ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/2266/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Лекс" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 3 950 471,16 грн,
за участю представників:
позивача: Вовк У.Я.;
відповідача: Ковальчук Ю.О.;
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД Лекс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 663 152,86 грн заборгованості за договором про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії від 28 лютого 2024 року № 2153/07/24, з яких: 7 116 041,32 грн - основна заборгованість, 87 833,77 грн - три проценти річних, 459 277,77 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі № 910/2266/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
27 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про його участь у засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "Easycon", яку ухвалою суду від 3 березня 2025 року задоволено.
28 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 4 952 933,75 грн, з яких: 4 405 822,21 грн - основний борг, 459 277,77 грн - інфляційні втрати, 87 833,77 грн - три проценти річних.
17 березня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 13 березня 2025 року, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав того, що розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яка є джерелом фінансування придбання послуги за механізмом ринкової премії, наданої Підприємству у спірний період, регулятором не затверджувався, що унеможливлює здійснення відповідачем розрахунку з Товариством відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок). Відтак, у відповідача не настав строк розрахунків за надані Товариством послуги, у зв'язку з чим позовні вимоги останнього є передчасними. Крім того, оскільки відповідач не прострочив виконання свого грошового зобов'язання, правові підстави для нарахування та стягнення з Підприємства компенсаційних виплат також відсутні. Разом із цим, на думку відповідача, здійснений Товариством розрахунок компенсаційних виплат є невірним та необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано необхідність заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19. Крім того, позивачем не враховано, що вартість послуг за механізмом ринкової премії, придбаної Підприємством у липні, серпні, жовтні та листопаді 2024 року було затверджено постановами НКРЕКП: від 13 листопада 2024 року № 1943 (опублікована 15 листопада 2024 року), від 18 лютого 2025 року № 247 (опублікована 19 лютого 2025 року). Відтак, нарахування вказаних компенсаційних виплат до настання вищевказаної обставини є необґрунтованим та суперечить пункту 12 частини 9 статі 65 Закону. При цьому, невиконання Підприємством договірних зобов'язань пов'язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, а також заборгованістю НЕК "Укренерго" перед Підприємством. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат до 1% від заявленої суми.
18 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від цієї ж дати про закриття провадження у справі в частині стягнення з Підприємства суми основного боргу в розмірі 3 665 304,83 грн.
20 березня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 3 950 471,16 грн, з яких: 3 403 359,62 грн - основний борг, 459 277,77 грн - інфляційні втрати, 87 833,77 грн - три проценти річних. У цій же заяві позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, у розмірі 55 690,23 грн.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про задоволення усного клопотання представника Товариства та залишення заяви останнього від 28 лютого 2025 року про зменшення розміру позовних вимог без розгляду; про прийняття заяви позивача від 20 березня 2025 року про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; про задоволення усного клопотання представника Підприємства та залишення заяви останнього від 18 березня 2025 року про закриття провадження у справі в частині стягнення з Підприємства суми основного боргу в розмірі 3 665 304,83 грн без розгляду; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24 квітня 2025 року.
24 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, в якій останній зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору та Порядку не встановлено залежності строку оплати наданих послуг за механізмом ринкової премії від дати затвердження їх вартості регулятором (НКРЕКП). Відтак, відповідач зобов'язаний відповідно до умов договору та пункту 12.20. Порядку сплачувати 100% оплату в кожному розрахунковому місяці за надані послуги до 25-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про неможливість здійснення ним оплати спірних послуг або про наявність інших законних підстав для нездійснення відповідних платежів. Крім того, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для зменшення сум нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки останні не є штрафними санкціями, а тому не підлягають зменшенню. При цьому, відповідно до пункту 15 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону. Відтак, єдиним способом захисту майнових прав та інтересів позивача від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за тривалий період прострочення їх сплати відповідачем є стягнення з останнього передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) компенсаційних виплат. Позивач також зазначив, що відповідач не надсилав жодного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим посилання Підприємства на існування таких обставин у спірних правовідносинах є необґрунтованими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 березня 2025 року заяву Товариства від 20 березня 2025 року про повернення судового збору в справі № 910/2266/25 задоволено частково та повернуто позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 44 552,18 грн.
1 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від 31 березня 2025 року, у яких Підприємство навело свої аргументи проти доводів Товариства, викладених у відповіді на відзив.
У підготовчому засіданні 24 квітня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 травня 2025 року.
29 травня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 28 травня 2025 року про закриття провадження у справі в частині спірної суми основного боргу в загальному розмірі 3 311 062,39 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Цього ж дня (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Підприємства також надійшли: заява від вказаної дати про закриття провадження у справі в частині спірної суми основного боргу в загальному розмірі 3 311 063,12 грн; заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з їх неспіврозмірністю критеріям, встановленим статтею 126 ГПК України.
У судовому засіданні цього ж дня судом оголошено перерву в засіданні до 26 червня 2025 року.
26 червня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли додаткові пояснення від цієї ж дати щодо розміру погашеної відповідачем під час розгляду даної справи спірної суми основного боргу. У цих додаткових поясненнях відповідач просив суд залишити його заяву від 29 травня 2025 року в частині вимог про закриття провадження у справі на суму 47 376,87 грн (залишок суми основної заборгованості за жовтень 2024 року) у зв'язку з відсутністю предмета спору, - без розгляду.
У судовому засіданні цього ж дня представник Товариства просив закрити провадження у даній справі в частині суми основного боргу в розмірі 3 263 686,25 грн. В іншій частині представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача також просив закрити провадження у даній справі в частині суми основного боргу в розмірі 3 263 686,25 грн. В іншій частині представник Підприємства проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити, а у разі його задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача компенсаційних виплат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28 лютого 2024 року між Підприємством та Товариством укладено договір про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії № 2153/07/24, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати за механізмом ринкової премії, а Підприємство - купувати, послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку.
Вищевказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Згідно з пунктами 2.2. та 2.3. договору придбання послуги Підприємством за механізмом ринкової премії здійснюється за цим правочином. Вартість послуги визначається відповідно до Закону й Порядку та сплачується Підприємством за механізмом ринкової премії або переможцем аукціону у випадках, визначених цим договором, Законом і Порядком.
Пунктом 3.1. вказаного правочину передбачено, що розрахунок вартості послуги здійснюється Підприємством відповідно до Порядку на підставі погодинних даних щодо обсягу відпущеної електричної енергії генеруючою одиницею, наданих адміністратором комерційного обліку, даних оператора ринку про середньозважені значення індексів ціни на ринку "на добу наперед" для періоду базового навантаження за розрахунковий період (місяць) та місяць, який йому передує, середньозважених цін на ринку "на добу наперед" за відповідну годину за розрахунковий місяць та місяць, який йому передує, даних організатора електронного аукціону про середньозважені значення індексів ціни за двосторонніми договорами, що укладаються на виконання пунктів 6 і 6-1 частини 2 статті 66 Закону, крім договорів, що укладаються для виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та договорів купівлі-продажу електричної енергії, укладених за результатами проведення електронного аукціону у формі спеціальної сесії за розрахунковий період (місяць) та місяць, який йому передує, для періоду базового навантаження, а також даних оператора системи передачі (далі - ОСП) щодо обсягів проданої за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку у кожному розрахунковому періоді (годині), кожною генеруючою одиницею продавця за механізмом ринкової премії.
Оплата послуги здійснюється виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок відповідної сторони цього договору, з урахуванням ПДВ. Форма акта приймання-передачі наданих послуг за механізмом ринкової премії, що сплачується Підприємством, визначена в додатку № 1 до цього договору, а форма акта коригування до акта приймання-передачі наданих послуг за механізмом ринкової премії - у додатку № 2. Оплата вартості послуги здійснюються у порядку та строки, передбачені Порядком (пункти 3.2. та 3.3. договору).
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.4. вказаного правочину Підприємство зобов'язане своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуг.
За умовами пункту 10.1. договору для виробників за "зеленим" тарифом цей правочин набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє на строк дії такого тарифу.
Відповідно до пункту 12.14. Порядку (у редакції постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178) гарантований покупець не пізніше 5-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги за механізмом ринкової премії у розрахунковому місяці та направляє продавцям за механізмом ринкової премії підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії.
Пунктом 12.15. Порядку передбачено, що після отримання акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії продавець за механізмом ринкової премії у дводенний строк направляє гарантованому покупцю примірник акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії, підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису. Гарантований покупець упродовж двох днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги за механізмом ринкової премії підписує його із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису та надсилає продавцю за механізмом ринкової премії.
Гарантований покупець щомісяця не пізніше 25-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), здійснює 100% оплату вартості послуги за механізмом ринкової премії, що надається продавцями за механізмом ринкової премії (пункт 12.20. Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у липні, серпні, жовтні та листопаді 2024 року було надано, а відповідачем прийнято послуги за механізмом ринкової премії на загальну суму 7 116 041,32 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг: за липень 2024 року - від 31 липня 2024 року на суму 3 403 359,62 грн, за серпень 2024 року - від 31 серпня 2024 року на суму 2 414 060,74 грн, за жовтень 2024 року - від 31 жовтня 2024 року на суму 1 002 462,59 грн, за листопад 2024 року - від 30 листопада 2024 року на суму 269 158,37 грн,
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій і повідомлень про порушення Товариством умов даної угоди.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. З урахуванням заяв Товариства від 28 лютого 2025 року та 20 березня 2025 року про зменшення розміру позовних вимог, загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаних відповідачем послуг за механізмом ринкової премії у спірний період становив 3 403 359,62 грн.
Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі в разі відсутності предмету спору.
Під час розгляду даної справи відповідачем у добровільному порядку була сплачена на рахунок позивача сума спірної основної заборгованості в загальному розмірі 3 263 686,25 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 7 квітня 2025 року № 469 193 на суму 244 217,48 грн, від 24 березня 2025 року № 464 576 на суму 232 220,92 грн, від 12 березня 2025 року № 459 356 на суму 2 787 247,85 грн.
Оскільки судом встановлено, що Підприємство під час розгляду даної справи частково погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 3 263 686,25 грн, що свідчить про відсутність предмету спору у частині зазначеної суми боргу, провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю на підставі вищевказаної норми.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що строк оплати наданих позивачем послуг не настав, з огляду на положення пункту 12 частини 9 статті 65 Закону.
Відповідно до вказаної норми вищезазначеної статті Закону Підприємство зобов'язане здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату затвердженої регулятором послуги за механізмом ринкової премії, що надається виробниками, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Пунктом 12.19. Порядку передбачено, що гарантований покупець не пізніше 18-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує подання Регулятору для затвердження розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії, погодженого ОСП.
Постановами НКРЕКП: від 13 листопада 2024 року № 1943 (опублікована 15 листопада 2024 року), від 18 лютого 2025 року № 247 (опублікована 19 лютого 2025 року), - затверджено розмір вартості послуги за механізмом ринкової премії, придбаної Підприємством: у липні 2024 року - в розмірі 59 978 545,15 грн (без ПДВ); у серпні 2024 року - в розмірі 44 950 833,15 грн (без ПДВ); у жовтні 2024 року - в розмірі 30 047 556,25 грн (без ПДВ); у листопаді 2024 року - в розмірі 20 284 479.45 грн (без ПДВ).
Разом із цим, ні умовами договору, ні положеннями Порядку не передбачено того, що оплата послуг із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії здійснюється саме з дати затвердження Регулятором розміру вартості цієї послуги.
Натомість, абзацом 2 пункту 3.3. договору сторони чітко визначили, що оплата вартості послуги здійснюються у порядку та строки, передбачені Порядком.
Пункт 12.20. Порядку визначає присічний строк оплати Підприємцем послуг за механізмом ринкової премії - не пізніше 25 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі 100 % оплати вартості таких послуг.
При цьому, у своїх заявах по суті справи відповідач не заперечував проти визначеної в актах вартості наданих послуг, а лише вказував на ненастання строку їх оплати.
Більш того, відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами того, що внаслідок затвердження Регулятором розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії, придбаної Підприємством, розмір вартості наданих послуг за договором зазнав змін (у бік зменшення або збільшення).
У свою чергу, умовами договору прямо передбачено, що вартість наданих за ним послуг визначається саме в актах приймання-передачі наданих послуг, які є невід'ємною частиною договору.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання в установленому законом порядку укладеного між сторонами договору або його окремих положень недійсними матеріали справи не містять і сторонами надані не були.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що строк виконання Підприємством своїх зобов'язань за договором в частині оплати наданих у спірний період послуг настав.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача складає 139 673,37 грн (за актом приймання-передачі наданих послуг за липень 2024 року), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 87 833,77 грн та 459 277,77 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочення з 26 серпня 2024 року по 20 лютого 2025 року.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат з посиланням на дію правила заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.
Зокрема, Верховний Суд у вищевказаній постанові в контексті порядку застосування частини 2 статті 625 ЦК України дійшов висновку про те, що: "...величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми; при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період".
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Разом із цим, норма частини 2 статті 625 ЦК України не містить жодних приписів щодо порядку та методики обрахунку інфляційних втрат, у тому числі обмежень щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.
Відтак, вищевказана позиція Верховного Суду щодо порядку застосування арифметичних правил округлення при здійсненні обрахунку інфляційних втрат, викладена в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, у розумінні імперативних приписів статті 326 ГПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є висновками щодо застосування норм права, а відтак не може бути врахована судом першої інстанції у даній справі.
При цьому, згідно загальновідомих арифметичних правил, округлена цифра розряду, до якого виконується округлення, залишається без змін, якщо в числі, яке округлюється, за нею слідує одна з цифр: 0, 1, 2, 3, 4, а якщо за нею слідує цифри: 5, 6, 7, 8, 9, - тоді до цифри розряду, до якої округляли, додається 1. Округлюючи десятковий дріб до якого-небудь розряду, усі цифри, що йдуть за цим розрядом, замінюють нулями (якщо вони стоять після коми, то їх відкидають) (Математика: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти/А.Г. Мерзляк, В.Б. Полонський, М.С. Якір. - Х.:Гімназія, 2022. - сторінки 262-263).
Відтак, у разі використання вищевказаного підходу Верховного Суду щодо обрахунку сукупного індексу інфляції, викладеного в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, та на застосуванні якого наполягав відповідач у своєму відзиві, враховуючи зазначені арифметичні правила округлення, суми інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості, у кожному конкретному випадку можуть як збільшитися (про що було зазначено даним складом суду в рішенні Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в справі № 910/519/25), так і зменшитися, або ж взагалі залишитися незмінними.
Отже, застосування арифметичного правила заокруглення, про яке зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, лише призведе до стягнення менш точної суми інфляційних втрат (більшої або меншої), що, у свою чергу, матиме наслідком порушення одного з основних завдань господарського судочинства - справедливого вирішення спорів (частина 1 статті 2 ГПК України).
У зв'язку з цим, оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства і не перевищують обрахованих судом сум, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не підлягає задоволенню, оскільки останні не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
Три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статтей 233 ГК України, 551 ЦК України, на які посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.
При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Разом із цим, за умовами пунктів 6.1.-6.4. договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов'язання.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Лекс" (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 9/2, офіс 30; ідентифікаційний код 40367181) 139 673 (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн 37 коп. основного боргу, 87 833 (вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять три) грн 77 коп. трьох процентів річних, 459 277 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 77 коп. інфляційних втрат та 8 241 (вісім тисяч двісті сорок одну) грн 42 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Лекс" 3 263 686 (три мільйони двісті шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 25 коп. основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 7 липня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко