майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"26" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/232/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Могильницька І.М. - ордер серія АМ №1023147 від 11.10.2021;
від відповідача1: Пасенко В.П. - ордер серія АМ №1120829 від 11.03.2025,
від відповідача2: не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мрія"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро"
2) Старосілецької сільської ради
про стягнення 1037679,27 грн
Селянське (фермерське) господарство "Мрія" звернулося до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" та Старосілецької сільської ради 1037679,27 грн збитків.
Ухвалою від 25.02.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав час для усунення недоліків позовної заяви.
28.02.2025 до суду надійшли:
- через систему "Електронний суд" від представника позивача заява про усунення недоліків;
- на електронну адресу суду від відповідача2 - не підписаний ЕЦП відзив на позовну заяву.
03.03.2025 через канцелярію суду від відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 05.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.04.2025 о 10:30.
06.03.2025 до суду від Старосілецької сільської ради надійшла заява, згідно якої останній просить суд долучити до матеріалів справи №906/232/25 квитанції про направлення відзиву на позов.
11.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача1 надійшла заява про вступ у справу як представника.
24.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву.
25.03.2025 на адресу суду від сільського голови Старосілецької сільської ради надійшла заява, згідно якої останній просить суд при розгляді справи прийняти до уваги відзив на позовну заяву та зазначає, що позовну заяву не підтримує, просить відмовити СФГ "Мрія" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судове засідання провести за відсутності представника відповідача2.
01.04.2025 до суду від представника відповідача1 надійшли такі документи:
- заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю останнього в судовому засіданні в Старокостянтинівському районному суді Хмельницької області в якості представника потерпілого по справі №683/2354/21;
- заява, згідно якої останній просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Мрія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро", Старосілецької сільської ради в солідарному порядку збитків в розмірі 1037679,27 грн та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
01.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із участю останнього в судовому засіданні у справі №296/7887/23 в Корольовському районному суді м. Житомира.
У зв'язку із надходженням 02.04.2025 о 10:30 повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Житомирської області та вимушеним припиненням роботи для проведення дій, спрямованих на відшукання та знешкодження вибухонебезпечних речовин і предметів, призначене на 02.04.2025 о 10:30 судове засідання у справі не відбулося, тому суд ухвалою від 02.04.2025 призначив підготовче засідання на 05.05.2025 об 11:00.
05.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Щигліївка Агро" надійшло клопотання від 02.05.2025 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із участю останнього в судовому засіданні в Звягельському міськрайонному суді Житомирської області по справі №285/5432/24.
Ухвалою від 05.05.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 27.05.2025 о 10:00.
26.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача1 надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі представника відповідача1.
Ухвалою від 27.05.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.06.2025.
У судовому засіданні 26.06.2025 представник позивача позов підтримала, з викладених у позовній заяві підстав. Пояснила, зокрема, що земельну ділянку, у зв'язку з користуванням якою виник спір, було засіяно навесні.
Представник відповідача1 заперечив щодо задоволення позову, з наведених у відзиві на позовну заяву мотивів. Зокрема вказав, що земельна ділянка відповідачем не оброблялася у спірний період, оскільки отримана була з метою подальшої передачі в користування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07.04.1992 Коростишівська районна рада народних депутатів прийняла рішення про надання земельної ділянки з земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_1 на території Садівської сільської ради загальною площею 19,70 га. У подальшому ОСОБА_1 став засновником та зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Мрія". Позивач стверджує, що у л и с т о п а д і 2020 року СФГ "Мрія" було оброблено та засіяно кукурудзою вказану земельну ділянку з метою виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2020, укладеного між СФГ "Мрія" та ПСП "Жовтневе", на виконання якого ПСП "Жовтневе" передало позивачу посівний матеріал та добрива на загальну суму 500000,00 грн. Позивач стверджує, що у період з 01 по 14 листопада 2021 року працівниками відповідача1 було зібрано врожай позивача із вказаної земельної ділянки. Як з'ясував позивач, на місці земельної ділянки, переданої йому у постійне користування, відповідач2 сформував нову земельну ділянку кадастровий номер 1822584000:01:000:0281 площею 18,00 га, яку згідно з рішенням Старосілецької сільської ради Коростенського району Житомирської області №343 від 16.07.2021 передав в оренду відповідачу1 шляхом укладення договору оренди землі №11 від 30.07.2021. У подальшому рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2024 у справі №906/147/22 вказане рішення Старосілецької сільської ради Коростенського району Житомирської області було визнано протиправним та скасовано, договір оренди землі визнано недійсним, скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1822584000:01:000:0281 площею 18,00 га та відомості про право оренди цієї земельної ділянки за відповідачем1. Позивач звернувся з вказаним позовом, оскільки вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача1 та відповідача2, якими було порушено право землекористування позивача та викрадено вирощений у 2021 році врожай, позивачу завдано збитків у розмірі 1037679,27 грн.
Відповідач1 у відзиві на позовну заяву (а.с.75-79) просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки він не вчиняв дій, які могли б спричинити збитки позивачу; докази причетності відповідача1 до збору врожаю кукурудзи на земельній ділянці відсутні; відсутні докази посіву позивачем на земельній ділянці кукурудзи.
Відповідач1 ставить під сумнів обробіток даної земельної ділянки та наявність на ній посівів кукурудзи, так як технологія вирощування кукурудзи на території Житомирської області не передбачає можливості посіву кукурудзи в осінній період, тобто вирощування озимої кукурудзи, при цьому позивач стверджує, що земельна ділянка була оброблена та засіяна ним у листопаді 2020 року. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що він проводив обробіток земельної ділянки у 2020-2021 роках, оскільки для вирощування кукурудзи у позивача, крім посівного матеріалу та добрив, які йому нібито були надані ПСП "Жовтневе" на підставі договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2021, повинні бути в наявності працівники, які обробляли земельну ділянку, сільськогосподарська техніка, приміщення для зберігання техніки, добрив, засобів захисту рослин.
Крім того, відповідач1 вказує, що посилаючись на договір контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2021, позивач не надав і доказів отримання від ПСП "Жовтневе" насіннєвого матеріалу та добрив, зокрема доказів їх передачі від ПСП "Жовтневе" та перевезення, таких як видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договір на перевезення вантажу, а також не надав доказів обліку насіннєвого матеріалу та добрив на балансі СФГ "Мрія". Не надано також і доказів купівлі пального та здійснення інших витрат, пов1язаних з обробітком земельної ділянки.
Наголошує, що позивачем не надано доказів подання до органів статистики звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року форми 4 -сг, з якого можливо було б зробити висновки щодо площі земельних ділянок, які були засіяні СФГ "Мрія" у 2020-2021 роках.
Вказує, що позивачем не доведено причинний зв'язок між рішенням сільської ради про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу1 і заподіянням збитків СФГ "Мрія", пов'язаних зі збором врожаю кукурудзи на земельній ділянці. Зазначає, що позивач жодним чином чином не обґрунтовує стягнення збитків з відповідача1, а також не вказує, в чому саме полягає солідарний обов'язок відшкодування збитків відповідачем1 та відповідачем2, та чому вони є солідарними боржниками. Також відповідач1 вказує, що позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач1 перешкоджав позивачу у зборі врожаю кукурудзи на даній земельній ділянці. При цьому зауважує, що ТОВ "Щигліївка Агро" не зобов'язано було забезпечувати охорону посівів кукурудзи на земельній ділянці кадастровий номер 1822584000:01:000:0281 площею 18,00 га.
Звертає увагу, що у поданому позивачем розрахунку заподіяних збитків не враховано витрати на збір врожаю, його транспортування, зберігання, сплату податків.
Відповідач2 у відзиві на позовну заяву (а.с.60-61) не визнає позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав:
- позивач не довів, що саме він здійснював вирощування кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 1822584000:01:000:0281 та те, що вказана земельна ділянка була засіяна саме кукурудзою;
- підтверджуючі документи, що позивачем здійснювалася будь яка діяльність на вказаній земельній ділянці, а саме товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт, договори найму та інші документи відсутні;
- відсутня інформація державної служби статистики щодо посіву та збору врожаю на вказаній земельній ділянці;
- відсутні акти огляду посіву;
- у п.5.1.1 договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року визначено адресу поставки товару (карбоміт - 6,89 тон, посівний матеріал - 19 мішків, добриво НПК - 4,9 тон) Житомирська область, Ємільчинський район, с. Квітневе, в той час як місцезнаходження земельної ділянки та позивача - Житомирський район, Старосілецька сільська рада за межами с. Минійки;
- вдсутня товарно-транспортна накладна чи будь-який інший документ, що підтверджує перевезення вищезазначеного товару з місця поставки до самої земельної ділянки чи місця реєстрації позивача;
- відсутні видаткові накладні, передбачені п.5.4 договору контрактації сільськогосподарської продукції;
- позивач не довів факту, що саме відповідач1 здійснив збір врожаю із зазначеної земельної ділянки.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у 1992 році Коростишівською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 07.04.1992 "Про надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств" (а.с.19) ОСОБА_1 передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 19,71 га на території Садівської сільської ради народних депутатів у межах згідно з планом земельної ділянки, про що свідчить Державний акт на право користування землею №079777 (а.с.16-18), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №6.
У подальшому ОСОБА_1 став засновником та зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Мрія" (позивач), про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №307260 та статут останнього (у новій редакції) (а.с.10-15).
Згідно з довідкою від 06.02.2015 №34-612-0.3-600/2-15 (а.с.20), відділ Держземагентства у Коростишівському районі підтвердив, що згідно з даними Форми 6-зем "Звіт про наявність земель та економічної діяльності" станом на 01.01.2015 за ОСОБА_1 (СФГ "Мрія") рахується у користуванні згідно державного акту на право користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №6 від 1992 року серія Б №079777, земельна ділянка по Минійківській сільській раді площею 19,71 га, в т.ч.: рілля - 17,25 га, сіножаті - 1,98 га, під господарськими шляхами та прогонами - 0,38 га, болота - 0,10 га.
До матеріалів справи позивач надав договір контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2020 між Селянським (фермерським) господарством "Мрія" (позивач, виробник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтневе"(а.с.24), відповідно до п.1.1 якого виробник зобов'язується виростити сільськогосподарську продукцію (врожай 2021 року) - кукурудзу і передати її у власність контрактанта у кількості 140 тонн, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію за ціною та в порядку, які визначені даним договором.
Згідно з п.1.2 договору, для цілей та умов зазначеного договору, контрактант передає у власність виробника додатково наступне майно: карбоміт - 6,89 тонн, посівний матеріал - 19 мішків, добриво НПК - 4,9 тонн на загальну вартість 500000,00 грн.
Пунктом 1.3 договору визначено, що виробник гарантує, що майно, передане контрактантом буде використане для оброблення та вирощування врожаю 2021 року, визначеного п.1.1 договору, на належній йому на праві постійного користування земельній ділянці площею 19,71 га, яка знаходиться на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, що засвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія №Б №079777 від 1992 року.
Згідно з п. 2.3 договору, товар повинен бути поставлений контрактанту у термін до 31 ж о в т н я 2021 року у кількості 140 тонн.
За умовами п.4.1 договору, сторони погодили, що ціна одиниці товару становить 6500,00 грн. Загальна вартість товару становить 910000,00 грн, у т.ч. ПДВ.
Згідно з п. 5.1.1. договору, адреса поставки товару: Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Квітневе.
Відповідно до п. 6.3 договору, за затримку поставки товару виробник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 50 % від вартості непоставленого товару, визначеного у п. 4.1 договору.
Згідно з довідкою СФГ "Мрія" №4 від 03.03.2021 (а.с.25), адресатом якої зазначено ПСП "Жовтневе", директор позивача засвідчив, що земельна ділянка у селі Минійки Коростишівського району Житомирської області площею 19,71 га, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ "Мрія" б у л а з а с і я н а кукурудзою з наданого ПСП "Жовтневе" посівного матеріалу на виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції від 01.10.2020.
Також суд встановив, що рішенням Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))" затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) спільно часткової власності, загальною площею 18,00 га, яка передається Старосілецькою сільською радою у користування на умовах оренди ТОВ "Щигліївка Агро" із земель реформованого КСП "Зоря", для ведення товарного сільськогосподарського на території Старосілецької сільської ради (за межами с.Минійки) Коростишівського району Житомирської області", передав ТОВ "Щигліївка Агро" у користування на умовах оренди невитребувану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту с. Минійки на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області загальною площею 18,00 га терміном на 10 (десять) років або до моменту державної реєстрації прав власності на такі земельні ділянки за кадастровим номером 1822584000:01:000:0281 - 18,00 га (а.с.26).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2021 між Старосілецькою сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Щигліївка агро" (орендар, відповідач1) був укладений договір оренди землі №11 (а.с.27-28), відповідно до п.2 якого орендодавець передав орендарю в оренду невитребувану земельну частку (пай) загальною площею 18,00 га, у тому числі: рілля - 18,00 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1822584000:01:000:0281.
Право оренди вказаної земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ "Щигліївка Агро" 12.08.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.29).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2024 у справі №906/147/22, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Старосілецької сільської ради Коростенського району Житомирської області №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв))", визнано недійсним договір оренди землі №11 від 30.07.2021, укладений між Старосілецькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро", земельної ділянки, загальною площею 18,00 га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відомості про право оренди земельної ділянки, загальною площею 18,00 га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Щигліївка Агро" із закриттям відповідних розділів у реєстрах, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59888155 від 17.08.2021, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 18,00га, кадастровий номер 1822584000:01:000:0281, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, із закриттям відповідних розділів у реєстрах (а.с.30-36).
До матеріалів справи позивачем надано претензією №51 від 02.10.2024, у якій ПСП "Жовтневе" вказує СФГ "Мрія", що строк поставки товару настав 31.10.2021 та просило поставити товар у строк до 01.12.2024 (а.с.40). Також з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на цю претензію, позивач листом від 03.10.2024 повідомив ПСП "Жовтневе", що не має можливості виконати умови договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2020, з огляду на те, що у 2021 врожаєм СФГ "Мрія" 2021 року без достатньої правової підстави у період з 01 по 14 листопада заволоділо ТОВ "Щигліївка Агро" (а.с.38). На вказаних претензії та листі містяться відмітки про їх нарочне отримання.
Також до матеріалів справи позивач долучив претензію №02/12 від 02.12.2024 до відповідача1 (а.с.39), у якій вказано, що у період з 01 по 14 листопада 2021 року ТОВ "Щигліївка Агро" протиправно заволоділо врожаєм кукурудзи у кількості 140 тонн на загальну суму 910000,00 грн, який був зібраний працівниками ТОВ "Щигліївка Агро" із земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні СФГ "Мрія", та вимагав протягом 3 календарних днів здійснити повернення врожаю кукурудзи 2021 року, який належав СФГ "Мрія" в кількості не менше 140 тонн на загальну суму 910000,00 грн або відшкодувати його вартість, однак доказів направлення цієї претензії відповідачу1 до суду не надано. Як стверджує позивач, вказана претензія залишена відповідачем1 без відповіді та без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.37), 15.12.2021 зареєстровано кримінальне провадження 312021065420000277 за ст.356 КК України за заявою ОСОБА_1 директора СФГ "Мрія" про те, що в період з 01.11.2021 по 11.11.2021 н е в і д о м і особи зібрали врожай кукурудзи на площі 17,91 га, яку він засіяв весною 2021 року та яка 16.07.2021 була передана у користування ТОВ "Щигліївка Агро", які і м о г л и самоправно здійснити збір врожаю без його відома.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.
Так, позивач, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути в солідарному порядку з відповідача1 та відповідача2 збитки, посилаючись на те, що збитки (упущена вигода) завдані неправомірними діями Старосілецької сільської ради, у зв'язку з прийняттям рішення №343 від 16.07.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв)" та укладенням з відповідачем1 договору оренди землі №11 від 30.07.2021, а також неправомірними діями відповідача1, який у період з 01 по 14 листопада 2021 року зібрав врожай позивача із земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.
За вказаного суд також враховує, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість, згідно з інформацією з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, невідомі особи зібрали врожай кукурудзи, а те, що цей врожай зібрав відповідач1 є лише припущенням позивача, яке він навів у заяві про вчинення кримінального правопорушення. Доказів встановлення у кримінальному провадженні осіб, причетних до збору врожаю, та притягнення їх до кримінальної відповідальності матеріали справи не містять.
Інших доказів, які б підтверджували збір врожаю відповідачем1, матеріали справи не містять.
З огляду на наведене вище, стосовно стягнення збитків з відповідача1 суд враховує, що відсутні докази того, що саме відповідач1, з яким було укладено договір оренди землі, зібрав урожай кукурудзи на цій земельній ділянці.
Що стосується стягнення збитків з відповідача2, то суд не встановив причинного зв'язку саме між діями Старосілецької сільської ради та незаконним збором врожаю невідомими особами з вказаної земельної ділянки, а також того, що саме у зв'язку з діями Старосілецької сільської ради позивач не зібрав урожай, і при цьому збір врожаю невідомими особами є наслідком протиправної поведінки відповідача2.
Крім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази фактичного існування такого врожаю, зокрема доказів обробітку земельної ділянки (договорів оренди сільськогосподарської техніки; найму працівників; проведених розрахунків за таку оренду і виконану роботу; здійснення відповідних фінансових витрат, у тому числі на пальне), посіву позивачем кукурудзи (статистичної звітності про посівні площі с/г культур під урожай - форма №4-сг "Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай"), отримання від контрагента за договором контрактації сільськогосподарської продукції посівного матеріалу та добрив (видаткові та товарно-транспортні накладні) або їх закупівлю в інших постачальників, поданої податкової звітності, тощо.
За відсутності вищенаведених доказів, не розцінюються судом як належні докази щодо наведених позивачем підстав позову і договір контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2020 між Селянським (фермерським) господарством "Мрія" (позивач, виробник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтневе" (а.с.24), а також надані позивачем претензія та лист-відповідь на неї щодо виконання вказаного договору, які датовані жовтнем 2024 року.
При цьому довідка, підписана директором позивача про посів кукурудзи, оцінюється судом критично, з огляду на відсутність інших належних доказів на підтвердження обставин, про які стверджує позивач. До того ж, на переконання суду, сумнівною є зазначена у цій довідці інформація про те, що станом на 03 б е р е з н я 2021 (дата довідки), земельна ділянка уже була засіяна кукурудзою, оскільки сам факт здійснення посіву станом на 03 березня не виключає, зокрема і негативний вплив природних факторів на посіви, якщо останні були дійсно виконані.
Тобто, позивачем не надано як доказів на підтвердження реального виконання своїх зобов'язань сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції врожаю 2021 року від 01.10.2020, так само не надано і доказів вчинення будь-яких інших відповідних дій, спрямованих на отримання позивачем доходів у майбутньому саме від збору врожаю кукурудзи на вищевказаній земельній ділянці та й уцілому доказів існування такого врожаю на час передачі та перебування земельної ділянки в користуваанні у відповідача1.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачами створювалися перешкоди позивачу у зборі врожаю кукурудзи, зокрема як до 31.10.2021, так і після, оскільки саме по собі прийняття відповідного рішення Старосілецькою сільською радою та укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем1 не може свідчити про те, що позивач у визначений договором контрактації строк (за порушення якого, крім іншого п. 6.3 цього договору визначено відповідальність СФГ "Мрія" - штраф у розмірі 50 % від вартості непоставленого товару), не мав можливості зібрати урожай, у разі існування останнього.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку про не доведення позивачем наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи відповідачів про безпідставність позовних вимог позивачем не спростовано.
При цьому суд враховує, що змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Щодо строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач1, суд зазначає наступне.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 03.02.2022 № 758/10335/16-ц).
Отже, сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог, питання щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності судом не вирішується.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.07.25
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу;
- сторонам - через систему "Електронний суд".