02 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/783/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Бенденжук Л.О. (в залі суду) - в порядку самопредставництва, діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1277Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 (повне рішення складно 12.05.2025, суддя Лавренюк Т.А.)
у справі № 922/783/25
за позовом Харківської міської ради, м. Харків,
до фізичної особи-підприємця Нестругіна Руслана Васильовича, м. Харків,
про стягнення 283 622,24грн,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 283622,24 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Бригади Хартія ріг вул. Комунальників у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 04.05.2006, зареєстрованого 04.05.2006 за № 840667100059, за період з 17.03.2019 по 06.08.2020. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Нестругіна Руслана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) - 211 525,71грн заборгованості зі сплати орендної плати, 3 172,88грн судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 72 096,53грн відмовлено.
Відмовляючи частково у задоволені позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є стягнення з відповідача орендної плати за період з 17.02.2019 по 06.08.2020 за договором оренди землі від 04.05.2006 № 840667100059, який за рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі №922/14/20 за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Нестругіна Р.В. розірвано. Рішення суду у справі № 922/14/20 набрало законної сили 09.04.2020, у зв'язку з чим договір оренди землі є розірваним з 09.04.2020, а не з 07.08.2020, як зазначено позивачем у позові. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правильним періодом, за який відповідач повинен був здійснити орендну плату за договором оренди землі, є період з 17.03.2019 по 29.02.2020 та з 01.04.2020 до 09.04.2020 (дата набрання законної сили рішенням у справі № 922/14/20).
Харківська міська рада частково не погодилась з рішенням Господарського суду Харківської області та звернулась 02.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 у справі № 922/783/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі на суму 72 096,53 грн; рішення Господарського суду Харківської області в частині задоволенні позовних вимог не оскаржується; вирішити питання щодо розподілу судових витрат; визнати причини пропуску процесуального строку для подачі доказів, встановленого законом, поважними та поновити останній; долучити до матеріалів справи наступні докази: наказ на примусове виконання рішення від 10.08.2020 у справі № 922/14/20; справу розглянути за участю представника Харківської міської ради; про час, дату та місце розгляду справи повідомити у встановленому законом порядку.
Підставою для подання апеляційної скарги визначено незгоду позивача з висновком суду в частині відмови у задоволені позовних вимог за період з 10.04.2020 по 06.08.2020, оскільки, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд фактично переглянув дату набрання законної сили рішення суду у справі № 922/14/20. Зокрема, вказує, що, в обґрунтування позовних вимог Харківською міською радою зазначено, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/14/20 набрало законної сили 07.08.2020. При цьому, у якості доказу у справі щодо вказаних обставин Харківською міською радою надавалась роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88304991), відповідно до якої датою набрання законної сили вказаного рішення суду визначено 07.08.2020.
Крім того, позивач вказує, що 10.08.2020 у справі № 922/14/20 Господарським судом Харківської області було видано наказ про примусове виконання рішення, відповідно до якого рішення суду у вказаній справі набрало законної сили 07.08.2020 (копія надана до апеляційної скарги). Враховуючи, що судом у справі № 922/14/20 встановлено дату набрання судовим рішенням законної сили 07.08.2020, договір оренди від 04.05.2006 № 840667100059 відповідно до вимог ч. 3 ст. 653 ЦК України є розірваний саме 07.08.2020. З урахуванням вищезазначеного, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Нестругіна Руслана Васильовича на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 72 096,53грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 у справі №922/783/25; призначено справу до розгляду; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань (зокрема, заперечення та міркування з приводу заявленого клопотання про визнання причин пропуску встановленого законом процесуального строку для подачі нового доказу у справі поважними та його поновлення) - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/783/25.
09.06.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
23.06.2025 засобами поштового зв'язку від ФОП Нестругіна Р.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7744), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з посиланням на те, що позиція відповідача щодо зменшення позовних вимог до 155 510,25грн викладена у відзиві на позовну заяву (викладено відповідний розрахунок). В свою чергу зазначає, що момент набрання законної сили судовим рішенням визначається не за записом в Єдиному реєстрі судових рішень, а в силу приписів закону. Отже, враховуючи, що згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк апеляційного оскарження складає двадцять днів після складання повного тексту судового рішення, місцевим господарським судом правильно зазначено, що рішення Господарського суду Харківської області набрало законної сили 09.04.2020.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (відповідні докази містяться в матеріалах справи).
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1ст. 273 ГПК України.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З приводу нового доказу, наданого позивачем до матеріалів апеляційної скарги у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
В обґрунтування неможливості подання наказу Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі № 92/14/20 під час розгляду справи судом першої інстанції позивач посилається на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відсутність заперечення з боку відповідача щодо строку набрання законної сили рішення суду у справі № 922/14/25. Тільки після отримання копії судового рішення першої інстанції Харківський міській раді стало відомо, що суд не погодився з датою набрання законної сили встановленою у справі № 922/14/20, у зв'язку з чим виникла необхідність у спростуванні вказаних відомостей.
Водночас, судова колегія звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої доводи, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на неї покладено обов'язок подання таких доказів у визначений процесуальним законом строк. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
Відповідачем не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення. Відсутність заперечення з боку відповідача щодо строку набрання законної сили рішенням у справі № 922/14/20 не можуть бути належним обґрунтуванням обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, оскільки стаття 2 ГПК України встановлює основні засади (принципи) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність. З огляду на основні засади господарського судочинства, саме на позивача покладався обов'язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).
У зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучений позивачем до апеляційної скарги новий доказ - наказ Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі № 922/14/20 (який не надано суду першої інстанції під час розгляду справи) до розгляду колегією суддів не приймається.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
На підставі рішення Харківської міської ради від 23.06.2004 № 105/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між Харківською міською радою (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Нестургіним Русланом Васильовичем укладено договір оренди землі від 04.05.2006 № 8406667100059, відповідно до умов якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0766 га по вул. Бригади Хартія (колишня назва - Рибалка) ріг вул. Комунальників (колишня назва - Пожарського) у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:07:014:0002) несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва СТО з автомийкою до 01.06.2006, але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації та для подальшої експлуатації строком до 01.06.2029.
За умовами п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва згідно із довідкою № 5/06 від 01.03.2006 становить 199 233,00грн, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації згідно із довідкою №6/06 від 01.03.2006 становить 996 164,00грн.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10 договору).
Пунктом 11 договору сторонами визначено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем (відповідачем) рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі №922/4126/14 за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Нестругіна Р.В. внесено зміни до договору оренди землі від 04.05.2006 зареєстрованого 04.05.2006 за №840667100059 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди.
Так, за умовами п.5 додаткової угоди до договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації від 24.09.2013 № 776 становить 1908152,00грн.
Відповідно до абз.2 п.9 додаткової угоди до договору, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 469/14 від 08.11.2013 на рік становить 5,6 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає:
- 106 856,51грн в рік;
- 8 904,71грн в місяць.
В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/14/20 за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Нестругіна Р.В. про розірвання договору, договір оренди землі від 04.05.2006 №840667100059 розірвано.
Дане рішення в суді вищої інстанції не оскаржувалось, у зв'язку з чим набрало чинності 09.04.2020.
22.10.2020 між сторонами підписано акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста (кадастровий номер 6310138500:07:014:0002), відповідно до якого позивач прийняв від відповідача земельну ділянку площею 0,0766га, розташовану за адресою: вул. Бригади Хартія (колишня назва - Рибалка) ріг вул. Комунальників (колишня назва - Пожарського) у м. Харкові до земель запасу міста на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/14/20.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 09.11.2023 № 22622/5/20-40-24-05-07, відповідач не зареєстрований платником орендної плати за земельну ділянку площею 0,0766га з кадастровим номером 6310138500:07:014:0002 та у період з 01.03.2019 по 27.09.2020 орендна плата не нараховувалась та не сплачувалась.
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору оренди (до моменту його розірвання в судовому порядку) орендні платежі не здійснював, у зв'язку з чим у нього за період з 17.02.2019 по 06.08.2020 утворилась заборгованість в розмірі 283 622,24грн, яку позивач і просить стягнути на свою користь.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в межах оскаржуваної частини рішення суду Харківської області (правових підстав стягнення з відповідача орендної плати за період з 17.03.2019 по 06.08.2020), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Оскільки орендні правовідносинами між сторонами у даному спорі виникли щодо майна, яке є комунальною власністю, відтак до даних правовідносин поруч із застосування загальних засад цивільного законодавства підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, визначеного Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
За умовами ч. 10 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За користування об'єктом оренди, орендар, у відповідності до ч. 4 ст. 17 вказаного Закону, вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За умовами ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сторонами 04.05.2006 укладено договір оренди землі, відповідно до п.11 якого відповідач взяв на себе зобов'язання вносити орендну плату за земельну ділянку рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
За приписами ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За змістом ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/14/20 розірвано договір оренди землі загальною площею 0,0766 га по вул. Рибалка ріг вул. Пожарського у м. Харкові від 04.05.2006 №840667100059, укладений між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Нестругіним Русланом Васильовичем.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відтак, відповідно до ст. 653 ЦК України, ст. 188 ГК України договір оренди землі від 04.05.2006 № 8406667100059 вважається розірваним з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/14/20.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, набрання законної сили судовим рішенням ставиться в залежність від спливу строку, визначеного у вказаній нормі закону.
У частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 160/4933/20, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися принципу публічного права, тобто діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Судом встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/14/20 в порядку апеляційного та касаційного провадження не оскаржувалось.
Враховуючи, що повне рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/14/20 підписано 19.03.2020, дане рішення, відповідно до ст.241 ГПК України набрало законної сили 09.04.2020, у зв'язку з чим договір оренди землі є розірваним з 09.04.2020.
Відповідно, внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого в зазначеному питанні носять інформаційний характер та можуть бути приведенні у відповідність з нормами права за заявою заінтересованої особи (учасником таких правовідносин), іншої дати набрання законної сили зазначеним судовим рішення не може нівелювати імперативні приписи закону щодо порядку її визначення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 користування майном після припинення договору найму є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що правильним періодом, за який відповідач повинен був сплатити орендну плату за договором оренди землі є період з 01.04.2020 до 09.04.2020 (дата набрання судовим рішенням у справі № 922/14/20 законної сили).
Відповідно, перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір орендної плати за період з 09.04.2020 по 06.08.2020, суд апеляційної інстанції вказує на правомірність відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 72096,53грн.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Харківської міської ради підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 у справі №922/783/25 - без змін.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 у справі №922/783/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 08.07.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.В. Тарасова