200,00 грн відповідачем за первісним позовом оплачено на підставі платіжного доручення №944123 від 16.12.2024 року.
Таким чином, враховуючи обставини, встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 28.12.2021 року №910/6741/24, беручи до уваги норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає підстави для нарахування відповідачу за первісним позовом фінансових санкцій, заявлених позивачем за первісним позовом за період з травня 2022 року по листопад 2024 року.
Пунктом 7.6. Договору сторони передбачили, що відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
Так, за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.
У даному разі, господарський суд відмічає, що виконання відповідачем за первісним позовом свого основного грошового зобов'язання здійснено 16.12.2024 року.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Позиція викладена Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду №910/13071/19 від 20.11.2020 року.
Перевіривши розрахунок 0,1% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем за первісним позовом до позовної заяви, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому, первісні позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 9 435,20 грн 0,1% річних та 1 153 705,86 грн інфляційних втрат.
Щодо зустрічних позовних вимог судом встановлено наступне.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
В додатку №2 до Договору сторонами визначено, що строки надання послуг: початок - з дати підписання договору, закінчення - не пізніше 29.12.2021 року.
Інших строків умовами Договору сторонами визначено не було.
Як вже зазначалось вище, роботи виконані виконавцем відповідно до Акта приймання-передачі виконаних робіт від 27.01.2022 №1.
Отже, роботи виконані пізніше 29.12.2021 року, всупереч положенням додатку №2 до Договору.
Як на підставу обґрунтованості прострочення виконання робіт, тобто виконання їх після 29.12.2022 року, відповідач за зустрічним позовом зазначав, що обумовлене це прострочкою заявника, оскільки саме замовник надав підряднику доступ до тягової підстанції тільки 06.01.2022, що підтверджується актом від 06.01.2022 року.
В той же час, в матеріалах справи наявний лист відповідача за зустрічним позовом №06/01-1 від 06.01.2022 року, яким він повідомляє замовника, що приступає до виконання робіт на об'єкті у складі працівників, зокрема: ОСОБА_2, ОСОБА_1
Тобто вказаним листом виконавець не просить замовника надати доступ до об'єкту, а інформує, що приступає до виконання робіт.
Окрім того, відповідно до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, складений позивачем за зустрічним позовом, працівники виконавця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пройшли інструктаж на робочому місці ще 13.12.2021 року, тобто були передумови для виконання відповідачем за зустрічним позовом робіт в строк визначений Договором.
В тому ж числі, надання підряднику доступу до тягової підстанції здійснено тільки 06.01.2022 лише з причин того, що листом відповідача за зустрічним позовом №06/01-1 від 06.01.2022 року він повідомив, що приступає до виконання робіт на об'єкті.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується прострочка замовника у вигляді недопуску виконавця до об'єкту для виконання робіт, фактично невиконання відповідачем за зустрічним позовом робіт залежало від останнього і не перебувало в залежності від дій та компетенції позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, у відповідності до Договору, відповідач за зустрічним позовом повинен був виконати роботи до 29.12.2021 року, в той час як виконав роботи лише 27.01.2022 року, що встановлено попередніми судами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не виконав роботи в строк визначений Договором, чим порушив його.
Таким чином, відповідач за зустрічним позовом допустив прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, позивачем за зустрічним позовом правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу.
Відповідно до п. 7.3. Договору у разі порушення з вини виконавця строків надання послуг, останній сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення надання послуг за кожний день прострочення.
Здійснивши перевірку наданого до зустрічної позовної заяви розрахунку штрафу, Судом встановлено, що здійснений він арифметично вірно та у відповідності до норм закону і укладеного між сторонами Договору, а тому до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 99 405,60 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено повну обґрунтованість заявленого первісного позову, та повну обґрунтованість заявленого зустрічного позову.
За змістом ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Таким чином за аналогією вказаної норми, у зв'язку із задоволенням первісних та задоволенням зустрічних позовних вимог суд проводить зустрічне зарахування таких сум.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про покладення на відповідача за первісним позовом понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 40 000,00 грн, Суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм», як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Когнітор», як виконавцем, укладено Договір про надання правничої допомоги №01/01/2025-01, згідно якого виконавець зобов'язався представляти інтереси клієнта.
13.01.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» здійснено оплату за адвокатські послуги на суму в розмірі 40 000,00 грн на підставі платіжної інструкції №1554.
В подальшому, 31.01.2025 року виконавцем та клієнтом підписано Акт приймання-передавання наданих адвокатських послуг №01/01/2025-01/001, відповідно до якого клієнту надано адвокатські послуги в рамках судової справи №910/651/25 адвокатом Абросімовим С.С., які включали в себе, зокрема, встановлення обставин справи, аналіз практики, визначення судової перспективи та безпосередня участь адвоката в судових засіданнях.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що первісну позовну заяву підписано від імені позивача за первісним позовом директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм», а не адвокатом Абросімовим С.С., якого уповноважено позивачем за первісним позовом представляти його інтереси лише з 28.02.2025 року на підставі ордеру серії АІ№1836134.
При цьому, адвокат Абросімов С.С., станом на дату підписання Акту приймання-передавання наданих адвокатських послуг №01/01/2025-01/001 від 31.01.2025 року, не приймав безпосередньої участі в судових засіданнях, оскільки заяву про вступ в справу як представника ним подано до суду лише 04.03.2025 року (вх.№074/18916/25).
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 та постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17 витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування. Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.
Проаналізувавши зазначені вище докази, враховуючи встановлені обставини, Суд зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом розміру витрат на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягають.
Судові витрати сторін, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із зарахуванням первісних та зустрічних позовних вимог, покладаються на сторін.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Едройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» (ідентифікаційний код 41945861, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111) суму 0,1% річних в розмірі 9 435,20 грн (дев'ять тисяч чотириста тридцять п'ять гривень 20 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1 153 705,86 грн (один мільйон сто п'ятдесят три тисячі сімсот п'ять гривень 86 копійок) та суму судового збору в розмірі 17 477,12 грн (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 12 копійок).
3. Зустрічний позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» (ідентифікаційний код 41945861, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Едройця, буд. 5) суму штрафу в розмірі 99 405,60 грн (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста п'ять гривень 60 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
5. В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.
6. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Едройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» (ідентифікаційний код 41945861, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111) суму коштів в розмірі 1 063 735,46 грн (один мільйон тисячі дев'ятсот двадцять одна гривня 54 копійки).
7. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Едройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Енерго-Тайм» (ідентифікаційний код 41945861, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Валер'янівська, буд. 111) суму судового збору в розмірі 14 449,12 грн (чотирнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 12 копійок).
8. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
10. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 07.07.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ