ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 червня 2025 року Справа № 918/1238/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора: Гарбарук В.А.
позивача: не з'явився
відповідача 1: Шило С.М.
відповідача 2: Сидоренко С.В.
третьої особи: Блищик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025р. у справі №918/1238/24, ухвалене суддею Мовчуном А.І., повний текст рішення складено 02.05.2025р.
за позовом першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача 1 Сарненської міської ради
до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення
До Господарського суду Рівненської області 31.12.2024 надійшла позовна заява першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, до відповідача 1 Сарненської міської ради, до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом:
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 №77-ІЗ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Тутовицької сільської ради (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га;
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 №17-4-ОТГ в частині передачі Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності Сарненської міської ради (код ЄДРПОУ 04057770) на земельну ділянку кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га;
- скасування державної реєстрації на земельну ділянку кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 у Державному земельному кадастрі.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025р. Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 у справі №918/1238/24 задоволити. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 у справі №918/1238/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволити. Стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури судові витрати у справі. Про дату і час розгляду справи повідомити сторін у справі та Рівненську обласну прокуратуру.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Рівненської області від 30.04.2025р. у справі №918/1238/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.06.2025 р. об 11:00 год.
29.05.2025 р. до суду апеляційної інстанції від представника Сарненської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 р. у справі №918/1238/24.
02.06.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 р. заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - Блищика Олексія Івановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/1238/24 - задоволено.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області через систему «Електронний суд», 02.06.2025, подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "26" червня 2025 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).
24.06.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 р. заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - Блищика Олексія Івановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/1238/24 - задоволено.
В судовому засідання прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, стверджує що рішення прийняте з порушенням норм матеріального, тому підлягає скасуванню.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.06.2025 р. представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просять залишити апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у судовому засіданні надав додаткові пояснення по суті спору.
Позивач у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції
Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що оскільки в даному випадку право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем 1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірними земельними ділянками, прокурор мав звернутися до суду не з негаторним позовом, заявляючи про усунення перешкод у користуванні майном, а із віндикаційним позовом, згідно приписів статей 387, 388 ЦК України. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що прокурором було обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту, що саме по собі виключає необхідність додаткового встановлення судами обґрунтованості та доведеності позовних вимог, адже обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В апеляційній скарзі Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури вказує, що оскаржуване рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального (ч. 1 ст.15, ст.ст.16, 328, 373, 387, 391 ЦК України, ст.ст. 20, 55, 57, 79-1, 83, 84, 122, 141, 142, 149, ч. 2 ст. 152 ЗК України та п. 24 Перехідних положень ЗК України, п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України) та з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 14, 86, 236 ГПК України), у зв'язку з чим, згідно вимог ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Зокрема прокурор наголошує на тому, що в даному випадку, попри визначення площі часткового накладення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,2239 га на земельну ділянку з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107, її формування саме в межах та конфігурації накладення, а також державна реєстрація в Державному земельному кадастрі як об'єкта цивільних прав не здійснювалась, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності щодо неї за Сарненською міською радою не вносились.
А тому, згідно правових позицій Верховного Суду викладених у вищезазначених справах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 391 ЦК України, оскільки не можливо витребувати земельну ділянку речові права щодо якої не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем.
З огляду на викладене, Господарським судом Рівненської області безпідставно не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 18.01.2023 у справі № 916/10847/19, від 15.11.2023 у справі № 911/351/22, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 12.11.2024 у справі № 906/1290/23, від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23, Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
Як наслідок, судом першої інстанції, зроблено хибні висновки про обрання прокурором у даній справі невірного способу захисту, а саме усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення, оскільки витребування спірної земельної ділянки як сформованого об'єкта цивільних прав площею 0,8425 га не лише не поновить права держави на її частину, а ще й порушить права органу місцевого самоврядування на володіння та розпорядження рештою площі спірної земельної ділянки.
Прокурор, наголошує на тому, що Господарським судом Рівненської області спір по суті позовних вимог, з урахуванням обставин справи, наявних належних та допустимих доказів взагалі не розглянуто, а на підставі хибних висновків про неналежність (неефективність) способу захисту, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, прокурор зазначає, що, позовні вимоги обґрунтовані тим, що частина спірної земельної ділянки належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.
Вказане підтверджується графічними матеріалами, наданими ВО «Укрдержліспроект» з листом від 19.11.2024 № 04/1390-24, згідно яких земельна ділянка з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 частково накладається на межі 45 кварталу Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2019 року.
Так, за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» 2005-2007 років, у користуванні державного підприємства перебували землі загальною площею 6986 га, у тому числі, на території Сарненського лісництва - 2750 га, Тутовицької сільської ради - 216 га.
Територія спірної земельної ділянки відображена на планшеті №13, Плані лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», лісовпорядкування 2005 року, Проекті організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісництва ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» 2007 року, згідно з якими вона знаходилися у 22 кварталі, 7 виділу лісництва та вкрита лісом віком 20 років.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 18.04.2007.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц зроблено висновок щодо застосування пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України в подібних правовідносинах, а саме про те, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право, на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, з 2005 року на підставі діючих матеріалів лісовпорядкування вказаними державними лісогосподарськими підприємствами здійснювалася лісогосподарська діяльність на частині спірної земельної ділянки, а на цей час таку діяльність здійснює філія «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України».
ДП «Сарненський лісгосп» не приймало та не погоджувало жодних рішень щодо припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Прокурор також наголошує на тому, що накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 № 77-13, 05.01.2021 № 17-4-ОТГ прийняті не уповноваженим органом на розпорядження спірною ділянкою, а зазначені в них відомості про цільове призначення землі спотворюють дійсні обставини.
З огляду на викладене, накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 №77-13, 05.01.2021 №17-4-ОТГ є незаконними, а тому з метою поновлення порушених прав власника земельної ділянки, останні підлягають скасуванню у частині спірної земельної ділянки.
Як встановлено судом першої інстанції, наразі право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сарненською міською радою.
Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Також держава не має можливості сформувати земельні лісові ділянки для реєстрації права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.
Ураховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за Сарненською міською радою підлягає скасуванню.
Поза увагою Господарського суду Рівненської області залишено те, що як об'єкт цивільних правовідносин із відповідними межами ця ділянка власником - державою в особі уповноваженого органу, не формувалась. Її межі не співпадають з обрисом меж земель лісового фонду.
За таких обставин, судом першої інстанції не враховано, що навіть після фактичного повернення спірної земельної ділянки на користь держави права власника на об'єкти, на захист яких спрямоване пред'явлення цього позову, не будуть поновлені в повному обсязі.
Без скасування державної реєстрації земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі власник буде зобов'язаний вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо поділу з урахуванням меж земель, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, фрагментуючи ділянку, тощо.
Ураховуючи викладене, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земель необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення з припиненням права власності за Сарненською міською радою на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.
При цьому скасування державної реєстрації земельних ділянок з припиненням прав на них є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України, безпідставно не надав правової оцінки обґрунтованості та доведеності позовних вимог через необґрунтовані висновки про неналежний (неефективний) спосіб захисту, обраний прокурором.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Сарненської міської ради у відзиві зазначає, що передумовою надання земельних ділянок у постійне користування є прийняття рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Враховуючи наявну інформацію, зокрема й ту, що міститься в позовній заяві, відомості про прийняття такого рішення відсутні, а посилання прокурора на те, що право постійного користування на спірну земельну ділянку підтверджується матеріалами лісовпорядкування є безпідставними, необґрунтованими та надуманими, так як матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства. Тобто, рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107, площею 0,8425 га, в постійне користування будь-яким підприємствам, зокрема спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, не приймалося.
Відтак, у ДП «Сарненський лісгосп» не виникло право постійного користування зазначеними земельними ділянками, а після реорганізації - до ДП «Ліси України» не перейшло таке право.
Крім того, прокурором до позовної заяви не долучено жодного розпорядчого документу, яким би спірна земельна ділянка передавалась у постійне користування для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство - «Сарненський держлісгосп» на території колишньої Тутовицької сільської ради та до позовної заяви не долучено жодних матеріалів лісовпорядкування, виготовлених до 28.03.2006 року (до набрання чинності п. 5 перехідних положень Земельного кодексу України), де зазначено, що земельні ділянки перебувають в користуванні державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство - «Сарненський держлісгосп», що свідчить про те, що долучені до позовної заяви планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які датовані 2005-2020 роками, не можуть підтвердити право постійного користування на спірні земельні ділянки ДП «Ліси України», так як план лісонасаджень за 2005 рік, який прокурор долучив до позовної заяви (додаток 28 до позовної заяви) розглянутий та затверджений протоколом другої лісовпорядної наради лише 18.04.2007 (додаток 34 до позовної заяви), тобто після 28.03.2006.
У долучених прокурором до позовної заяви документах лісовпорядкування відсутні посилання на розпорядчий документ яким би передавалась спірна земельна ділянка у постійне користування для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство - «Сарненський держлісгосп» на території колишньої Тутовицької сільської ради, індивідуальні ознаки земельних ділянок, на які розроблялась зазначена лісовпорядна документація, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.
Належні докази, які б підтверджували право постійного користування ДП «Ліси України» на спірні земельні ділянки в матеріалах справи відсутні.
Також, прокурором не долучено до позовної заяви жодного витягу з державних реєстрів щодо реєстрації права власності чи права користування спірними земельними ділянками за зазначеними вище державними підприємствами на території Тутовицької сільської ради Сарненського району, зокрема витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, Державного лісового кадастру, а також не долучено до позовної заяви ні акта про право постійного користування спірними земельними ділянками ДП «Ліси України», ні технічної документації на вказані земельні ділянки, виготовленої на замовлення ДП «Ліси України», ні матеріалів лісовпорядкування датованих до 2002 року (до вступу в дію Земельного кодексу України), які б могли підтвердити факт користування спірною земельною ділянкою вказаним ДП.
На думку відповідача, задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана спірна земельна ділянка (чи її частина), відносно якої відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності її до земель лісогосподарського призначення. Тобто, фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.
Відтак, Сарненська міська рада, стверджує, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 у справі №918/1238/24 повністю відповідає вказаним вимогам, є законним та обґрунтованим.
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області у відзиві вказує, що у розумінні положень частини 1 статті 116 та пункту "б" частини 3 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній станом на 02.12.2004) відповідним рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою набуття права постійного користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення компетентного органу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її в постійне користування, а не рішення про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення земельної ділянки, що узгоджується з висновком, викладеним у пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
Спірна земельна ділянка площею 0,8425га, кадастровий номер 5625487600:07:002:0107, відносилась до земель запасу. Крім того матеріали справи не містять доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення. Вона як відносились до земель сільськогосподарського призначення так і відноситься і до тепер.
Також, наголошує на тому, що згідно з пунктом 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених підпунктами а), б), в), г), ґ), д), е) пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, які відносяться до земель державної власності.
Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній з 29.03.2006) передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Проте, в даному випадку, матеріали про передачу спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам у Головному управлінні відсутні.
З матеріалів справи не вбачається дотримання передбаченої частиною 6 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 02.12.2004) процедури реалізації в повному обсязі розпорядження Сарненської райдержадміністрації від 02.12.2004 № 493, зокрема, шляхом вчинення послідовних дій з розробки проєкту землеустрою відведення земельних ділянок, отримання Підприємством відповідних погоджень органу по земельних ресурсах, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органів, органів архітектури та охорони культурної спадщини, прийняття Сарненською райдержадміністрацією остаточного рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання в постійне користування ДП СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" земельних ділянок, до складу яких входили спірні земельні ділянки, що в свою чергу виключає набуття ДП СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" права постійного користування вказаною земельною ділянкою до 28.03.2006.
Розпорядження Сарненської райдержадміністрації від 02.12.2004 № 493 про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства має лише підготовчий (проміжний) характер.
Враховуючи те, що рішення про передачу в постійне користування ДП "Сарненський держспецлізгосп" земельних ділянок відсутнє, доводи прокурора про те, що право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування є безпідставними, так як матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.10.2004 №530 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства області" доручено райдержадміністраціям вирішити до кінця 2004 року відповідно до законодавства питання щодо організації раціонального використання земель лісового фонду, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема шляхом надання цих земель спеціалізованим лісогосподарським підприємствам або іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи з ведення лісового господарства.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 21.10.2004 №375 "Про створення державних спеціалізованих лісогосподарських агропромислових підприємств у Рівненській області" створено Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" (надалі - ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп").
Згідно з розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації від 02.12.2004 №493 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Сарненського району" ліси, що знаходяться в користуванні Спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Сарненське", передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землі новоствореному ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", також надано дозвіл спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству "Сарненський держспецлізгосп" на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.
Згідно з планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" 2005-2007 років, у користуванні державного підприємства перебували землі загальною площею 6986 га, у тому числі на території Сарненського лісництва - 2750 га, Тутовицької сільської ради - 216 га.
Площа переданих для охорони і ведення лісового господарства ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" земель лісового фонду підтверджується актом від 02.04.2007, складеним за участі начальника районного відділу земельних ресурсів Зінчика Р.М., директора підприємства Мацкова В.С., начальника лісовпорядної партії Української експедиції Жука А.Т.
Територія спірних земель відображена на планшеті № 13, Плані лісонасаджень Сарненського лісництва ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", лісовпорядкування 2005 року, Проєкті організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісництва ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" 2007 року, згідно з якими вони знаходилися у 22 кварталі, 7 виділу лісництва та вкрита лісом віком 20 років.
Планово - картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 18.04.2007.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 № 217 реорганізовано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" шляхом приєднання його до Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" (ДП "Сарненський лісгосп") та вказано про оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками.
ДП "Сарненський лісгосп" матеріалами лісовпорядкування змінено організаційну структуру і таксацію лісів підприємства, оскільки до його складу увійшли землі ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №929 припинено ДП "Сарненський лісгосп" шляхом реорганізації - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ДП "Ліси України"), яке є правонаступником прав та обов'язків ДП "Сарненський лісгосп".
Отже, наразі право постійного користування землями належить ДП "Ліси України", яке наказом від 30.12.2022 №171 ці землі закріпило за філією "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Зокрема, як установлено судами, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 №77-ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Тутовицької сільської ради (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області згідно з додатком.
Як вбачається з додатку до зазначеного рішення, у перелік земельних ділянок визначених технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Тутовицької сільської ради включено і земельну ділянку з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га, вид угідь - пасовища.
Згідно з витягами з Державному земельному кадастрі вказана земельна ділянка зареєстрована 17.12.2020 відділом в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, категорія - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сарненською міською радою 19.06.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107.
Згідно з Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп", лісовпорядкування 2019 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп" (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) 2020 року, планшетом № 6 та інформацією Філії, викладеної у листі від 17.12.2024 № 31577-24, земельна ділянка з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 частково розташована у 45 кварталі, 21 виділу лісництва, на ній знаходяться насадження віком 40 років (склад 10Сз, повнотою 0.1-0.2, середньою висотою 10 м) та створені культури весною 2023 року (склад 10Сзв.+пл.).
Планово - картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 22.10.2020.
Відповідно до інформації філії "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України", наданою у листі від 19.09.2024 № 2087/26.16-2024, земельна ділянка з кадастровими номерами 5625487600:07:002:0107 відповідно до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп", 2019-2020 роки (на цей час філія "Сарненське лісове господарство ДП "Ліси України"), частково знаходиться у 45 кварталі, 21 виділу лісництва.
Графічними матеріалами, наданими ВО "Укрдержліспроект" з листом від 19.11.2024 № 04/1390-24, підтверджено, що земельна ділянка з кадастровими номерами 5625487600:07:002:0107 частково накладається на межі 45 кварталу Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп".
Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 26.06.2004 №4933-Е, виконаного експертом Рівненського відділення Львівського НДІСЕ, відповідно до топографо-геодезичних робіт із землеустрою, наданих відділом (топографо-геодезичних робіт із землеустрою земель оборони) військової частини НОМЕР_1 Управління воєнно-топографічне і навігації, наявне накладання у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 на земельні ділянки, які згідно з "Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп" Рівненської області" знаходяться на території Сарненської міської ради (раніше Тутовицької сільської ради) Сарненського району Рівненської області та перебувають у користуванні для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг ДП "Сарненське лісове господарство". Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що за даними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування у сукупності з графічними даними ВО "Укрдержліспроект" частина земельної ділянки з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 перебуває у постійному користуванні ДП "Сарненський лісгосп" та належить до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.
За інформацією, наданою у листі філією "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України" від 19.09.2024 № 22923-24, ДП "Сарненський лісгосп" добровільно не відмовлялося від права постійного користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107.
Вказане також свідчить про відсутністю будь-яких прийнятих уповноваженим органом рішень щодо зміни їх цільового призначення та вилучення.
За таких обставин прокурор просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
4. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.
У відповідності до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі лісогосподарського призначення. Визначення цільового призначення земельної ділянки здійснюється в процесі землеустрою.
За ст. 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок (ст. 50 Закону України «Про землеустрій).
За положеннями ч. ч. 2, 7 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною 2 ст. 117 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Згідно з ч. ч. 4, 5, 8 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки
За приписами ч. ч. 2, 6, 9 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч. ч. 5, 9 цієї статті.
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку (п. 10 ст. 149 ЗК України).
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Згідно із вимогами ч. 1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Земельного Кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Як вбачається, земельна ділянка, яка передана у комунальну власність частково має лісогосподарське призначення, належать до державної власності та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Як стверджує, прокурор, у результаті винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області спірних наказів відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та її вилучення з постійного користування ДП «Сарненський лісгосп» (на цей час -ДП «Ліси України»).
Прокурор наголошує на тому, що не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, як національного багатства України та виведення з обороту земель лісового фонду України, які є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність.
Власник землі - держава, в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації не може нею розпорядитися, зокрема розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг.
За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріплених у Конституції України.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З метою дотримання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Рівненською обласною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 05.12.2024 №15/2-736ВИХ-24, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.
У відповідь Рівненська обласна військова адміністрація листом від 25.12.2024 повідомила про не заперечення щодо вжиття заходів на захист інтересів держави органами прокуратури.
Відтак, колегія суддів погоджується приходить до висновку, що зі змісту позовної заяви та характеру спірних правовідносин, вбачається, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.
Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Указу Президента України від 07.02.2004 №171 щодо вирішення відповідно до законодавства питання про організацію використання земель лісового фонду, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, наказом Мінагрополітики України від 21.10.2004 № 375 створено, зокрема, державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Сарненський держспецлісгосп» (далі - ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп»).
Надалі, на виконання розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.10.2004 № 530, з метою поліпшення стану ведення лісового господарства в лісах колишніх КСП району, розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації від 02.12.2004 № 493 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Сарненського району», ліси, які знаходяться в користуванні Спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Сарненське», передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землею новоствореному ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» (п. 2 розпорядження).
Вказаному державному підприємству надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га (п. 3 розпорядження).
Згідно з п.4 розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.10.2004 № 530, розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації від 25.06.2004 № 249, від 30.06.2004 №№255, 256, якими держлісгоспам надавалися дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок на території району для ведення лісового господарства та від 20.07.2004 № 284, 22.10.2004 № 410 про створення районної комісії по прийманню-передачі земельних ділянок лісового фонду визнано такими, що втратили чинність.
За планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» 2005-2007 років, у користуванні державного підприємства перебували землі загальною площею 6986 га, у тому числі, на території Сарненського лісництва - 2750 га, Тутовицької сільської ради - 216 га.
Площа переданих для охорони і ведення лісового господарства ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» земель лісового фонду підтверджується актом від 02.04.2007, складеним за участі начальника районного відділу земельних ресурсів Зінчика Р.М., директора підприємства Мацкова В.С., начальника лісовпорядної партії Української експедиції Жука А.Т.
Територія спірних земель відображена на планшеті № 13, Плані лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», лісовпорядкування 2005 року, Проекті організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісництва ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» 2007 року, згідно з якими вона знаходилися у 22 кварталі, 7 виділу лісництва та вкрита лісом віком 20 років.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 18.04.2007.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 № 217, реорганізовано ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» шляхом приєднання його до Державного підприємства «Сарненське лісове господарство» (далі - ДП «Сарненський лісгосп») та вказано про оформлення в установленому порядку права постійного користування земельними ділянками.
За статтями 45-48 ЛК України, на всій території України є обов'язковим лісовпорядкування, яке ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Лісовпорядкування, зокрема, передбачає виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, складання проєктів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням.
Таким чином, лісовпорядкування проводиться на землях лісогосподарського призначення, відомості про якісні та кількісні характеристики яких містяться у відповідних проєктах та планово-картографічних матеріалах до них.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
Оскільки земельна ділянка та права на неї є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14.
Згідно п. 5 розд. VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції Закону України від 08.02.2006 № 3404-IV), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої 11.12.1986 Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №907/459/17, від 19.06.2019 у справі №911/604/18, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №707/2196/15-ц.
Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, в даному випадку, право постійного користування спірною земельною ділянкою у ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп» виникло на підставі розпорядження уповноваженого державою органу. Однак в даному випадку документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Як вбачається з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (2005-2007 роки), на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження віком 20 років, якою державне підприємство користувалося з грудня 2004 року.
Законодавчими актами визначено, що у разі реорганізації юридичних осіб їх майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Таким чином, ДП «Сарненський лісгосп» з 2014 року є правонаступником майна, всіх прав і обов'язків ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп», у тому числі й права постійного користування спірною земельною ділянкою на території Тутовицької сільської ради (на цей час - Сарненська міська рада).
Надалі, ДП «Сарненський лісгосп» матеріалами лісовпорядкування змінено організаційну структуру і таксацію лісів підприємства, оскільки до його складу увійшли землі ДП «СЛАП «Сарненський держспецлісгосп».
Так, згідно з Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп», лісовпорядкування 2019 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) 2020 року, планшетом № 6 та інформацією Філії, викладеної у листі від 17.12.2024 № 31577-24, земельна ділянка з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 частково розташована у 45 кварталі, 21 виділу лісництва, на ній знаходяться насадження віком 40 років (склад 10Сз, повнотою 0.1-0.2, середньою висотою 10 м) та створені культури весною 2023 року (склад 10Сзв.+пл.).
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 22.10.2020. Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 929 припинено ДП «Сарненський лісгосп», шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі -ДП «Ліси України»), яке є правонаступником прав та обов'язків ДП «Сарненський лісгосп».
Отже, наразі, право постійного користування спірною землею належить ДП «Ліси України», яке наказом від 30.12.2022 № 171 ці землі закріпило за філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Графічними матеріалами, наданими ВО «Укрдержліспроект» з листом від 19.11.2024 № 04/1390-24 підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625487600:07:002: 0107 частково накладається на межі 45 кварталу Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2019 року.
При цьому відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022у справі № 372/1688/17, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, від 15.11.2023 у справі № 911/351/22, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб'єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об'єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.
Аналогічне часткове накладання спірної земельної ділянки на землі ДП «Сарненський лісгосп» виявлено судовим експертом у ході проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної у кримінальному провадженні № 42023182220000042 від 01.07.2023 за ч. 1 ст. 367 КК України.
Так, згідно з висновком експерта від 26.06.2024 №4933-Е, на земельній ділянці комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 виявлено розміщення лісових насаджень на площі 0,2236 га, яка за планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» 2019 року перебуває у користуванні зазначеного підприємства для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг.
За таких обставин, у сукупності вищевказані документи підтверджують перебування на момент виникнення спірних правовідносин частини земельної ділянки з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 у постійному користуванні ДП «Сарненський лісгосп» (на цей час ДП «Ліси України») та належність її до категорії земель - землі лісогосподарського призначення, державної форми власності.
Апеляційний суд наголошує на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин, припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, державної власності, що перебувають у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства може відбуватися, зокрема, по перше - у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки, по-друге - земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення (ліси), які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, за їх згодою або у судовому порядку, могли вилучатися для суспільних і інших потреб лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Також, Кабінетом Міністрів України погоджується зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Разом з тим, Законом України від 28.04.2020 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27.05.2021, ч.8 ст.122 та ст.149 ЗК України викладено у нових редакціях, за змістом яких у Кабінету Міністрів України нині немає повноважень щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення. Такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
На даний час розпорядником земель лісогосподарського призначення державної власності, в тому числі і щодо вилучення земель такої категорії, є Рівненська обласна державна (військова) адміністрація.
Як вбачається, земельна ділянка кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 частково накладається на межі 45 кварталу Сарненського лісництва ДП «Сарненський лісгосп» за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2019 року (на цей час землі використовуються філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України»), перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», належать до земель лісогосподарського призначення (ліс), державної форми власності.
Згідно з інформацією, наданою у листі філією «Сарненське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 19.09.2024 №2087/26.16.7-2024, підприємство добровільно не відмовлялося від права постійного користування землями лісогосподарського призначення, за рахунок яких сформована частково земельна ділянка з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107, рішення уповноваженого органу щодо до їх вилучення та зміни цільового призначення, відсутні.
Таким чином, спірна земля з постійного користування ДП «Сарненський лісгосп» у встановленому законом порядку уповноваженим органом не вилучались та зміна цільового призначення щодо неї не здійснювалась.
Як свідчать викладені вище обставини, які підтверджені відповідними доказами, визначена технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Тутовицької сільської ради земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107 частково сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення (ліс), державної власності, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.
Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 №77-ІЗ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та на її підставі до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107, як землі сільськогосподарського призначення (запасу).
Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 № 17-4-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107.
Документація із землеустрою не містить погодження Кабінету Міністрів України про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення, за рахунок якої сформована земельна ділянка.
Документи, на підставі яких Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та у подальшому передано спірну земельну ділянку із державної у комунальну власність, не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України про їх вилучення з постійного користування ДП «Сарненський лісгосп» та зміну цільового призначення, а також відмови державного підприємства від своїх прав як землекористувача.
Таким чином, зазначеними наказами фактично змінено цільове призначення земель з категорії землі лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, вилучено їх з постійного користування ДП «Сарненський лісгосп» і передано у комунальну власність Сарненської міської ради.
Як свідчить встановлене, зміна цільового призначення спірних земель відбулась за відсутності рішення уповноваженого органу, відтак наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 №77-ІЗ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження технічної документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки кадастровий номер 5625487600:07:002:0107, що розташована за межами населених пунктів Тутовицької сільської ради, прийнято з порушенням вимог ст. ст. 20, 122, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України.
З огляду на те, що ДП «Сарненський лісгосп» добровільно не відмовлялося від права постійного користування спірними земельними ділянками, йому таке право у визначеному законом порядку не припинялося, а також уповноваженим органом державної виконавчої влади спірні землі не вилучались із постійного користування, її передача у комунальну власність наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 № 17-4-ОТГ відбулась з порушенням вимог ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 117, ст. 122, ст. 149 ЗК України
Таким чином, колегія судів погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора, що, приймаючи зазначені накази, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області діяло поза межами своїх повноважень, з порушенням вимог законодавства, а отже - не в порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, відтак, як наслідок, накази підлягають скасуванню.
Відтак, проведені на підставі вищевказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області подальші дії, а саме державна реєстрація спірної земельної ділянки та реєстрація речового права комунальної власності за Сарненською міською радою, є також незаконними та підлягають скасуванню.
Так, згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 24 Законом України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абз. 5 ч. 10).
З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.
Ураховуючи, що землі лісогосподарського призначення у супереч вимогам земельного законодавства сформовані як об'єкти цивільних прав саме як землі сільськогосподарського призначення, то задля поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні, розпорядженні ними необхідно скасувати їх державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі.
Як вже зазначалось, передача земельних ділянок державної власності у комунальну чи навпаки, відповідно до ч.1 ст.117 ЗК України, здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим законом.
Згідно ч.2 цієї ж статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.
Як вже зазначалось, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сарненською міською радою 19.06.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 № 17-4- ОТГ, яким земельна ділянка передані у комунальну власність з перевищенням наданих цьому державному органу законом повноважень.
Відтак, апеляційний суд вказує на те, що такими незаконними діями порушено право власника землі - держави, в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації на використання та розпорядження спірними земельними ділянками.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
За положеннями ч.8 ст.18 зазначеного Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Враховуючи вище викладені обставини справи, колегія суддів вказує на те, що оскільки, Сарненською міською радою право комунальної власності на спірні земельні ділянки набуто у порушення вимог чинного законодавства, то наявні підстави для скасування реєстрація такого речового права.
Щодо висновків суду першої інстанції, що в даному випадку прокурор мав звернутися до суду не з негаторним позовом, заявляючи про усунення перешкод у користуванні майном, а із віндикаційним, згідно приписів ст.387, 388 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом розгляду справи №918/1238/24 є захист інтересів держави щодо користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка є частиною спірної земельної ділянки та перебуває в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.
В даному випадку, попри визначення площі часткового накладення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,2239 га на земельну ділянку з кадастровим номером 5625487600:07:002:0107, її формування саме в межах та конфігурації накладення, а також державна реєстрація в Державному земельному кадастрі як об'єкта цивільних прав не здійснювалась, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності щодо неї за Сарненською міською радою не вносились.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 висловлено правовий висновок, згідно з яким визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. У випадку, коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, зокрема тоді, коли вона перебуває в постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на її відчуження державою в особі уповноважених органів не виявлялась, способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання негаторного позову.
У вказаній категорії справ відновлення порушеного права має бути забезпечено не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 387 ЦК України, а на підставі ст. 391 цього Кодексу та ч. 2 ст. 152 ЗК України шляхом пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні й повернення земельної ділянки.
Верховним Судом у постанові від 15.11.2023 у справі № 911/351/22 (за позовом прокурора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення) вказано: «Оскільки уповноважений орган державної виконавчої влади не прийняв рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну власність і право постійного користувача та дійсного володільця земельною ділянкою у законний спосіб не припинено, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що право комунальної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло. Звідси ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі КОДА, є негаторний позов».
Колегія суддів наголошує на тому, що предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Незаконний наказ суб'єкта владних повноважень передусім порушує права дійсного власника такого майна, оскільки не відповідає його волі, свавільно позбавляє власника його речових прав та засновує цивільне правовідношення на недобросовісності, що, безумовно, є хибою (пороком) будь-якого правочину, вчиненого на виконання такого рішення. Застосувати до нього закон, розрахований на добросовісний правочин, означало б не лише не виконати закон, а й допустити його порушення, допустити глум над ним та проігнорувати права й інтереси дійсного власника.
Не скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 № 77-ІЗ, 05.01.2021 № 17-4-ОТГ в частині зміни цільового призначення спірної землі із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, її вилучення у постійного землекористувача та передачі з державної у комунальну власність всупереч вимогам законодавства, створюватиме стан правової невизначеності щодо осіб власника землі, землекористувача та категорії земель, режиму її використання.
З наведеного вбачається, що оскарження прокурором рішень органу державної виконавчої влади є ефективним, належним та правомірним способом захисту порушеного права, що відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду.
Оскільки, Накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 № 77-ІЗ, 05.01.2021 № 17-4-ОТГ прийняті органом, не уповноваженим на розпорядження спірною ділянкою, а зазначені в них відомості про цільове призначення землі спотворюють дійсні обставини, оскільки вказують на комунальну форму власності (за законом - державна), розпорядника спірної ділянки - орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (хоча розпорядником на момент виникнення правовідносин був Кабінет Міністрів України), категорію земель - землі сільськогосподарського призначення (хоча спірні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення), цільове призначення - землі запасу (хоча ділянки перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства).
Наведене безумовно порушує право держави на спірні земельні ділянки, оскільки позбавляє її права власності та можливості здійснювати належний контроль за використанням землі за її цільовим призначенням, реалізувати волю усього Українського народу при використанні цієї землі та створює стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки, та особи її власника і землекористувача. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у п. 82 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.
Судове рішення за результатами розгляду земельного спору не лише зобов'язує відповідача до вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, а й уповноважує позивача, конкретизуючи зміст його суб'єктивного права у правовідносинах, спірність яких усуває суд своїм рішенням, тому оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, яким порушено цивільні права або інтереси, є ефективним та виправданим способом захисту порушеного права як Українського народу, так і інших суб'єктів права власності на землю в Україні.
З огляду на викладене, накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 №77-ІЗ, 05.01.2021 №17-4-ОТГ є незаконними, а тому з метою поновлення порушених прав власника земельної ділянки, останні підлягають скасуванню саме у частині спірної земельної ділянки.
Наразі право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сарненською міською радою.
Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Також держава не має можливості сформувати земельні лісові ділянки для реєстрації права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за Сарненською міською радою підлягає скасуванню.
Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права власності як складова негаторного позову у цьому випадку є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав Сарненської міської ради на землю, яка не є та не може бути власником земельної ділянки в її межах.
Враховуючи, що уповноваженим органом не приймалось рішення щодо розпорядження спірною землею та про її вилучення із постійного користування ДП «Сарненський лісгосп», право власності держави на цю землю не припинилося і до Сарненської міської ради не перейшло.
Отже, зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням вимог ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У такому разі позовні вимоги слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
За положеннями ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Зважаючи на викладене, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є звернення до суду з відповідним негаторним позовом.
Також важливим є те, що як об'єкт цивільних правовідносин із відповідними межами ця ділянка власником - державою в особі уповноваженого органу, не формувалась.
Її межі не співпадають з обрисом меж земель лісового фонду. За таких обставин навіть після фактичного повернення спірних земель на користь держави права власника на об'єкти, на захист яких спрямоване пред'явлення цього позову, не будуть поновлені в повному обсязі.
Без скасування державної реєстрації земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі власник буде зобов'язаний вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо поділу з урахуванням меж земель, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, фрагментуючи ділянку, тощо.
Ураховуючи викладене, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земель необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення з припиненням права власності за Сарненською міською радою на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.
При цьому скасування державної реєстрації земельних ділянок з припиненням прав на них є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.
Як наслідок, судом першої інстанції, зроблено хибні висновки про обрання прокурором у даній справі невірного способу захисту, а саме усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення, оскільки витребування спірної земельної ділянки як сформованого об'єкта цивільних прав площею 0,8425 га не лише не поновить права держави на її частину, а ще й порушить права органу місцевого самоврядування на володіння та розпорядження рештою площі спірної земельної ділянки.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами прокурора, що для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земель необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення з припиненням права власності за Сарненською міською радою на ці ділянки, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.
В силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою, що свідчить про недобросовісність такої особи.
Враховуючи викладене, припинення речових прав Сарненської міської ради на спірну земельну ділянку не призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального процесуального права, у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025р. у справі №918/1238/24 наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 у справі №918/1238/24 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 р. у справі №918/1238/24 слід задовольнити та скасувати рішення першої інстанції.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025р. у справі №918/1238/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Рівненської області про відмову в задоволені позові скасувати, прийняти нове рішення. Позов першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - задовольнити.
Усунути перешкоди власнику - державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення, шляхом:
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.12.2020 № 77-ІЗ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Тутовицької сільської ради (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га;
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 № 17-4-ОТГ в частині передачі Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності Сарненської міської ради (код ЄДРПОУ 04057770) на земельну ділянку кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 площею 0,8425 га;
- скасування державної реєстрації на земельну ділянку кадастровий номер 5625487600:07:002:0107 у Державному земельному кадастрі.
Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Сарненський р-н, Рівненська обл., місто Сарни, вулиця Широка, будинок, 31, код ЄДРПОУ 04057770) на корить Прокуратури Рівненської області (33028, Україна, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 6056 грн. витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 9084 грн. витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33027, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Київська, будинок 10, код ЄДРПОУ 39768252) на корить Прокуратури Рівненської області (33028, Україна, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 6056 грн. витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 9084 грн. витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду Рівненської області.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1238/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "07" липня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.