номер провадження справи 17/53/25
07.07.2025 Справа № 908/1224/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1224/25
за позовною заявою: приватного підприємства “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ»( 10020, м. Житомир, пр. Миру, буд. 21, офіс 2)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)
про стягнення 8 627,64 грн
01.05.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 01.05.25 з вимогами приватного підприємства “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ» (далі ПП “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ») до товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» (далі ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС») про стягнення заборгованості за договором від 27.03.22 № 4297 у розмірі 8 627,64 грн, з яких: 5 864,40 грн основного боргу, 518,64 грн 3 % річних та 2 244,60 грн інфляційних втрат.
01.05.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1224/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 06.05.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1224/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 07.07.25 включно (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день).
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 4297 від 27.03.22 щодо сплати вартості отриманого товару, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання компенсаційних сум. За твердженням позивача, ним 05.05.22 поставлений відповідачу товар на загальну суму 5 864,40 грн. Поставка товару здійснювалася за видатковими накладними №№ РН-0000252, РН-0000253 та експрес-накладними відділення Нової Пошти №№ 59000816452949, 59000816453434. Покупець не виконав договірних зобов'язань, вартість отриманого товару не оплатив, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 5 864,40 грн. Направлена на адресу 16.05.2024 вимога вих. № 16/05-04 про сплату існуючої заборгованості залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Посилаючись на приписи ст.ст.173, 174, 181, 184, 193, 202, 265 ГК України, ст.ст.202, 205, 207, 208, 262, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 638, 639, 712 ЦК України позивач просить позов задовольнити. Також, позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Від відповідача через підсистему “Електронний суд» 21.05.25 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не надано достатньої кількості документів та не обґрунтовано іншим чином той факт поставки товару відповідачу. Докази, які надає позивач на підтвердження факту отримання відповідачем товару про отримання товару відповідачем не свідчать. Поставка товару згідно зі Специфікацією №1 до Договору мала відбутись на умовах DDP, однак товар було направлено через ТОВ «Нова пошта». Відповідач відзначив, що видаткова накладна № РН-0000252 від 05.05.22 не підписана з боку ТОВ «Метінвест-Промсервіс», а доказів надсилання її відповідачу для підписання саме у 2022 році позивач не надає (лише зазначення про необхідність здійснити її підписання у листі 22/01-1024 від 22 жовтня 2024 року у зв'язку з проведенням щорічної інвентаризації - через 2,5 роки після здійснення господарської операції з поставки товару, як стверджує позивач). Щодо видаткової накладної № РН-0000253 від 05.05.22 відповідачем вказано, що вона не містить посилання на дату її підписання (датою здійснення поставки не могло бути 05.05.22, оскільки ця дата, як стверджує позивач, є датою надання товару ТОВ «Нова пошта» в м. Житомир та оформлення відповідних експрес-накладних) та підписана особою, яка не є представником відповідача та не була уповноважена на приймання товару від ТОВ «Метінвест-Промсервіс». При цьому, копії довіреності на приймання товару, виданої з боку ТОВ «Метінвест-Промсервіс» позивач не надає, а відтиск печатки, проставлений на видатковій накладній, не відповідає формі печатки ТОВ «Метінвест-Промсервіс», зокрема відсутній код ЄДРПОУ підприємства. Також, за доводами відповідача, позивачем не обґрунтовано дату початку розрахунку стягуваних інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач просить суд в позові відмовити.
Позивач через підсистему “Електронний суд» 02.06.25 надав відповідь на відзив, в якій доводи відповідача заперечив та зазначив наступне. Згідно із специфікацією № 1 на постачання Ресурсів загальною вартістю 5 864,40 грн передбачено умови поставки - DDP (Інкотермс 2010) за вказаними адресами складу покупця: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1 та м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б, з терміном постачання 7 календарних днів з моменту підписання специфікації. Умови поставки згідно з правилами системи DDP (Інкотермс-2010) мають на увазі передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, з оплатою продавцем всіх ризиків по його доставці. Отже, умови постачання DDP не позбавляють чи обмежують постачальника права укладання договору з перевізником, а є зобов'язанням постачальника виконати поставку товару, у т.ч. і через перевізника. Тому, заперечення відповідача, що постачання товару мало відбутись на умовах DDP, а не через ТОВ «Нова пошта», не мають обґрунтування. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 664 ЦКУ та пп. 4.1.1 Публічного договору надання послуг з організації перевезення відправлень, обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним у момент здавання товару експедитору (відділенню Нової Пошти) для доставки його покупцю. Отже, позивач свій обов'язок щодо постачання товару виконав у момент здачі товару перевізникові, датою одержання товару представниками покупця є 09.05.22.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не надав.
Наявні матеріали справи № 908/1224/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.07.25.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд також відзначає, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ПП “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ» (Постачальником, позивачем у справі) та ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» (Покупцем, відповідачем у справі) 27.03.22 укладено договір № 4297 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.
За визначенням п. 2.1 Договору, кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору визначено, що поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотерміс» в редакції 2010 року.
Терміни поставки вказуються в Специфікаціях. У разі поставки ресурсів відповідно до графіка - графік оформлюється у якості додатку до цього договору та є його невід'ємною частиною (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, сторони узгодили, що оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом терміну, зазначеного у специфікаціях, який обчислюється з моменту поставки ресурсів і надання документів, зазначених в п. 6.4 цього договору.
В пунктах 11.3 та 11.4 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє протягом 2 (двох) років з дати його підписання сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у т.ч. гарантійних) за цим договором.
Специфікацією № 1 від 05.05.22 (додаток до договору № 4297 від 28.03.22) сторонами узгоджено поставку ресурсів згідно номенклатури на загальну суму 5 864,40 грн з ПДВ.
Згідно із п. 3 цієї Специфікаці,ї ресурси постачаються на умовах постачання: DDP, склад покупця (м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1; м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б) у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотерміс» в редакції 2010 року.
Пунктом 6 Специфікації визначено термін оплати ресурсів, що постачаються: відстрочка 10 календарних днів від дати фактичного постання.
На виконання договірних зобов'язань позивачем поставлено відповідачу ресурси на загальну суму 5 864,40 грн.
За поясненнями позивача, згідно з видатковою накладною № РН-0000252 від 05.05.22 поставлено ресурси на суму 2 076,00 грн. Видаткову накладну відповідач не підписав та не повернув позивачу з підписом представника відповідача та печаткою (штампом) сторін, а також не висловив заперечень стосовно її підписання). Поставку здійснено 05.05.22 із залученням перевізника ТОВ «Нова пошта», за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1. Плановий час доставки - 09.05.22. В якості доказів на підтвердження реальності поставки за даною видатковою накладною позивачем надана копія експрес-накладної № 59000816452949 від 05.05.22. Відповідачу направлялась вимога вих. № 22/01- 1024 про повернення оригіналів видаткових накладних та специфікацій до договорів поставок, у т.ч. видаткової накладної № РН-0000252 від 05.05.22. Відповіді позивачем не отримано.
За видатковою накладною № РН-0000253 від 05.05.22 відповідачу поставлено ресурси на суму 3 788,40 грн. Видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками (штампами) сторін. Поставку здійснено 05.05.22 із залученням перевізника ТОВ «Нова пошта», за адресою: м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б. Плановий час доставки - 09.05.22. На підтвердження реальності поставки за даною видатковою накладною позивачем надана копія експрес-накладної № 59000816453434 від 05.05.22.
Відповідач вартість отриманих від позивача ресурсів не оплатив.
Позивачем на адресу відповідача 16.05.24 направлено вимогу вих. № 16/05-04 щодо оплати заборгованості про сплату існуючої заборгованості. Вимога № 16/05-04 від 16.05.24 відправлена поштовою кореспонденцією, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення від 16.05.24. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вимогу отримано представником відповідача 23.05.24.
22.10.24 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 22/01-1024 про повернення підписаних екземплярів оригіналів видаткових накладних та специфікацій до договорів поставки, в т.ч. за договором № 4297 від 27.03.22, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення від 22.10.22. Як свідчить рекомендоване повідомлення поштового відправлення, вимога отримана представником відповідача 24.10.22.
Доказів надання відповідачем відповіді на отримані від позивача вимоги суду не надано.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором складає 5 864,40 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих ресурсів у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось вище, пунктом 6 Специфікації № 1 від 03.05.22 (додаток до договору № 4297 від 28.03.22) сторонами визначено термін оплати ресурсів, що постачаються - відстрочка 10 календарних днів від дати фактичного постання.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу ресурси на загальну суму 5 864,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.
Вартість отриманих ресурсів відповідачем не сплачено, заборгованість складає 5 864,40 грн.
Відносно доводів відповідача про недоведеність наданими позивачем доказами факту отримання відповідачем ресурсів з огляду на те, що за умовами Специфікації № 1 до договору мала відбутися на умовах DDP, однак товар було направлено через ТОВ «Нова пошта» суд зазначає наступне.
Згідно із підписаною сторонами Специфікацією № 1 від 05.05.22 на постачання Ресурсів загальною вартістю 5 864,40 грн, умови постачання - DDP (Інкотермс 2010) за адресами складу покупця: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1 та м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б (п.3 Специфікації); з терміном постачання 7 календарних днів з моменту підписання специфікації (тобто у період з 05.05.22 до 12.05.22).
Delivered Duty Paid (named place of destination), скорочено DDP - одна з умов (термінів) Інкотермс. Ця умова означає, що продавець здійснює постачання покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.
Умови поставки згідно з правилами системи Інкотермс-2010 мають на увазі передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, з оплатою продавцем всіх ризиків по його доставці. Отже, умови постачання DDP не позбавляють чи обмежують постачальника права укладання договору з перевізником, а навпаки є зобов'язанням постачальника виконати поставку товару, у тому числі і через перевізника.
В силу приписів ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Поставку ресурсів за спірними поставками позивачем здійснено із залученням перевізника ТОВ «Нова пошта»: за видатковою накладною № РН-0000252 від 05.05.22 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1 (експрес-накладна № 59000816452949 від 05.05.22); за видатковою накладною № РН-0000253 від 05.05.22 за адресою: м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б (експрес-накладна № 59000816453434 від 05.05.22).
Позивач згідно заяви про приєднання № 211273 від 12.04.18 до публічного договору надання послуг з організації перевезення відправлень користується послугами перевізника ТОВ «Нова пошта».
За визначенням п. 4.1 Публічного договору, до обов'язків Експедитора віднесено: в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною Замовником, або через мережу відділень Експедитора (4.1.1.); забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі Одержувачу за умови дотримання Замовником положень Договору та Умов надання послуг (4.2.2).
Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 664 ЦК України та пп. 4.1.1 Публічного договору, обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним, зокрема, в момент здавання товару експедитору для доставки його покупцю.
В наявних у матеріалах справи експрес-накладних ТОВ «Нова пошта» №59000816452949 від 05.05.22 та № 59000816453434 від 05.05.22 (сформовані 21.05.25 з особистого кабінету ТО «Нова пошта» у розширеному форматі) міститься інформація щодо вручення відправлення: за експрес-накладною №59000816452949 відправлення одержано представником одержувача ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» Бернацькою Анжелікою Миколаївною, вид вручення відправлення - особисто в руки, дата, час отримання одержувачем відправлення - час 09:48 дата 09.05.22, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1; за експрес-накладною № 59000816453434 відправлення одержано представником одержувача ТОВ “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» Артеменко Світланою Олександрівною, вид вручення відправлення - особисто в руки; дата, час отримання одержувачем відправлення - час 14:56 дата 09.05.22, за адресою: м. Кам'янське, вул. Соборна, 18б.
З наведеного вбачається, що датою одержання відповідачем поставлених позивачем за умовами Договору ресурсів є 09.05.22.
Доводи відповідача про недоліки видаткових накладних (відсутність підпису на видатковій накладній № РН-0000252 від 05.05.22; відсутність дати у видатковій накладній №РН-0000253 від 05.05.22 та підписання її не уповноваженою особою) суд відхиляє як необґрунтовані.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі статтею 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.19 у справі № 905/49/15, від 29.11.19 у справі № 914/2267/18, від 25.06.20 у справі № 924/233/18, визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тому судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.01.20 у справі № 916/922/19, від 25.06.20 у справі № 924/233/18).
Обставини справи свідчать, що Покупець отримав ресурси (ТМЦ) за видатковими накладними від 05.05.22 №№ РН-0000252, РН-0000253 та експрес-накладними перевізника від 05.05.22 №№ 59000816452949. При цьому, з боку Покупця, претензій щодо кількості, якості, ціни товару, строків постачання, наявності/відсутності визначених договором супровідних документів на товар не надходило. Позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з вимогою № 16/05-04 від 16.05.24 про сплату боргу та вимогою № 22/01-1024 від 22.10.24 про повернення оригіналів видаткових накладних. Відповідач, отримавши вказані вимоги, не заперечував факту поставки і не виставляв будь-яких зустрічних вимог.
Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем поставлено відповідачу ресурси на суму 5 864,40 грн, а відповідачем, у свою чергу, вартість поставлених ресурсів не сплачено, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5 864,40 грн основного боргу.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 518,64 грн 3% річних та 2 244,60 грн інфляційних втрат.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Судом перевірено розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період з 21.11.22 по 30.04.25 та визнано правильним. До стягнення підлягає сума 518,64 грн 3% річних, як і визначено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з травня 2022 року по березень 2025 року, суд встановив, що, з урахуванням дати настання зобов'язання 20.05.22, до стягнення підлягає 2134,56 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат (110,04 грн) суд відмовляє як заявленій необґрунтовано через арифметичну помилку.
Отже, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог частково.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманих від позивача ресурсів у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 5 864,40 грн основного боргу, 518,64 грн 3%річних та 2 134,56 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (110,04 грн інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 391,50 грн судового збору.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що ПП “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ» сплачено судовий збір у розмірі 302,80 грн (платіжна інструкція № 990 від 27.12.24) при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу за тих же підстав. Господарським судом Запорізької області 06.01.25 було видано судовий наказ у справі № 908/3496/24. Ухвалою суду від 22.01.25 судовий наказ у справі № 908/3496/24 скасовано.
Частиною 2 статті 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
При зверненні до суду в порядку позовного провадження ПП “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ» сплачено судовий збір в розмірі 2 725,20 грн (платіжна інструкція №304 від 28.04.25).
Всього позивачем сплачено 3 028,00 грн. судового збору.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.25 встановлений на рівні 3 028,00 грн.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ПП “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ» судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, ідентифікаційний код 39641616) на користь приватного підприємства “ІНСТРУМЕНТ-КОМПЛЕКТ» (10020, м. Житомир, пр. Миру, буд. 21, офіс 2, ідентифікаційний код 32988915) - 5 864 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 40 коп. основного боргу, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн 64 коп. 3% річних, 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн 56 коп. інфляційних втрат та 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одну) грн 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.07.25.
Суддя В.Л. Корсун