вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.07.2025 Справа № 904/1911/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Кондратюка Вадима Олександровича, м. Нововолинськ, Володимирський р-н, Дніпропетровська область
до ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Фізична особа-підприємець Кондратюк Вадим Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Окунь Світлани Валеріївни, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Кондратюка Вадима Олександровича безпідставно набуте майно у розмірі 30 997, 41 грн, з яких: грошові кошти у розмірі 27 273 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 056, 41 грн, 3% річних у розмірі 668 грн.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1911/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 28.04.2025 надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 49015, тупик Басейний, буд. 5.
Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
04.06.2025 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 28.04.2025, до яких відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання".
Крім того, 20.06.2025 засобами поштового зв'язку повторно надіслано за місцезнаходження відповідача із копією ухвали суду від 28.04.2025, що підтверджується окремим реєстром про відправку згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням.
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
23.06.2024 позивачем замовлено через інтернет-магазин Y.ua товар: процесор Intel Core s9-13900К (BX8071513900K), BX8071513900K, С.Н. U3XE633103034 та пам'ять G.Skill 64 GB (3x32GB) DDR5 6400 MHz Trident Z5 RGB (F5-6400J3239G32GX2 - TZ5RK), F5-6400J3239G32GX2-TZ5RK, C.H. 79685210, що підтверджується копією талону замовлення № 3 820 362. Позивачу через програму Viber надійшло повідомлення із підтвердження отримання замовлення, яке містило реквізити для здійснення оплати замовлення та вартість замовлення. Згідно із вказаними реквізитами оплата товару у розмірі 27 273 грн здійснюється на розрахунковий рахунок ФОП Окунь Світлани Валеріївни, ІПН НОМЕР_1 . На підставі замовлення № 3 820 362 відповідно до вказаних реквізитів позивачем внесена оплата у розмірі 27 273 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3724051634.1 від 23.06.2024. Відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як зазначає позивач, 23.06.2024 ним здійснено замовлення товару через інтернет-магазин Y.ua, а саме: процесор Intel Core s9-13900К (BX8071513900K), BX8071513900K, С.Н. U3XE633103034 у кількості 1 шт., за ціною 17 861 грн та пам'ять G.Skill 64 GB (3x32GB) DDR5 6400 MHz Trident Z5 RGB (F5-6400J3239G32GX2 - TZ5RK), F5-6400J3239G32GX2-TZ5RK, C.H. 79685210 у кількості 1 шт., за ціною 9 412 грн. Загальна вартість 27 273 грн без ПДВ, що підтверджується копією талону замовлення № 3 820 362.
Позивачем через програму Viber надійшли повідомлення із підтвердження отримання замовлення № 3 820 362 та повідомлення з реквізитами для здійснення оплати замовлення № 3 820 362. Згідно із зазначеними реквізитами, оплата замовлення у розмірі 27 273 грн здійснюється на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , ФОП Окунь Світлана Валеріївна, ІПН НОМЕР_1 .
Позивачем на підставі замовлення № 3 820 362, відповідно до вказаних реквізитів здійснено оплату у розмірі 27 273 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3724051634.1 від 23.06.2024.
Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо поставки товару на підставі замовленням № 3 820 362.
Доказів поставки відповідачем товару на підставі вказаного замовлення суду не надано.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 27 273 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
З огляду на обставини справи, між Фізичною особою - підприємцем Кондратюком Вадимом Олександровичем (позивач, покупець) та Фізичною особою - підприємцем Окунь Світланою Валеріївною було досягнуто домовленості щодо здійснення поставки товару на умовах попередньої оплати у спрощений спосіб.
Щодо повернення грошових коштів
Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Надані до справи докази, зокрема, талон - замовлення № 3 820 362, погоджене відповідачем, а також, докази здійснення оплати за вказаним замовлення, свідчать про укладання між сторонами договору поставки товару у спрощений спосіб (ст. 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У вказаних документах сторони не узгодили строк поставки товару, водночас це не може свідчити про неукладеність договору поставки у спрощений спосіб у даному випадку.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, позивачем на підставі замовлення № 3 820 362, відповідно до вказаних реквізитів здійснено оплату у розмірі 27 273 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3724051634.1 від 23.06.2024.
Доказів поставки спірного товару відповідач суду не надав.
Зі змісту ч.2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Тому вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 27 273 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо підстав застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
З огляду на правову позицію позивача та обраний ним спосіб захисту, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, необхідним є набуття або збереження майна; по-друге, набуття або збереження має здійснюватися за рахунок іншої особи; по-третє, мають бути відсутні правові підстави для набуття або збереження майна.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що, загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За встановлених обставин, господарський суд не погоджується з обраним позивачем способом захисту з посиланням на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки дії сторін (оплата товару покупцем, прийняття оплати постачальником) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки товару.
У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернення попередньої оплати.
Суд враховує те, що обраний позивачем спосіб захисту обумовлений прийнятим Господарським судом Дніпропетровської області рішенням у справі № 904/4924/24 від 20.01.2025 щодо спірних правовідносин, які виникли між Фізичною особою - підприємцем Кондратюком Вадимом Олександровичем та Фізичною особою - підприємцем Окунь Світланою Валеріївною.
Ухвалюючи дане рішення, суд посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, згідно з якою господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Встановивши, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд не позбавлений права самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини. При цьому, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
Суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказано, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Також у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 та частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Натомість, оскільки в даній справі між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб без погодження конкретного строку поставки товару, тому для встановлення строку повернення попередньої оплати суд виходить із загальних положень, визначених у статті 530 ЦК України.
Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна надіслана позивачем на адресу відповідача вимога від 05.09.2024 щодо повернення суми попередньої оплати, яка залишена відповідачем без відповіді.
Відтак зобов'язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло за спливом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто за фактом надіслання 05.09.2024 повідомлення про повернення грошових коштів.
Позивачем надано розрахунок 3 % річних за період з 24.06.2024 по 17.04.2025, що складає 668 грн та інфляційних втрат за період з липня 2024 по березень 2025, що складають 3 056,14 грн.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки та встановлено, що розрахунки здійснені без урахування вищевказаних норм права.
Враховуючи вищевказані норми права, судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 13.09.2024 по 17.04.2025 та встановлено, що 3 % річних складають 485,76 грн, а інфляційні втрат складають 3 086,56 грн.
Враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 485, 76 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 056, 41 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Окунь Світлани Валеріївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кондратюка Вадима Олександровича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) попередньої оплати у розмірі 27 273 грн, 3 % річних у розмірі 485, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 056, 41 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 408, 39 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко