вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2025 р. Справа№ 910/8117/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 (повний текст складено 07.05.2025)
за заявою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024
у справі №910/8117/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Служби безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 )
про стягнення 87 348,00 грн,-
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/8117/24 у задоволенні заяви Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8117/24 відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8117/24 залишено в силі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач 16.05.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8117/24.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню повністю, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать положенням ГПК України та правовій позиції Верховного Суду.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Нововиявлена обставина виникла 04.02.2025, коли відповідач оформив, зареєстрував та відправив позивачу лист №28/649 із підписаним Актом звірки.
Цей факт існував у період розгляду справи до ухвалення постанови апеляційної інстанції (13.02.2025), хоч і був невідомим позивачу на той момент, отримав лише 17.02.2025.
Вказана обставина має істотне значення - вона безпосередньо підтверджує наявність, обсяг і зміст спірних зобов'язань відповідача, визнання цих зобов'язань зі сторони відповідача, є беззаперечним доказом правомірності заявлених позовних вимог.
Підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків змінює наявну доказову базу, оскільки надання послуг, їх обсяг, вартість та факт споживання визнаються стороною, яка їх раніше заперечувала.
Суд фактично ухилився від аналізу змісту цього документа, обмежившись формальним посиланням на його ніби-то незначне значення, попри те, що він підтверджує саме ті обставини, які стали підставою для відмови в позові.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надіслання копії апеляційної скарги разом з додатками до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
03.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено квитанції №3625262 від 03.06.2025 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету відповідача - Служби безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/8117/24, справу призначено до розгляду на 07.07.2025.
10.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, просить її відхилити.
16.06.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В судовому засіданні 07.07.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 у справі №910/8117/24 підлягає перегляду та скасуванню за наявності нововиявленої обставини, якою є підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, що підтверджує факт визнання Службою безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) заборгованості за рахунками від 21.02.2024 №0058-АЮ та №0059-АЮ на загальну суму 87 348 грн за 2022 рік.
Так, позивач у поданій заяві за нововиявленими обставинами вказує на таке.
21.02.2024 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" виставлено та направлено Службі безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) рахунки №0058-АЮ та №0059-АЮ на оплату та акти приймання-передачі виконаних послуг до них для підписання.
Служба безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) листом від 17.04.2024 №28/ВС-2944 повідомила про відсутність підстав для оплати зазначених рахунків та відмовилась від підписання відповідних актів приймання-передачі.
18.12.2024 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" направило Службі безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) акт звірки взаєморозрахунків за 2024 рік, у яких відображена заборгованість за рахунками від 21.02.2024 №0058-АЮ та №0059-АЮ.
04.02.2025 Служба безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) повернула підписаний акт звірки взаєморозрахунків за 2024 рік, у якому останній підтвердив заборгованість Служби безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) перед Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" у розмірі 87 348 грн.
Вказане, на думку Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" свідчить, що такий доказ як підписаний акт взаєморозрахунків за 2024 рік, про який не було відомо позивачу на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанціях є достатньою підставою для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2024 у справі №910/8117/24 та прийняття нового про задоволення вимог в повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що ухвала суду, яка переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 320 ГПК України).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 по справі №910/8117/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Служби безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 87 348,00 грн. відмовлено.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог слугувало те, що за спірний період - 2022 рік, між сторонами були відсутні зобов'язання з відшкодування витрат за надані послуги з транспортування води та утримання і обслуговування мереж водопостачання, а позивачем у процесі розгляду справи не було надано суду жодних належних та допустимих доказів виникнення такого обов'язку у відповідача з інших підстав, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що у Служби безпеки України (Військова частина НОМЕР_1 ) відповідні зобов'язання зі сплати комунальних послуг не виникли, а відтак позовні вимоги про стягнення 87 348 грн боргу не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Разом з тим частинами 4 і 5 статті 320 вказаного Кодексу передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 року у справі № 916/24/17).
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов'язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 910/5217/20, від 29.05.2023 у справі № 34/16, від 10.05.2023 у справі № 910/24550/13.
Водночас не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі № 910/20564/16 (пункт 7.7), від 07.11.2023 року у справі № 911/21/21 (пункт 30)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 909/252/20, від 14.03.2023 у справі № 917/908/17, від 25.08.2022 у справі № 925/1147/18.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось із позовом до Господарського суду міста Києва 21.06.2024, рішення по справі №910/8117/24 Господарським судом міста Києва прийнято 04.09.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025, в той же час акт звірки взаєморозрахунків за 2024 рік направлений відповідачу позивачем супровідним листом від 18.12.2024, а відповідачем повернуто підписаний акт супровідним листом від 04.02.2025 (вх. дата реєстрації 17.02.2025).
Отже, доказ на який посилається заявник, як на нововиявлену обставину, не існував на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Судом звернуто увагу на те, що в межах даної справи позивачем самостійно визначено спірний період - 2022 рік, а в наданому акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, позивачем зазначено, що залишок на 01.01.2024 становить "- 1,48 грн", що свідчить про переплату зі сторони відповідача на зазначену суму.
У контексті означених доводів судом враховано, що заявник обґрунтовує свою заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не існуванням нововиявленої обставини у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а фактично посилається на переоцінку доказів, яким надавалася оцінка в процесі розгляду справи та стосується обставин, які вже були встановлені судами.
Колегією суддів також враховано, що під час вирішення спору Господарським судом міста Києва вказані в заяві «нововиявлені обставини» не існували, а є фактично новими доказами.
Фактично обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами зводяться до намагання заявника спонукати суд здійснити переоцінку доказів у справі, та встановити нові фактичні обставини справи, визнавши доведеність фактів, покладених в основу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Судова колегія зазначає, що не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів.
Фактично заявник вважає нововиявленою обставиною акт звірки взаєморозрахунків між Службою безпеки України та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", відповідно до яких на переконання заявника було здійснено корегування нарахувань між Позивачем та Відповідачем.
Підписання між Службою безпеки України та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" у 2025 році не створює жодних нововиявлених обставин, які могли б вважатися істотними для правильного вирішення спору по справі №910/8117/24, та ніяким чином не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судами першої та апеляційної інстанції у відповідному судовому рішенні, яке переглядається.
Позивач зазначає, що не знав і не міг знати про обставину підписання акту, і що ігнорування Відповідачем цієї обставини під час апеляційного перегляду, попри наявне у нього знання про підписаний акт, є проявом недобросовісної процесуальної поведінки, яка має бути належним чином оцінена судом.
Позивач зазначає, що хоча проект акту було направлено СБУ ще у грудні 2024 року, відповідь від Відповідача надійшла лише після завершення апеляційного розгляду.
На виконання частини 4 статті 80 ГПК України, Позивач мав би повідомити апеляційний суд про дії, які вчиняються Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" паралельно із розглядом судової справи, а саме: направлення Службі безпеки України актів звірки.
Таким чином, виникає ситуація, в якій Позивач після ухвалення рішення першою інстанцією, під час розгляду справи апеляційною інстанцією, вчиняє дії, направлені на отримання нового доказу, який потім використовує як правове обґрунтування для звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленою обставиною.
Так званий «взаєморозрахунок» спожитих Відповідачем послуг згідно рахунків від 21.02.2024 №0058-АЮ, №0059-АЮ на загальну суму 87 348 грн. розпочато Позивачем 18.12.2024, вже після винесення Господарським судом міста Києва рішення суду по справі №910/8117/24 від 04.09.2024, яке було ухвалено не на користь Позивача, що на думку відповідача, може свідчити про намір Заявника штучно створити підставу для звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").
Враховуючи, що заявник обґрунтовує свою заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не існуванням нововиявленої обставини у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а фактично прагне переглянути остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, однак інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не передбачений для таких випадків, місцевий господарський суд правильно зазначив, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина 5 статті 320 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що доводи і твердження заявника, якими він обґрунтовує наявність нововиявлених обставин, які є підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню всіма особами на території України, не відповідають фактичним обставинам справи, мають на меті переоцінку вже неодноразово встановлених судами обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, які є фактично ідентичними заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при прийнятті якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/8117/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі №910/8117/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
4. Матеріали справи №910/8117/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 08.07.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко