Постанова від 22.05.2025 по справі 908/1380/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1380/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/1380/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки доктор МОМ» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кузнецової Валерії Володимирівни

до відповідача-1 Державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенка Євгена Васильовича

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “БаДМ»

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Медіко»

про скасування рішення державного реєстратора, визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 908/1380/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптеки доктор МОМ»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптеки доктор МОМ» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кузнецової В. В. звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенка Є. В.; ТОВ “БаДМ»; ТОВ “Медіко» з вимогами про: скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенко Євгена Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41829767 від 27.06.2018 щодо реєстрації за ТОВ “БаДМ» права власності на нерухоме майно - 49/50 частки нежилого приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 1722, виданий 06.11.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М.; витребування на користь ТОВ “Аптеки доктор МОМ» нерухомого майна - 49/50 частки нежитлового приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності за ТОВ “БаДМ» як іпотекодержателем на належне ТОВ “Аптеки доктор МОМ» як іпотекодавцю нерухоме майно. Такі дії, а також подальше відчуження майна на користь ТОВ “Медіко» позивач вважає незаконними, оскільки жодних вимог про усунення порушень забезпечених іпотекою зобов'язань, як того вимагала ст. 35 Закону України “Про іпотеку» позивач не отримував; на момент звернення стягнення на іпотечне майно у позивача була відсутня заборгованість перед своїм контрагентом - ТОВ “БаДМ»; про проведення ринкової оцінки предмета іпотеки, що є обов'язковою умовою у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачу нічого не відомо.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №908/1380/18 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2021, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи, рішенням від 18.01.2023 Господарський суд Запорізької області задовольнив позов повністю; скасував рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "БаДМ" права власності на Нерухоме майно; визнав недійсним Договір купівлі-продажу; витребував з ТОВ "Медіко" на користь ТОВ "Аптеки доктор МОМ" Нерухоме майно.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "БаДМ", скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023 у справі № 908/1380/18, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 07.08.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптеки Доктор МОМ" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 908/1380/18 скасовано. Справу №908/1380/18 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №908/1380/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач), суддів - Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято до свого провадження справу № 908/1380/18 щодо перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ".

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в її обґрунтування відповідач-2 зазначає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом залишено поза увагою, що чинним законодавством передбачено переважне право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання;

- пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації;

- у разі, якщо іпотекодержатель, який має вищий пріоритет (право якого виникло раніше), задовольняє свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, то таке набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки зумовлює втрату чинності (припинення) прав та вимог щодо предмета іпотеки, які мають нижчий пріоритет, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19;

- судом не враховано норми ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3 ч. 4 якої встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

- оскаржуване рішення не містить спростувань, що підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель, а стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекдодавця з метою задоволення своїх вимог, що з урахуванням конструкції ст.ст.36,37 Закону України “Про іпотеку» залежить не від наявності згоди іпотекодавця або вчинення дій, що свідчить про його згоду, а від наявності факту невиконання боржником умов основного зобов'язання;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19 зазначила, що наявність у державному реєстрі запису про арешт, який виник після іпотеки, не може бути перешкодою для реалізації прав іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки; державна реєстрація права власності за іпотекодержателем допустима на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо обтяження виникло пізніше іпотеки;

- реєстрація права власності на передане в іпотеку майно за іпотекодержателем (відповідачем-2) на підставі відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо обтяження виникло пізніше іпотеки, підпадає під виняток, встановлений в п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який передбачає, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених в п. 6 ч. 1 ст. 24 цього Закону, не застосовується;

- висновки суду першої інстанції щодо неналежного підходу державного реєстратора до прийняття документів спростовуються тим, що Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав. Як вбачається з картки прийому заяви №129195947, відповідач-2 надав всі перелічені в Порядку документи, що свідчить про відсутність підстав для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;

- висновки суду першої інстанції щодо неотримання вимоги від ТОВ “БаДМ» про усунення порушень є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами про вручення такої вимоги адресату за вказаною в іпотечному договорі адресою;

- згідно даних Єдиного державного реєстру, адреса позивача (іпотекодавця) станом на 02.05.2018 збігалася з адресою, за якою ТОВ “БаДМ» направлено повідомлення, а саме - м.Запоріжжя, пр.Соборний, 230. Зазначена адреса залишається незмінною на дату винесення оскаржуваного рішення. Таким чином, висновок суду про необхідність направлення повідомлення на іншу адресу, ніж зазначена в Єдиному державному реєстру та про яку ТОВ “БаДМ» не було повідомлено на дату направлення повідомлення, не ґрунтується на вимогах законодавства та спростовуються матеріалами справи;

- матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання іпотекодержателем - ТОВ “БаДМ» будь-яких повідомлень про зміну іпотекодавцем - ТОВ “Аптеки доктор МОМ» адреси іпотекодавця до дати направлення іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень (вих.№738 від 30.04.2018) з рекомендованим повідомленням №0103045271041;

- звіт про оцінку не суперечить вимогам законодавства, а зміст оскаржуваного рішення та матеріали справи не містять доказів з посиланням на норми права, які б підтверджували, що в діях суб'єкта оціночної діяльності під час проведення дослідження та складання звіту про оцінку нерухомого майна були порушення вимог чинного законодавства;

- умовами іпотечного договору не передбачено погодження сторонами ціни предмета іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності в позасудовому порядку;

- судом залишено поза увагою порушення накладенням Дніпровським ВДВС у м.Запоріжжі арешту на майно боржника, оскільки вказане майно є заставним та на момент накладення арешту іпотека була дійсна;

- накладення арешту на заставне майно допускається лише у виключних випадках, перелік яких передбачений ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження», тому дії Дніпровського ВДВС у м.Запоріжжі, що полягали у накладенні арешту на іпотечне майно, є неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси іпотекодержателя (ТОВ “БаДМ»);

- захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які, зокрема, дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

12.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржуване рішення, прийнявши нове - про відмову у позові.

20.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи № 908/1380/18 на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

26.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «ЕКОБИНТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник повідомляє, що про наведену справу дізнався 25.03.2025 з Єдиного реєстру судових рішень, а також від Відповідача-3.

Зазначає, що 24.09.2024 ТОВ «ЕКОБИНТ» за договором купівлі-продажу 49/50 частини нежитлового приміщення №б/н, посвідченого 24.09.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Віноградовою В.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 218, придбало у власність для ведення господарської діяльності нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230.

Оскільки у даній справі розглядається питання стосовно прав та обов'язків ТОВ «ЕКОБИНТ», а саме підстав володіння та розпорядження придбаного майна останнього, заявник вважає за необхідне вступити у справу у якості співвідповідача, оскільки про дану справу дізнався тільки аж 25.03.2025 та взагалі став власником спірного майна під час розгляду справи.

Також, повідомляє про свою обізнаність про призначення розгляду справи №908/1380/18 на 27.03.2025.

Просить залучити його у якості співвідповідача до участі у справі № 908/1380/18 та відкласти її розгляд на іншу дату.

Щодо цього судом зауважується, що згідно з ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно (ч. 1 ст. 47 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Необхідно зазначити, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Судом встановлено, що ТОВ "Медіко" (Відповідач-3) набув спірне нерухоме майно за Договором купівлі-продажу б/н від 08.06.2022 і був його володільцем станом на прийняття Господарським судом Запорізької області рішення від 18.01.2023.

Таким чином, саме ТОВ "Медіко" було належним відповідачем за вимогою про витребування спірного майна, в той час як ТОВ «ЕКОБИНТ» набуло права на нього лише 24.09.2024.

В свою чергу, з аналізу статті 48 ГПК України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.

Подібний висновок був неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.04.2022 у справі № 400/3989/19, від 29.06.2021 у справі № 460/2903/20, від 14.12.2020 у справі № 826/17787/14, від 26.08.2020 у справі № 500/2972/17, від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18, від 23.06.2020 у справі № 540/2269/18, від 30.09.2019 у справі №140/72/19, від 24.09.2019 у справі № 344/19007/18, від 19.09.2019 у справі № 200/22843/15-ц.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені ГПК України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими ГПК України в суді першої та апеляційної інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Таким чином, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб та позбавлений можливості в межах наданих йому ГПК України процесуальних повноважень здійснити заміну відповідача іншим відповідачем, який, у даному випадку, не є належним відповідачем, на відміну від первинного - Відповідача-3.

За сукупністю наведеного, у задоволенні клопотання ТОВ «ЕКОБИНТ» про залучення його у якості співвідповідача до участі у справі № 908/1380/18 належить відмовити за його безпідставністю.

Натомість, у судовому засіданні 27.03.2025, після заслуховування присутніх представників учасників справи судом було оголошено перерву до 22.05.2025.

20.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому у зв'язку із неможливістю бути присутніми у призначеному судовому засіданні, просить розглянути справу за відсутності Христенка Є.В. та його представника. При ухваленні рішення врахувати аргументи та вимоги, викладені в додаткових письмових поясненнях від 12.03.2025.

21.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «ЕКОБИНТ» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому посилаючись на тривалий розгляд наведеної справи та значний об'єм матеріалів провадження, заміну залученого первинного представника Товариства новим адвокатом, для належного оформлення та складання правової позиції з метою захисту прав та інтересів заявника просить визнати поважними причини неявки ТОВ «ЕКОБИНТ» та його законного представника, відкласти розгляд справи № 908/1380/18 та перенести судове засідання на іншу дату, про що повідомити його до особистого кабінету електронного суду.

21.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 (апелянта) надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому зазначає, що у зв'язку із хворобою представника ТОВ "БаДМ", останній позбавлений взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 22.05.2025, у зв'язку із чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

22.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому посилаючись на хворобу дитини та неможливість забезпечення явки іншого представника, на призначене судове засідання, просить визнати поважними причини неявки у судове засідання, не розглядати справу без представника відповідача-3 та відкласти розгляд справи №908/1380/18 та перенести судове засідання на іншу дату, про що повідомити за адресою для листування.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 22.05.2025 брав участь представник позивача. Відповідачі та ТОВ «ЕКОБИНТ», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ “БаДМ» (відповідачем-2) апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Щодо неможливості забезпечити явку представників у судове засідання, колегія суддів зауважує, що у справі вже відбулось судове засідання 27.03.2025, в якому представники позивача та відповідача-1 надали свої пояснення щодо апеляційної скарги, натомість відповідача-2,3 явку уповноважених представників не забезпечили, про причини відсутності суд не проінформували.

Також, суд зазначає, що відповідачі, як учасники судового процесу, не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 22.05.2025 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів як безпосередньо в суді, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Будучи за своїм статусом юридичними особами, ТОВ "БаДМ", ТОВ «МЕДІКО» та ТОВ «ЕКОБИНТ» могли мати інших представників, яких уповноважити на участь в даному судовому провадженні.

До того ж, справа вже неодноразово переглядалася судами і наразі здійснюється повторний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції з вказівками та урахуванням висновків Верховного Суду.

Слід наголосити, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні за відсутності визнання судом обов'язкової явки представника, що має місце у даній справі, є процесуальним правом учасника справи, безумовним наслідком реалізації якого не може бути відкладення розгляду справи.

В свою чергу, суд не може оминути той факт, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу минув; ТОВ «ЕКОБИНТ», з моменту обізнаності щодо даної справи (25.03.2025) за 2 місяці будь-яких пояснень по суті спору чи відзиву на апеляційну скаргу не подало, а відсутність такого не перешкоджає розгляду справи; учасниками провадження подаються процесуальні документи на власний розсуд і для реалізації цього процесуального права було наявно більш ніж достатньо часу; склад відповідачів є правильно сформованим та відповідає змісту позовних вимог на момент їх розгляду судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення. Тому жодних перешкод для подальшого розгляду справи не вбачається.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги заяву відповідача-1 про розгляд справи без його участі та за відсутності уповноваженого представника, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без учасників справи, які не з'явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптеки доктор МОМ" (покупець) та ТОВ "БаДМ" (постачальник) було укладено договір поставки від № 04236 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

В розділі 6 договору поставки сторони погодили порядок здійснення оплати товару.

У випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десять процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України (п. п. 7.2, 7.3 договору поставки).

Відповідно до розділу 10 договору поставки сторони домовились, що всі спори, які випливають з цього договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не обмежуючись спори про і визнання договору дійсним чи недійсним, укладеним чи не укладеним, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення третейському суду, що створений для вирішення конкретного спору. Сторони домовились, що кількісний склад третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, буде складатися із одного судді - Венської Оксани Олександрівни, місце проживання: м. Дніпро, вул. М. Рильського 137. Місце розгляду спору - м. Дніпро, вул. Харківська, буд.5, оф.11-а.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки між ТОВ "БаДМ" (іпотекодержатель) та ТОВ "Аптеки доктор МОМ" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 05.10.2016 (далі - Договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М.

Згідно з п.1.1 договору іпотеки від 05.10.2016 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання основного зобов'язання нерухоме майно - 49/50 (сорок дев'ять п'ятдесятих) часток нежитлового приміщення XIX підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв. м., що знаходиться за адресою м.Запоріжжя, проспект Соборний (колишній проспект Леніна), будинок 230.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки іпотекою забезпечуються у повному обсязі вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця за договором поставки від 19.08.2016 №04236, згідно з яким останній зобов'язаний своєчасно сплачувати іпотекодержателю вартість поставленого товару, на умовах, передбачених основним договором, а саме: покупець (іпотекодавець) зобов'язується сплатити суму за товар в термін, зазначений в накладній на товар; ціна товару за одиницю вказується в накладній у гривнях; сплачувати пеню, неустойку, штрафи, інші платежі за основним договором.

Предмет іпотеки сторони визначили в сумі 900 000,00 грн (п. 2.3 договору іпотеки від 05.10.2016).

Приписами п. 5.1 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право у разі порушення основного зобов'язання та/або умов договору іпотеки задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.2 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем основного зобов'язання та/або умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень зобов'язання у тридцятиденний строк. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Повідомлення направляється рекомендованим листом або телеграмою за адресою іпотекодавця, зазначеною в цьому договорі. Повідомлення вважається врученим, якщо іпотекодавець не сповістив іпотекодержателя письмово про зміну своєї адреси. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 5.1 та 5.4 договору іпотеки сторонами узгоджено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, або в судовому та/або позасудовому або іншому, передбаченому чинним законодавством України, порядку, та його реалізацію. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; в порядку позасудового врегулювання на підставі розділу 6 цього договору.

Сторони вирішили, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання здійснюється, за вибором іпотекодержателя, на підставі (ст. 36 Закону України "Про іпотеку"); відповідного застереження в цьому договорі іпотеки; договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 6.1 договору іпотеки).

За змістом п. 6.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право отримати предмет іпотеки у свою власність в рахунок виконання основного зобов'язання іпотекодавця у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, договір іпотеки та/або договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які передбачені чинним законодавством України на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням та цим договором менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

В п. 6.3. договору іпотеки сторони погодили, що вимоги п. 5.2 договору іпотеки щодо надіслання вимоги про усунення порушень, застосовуються також до звернення стягнення шляхом позасудового врегулювання.

На виконання умов договору поставки ТОВ "БаДМ" здійснювало поставку ТОВ “Аптеки доктор Мом» лікарських препаратів та засобів, супутніх товарів, інших форм медичного асортименту.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем зобов'язань за Договором поставки, 27.04.2018 ТОВ "БаДМ" звернулось до третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору, у складі судді Венської Оксани Олександрівни з позовом до ТОВ “Аптеки доктор Мом» про стягнення заборгованості за договором поставки № 04236 від 19.08.2016.

Рішенням третейського суду від 16.05.2018, створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Венської Оксани Олександрівни, позов ТОВ "БаДМ" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Аптеки доктор Мом» на користь ТОВ "БаДМ" суму штрафних санкцій в розмірі 951 781,92 грн, 10% річних в розмірі 17 338,97 грн та судові витрати в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до рішення третейського суду від 16.05.2018 зазначені штрафні санкції, нараховані внаслідок неналежного виконання ТОВ “Аптеки доктор Мом» умов договору поставки № 04236 від 19.08.2016 в частині дотримання строків оплати товару.

ТОВ "БаДМ" звернулося до державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенка Є. В. (далі - Реєстратор) для здійснення державної реєстрації права власності на підставі Договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав індексний номер 41829767 від 27.06.2018 щодо реєстрації за ТОВ "БаДМ" права власності на нерухоме майно - 49/50 частки нежилого приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230 (далі - Нерухоме майно).

У подальшому, 06.11.2018 ТОВ "БаДМ" відчужило Нерухоме майно ТОВ "Медіко" за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. за реєстр. № 1722 (далі - Договір купівлі-продажу).

Поряд з цим, 19.03.2018 загальними зборами учасників ТОВ "Аптеки доктор МОМ" було прийнято рішення про припинення боржника шляхом ліквідації у порядку вимог статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Однак, у зв'язку з тим, що за результатом процедури добровільної ліквідації встановлено недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 31.07.2018 відкрив провадження у справі № 908/1380/18 про банкрутство ТОВ "Аптеки доктор МОМ", а постановою від 31.07.2018 визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Швеця Д. І.

Постановою від 03.12.2018 Центральний апеляційний господарський суд скасував постанову Господарського суду Запорізької області від 31.07.2018 у справі №908/1380/18 в частині призначення ліквідатора Боржника, призначив ліквідатором ТОВ "Аптеки доктор МОМ" арбітражного керуючого Кузнецову В.В.

ТОВ "Аптеки доктор МОМ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кузнецової В. В. (далі - Ліквідатор) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Реєстратора; ТОВ "БаДМ" та ТОВ "Медіко", заявивши такі вимоги:

- скасувати рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41829767 від 27.06.2018 щодо реєстрації за ТОВ "БаДМ" права власності на Нерухоме майно;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу;

- витребувати на користь ТОВ "Аптеки доктор МОМ" Нерухоме майно.

В обґрунтування позову Ліквідатор зазначила, що Реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності за ТОВ "БаДМ" як іпотекодержателем на належне ТОВ "Аптеки доктор МОМ" як іпотекодавцю нерухоме майно. Такі дії, а також подальше відчуження майна на користь ТОВ "Медіко" позивач вважає незаконними, оскільки жодних вимог про усунення порушень забезпечених іпотекою зобов'язань, як того вимагала стаття 35 Закону України "Про іпотеку", позивач не отримував; на момент звернення стягнення на іпотечне майно у позивача була відсутня заборгованість перед своїм контрагентом - ТОВ "БаДМ"; про проведення ринкової оцінки предмета іпотеки, що є обов'язковою умовою у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачу не відомо.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 25.03.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №908/1380/18, відмовив у задоволенні позову повністю.

Постановою від 26.01.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду задовольнив частково касаційну скаргу Ліквідатора, скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2021, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виснував про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права через неповноту оцінки доказів та встановлення обставин справи, що полягало у такому:

- не встановленні належним чином переліку та змісту документів, які стали підставою для прийняття оспорюваного рішення Реєстратора (відсутності в матеріалах справи вимоги про усунення порушення зобов'язання, на яку послались суди попередніх інстанцій, зазначаючи про дотримання ТОВ "БаДМ" вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку"); не дослідженні змісту такої вимоги при формуванні висновку про її отримання та не виконання іпотекодавцем;

- не наданні належної оцінки обставин щодо повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси іпотекодавцем на час надіслання вимоги про усунення порушення;

- не наданні оцінки тому, що ТОВ "Аптеки доктор МОМ" перебувало у процедурі ліквідації відповідно до положень статей 110 - 112 ЦК України; не з'ясуванні обставин, чи зверталось ТОВ "БаДМ" до ліквідаційної комісії з вимогами щодо неналежного виконання спірного Договору поставки, у чому полягав зміст таких вимог, та чи були вони розглянуті ліквідаційною комісією;

- не наданні оцінки доводам позивача щодо не належного проведення оцінки спірного майна, ураховуючи помилковість висновку про залишення цих доводів без розгляду як таких, що є зміною підстав позову та заявлені після закінчення підготовчого провадження.

- залишенні поза увагою доводів позивача про наявність та розмір заборгованості перед ТОВ "БаДМ" відповідно до акту звірки розрахунків станом на 31.12.2017;

- не врахуванні під час оцінки дотримання ТОВ "БаДМ" вимог частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" обставин того, що до відзиву останнього було додано вибірково копії тільки 3-х сторінок Звіту про оцінку майна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення неправомірністю оформлення (набуття) права власності іпотекодержателем (ТОВ "БаДМ") на спірне Нерухоме майно через недотримання умов Договору іпотеки та положень закону, а відтак відсутністю у останнього права на подальше відчуження цього майна за Договором купівлі-продажу на користь ТОВ "Медіко", що є підставою для витребування майна на користь іпотекодавця (позивача).

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що:

- державний реєстратор - відповідач 1, в будь-якому разі не вправі був приймати рішення про реєстрацію права власності на спірне майно, здійснювати реєстраційні дії, поки не буде знятий арешт, накладений на майно ТОВ “Аптеки доктор МОМ», яке до того було передано в іпотеку на користь ТОВ “БаДМ»;

- першочерговим предметом доказування є обставини повідомлення іпотекодержателем - ТОВ “БаДМ» іпотекодавця - ТОВ “Аптеки доктор МОМ» про необхідність сплати заборгованості (неустойки, процентів) із застереженням про звернення стягнення на іпотечне майно за відсутності оплати;

- після того як ТОВ “БаДМ» дізналося про самоліквідацію ТОВ “Аптеки доктор МОМ», та потім - про заміну, призначення іншого ліквідатора ТОВ “Аптеки доктор МОМ» та іншу, ніж за відомостями Єдиного державного реєстру, адресу ліквідатора, вся кореспонденція мала направлятись на адресу нового ліквідатора Нікітенка М.О., оскільки саме останній в силу закону став наділений повноваженнями щодо управління справами ТОВ “Аптеки доктор МОМ», представляти інтереси Товариства у відносинах з третіми особами, виступати у суді;

- в даному випадку ТОВ “Аптеки доктор МОМ» письмово сповістив ТОВ “БаДМ» про зміну адреси;

- наполягання відповідача-2 на відсутності його обов'язку надіслати вимогу про усунення порушення на нову адресу позивача, яка є іншою, ніж його адреса за відомостями Єдиного державного реєстру, не узгоджується з п.п.5.2, 6.3 договору іпотеки;

- обставина отримання відправлення з вимогою про усунення порушення уповноваженою особою позивача є недоведеною та спростованою;

- за відсутності належного надсилання вимоги в порядку ч.1 ст.35 Закону України “Про іпотеку», іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання;

- відповідач-2 не надав суду будь-яких доказів щодо повідомлення позивача про оцінку майна, про визначену оціночну вартість майна тощо;

- в даному випадку вчинення договору купівлі-продажу безумовно порушило права та інтереси позивача внаслідок противоправного та поза умов договору іпотеки оформлення за ТОВ “БаДМ» права власності на іпотечне майно та подальшого продажу цього майна за оспореним позивачем договором купівлі-продажу;

- майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника - ТОВ “Аптеки доктор МОМ» поза волею останнього, поза права відчужувача майна - ТОВ “БаДМ» на продаж. Таким чином, позивач вправі витребувати майно від ТОВ “Медіко» на підставі п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Постановою від 08.01.2024 Центральний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ "БаДМ", скасував рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023 у справі № 908/1380/18, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, встановивши дотримання іпотекодавцем встановленого законом порядку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору іпотеки, що унеможливлює й задоволення похідних вимог.

У цьому зв'язку апеляційним судом встановлено, що:

- у матеріалах справи містяться докази належного дотримання іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця про вимогу щодо усунення порушення основного зобов'язання;

- звіт про оцінку не суперечить вимогам законодавства, складений та підписаний уповноваженою особою, у зв'язку з чим позивачем не доведено порушення вимог законодавства та умов Договору іпотеки щодо оцінки вартості предмета іпотеки при набутті іпотекодержателем права власності на нього;

- Реєстратором правомірно здійснено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, оскільки наявність у державному реєстрі запису про заборону відчуження на підставі заяви іпотекодавця, який виник після іпотеки, не може бути перешкодою для реалізації прав іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Установивши правомірність набуття іпотекодержателем права власності на Нерухоме майно, що було предметом іпотеки, суд апеляційної інстанції констатував відсутність правових підстав для визнання правочину з відчуження цього Майна (Договору купівлі-продажу) недійсним, як і підстав для його витребування у порядку вимог статті 388 ЦК України.

Суд касаційної інстанції мотивував своє рішення наступним:

- у порушення наведених норм процесуального права апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові взагалі не надано правової оцінки доводів позивача про те, що з моменту призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи (частина четверта статті 205 ЦК України), а тому після здійсненого повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси ліквідаційної комісії іпотекодавця, відповідна Вимога (про усунення порушення основного зобов'язання) мала надсилатися кредитором саме за такою адресою.

У цьому ж контексті апеляційним судом не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що не надіслання Вимоги за повідомленою іпотекодержателя новою адресою ліквідаційної комісії (ліквідатора) іпотекодавця суперечить обставинам перебування останнього у процедурі добровільної ліквідації та вимогам закону (статей 210-212 ЦК України).

- обмежившись констатацією факту не надання позивачем доказів того, що ним узгоджувався порядок доставки пошти з АТ "Укрпошта" та визначалися конкретні уповноважені особи на отримання поштової кореспонденції (що свідчить про доставку пошти на загальних умовах), суд апеляційної інстанції належним чином не спростував встановлені місцевим господарським судом обставини отримання поштового відправлення з Вимогою неуповноваженою особою іпотекодавця (ТОВ "Аптеки доктор МОМ"), а саме колишньою працівницею, яка на час отримання була звільнена з роботи.

При цьому без належної правової оцінки апеляційним господарським судом залишено установлені судом першої інстанції та підтверджені наявними у справі доказами обставини того, що надавши у справу отриманий від іпотекодавця Лист, іпотекодержатель не надав на вимогу суду та у порушення норм статті 42 ГПК України поштовий конверт, який містив означений Лист.

Верховний Суд зауважує, що вагомість цього процесуального порушення пояснюється тим, що саме від встановлення обставин щодо дати повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси ліквідаційної комісії (ліквідатора) іпотекодавця залежить можливість визначення дотримання іпотекодержателем порядку надсилання іпотекодавцю Вимоги (про усунення порушення основного зобов'язання).

- при цьому касаційний суд також звертає увагу на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що звернення ТОВ "БаДМ" до ліквідаційної комісії ТОВ "Аптеки доктор МОМ" з вимогами щодо неналежного виконання основного зобов'язання за Договором поставки відповідно до положень статей 110 - 112 ЦК України є правом, а не обов'язком кредитора.

Щодо цього Верховний Суд констатує, що звернення кредитора юридичної особи, яка припиняється шляхом ліквідації за рішенням її учасників, до ліквідаційної комісії з грошовими вимогами до боржника дійсно є правом такого кредитора, адже відповідного обов'язку нормами статей 110 - 112 ЦК України не встановлено.

Однак, з урахуванням положень частини четвертої статті 205 ЦК України у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" лише належне надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання ліквідаційній комісії (ліквідатору) іпотекодавця-боржника, який перебуває у процедурі добровільної ліквідації, надає право для застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас без належного дослідження наведених вище обставин висновки апеляційного суду про дотримання іпотекодержателем порядку надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання є передчасними та необґрунтованими.

- обмежившись твердженням про те, що Звіт про оцінку майна не суперечить вимогам законодавства, складений та підписаний уповноваженою особою, суд апеляційної інстанції у порушення вимог процесуального закону не надав правової оцінки доводам скаржника про неналежність відповідного доказу у розумінні статті 76 ГПК України, які наводились позивачем впродовж всього розгляду справи.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає передчасними висновки апеляційного суду в частині не доведення позивачем порушення вимог законодавства та умов Договору іпотеки щодо оцінки вартості предмета іпотеки при набутті іпотекодержателем права власності на нього.

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував, що звернення стягнення на Нерухоме майно відбулось до введення в дію 04.02.2019 Закону № 2478-VIII, а тому необґрунтовано погодився з доводами Реєстратора про відсутність підстав для відмови у вчиненні спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за наявності арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця.

Іншого винятку для застосування норми пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" апеляційним господарським судом не встановлено та у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не наведено.

Таким чином, не з'ясувавши фактичні обставини щодо наявного на час здійснення спірних реєстраційних дій законодавчого обмеження в оформленні права власності на обтяжене нерухоме майно, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про правомірність здійснення Реєстратором державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

- передчасність висновків у частині розгляду вимоги про скасування рішення державного реєстратора (у зв'язку із порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку) свідчить про передчасність й висновків апеляційного суду щодо необґрунтованості похідних вимог про визнання правочину недійсним (щодо подальшого відчуження Нерухомого майна) та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Отже, скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не надав мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу усіх сторін спору та не здійснив належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів, що їх підтверджують.

Зважаючи на допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За вказівкою Суду при новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, предметом судового розгляду є дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

При цьому вирішення по суті похідних вимог про визнання Договору купівлі-продажу недійсним та про витребування спірного майна у третьої особи ставиться у залежність від встановлення правомірності набуття іпотекодержателем права власності на Нерухоме майно як предмет іпотеки.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі у редакції Закону від 19.10.2016, що діяла на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) наведені у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку", зокрема, визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За змістом частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, серед іншого, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням наведених норм та встановлених судом обставин щодо наявності відповідного застереження у Договорі іпотеки та документального підтвердження невиконання боржником-іпотекодавцем (ТОВ "Аптеки доктор МОМ") забезпеченого іпотекою зобов'язання перед ТОВ "БаДМ" за Договором поставки, право останнього як іпотекодержателя на одержання задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на передане в іпотеку майно ставиться у залежність від дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

За змістом позовних вимог порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку полягало у таких аспектах: (1) не дотриманні іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю Вимоги (про усунення порушення основного зобов'язання); (2) неналежного проведення оцінки майна (предмета іпотеки); (3) неправомірності дій Реєстратора щодо реєстрації права власності на майно за іпотекодержателем.

Щодо доводів про недотримання порядку надсилання іпотекодавцю вимоги іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У цій справі, як встановлено судом, іпотекодавець є боржником за основним зобов'язанням.

За таких обставин, умови Договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов'язують можливість задоволення вимог кредитора (ТОВ "БаДМ") про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю-боржнику вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.

Ураховуючи, що Договором іпотеки (пункт 5.2) сторони узгодили порядок надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання, тому надсилання такої вимоги необхідно вважати належним, якщо воно здійснене з дотриманням встановленого Договором порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю-боржнику (ТОВ "Аптеки доктор МОМ") вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд першої інстанції встановив, що надсилання Вимоги не можна вважати належним, оскільки:

- у справі наявні поштові документи про направлення іпотекодержателю Листа (щодо зміни адреси листування із Головою ліквідаційної комісії) 12.04.2018. При цьому ТОВ "БаДМ" (іпотекодержатель), всупереч встановленим частиною другою статті 42 ГПК України процесуальним обов'язкам (зокрема й вимог ухвали суду), ухилився від надання належних та достовірних доказів на підтвердження дати отримання Листа (поштового конверта, яким направлявся Лист та який згідно Правил організації діловодства мав зберігатися іпотекодержателем), які у позивача відсутні (попри вчинення ним дій щодо отримання відповідних доказів шляхом звернення до поштового органу);

- не надіслання Вимоги за повідомленою іпотекодержателя новою адресою ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ "Аптеки доктор МОМ" суперечить обставинам перебування останнього у процедурі добровільної ліквідації та вимогам закону;

- Вимогу отримано 08.05.2018 за довіреністю - Павловою Л. Г., яка працювала у ТОВ "Аптеки доктор МОМ" на посаді головного бухгалтера, однак 31.03.2018 була звільнена з роботи. При цьому довіреність видана без права передоручення та була дійсна до 01.01.2018. Натомість, довіреність на отримання поштової кореспонденції від імені іпотекодавця в період з 01.05.2018 по 31.07.2018 видавалася Головою ліквідаційної комісії ТОВ "Аптеки доктор МОМ" Дегтярьову Р. В.

Надавши правову оцінку з'ясованих обставин з урахуванням передбаченого статтею 79 ГПК України принципу вірогідності доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що більш вірогідним є обставини отримання іпотекодержателем Листа іпотекодавця з повідомленням нової адреси ліквідаційної комісії значно раніше, ніж зазначає іпотекодержатель (ТОВ "БаДМ") - 05.05.2018, доводячи це виключно даними штампу реєстрації вхідної кореспонденції та не надавши на вимогу суду поштовий конверт, який містив означений Лист.

Водночас, обставина отримання відправлення з Вимогою саме уповноваженою особою іпотекодавця (ТОВ "Аптеки доктор МОМ") є недоведеною та, натомість, спростованою.

Натомість апелянт зазначає, що Вимогу отримано 08.05.2018 уповноваженою особою ТОВ "Аптеки доктор Мом" (іпотекодавця), така Вимога направлена на адресу іпотекодавця, зазначену у Реєстрі та Договорі іпотеки, а повідомлення Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Аптеки Доктор Мом" Нікітенко М.О. не можна вважати доказами зміни адреси іпотекодавця відповідно до умов укладеного сторонами Договору іпотеки та з урахуванням положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

На думку скаржника, висновки суду першої інстанції щодо неотримання Вимоги від ТОВ "БаДМ" про усунення порушень є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.

Наголошує на дотриманні іпотекодержателем порядку надсилання іпотекодавцю Вимоги (про усунення порушення основного зобов'язання).

Втім, колегія суддів вважає необґрунтованими такі твердження, оскільки з моменту призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи (частина четверта статті 205 ЦК України), а тому після здійсненого повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси ліквідаційної комісії іпотекодавця, відповідна Вимога (про усунення порушення основного зобов'язання) мала надсилатися кредитором саме за такою (новою) адресою.

Не надсилання Вимоги за повідомленою іпотекодержателю адресою ліквідаційної комісії (ліквідатора) іпотекодавця суперечить обставинам перебування останнього у процедурі добровільної ліквідації та вимогам закону (статей 210-212 ЦК України).

При цьому щодо посилання Відповідача-2 на те, що звернення ТОВ "БаДМ" до ліквідаційної комісії ТОВ "Аптеки доктор МОМ" з вимогами щодо неналежного виконання основного зобов'язання за Договором поставки відповідно до положень статей 110 - 112 ЦК України є правом, а не обов'язком кредитора, варто акцентувати увагу на тому, що з урахуванням положень частини четвертої статті 205 ЦК України у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" лише належне надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання ліквідаційній комісії (ліквідатору) іпотекодавця-боржника, який перебуває у процедурі добровільної ліквідації, надає право для застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо аргументів про ненадання позивачем доказів того, що ним узгоджувався порядок доставки пошти з АТ "Укрпошта" та визначалися конкретні уповноважені особи на отримання поштової кореспонденції (що свідчить про доставку пошти на загальних умовах), то такі не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини отримання поштового відправлення з Вимогою неуповноваженою особою іпотекодавця (ТОВ "Аптеки доктор МОМ"), а саме колишньою працівницею, яка на час отримання була звільнена з роботи.

Апеляційний суд також не може залишити поза увагою підтверджені наявними у справі доказами обставини того, що надавши у справу отриманий від іпотекодавця Лист, іпотекодержатель не надав на вимогу суду (у порушення норм статті 42 ГПК України) поштовий конверт, який містив означений Лист.

Слід зауважити, що саме від встановлення обставин щодо дати повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси ліквідаційної комісії (ліквідатора) іпотекодавця залежить можливість визначення дотримання іпотекодержателем порядку надсилання іпотекодавцю Вимоги (про усунення порушення основного зобов'язання).

Однак, апелянтом не спростовано більшу вірогідність обставин щодо отримання Відповідачем-2 листа Позивача з повідомленням нової адреси ліквідаційної комісії значно раніше, ніж зазначає Відповідач-2 - 05.05.2018, доводячи це виключно даними штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Суд першої інстанції обґрунтовано враховано, що у справі наявний лист ТОВ «Аптеки доктор МОМ» вих.№ 26/01-п від 10.04.2018 за підписом голови ліквідаційної комісії Нікітенка М.О. на адресу ТОВ «БаДМ», у якому повідомлено, що згідно з протоколом № 4/18 від 19.03.2018 загальними зборами вирішено припинити підприємницьку діяльність ТОВ «Аптеки доктор МОМ», а 05.04.2018 рішенням зборів головою ліквідаційної комісії призначено Нікітенка М.О. Згідно з додатком з листом направлені зазначені протоколи.

Голова ліквідаційної комісії запропонував ТОВ «БаДМ» за наявності заборгованості надіслати претензії з кредиторськими вимогами, окремо просив повідомити про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості та окремо підкреслив, що інформацію слід надати у найкоротший термін за адресою: 69037, м.Запоріжжя, а/с 411.

У справу цей лист надало саме ТОВ «БаДМ», що також додатково засвідчує обставини його отримання останнім.

Згідно з проставленим та заповненим штампом вхідної кореспонденції лист ТОВ «БаДМ» отримало 05.05.2018 і оперуючи цим Відповідач-2 доводить факт отримання повідомлення про іншу адресу ліквідатора ТОВ «Аптеки доктор МОМ» пізніше, ніж направив останньому Вимогу про усунення порушення.

Поштові документи щодо отримання Відповідачем-2 листа Позивача вих.№ 26/01-п від 10.04.2018 у справі відсутні.

Водночас, у справі про банкрутство ТОВ «Аптеки доктор МОМ», в межах якої розглядається даний позов, наявні поштові документи про направлення цього листа, які свідчать, що лист надісланий 12.04.2018 і це підтверджується списком № 306 згрупованих поштових відправлень з реєстром відправлення рекомендованих листів із відбитками поштового штемпеля на них (12.04.2018), фіскальними чеками від 12.04.2018.

Слід зазначити, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.

Тож, розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має з огляду на особливості природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

Зазначене сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постановах від 30.11.2022 у справі № 916/329/21 (916/3265/21) та від 08.12.2022 у справі № 916/329/21 (916/3073/21).

Виходячи з дати відправлення листа - 12.04.2018, у співставленні із якою зазначена Відповідачем-2 дата отримання - 05.05.2018 є забагато віддаленою, з урахуванням вимог Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, згідно з якими загальний строк пересилання місцевої простої кореспонденції становить 3 дні, рекомендованої - 4 дні.

Достовірно встановити точну дату отримання Відповідачем-2 цього листа не вбачається за можливе через процесуальну поведінку Відповідача-2, який всупереч встановленим ч.2 ст.42 ГПК України процесуальним обов'язкам ухилився від надання належних (ст.76 ГПК України) та достовірних (ст.78 ГПК України) доказів на підтвердження дати отримання листа Позивача від 10.04.2018 вих.№ 26/01п на вимогу суду, користуючись відсутністю відповідних документів у ліквідатора Позивача.

Таким чином, після того як ТОВ «БаДМ» дізналося про самоліквідацію ТОВ «Аптеки доктор МОМ», та потім - про заміну, призначення іншого ліквідатора ТОВ «Аптеки доктор МОМ» та іншу, ніж за відомостями Єдиного державного реєстру, адресу ліквідатора, вся кореспонденція мала направлятись на адресу нового ліквідатора Нікітенка М.О., оскільки саме останній в силу закону став наділений повноваженнями щодо управління справами ТОВ «Аптеки доктор МОМ», представляти інтереси Товариства у відносинах з третіми особами, виступати у суді.

В даному випадку ТОВ «Аптеки доктор МОМ» письмово сповістив ТОВ «БаДМ» про зміну адреси, ТОВ «БаДМ» було обізнане про нову адресу ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ «Аптеки доктор МОМ», обставини чого наведені вище, відтак більш вірогідним є те, що Вимогу про усунення порушення Відповідач-2 надіслав після того, як вже дізнався про нову адресу, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Так само не спростовано скаржником обставин неотримання Вимоги Позивачем, виходячи з того, що Павлова Л.Г., яка була уповноважена на підставі довіреності, виданої ТОВ «Аптеки доктор МОМ» в особі директора Мелешка О.В., одержувати через філіали (відділення) УДППЗ «Укрпошта» внутрішні та міжнародні поштові відправлення, в тому числі листи (прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю), на час спірних відносин була звільнена, що підтверджується наданими у справу отриманим від Головного управління ДПС у Запорізькій області з листом вих.№ 59164/6/08-01-24-04-10 від 24.09.2021 податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Аптеки доктор МОМ» за І квартал 2018 року, та актом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.06.2018 № 352/08-01-14-01/31677095 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Аптеки доктор МОМ» код ЄДРПОУ 31677095 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.05.2018р.», з відомостей яких слідує, що Павлова Л.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) працювала у ТОВ «Аптеки доктор МОМ» на посаді головного бухгалтера та 31.03.2018 була звільнена з роботи згідно наказу від 31.03.2018 № 696.

Також, Позивачем надано у справу лист-відповідь (б/н від 13.05.2020) на звернення ліквідатора Позивача директора ТОВ «Аптеки доктор МОМ» Панченка В.М., у якому Панченко В.М. повідомив, що ним видавалася довіреність на отримання поштової кореспонденції від імені ТОВ «Аптеки доктор МОМ» в період з 01.05.2018 по 31.07.2018 ОСОБА_1 .

Натомість довіреність на ОСОБА_2 була видана без права передоручення третім особам 04.01.2016 та дійсна до 01.01.2018, що підтверджується її змістом.

Щодо доводів про неналежне проведення оцінки майна (предмета іпотеки).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.2 договору іпотеки визначено, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які передбачені чинним законодавством України на момент оцінки.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, чинній на момент проведення оцінки) визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

На виконання ч. 3 ст. 37 Закону України “Про іпотеку» та п. 6.2 договору іпотеки перед набуттям предмета іпотеки у власність ТОВ “БаДМ» було замовлено відповідну оцінку у суб'єкта оціночної діяльності.

11.06.2018 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ “Бюро Полекс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий ФДМУ №104/18 від 06.02.2018) проведено оцінку нежитлового приміщення ХІХ, загальною площею 195,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр.Соборний. буд.230, про що складено відповідний висновок про вартість майна.

За змістом правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні. Відповідно, не проведення такої оцінки на момент переходу права власності є порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Така правова позиція наведена й у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/4875/18.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що докази щодо обізнаності іпотекодавця у проведенні оцінки іпотечного майна у справі відсутні, а іпотекодержатель не надав будь-яких пояснень відносно можливості проведення оцінки на його замовлення у приміщеннях, які на дату оцінки (11.06.2018) були у власності іпотекодавця.

Також, місцевий господарський суд вказав про "очевидне непорозуміння" факту того, що Звіт про незалежну оцінку майна виконаний одним суб'єктом, а нумерацію та його зшивання посвідчено печаткою іншого, та що після виявлення цього факту в ході розгляду справи послідувало виправлення засвідчувального напису.

Водночас, скаржник стверджує про не доведення позивачем порушення вимог законодавства та умов Договору іпотеки щодо оцінки вартості предмета іпотеки при набутті іпотекодержателем права власності на нього.

Колегія суддів вважає такі аргументи безпідставними, оскільки Відповідач-2 не надав суду будь-яких доказів щодо повідомлення Позивача про оцінку майна, про визначену оціночну вартість майна тощо.

Докази щодо обізнаності Позивача у проведенні оцінки іпотечного майна у справі також відсутні.

В свою чергу, звіт про незалежну оцінку майна виконаний ТОВ «Бюро Полекс» (місто Полтава), а нумерацію та зшивання звіту посвідчено печаткою ТОВ «Мегаполіс і Партнери» (місто Київ), що ставить під обґрунтований сумнів належність, допустимість та достовірність вказаного доказу.

Крім того, Відповідач-2 не надав будь-яких мотивованих пояснень відносно можливості проведення оцінки на його замовлення у приміщеннях, які на дату оцінки (11.06.2018) були у власності Позивача.

За таких умов, апелянтом не спростовано висновок суду щодо неналежного проведення оцінки майна (предмета іпотеки).

Водночас, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки не повинна погоджуватися з іпотекодавцем, оскільки відповідного застереження у Договорі іпотеки судами не встановлено, а законом не передбачено, проте ці обставини не впливають на оцінку в цілому процедури оцінки майна та сумнівності її результату.

Щодо доводів про неправомірність дій Реєстратора.

Обґрунтовуючи здійснення реєстрація права власності на майно (предмет іпотеки) за іпотекодержателем із порушення вимог закону, Ліквідатор стверджував про вчинення Реєстратором спірних реєстраційних дій за наявності арешту.

У цих доводах Заявник посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19.

Як встановлено судом у цій справі, здійснення Реєстратором відповідних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на майно (предмет іпотеки) за іпотекодержателем відбулось 27.06.2018 за наявності обтяження такого майна - арешту, накладеного на підставі постанови Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про арешт майна боржника від 18.06.2018 № 56621185.

Також, із з'ясованих обставин вбачається, що іпотека (Договір від 05.10.2016) виникла до ухвалення постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника.

Варто зазначити, що питання вчинення реєстраційних дій урегульовано у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

У частині першій статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі у редакції Закону, що діяла на дату вчинення спірних реєстраційних дій) передбачено визначений перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Водночас, відповідно до частин четвертої та сьомої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі у редакції Закону, що діяла на дату вчинення спірних реєстраційних дій) реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, закріплений у статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", у частині першій якої, зокрема, вказано, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

З наведеного можна зробити висновок, що виняток, який міститься в пункті 3 частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стосується саме випадків державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набувається у результаті його примусової реалізації на торгах чи аукціонах відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 та у постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у цій справі).

Разом з тим, у даній справі Реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ "БаДМ" на спірне Нерухоме майно, набуте шляхом звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку".

Отже, виняток, який міститься в пункті 3 частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не стосується спірних правовідносин, на чому обґрунтовано наголосив Верховний Суд у постанові від 07.08.2024.

Інших виняткових підстав не застосування норми пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлених законом, що надавало б право Реєстратору здійснити відповідні реєстраційні дії за наявності арешту Нерухомого майна, відмінного (арешту) від обтяження, накладеного під час посвідчення Договору іпотеки, судом не встановлено і про наявність таких відповідачем-1 суд не повідомлено.

В свою чергу, 03.07.2018 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2478-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" (далі - Закон № 2478-VIII).

Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Водночас, Закон № 2478-VIII опублікований 03.11.2018, набрав чинності 04.11.2018 та введений в дію 04.02.2019, тому його приписи не застосовуються до спірних правовідносин у цій справі, як помилково вважають Відповідачі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19, вирішуючи питання про те, чи є наявність у Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження спірного майна перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, виснувала, що відповідь на це питання залежить від того, коли зверталося стягнення на майно - до моменту введення в дію 04.02.2019 Закону № 2478-VIII чи після вказаної дати.

У даному випадку судом першої інстанції враховано, що звернення стягнення на Нерухоме майно відбулось до введення в дію 04.02.2019 Закону № 2478-VIII, а тому доводи Реєстратора про відсутність підстав для відмови у вчиненні спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за наявності арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця є необґрунтованими та відхиляються судом.

Наявність на час здійснення спірних реєстраційних дій законодавчого обмеження в оформленні права власності на обтяжене нерухоме майно вказує на неправомірність здійснення Реєстратором державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Ч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеки» передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Для іпотекодавця це є гарантією дотримання іпотекодержателем, державним реєстратором вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відтак, оскільки судом встановлені порушення умов Договору іпотеки та закону іпотекодержателем - Відповідачем-2, а також допущення порушень вимог закону Відповідачем-1 - Державним реєстратором, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимоги про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенка Євгена Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41829767 від 27.06.2018 щодо реєстрації за ТОВ «БаДМ» права власності на нерухоме майно - 49/50 частки нежилого приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання договору недійсним та витребування майна.

Позивач заявив про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 1722, виданий 06.11.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. (відомості про який ліквідатор Позивача отримала з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно), також просить витребувати на користь ТОВ «Аптеки доктор МОМ» з чужого незаконного володіння ТОВ «Медіко» нерухоме майно - 49/50 частки нежитлового приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230.

Судом встановлено, що 06.11.2018 між ТОВ «БаДМ» - Відповідачем-2, продавцем та ТОВ «Медіко» - Відповідачем-3, покупцем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. за реєстр.№ 1722 (далі - Договір купівлі-продажу) та за яким Відповідач-2 передав, а Відповідач-3 набув у власність нерухоме майно, а саме: 49/50 часток нежитлового приміщення ХІХ підвалу літера А-5 що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230, загальною площею 199,4 кв.м (п.1.1, 1.2 Договору).

В п.1.2 Договору купівлі-продажу відображено, що частка нерухомого майна, що відчужується, належить продавцю на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М. 05.10.2016 за реєстр.№ 1307. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенком Є.В.

Згідно з п.2.1 Договору купівлі-продажу продаж частки нерухомого майна, зазначеного в п. 1.1 цього Договору, вчиняється за ціною 1 126 000 грн з урахуванням ПДВ.

Копію Договору купівлі-продажу у справу надано як ТОВ «БаДМ», так і ТОВ «Медіко».

В супровідному листі, з яким Відповідач-3 подав до суду Договір купівлі-продажу (б/н від 08.06.2022), останній також підтвердив, що є власником приміщення.

За вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, між іншим ч. 1 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, право розпорядження майном шляхом його відчуження за договором купівлі-продажу за загальним правилом належить власникові майна.

Виключення з цього правила в даному випадку відсутні.

Оскільки ТОВ «БаДМ»» не набуло на законних підставах права власності на нерухоме майно - об'єкт оспорюваного Договору купівлі-продажу, що встановлено судом та не спростовано скаржником, то не вправі було ним розпоряджатися шляхом вчинення правочину купівлі-продажу.

Варто зазначити, що особа, яка не є стороною правочину, вправі ставити вимогу про недійсність цього правочину виключно у випадку порушення її прав, охоронюваних законом інтересів в результаті вчинення правочину.

В даному випадку вчинення Договору купівлі-продажу безумовно порушило права та інтереси Позивача внаслідок противоправного та поза умов Договору іпотеки оформлення за ТОВ «БаДМ» права власності на іпотечне майно та подальшого продажу цього майна за оспореним Позивачем Договором купівлі-продажу.

За таких обставин, позовна вимога про визнання Договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «БаДМ» та ТОВ «Медіко» недійсним, є такою, що підлягає задоволенню внаслідок її правомірності та обґрунтованості.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положення частини другої статті 328 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно. Так, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

За змістом ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Частиною 1 статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд у даній справі встановив неправомірність оформлення (набуття) права власності ТОВ «БаДМ» на нерухоме майно, щодо якого заявлений позов, через недотримання умов Іпотечного договору та положень закону.

Відтак, ТОВ «БаДМ» не вправі було відчужувати нерухомість за Договором купівлі-продажу на користь ТОВ «Медіко».

За таких обставин, майно слід вважати таким, що вибуло з володіння власника - ТОВ «Аптеки доктор МОМ» поза волею останнього, поза права відчужувача майна - ТОВ «БаДМ» на продаж.

Таким чином, Позивач вправі витребувати майно від ТОВ «Медіко» на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України.

Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що по в цій частині позов також є обґрунтованим та правомірним, тому підлягає задоволенню: з ТОВ «Медіко» належить витребувати на користь ТОВ «Аптеки доктор МОМ» (нерухоме майно - 49/50 частки нежитлового приміщення ХІХ підвалу (літера А-5) загальною площею за внутрішніми замірами 195,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 230.

Щодо посилань ТОВ «ЕКОБИНТ» на набуття ним 24.09.2024 спірного нерухомого майна, то вказані обставини не впливають на правильність вирішення цього спору та надану судом першої інстанції оцінку заявленим вимогам.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13: «…судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (п. 10.28 постанови).

10.29. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

10.30. Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близький за змістом висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення (18.01.2023), право власності на спірне майно було зареєстроване за ТОВ «Медіко», тобто позивачем було визначено належний склад відповідачів. Натомість обґрунтованість позовних вимог встановлюється судом як на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відтак, зміна актуального володільця спірного майна після прийняття рішення судом не впливає на його законність та не є визначеною процесуальним законом підставою для його скасування, а також не позбавляє позивача звернутися до останнього набувача з позовом про його витребування.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ними в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023 у справі № 908/1380/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.01.2023 у справі № 908/1380/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.07.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Попередній документ

128686233

Наступний документ

128686235

Інформація про рішення:

№ рішення:	128686234
№ справи:	908/1380/18
Дата рішення:	22.05.2025
Дата публікації:	09.07.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (08.10.2025)
Дата надходження:	08.10.2025
Предмет позову:	Заява про ухвалення додаткового рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (64)

16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
16.11.2025 06:20	Господарський суд Запорізької області
21.01.2020 10:00	Господарський суд Запорізької області
11.03.2020 10:00	Господарський суд Запорізької області
11.03.2020 10:30	Господарський суд Запорізької області
08.04.2020 10:00	Господарський суд Запорізької області
08.04.2020 10:15	Господарський суд Запорізької області
18.05.2020 11:30	Господарський суд Запорізької області
18.05.2020 11:45	Господарський суд Запорізької області
14.07.2020 12:15	Господарський суд Запорізької області
14.07.2020 12:30	Господарський суд Запорізької області
03.08.2020 12:30	Господарський суд Запорізької області
14.09.2020 12:00	Господарський суд Запорізької області
14.09.2020 12:15	Господарський суд Запорізької області
13.10.2020 12:00	Господарський суд Запорізької області
13.10.2020 12:30	Господарський суд Запорізької області
02.11.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
02.12.2020 12:30	Господарський суд Запорізької області
14.12.2020 10:30	Господарський суд Запорізької області
28.12.2020 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
18.01.2021 12:00	Господарський суд Запорізької області
16.02.2021 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
25.03.2021 11:00	Господарський суд Запорізької області
06.07.2021 11:00	Господарський суд Запорізької області
20.07.2021 11:20	Центральний апеляційний господарський суд
25.08.2021 12:10	Центральний апеляційний господарський суд
19.10.2021 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
08.11.2021 12:00	Господарський суд Запорізької області
08.12.2021 11:00	Господарський суд Запорізької області
26.01.2022 14:30	Касаційний господарський суд
08.02.2022 11:00	Господарський суд Запорізької області
10.03.2022 11:00	Господарський суд Запорізької області
08.09.2022 12:00	Господарський суд Запорізької області
05.10.2022 11:00	Господарський суд Запорізької області
08.11.2022 10:00	Господарський суд Запорізької області
08.12.2022 10:00	Господарський суд Запорізької області
19.12.2022 11:30	Господарський суд Запорізької області
18.01.2023 11:00	Господарський суд Запорізької області
12.06.2023 12:30	Господарський суд Запорізької області
14.06.2023 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
20.06.2023 15:30	Центральний апеляційний господарський суд
28.06.2023 15:20	Центральний апеляційний господарський суд
12.07.2023 11:30	Господарський суд Запорізької області
25.07.2023 11:00	Господарський суд Запорізької області
18.09.2023 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
30.10.2023 14:50	Центральний апеляційний господарський суд
11.12.2023 11:20	Центральний апеляційний господарський суд
20.12.2023 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
08.01.2024 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
07.08.2024 11:15	Касаційний господарський суд
13.03.2025 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
27.03.2025 10:20	Центральний апеляційний господарський суд
22.05.2025 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
17.09.2025 10:00	Господарський суд Запорізької області
02.10.2025 11:00	Господарський суд Запорізької області
21.10.2025 11:00	Господарський суд Запорізької області
28.10.2025 09:30	Господарський суд Запорізької області