вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. Справа№ 910/4888/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
від ТОВ "Фінансова компанія "Абекор": Цімерман О.І. за довіреністю
від ТОВ "КУА "Елар Ессет Менеджмент": Григоренко О.С. за довіреністю
від ТОВ "Інтеркомгруп": Кравчук О.А. згідно ордера
ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Карасюк О.В. особисто
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року
у справі №910/4888/21 (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія
"Абекор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металінвест ЛТД"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Металінвест ЛТД", ліквідовано банкрута як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі №910/4888/21 закрито.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" також звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4888/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
08.05.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/4888/21/2695/25 від 07.05.2025 року витребувані ухвалами суду від 23.04.2025 року матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 12.06.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданих суду відзивах на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Карасюк О.В. та представник ТОВ "Інтеркомгруп" просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21, об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду вказану апеляційну скаргу з раніше поданою та прийнятою до провадження апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 12.06.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Інтеркомгруп" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Арбітражним керуючим Карасюком О.В., в свою чергу, подано заяву про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21.
До початку судового засідання від ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" надійшли додаткові пояснення до його апеляційної скарги, а від АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" - заява про зміну кредитора його правонаступником.
Ухвалою суду від 12.06.2025 за клопотаннями скаржників відкладено розгляд справи на 26.06.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.
До початку судового засідання від АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" надійшли заперечення на заяви арбітражного керуючого Карасюка О.В. про закриття апеляційного провадження, а від арбітражного керуючого Карасюка О.В. - заперечення на заяву АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" про заміну кредитора його правонаступником та заперечення на додаткові пояснення щодо апеляційної скарги.
Розглянувши в судовому засіданні 26.06.2025 року заяву АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" про заміну кредитора у справі №910/4888/21 його правонаступником з наведених у ній мотивів та заслухавши позиції присутніх представників учасників провадження у справі з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, про що судом постановлено відповідну ухвалу від 26.06.2025 року.
Щодо клопотання арбітражного керуючого Карасюка О.В. про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/4888/21, то судом ухвалено вирішити дане питання після надання учасниками провадження у справі пояснень по суті спору.
Представники ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/4888/21 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Представник ТОВ "Інтеркомгруп" проти доводів скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Карасюк О.В. проти доводів апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, а також просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент".
26.06.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що клопотання ліквідатора банкрута слід задовольнити та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21, в свою чергу, апеляційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури ТОВ "Металінвест ЛТД", виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4888/21 про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 17.01.2022 року за заявою АТ "Міжнародний резервний банк".
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 визнано кредиторами боржника: АТ "Міжнародний резервний банк" з вимогами на суму 319 982 599,11 грн., з яких: 76 700,00 грн. - вимоги першої черги; 271 070 300,00 грн. - четвертої черги, 48 835 589,00 грн. - шостої черги; ТОВ "Інтеркомгруп" на суму 83 496 639,14 грн., з яких 4 962,00 грн. - вимоги першої черги, 83 491 677,14 грн. - четвертої черги.
Постановою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у даній справі, серед іншого, ТОВ "Металінвест ЛТД" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 року задоволено заяву АТ "Міжнародний резервний банк" та замінено кредитора у справі №910/4888/21 АТ "Міжнародний резервний банк" правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Абекор".
23.01.2025 арбітражним керуючим Карасюком О.В. подано суду першої інстанції на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційній баланс банкрута.
За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Металінвест ЛТД", ліквідовано банкрута як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі №910/4888/21 закрито.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із можливості затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, для погашення кредиторських вимог.
ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" та АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" з даною ухвалою суду не погоджуються та в поданих апеляційних скаргах посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
За твердженням скаржників, ліквідатором не вчинено усієї повноти заходів у ліквідаційній процедурі, чим порушено принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора щодо виявлення та пошуку майна банкрута.
Крім того, на переконання апелянтів, рішення комітету кредиторів боржника від 16.01.2025 року про схвалення звіту ліквідатора не повинно було братися до уваги місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки відповідне рішення комітету кредиторів прийнято єдиним кредитором, який є заінтересованою особою стосовно боржника, а тому не має права вирішального голосу.
Щодо права АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на подання апеляційної скарги суд зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п'ята статті 41 ГПК України).
Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 №2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
Така позиція згодом підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 року у справі № 910/4475/19.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
За приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (пункт 56.8 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
У світлі наведеного суд звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Тобто, лише за сукупністю встановлених Законом про банкрутство та КУзПБ дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
З'ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, суд апеляційної інстанції виходить з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.
У справах про банкрутство, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.
Як було зазначено вище, провадження у справі №910/4888/21 про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД" відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року за заявою АТ "Міжнародний резервний банк".
Згідно ч. 9 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД" офіційно оприлюднено на веб-сайті Судової влади України 04.02.2022 року за №68236.
В силу положень ч.ч. 1,2 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, станом на дату подання апеляційної скарги АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" не зверталось до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, як наслідок до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Металінвест ЛТД" не включались, а відтак, за висновками суду, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" не набуло статусу кредитора у справі №910/4888/21 про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД" та не є учасником цієї справи.
Водночас, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 року у справі №62/112 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №910/17428/19).
Як встановлено судом, з матеріалів справи не вбачається та скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду вирішено питання про права, інтереси та обов'язки останнього.
Так, предметом розгляду ухвали було встановлення наявності/відсутності підстав для затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі про банкрутство і правова оцінка правам та обов'язкам АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" судом не надавалась.
Так, звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що ухвала стосується його прав та обов'язків, оскільки 13.03.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" здійснено відступлення права вимоги АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент", в тому числі права вимоги до ТОВ "Металінвест ЛТД". Отже, за твердженням апелянта, він набув права вимоги до боржника.
На підтвердження своєї позиції щодо права на подання апеляційної скарги апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2024 по справі №908/2069/22, згідно яких ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у праві про банкрутство, в силу її правової природи, наслідків ухвалення, а також прямої вказівки в положеннях частини четвертої статті 90 КУзПБ, якими наслідки закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 7 частини першої статті 90 цього Кодексу) встановлені також і для кредиторів, вимоги яких не були заявлені в установлений цим Кодексом строк, є судовим рішенням, що прийнято про права та обов'язки такого кредитора.
Таким чином, Верховним Судом наголошено, що у разі, якщо кредитор не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом, враховуючи правову природу та наслідки її ухвалення, а також в силу прямої вказівки в положеннях ч.4 статті 90 КУзПБ є судовим рішенням, що ухвалено про права та обов'язки такого кредитора у розумінні частини першої статті 254 ГПК України.
Водночас, не заперечуючи в цілому вищенаведених висновків Верховного Суду, судова колегія звертає увагу апелянта, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у п. 5.5 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16, згідно якої під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. (Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та в подальшому знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494).
Так, у наведеній апелянтом справі Верховним Судом надавалась оцінка можливості перегляду в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство за апеляційною скаргою кредитора, який не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги.
Разом з тим, у справі №910/4888/21, що наразі є предметом апеляційного перегляду, апелянт посилається на наявність у нього грошових вимог до боржника, яких він набув на підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеного після прийняття оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, від кредитора, якого було визнано та включено у встановленому законом порядку до реєстру вимог кредиторів ліквідованого боржника.
Отже, за висновками колегії суддів апеляційного господарського суду, фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, а також матеріально-правове регулювання у наведеній апелянтом справі та у справі, що наразі є предметом розгляду, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин, а тому висновки суду у такій справі не є релевантними у даній справі.
Судова колегія вважає, що в даному випадку, з огляду на фактичні обставини справи, належною особою, яка має процесуальне право на звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 12.03.2025 року у цій справі є безпосередньо визнаний кредитор боржника - ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", яке з рештою таким правом скористалось.
Крім того, в судовому засіданні 26.06.2025 року судом було відмовлено у задоволенні заяви АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" про заміну кредитора у справі №910/4888/21 ТОВ "Фінансова компанія "Абекор" його правонаступником, що додатково підтверджує відсутність у скаржника процесуального статусу у справі і права апеляційного оскарження ухвали суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі №910/4888/21 про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД", права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, а рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 підлягає закриттю.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає підстави для скасування такої ухвали, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
З поданого ліквідатором звіту, а також наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до відповідних реєструючих органів.
Одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про наявність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання включенні до ліквідаційної маси.
09.06.2023 року ліквідатором ТОВ "Металінвест ЛТД" була проведена інвентаризація, за результатами якої за ТОВ "Металінвест ЛТД" встановлено в наявності наступне майно, а саме:
- корпоративні права - частка 1,68% у статутному капіталі ТОВ "Вторметал" (код за ЄДРПОУ 32046711) вартістю 295 977,34 грн.;
- корпоративні права - частка 100 % у статутному капіталі ТОВ "Ньюз Медіа Груп" (код за ЄДРПОУ 35155097) вартістю 2 250 000,00 грн.;
- корпоративні права - частка 100% у статутному капіталі ТОВ "Луганськвтормет" (код за ЄДРПОУ 38088254, в стані припинення) вартістю 500 000,00 грн.;
- корпоративні права - частка 90% у статутному капіталі ТОВ "Кримвторчормет" (код за ЄДРПОУ 38119664) вартістю 450 000,00 грн.;
- 2 971 417 простих бездокументарних іменних акцій ПАТ "Чернігів Вторчормет" (код за ЄДРПОУ 00193178, відкрита процедура банкрутства), що становить 65,462 % акцій товариства, вартістю 148 570,85 грн.
Іншого майна виявлено не було.
Акції банкрута у статутному капіталі ПАТ "Чернігів Вторчормет" були виключені з ліквідаційної маси ТОВ "Металінвест ЛТД" на підставі рішення комітету кредиторів від 08.09.2023, за яке було проголосовано всіма членами комітету кредиторів. Підставою для здійснення такого виключення був факт перебування ПАТ "Чернігів Вторчормет" у ліквідаційній процедурі, а також зупинення обігу акцій ПАТ "Чернігів Вторчормет", у відповідності до якого з 12.06.2023 забороняється вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності на акції, що підтверджується Розпорядженням уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.06.2023 №38-ДР-З, яке наявне в матеріалах справи.
Згідно матеріалів справи, частки у статутних капіталах юридичних осіб ТОВ "Ньюз Медіа Груп" та ТОВ "Луганськвтормет" було виключено з ліквідаційної маси банкрута на підставі рішення комітету кредиторів від 16.01.2025 року. Підставою для здійснення такого виключення була безперспективність продажу вказаних вище корпоративних прав, відсутністю будь-яких документів, в т.ч. статутних, статичних, фінансових, таких юридичних осіб, як: ТОВ "Ньюз Медіа Груп", ТОВ "Луганськвтормет", а також їх тривалий продаж на аукціонах в межах процедури банкрутства, що тривав з 21.09.2023 по 16.12.2024, протягом якого було сукупно щодо кожного із активу проведено 15 аукціонів, за результатами проведення яких вказане майно не було реалізоване, що підтверджується відкрити даними платформи електронних аукціонів Прозоро.Продажі.
На п'ятому колі аукціонів за результатами проведення електронних аукціонів на платформі Прозоро.Продажі 16.12.2024 року було реалізовано таке майно боржника:
- ЛОТ № 1 - 1,68% частки в статутному капіталі ТОВ "Вторметал" (код за ЄДРПОУ 32046711), в розмірі 295 977,34 грн. Місцезнаходження: 04071, місто Київ, вул. Електриків, буд. 6), розмір статутного капіталу 17 616 020 (сімнадцять мільйонів шістсот шістнадцять тисяч двадцять) грн 01 копійка, - відповідно до Протоколу про проведення електронного аукціону № BRD001-UA-20241203-42032 від "16" грудня 2024 року та акту про придбання майна на аукціоні від 26.12.2024;
- ЛОТ № 4 - 90% частки в статутному капіталі ТОВ "Кримвторчормет" (код за ЄДРПОУ 38119664), в розмірі 450 000,00 грн. Місцезнаходження: 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Снайперів, буд. 11, тел.: відсутній), розмір статутного капіталу 500 000 (п'ятсот тисяч) грн 00 копійок, - відповідно до Протоколу про проведення електронного аукціону № BRD001-UA-20241203-37553 від "16" грудня 2024 року та акту про придбання майна на аукціоні від 26.12.2024.
За результатами проведення аукціонів продаж ЛОТу №1 відбувся за ціною 204,78 грн, що повністю сплачена покупцем, а ЛОТУ № 4 - 134,69 грн, що також повністю сплачена покупцем. Сукупно за результатами продажу майна боржника на ліквідаційний рахунок банкрута перераховано 339,47 грн.
Частина з цих коштів була направлена на погашення комісії банку за обслуговування поточного рахунку банкрута, а інша в сумі 190,03 грн - на часткову компенсацію витрат арбітражного керуючого, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Металінвест ЛТД" за період з 22.03.2023 по 14.01.2025, сформованою АТ "Ощадбанк".
Таким чином, після реалізації вказаного вище майна боржника на аукціонах та після виключення активів з ліквідаційної маси банкрута у складі ліквідаційної маси не залишилось жодного активу.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за номером довідки 408854710 від 21.01.2025 відомості щодо зареєстрованого за ТОВ "Металінвест ЛТД" права власності на нерухоме майно відсутні.
Вказані вище обставини у своїй сукупності, а саме: відсутність майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів та здійснення ліквідатором всіх передбачених КУзПБ заходів в межах процедури ліквідації стали підставою для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, який був затверджений оскаржуваної ухвалою від 12.03.2025 року у цій справі.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що такі дії ліквідатора в процедурі ліквідації банкрута є недостатніми та неповними, а подання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника та подальше їх затвердження судом - передчасним, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Судом враховується, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
При цьому слід зазначити, що із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ не втратили своєї актуальності сформовані раніше правові висновки Верховного Суду стосовно реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та обсягів судового контролю за його дотриманням у справі про банкрутство, що ураховуються судами у випадку подібного правового регулювання КУзПБ відповідних процедур (правовідносин).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом статей 61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
Частиною третьою статті 65 КУзПБ передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталась увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012.
Так, у контексті дотримання принципу повноти дій ліквідатора колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що невід'ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.
Частиною другою статті 61 КУзПБ визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 по справі №924/669/17).
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов'язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.
Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
У постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).
Колегія суддів наголошує на відсутності заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Для з'ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Близькі за змістом висновки відображено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.
Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на винних у осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов'язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Однак суд першої інстанції зазначеного не врахував, мотивованої оцінки обґрунтованості висновків ліквідатора за результатами дослідження у цьому аспекті повноти здійснення арбітражним керуючим аналізу фінансового становища банкрута, підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом його засновників (учасників) керівника або інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника, не надав.
У контексті обставин цієї справи колегія суддів звертається до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, згідно якого господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
До того ж колегія суддів зазначає, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
Водночас, у звіті ліквідатора відсутні будь-які відомості щодо проведення аналізу наявності підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД".
Однак, у Фінансовому звіті ліквідатором зазначається, що у зв'язку з відсутністю у ліквідатора документів, зокрема фінансово господарських договорів, що можуть свідчити про вищеперераховані обставини здійснити відповідний аналіз не вбачається можливим. Керуючись викладеним, ліквідатором не вбачається можливим дійти висновку щодо наявності чи відсутності у діях керівництва ТОВ "Металінвест ЛТД" ознак умисного доведення до банкрутства.
Отже, ліквідатор самостійно зазначив, що не проводив аналізу наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб.
Крім того, притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов'язаннями і активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв'язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.
Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду.
Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
Тлумачення змісту ч. 6 ст. 34 КУзПБ свідчить, що суб'єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов'язань, строк виконання яких настав визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо).
У Фінансовому звіті ліквідатор зазначає, що розмір чистих активів банкрута становив:
- станом на 01.01.2021 - (-915,00);
- станом на 31.12.2021 - (-71933,00).
При цьому, уже станом на січень 2021 року у банкрута існувала непогашена заборгованість перед АТ "МР Банк" та ТОВ "Інтеркомгруп".
Однак, ліквідатором банкрута у звіті не проаналізовано наявності обов'язку у директора ТОВ "Металінвест ЛТД" звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що є підставою для притягнення директора банкрута до солідарної відповідальності.
Отже, у звіті ліквідатором не встановлено обставин можливого доведення боржника до банкрутства та не досліджено питання про покладення на винних осіб солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, після подання суду звіту на затвердження, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 було зобов'язано ліквідатора надати суду ряд документів, у тому числі докази здійснення всіх заходів, спрямованих на виявлення майнових активів, їх реалізацію та задоволення вимог кредиторів і ліквідацію банкрута відповідно до ухвали суду.
За результатами проведення аналізу отриманих банківських виписок за період трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Металінвест ДТД", ліквідатором зазначено, що ним не вбачається ознак вчинення посадовими особами банкрута чи його засновниками дій, які сприяли доведенню його до стану неплатоспроможності та виникненню заборгованості перед кредиторами, а також не встановлено обставин можливого доведення боржника до банкрутства чи інших злочинів посадових осіб боржника, які сприяли настанню неплатоспроможності боржника, що може бути підставою для притягнення таких осіб до субсидіарної та/чи солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД".
Зокрема, такий висновок випливає з того, що за період трьох років, що передував процедурі банкрутства товариства, рух коштів по банківських рахунках банкрута в російських рублях, доларах США та євро, що були відкриті в АТ "Ощадбанк", не відбувався; щодо руху коштів по банківському рахунку банкрута в українській гривні, то ліквідатором зазначено, що вихід коштів з банківського рахунку здійснювався для справляння податків, оплати ЄСВ та обслуговування такого рахунку.
Разом з тим, за висновками колегії суддів, саме лише посилання ліквідатора про відсутність правових підстав для притягнення винних осіб до субсидіарної/солідарної відповідальності за його боргами з посиланням на вказані вище обставини не свідчить про належне виконання ліквідатором своїх обов'язків, а місцевим господарським судом - функції судового контролю у справі про банкрутство на час завершення ліквідаційної процедури.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що аналіз фінансово-господарського стану боржника у формі окремого документа чи складової звіту за результатами ліквідаційної процедури має включати дослідження правочинів (у т.ч. господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов'язаннями боржника.
У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №3105/5, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361).
За змістом цих рекомендацій під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, серед іншого, обов'язковому аналізу підлягають фінансово-господарські договори боржника, укладені за попередні три календарні роки, у тому числі ті, виконання яких призвело до збільшення кредиторської заборгованості, на предмет доцільності їх укладення, умов і наслідків їх виконання/невиконання для боржника.
Колегія суддів зазначає, що наразі вже сформована усталена судова практика щодо оспорення правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину).
У правовідносинах банкрутства цей інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 - статті 42 КУзПБ.
У правовідносинах банкрутства не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).
За змістом наведених вище приписів статей 12, 42, 61 КУзПБ з'ясування ознак фраудаторності правочинів боржника та їх оспорення у судовому порядку, за наявності підстав, зокрема для наповнення ліквідаційної маси банкрута, є обов'язком арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора боржника).
Верховний Суд сформулював чіткий правовий висновок про те, що боржник, який відчужує активи (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора (постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 29.09.2021 у справі №456/604/17, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19), від 19.07.2022 у справі №904/6251/20(904/316/21).
Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).
Разом з тим, укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" не виключає можливості визнання недійсним такого правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Як зазначено апелянтом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується ліквідатором, станом на дату звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття відносно ТОВ "Металінвест ЛТД" справи №910/4888/21 про банкрутство у власності боржника перебували права на частку у статутному капіталі таких товариств, як ПАТ "Втормет", ПАТ "Укрвторчормет", ПАТ "Тернопільвтормет", ПАТ "Закарпатвтормет", ПАТ "Запорізький втормет", ПАТ "Івано-Франківський вторчормет".
Згідно наявних у справі витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 21.01.2025, на відповідні об'єкти Акціонерним товариством "Ощадбанк" 07.06.2021 було зареєстровано звернення стягнення на підставі відповідних договорів застави цінних паперів.
Водночас, з аналізу звіту ліквідатора та Фінансового звіту не вбачається жодної інформації щодо дій та заходів ліквідатора, які вчинялись на пошук, виявлення та аналіз правочинів банкрута, які укладались до відкриття провадження у справі про банкрутство або ж у процедурі банкрутства.
За умов наявності у арбітражного керуючого інформації про укладення боржником правочинів, згідно яких з власності боржника вибуло ліквідне майно, за рахунок якого можна б було погасити наявну кредиторську заборгованість, ліквідатором в даному випадку не досліджено та не встановлено наявності чи відсутності підстав для оспорення вищенаведених правочинів боржника через їх фраудаторність шляхом звернення до суду в порядку ст. 42 КУзПБ, або в порядку загальних положень цивільного законодавства.
А тому, у суду апеляційної інстанції наразі відсутні підстави стверджувати про повноту вчинення ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі для пошуку, виявлення та повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, з метою належного формування ліквідаційної маси та її подальшу реалізацію, які б передували зверненню до суду із заявою про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що 16.01.2025 року відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ "Металінвест ЛТД", на якому були присутні представник кредитора ТОВ "Інтеркомгруп" та ліквідатор арбітражний керуючий Карасюк О.В. (із правом дорадчого голосу), за результатами якого комітетом кредиторів були прийняті, у тому числі, наступні рішення, а саме:
- виключити з ліквідаційної маси ТОВ "Металінвест ЛТД" такі корпоративні права, які належать банкруту, а саме: - 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Ньюз Медіа Груп" (код за ЄДРПОУ 35155097), в розмірі 2 250 000,00 грн. Місцезнаходження: 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 85; розмір статутного капіталу 2 250 000,00 грн. (два мільйони двісті п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок; - 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Луганськвтормет" (код за ЄДРПОУ 38088254), в розмірі 500 000,00 грн, перебуває в стані припинення, місцезнаходження: 91058, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд 1-б, офіс 224, розмір статутного капіталу 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень) 00 копійок.
Підставою для прийняття комітетом кредиторів такого рішення була безперспективність продажу вказаних вище корпоративних прав, відсутністю будь-яких документів, в т.ч. статутних, статичних, фінансових, таких юридичних осіб, як: ТОВ "Ньюз Медіа Груп" (код за ЄДРПОУ 35155097), ТОВ "Луганськвтормет" (код за ЄДРПОУ 38088254), а також їх тривалий продаж на аукціонах в межах процедури банкрутства, що тривав з 21.09.2023 по 16.12.2024, протягом якого було сукупно щодо кожного із активу проведено 15 аукціонів, за результатами проведення яких вказане майно не було реалізоване, що підтверджується відкрити даними платформи електронних аукціонів Прозоро.Продажі.
- схвалити звіт за результатами проведення аналізу фінансового стану ТОВ "Металінвест ЛТД" та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; роботу ліквідатора визнати задовільною; рекомендувати ліквідатору не вчиняти подальших дій щодо пошуку ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; рекомендувати ліквідатору підготувати звіт за результатами проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс ТОВ "Металінвест ЛТД"; уповноважити ліквідатора клопотати до Господарського суду міста Києва щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Металінвест ЛТД"; уповноважити ліквідатора клопотати до Господарського суду міста Києва про ліквідацію ТОВ "Металінвест ЛТД" у зв'язку з банкрутством та припинення провадження у справі №910/4888/21 про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД".
Тобто, комітетом кредиторів в особі єдиного кредитора, ТОВ "Інтеркомгруп", було прийнято рішення виключити активи з ліквідаційної маси банкрута, а також фактично наголошено ліквідатору на відсутності необхідності вживати подальші дії щодо належного формування ліквідаційної маси.
Не заперечуючи в цілому право комітету кредиторів на прийняття рішення про виключення майна банкрута з його ліквідаційної маси, судова колегія зазначає, що 01.01.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації".
Цим законом було внесено низку змін до Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, щодо заінтересованих кредиторів до боржника.
Частиною 1 ст. 48 КУзПБ передбачено, що учасниками зборів кредиторів боржника є конкурсні кредитори з правом вирішального голосу, вимоги яких визнані господарським судом за результатами попереднього засідання.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 48 КУзПБ у зборах кредиторів конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника можуть брати участь лише виключно з правом дорадчого голосу.
Також, згідно з абзацом 13 частиною 2 статті 47 КУзПБ конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.
З огляду на вказані положення КУзПБ, заінтересовані кредитори стосовно боржника втрачають вплив як на прийняття рішень зборами кредиторів, так і на прийняття рішень комітетом кредиторів.
Критерії заінтересованих стосовно боржника осіб визначено ч.1 ст.1 КУзПБ.
Так, заінтересованими особами стосовно боржника визначено:
- юридична особа, створена за участю боржника;
- юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником;
- юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник;
- юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи;
- власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство;
- особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності;
- сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним;
- особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою-боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей з ЄДР засновником та кінцевим бенефіціарним власником банкрута - ТОВ "Металінвест ЛТД" є ОСОБА_1 ,
В той же час, дана особа - ОСОБА_1 був директором ТОВ "Інтеркомгруп" з 12.07.2018 по 31.10.2022 та наразі є представником ТОВ "Інтеркомгруп", про що зазначено у розділі: Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Отже, з урахуванням ознак, які наведено у статті 1 КУзПБ щодо заінтересованих осіб відносно боржника, ТОВ "Інтеркомгруп", як юридична особа, з якою боржник протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, є заінтересованим кредитором, оскільки засновник (кінцевий бенефіціарний власник) банкрута був директором та станом на зараз є представником вказаного кредитора.
Положення КУзПБ про відсутність права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів у заінтересованих стосовно боржника конкурсних кредиторів є імперативними, тобто голоси таких кредиторів не можуть враховуватися при визначенні розміру голосуючих вимог.
Таким чином, за висновками колегії суддів, з 01.01.2025 року ТОВ "Інтеркомгруп" позбавлене права вирішального голосу на зборах кредиторів та засіданнях комітету кредиторів ТОВ "Металінвест ЛТД", а отже не могло голосувати та приймати рішення на засіданні комітету кредиторів боржника, яке відбулось 16.01.2025 та оформлене відповідним протоколом від 16.01.2025.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що прийняття ТОВ "Інтеркомгруп" рішення не здійснювати подальші дії щодо належного формування ліквідаційної маси, в тому числі не звертатись до суду із заявою про притягнення винних осіб до субсидіарної/солідарної відповідальності за його боргами, спрямовано не на максимальне задоволення вимог кредиторів, а на якнайшвидше закриття провадження у справі №910/4888/21 і ліквідацію ТОВ "Металінвест ЛТД" з метою уникнення відповідальними особами, пов'язаними між кредитором і боржником, солідарної та субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Господарський суд міста Києва при постановленні оскаржуваної ухвали на надав жодної оцінки вищенаведеним обставинам та помилково взяв до уваги протокол зборів комітету кредиторів боржника від 16.01.2025, як належний доказ по справі.
У зв'язку з вищевикладеним, станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали належні боржнику на праві власності корпоративні права ТОВ "Ньюз Медіа Груп" та ТОВ "Луганськвтормет" протиправно виключено з ліквідаційної маси та підлягають подальшій реалізації у передбаченому законом порядку.
У контексті викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі, зробленими без належного дослідження поданого ліквідатором звіту, ліквідаційного балансу та долучених до них доказів.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 у справі №904/6144/16, від 10.12.2020 у справі №916/95/18).
Слід зазначити, що за змістом положень статей 61-65, 90 КУзПБ ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2817/18, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15).
Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі №44/484-б).
Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012).
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про повноту вжитих ліквідатором заходів для виявлення активів боржника передчасними та зробленими без належного з'ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів скаржника та сукупності наявних в матеріалах справи доказів.
Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового судового рішення про закриття провадження у справі №910/4888/21 про банкрутство ТОВ "Металінвест ЛТД".
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про передчасність подання ліквідатором на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на не вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення активів підприємства і як наслідок належного припинення юридичної особи, та в свою чергу передчасність його затвердження судом першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з встановленими порушеннями останнім норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/4888/21 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і ліквідацію юридичної особи - ТОВ "Металінвест ЛТД" підлягає скасуванню, а справа - направленню до господарського суду міста Києва для продовженню розгляду на стадію ліквідаційної процедури.
Керуючись ст.ст. 231, 255, 264, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Клопотання арбітражного керуючого Карасюка О.В. про закриття апеляційного провадження задовольнити.
2.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Федра" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Елар Ессет Менеджмент" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 закрити.
3.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 задовольнити.
4.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 року у справі №910/4888/21 скасувати.
5.Справу №910/4888/21 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Металінвест ЛТД".
6.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 07.07.2025 року після виходу судді Остапенка О.М. з відпустки.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
С.В. Сотніков