Житомирський апеляційний суд
Справа №292/373/25 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.
Категорія 23 Доповідач Павицька Т. М.
07 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №292/373/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» про розірвання договору оренди землі та припинення державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки), за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф. в селищі Пулини Житомирської області,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- розірвати договір оренди землі від 17 жовтня 2019 року, укладений між нею та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» щодо земельної ділянки кадастровий номер 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га;
- припинити державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га, проведену на підставі договору оренди землі від 17.10.2019 (номер запису про інше речове право: 34238263, дата державної реєстрації 12.11.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49776948 від 20.11.2019).
В обґрунтування позову зазначала, що 17 жовтня 2019 року між нею та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га., а 12.11.2019 проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі вказаного договору оренди. Вказує, що за умовами договору оренди землі орендна плата виплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року, орендар має забезпечувати збереження стану об'єкта оренди, використовувати для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирощування сільськогосподарських культур. Стверджує, що за період оренди землі відповідач орендну плату не сплатив, що підтверджується відомостями ДПС України. Зазначає, що в результаті вона, як власник переданої в оренду земельної ділянки, не отримала того, на що розраховувала при укладенні спірного договору оренди землі. Враховуючи вищевикладене просила позов задовольнити.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 17 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га. Припинено державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га., проведену на підставі договору оренди землі від 17.10.2019 (номер запису про інше речове право: 34238263, дата державної реєстрації 12.11.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49776948 від 20.11.2019). Стягнуто з ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив порушення права на справедливий судовий розгляд через неналежне повідомлення відповідача. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про порушення відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати за договором за 2022-2024 роки, спираючись виключно на відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Вказує, що суд першої інстанції не врахував положення пунктів 6 і 8 договорів оренди, які дозволяють сплату орендної плати в натуральній формі шляхом передачі сільськогосподарської продукції, що оформлюється актами приймання-передачі. Звертає увагу на те, що позивач не надав доказів, які б виключали виконання зобов'язань у натуральній формі, а суд першої інстанції не витребував відповідних документів, чим порушив вимоги статті 13 ЦПК України щодо всебічного з'ясування обставин справи.
Вказує, що жодних претензій та вимог по договору в частині розрахунку з боку позивача відповідач не отримував, що свідчить про небажання саме позивача отримати розрахунок по договору, відповідно позивач відмовляється прийняти виконання з боку відповідача. Зазначає, що позивач може отримати належне позивачу виконання по договору завітавши до офісу відповідача в робочий час. Вважає, що позивач не бажає отримати виконання, так як остання має намір укласти договір з іншим орендарем на кращих умовах ніж з відповідачем, що є недобросовісною поведінкою з боку позивача. Вказує, що впродовж всього терміну договору, орендна плата виплачувалась позивачеві в готівковій формі в офісі відповідача, проте упродовж 2022-2024 років позивач фактично ухилялася від отримання орендної плати та не виставляла жодних вимог про її сплату як в готівковій так і в безготівковій формі. Зазначає, що вирішуючи справу, судом першої інстанції не було дотримано критерій істотності порушення, а також було порушено принцип змагальності. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Щодо порядку розгляду справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, №43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Відтак, частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У даній справі предметом спору є розірвання договору оренди землі та припинення державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку, проведену на підставі спірного договору оренди землі.
Встановлено, що позивач у березні 2025 року звернулася до суду з позовом до ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» про розірвання договору оренди землі та припинення державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки).
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін на 09 год 45 хв 24 квітня 2025 року.
Відповідно до довідки Червоноармійського районного суду Житомирської області про доставку електронного документу слідує, що ухвала про відкриття провадження у справі від 31.03.2025, а також прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 31.03.2025 23:10:35.
Також, відповідно до довідки Червоноармійського районного суду Житомирської області про доставку електронного документу слідує, що судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі №292/373/25 була надіслана одержувачу ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 31.03.2025 23:45:40.
14 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції від директора ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» - Горецького І.М. надійшло заперечення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у яких просив розгляд справи №292/373/25 призначити в порядку загального позовного провадження.
Заперечення було обґрунтовано тим, що вказана справа має істотне значення для відповідача, оскільки стосується оренди земельної ділянки, що має використовуватись для здійснення господарської діяльності підприємства, а вилучення її з числа земель, що обробляються відповідачем спричинить виникнення значних збитків. Крім того, відповідач має намір укласти договір з адвокатом на представництво інтересів в даній справі. В свою чергу адвокату необхідно ознайомитись з матеріалами справи, брати участь в дослідженні доказів, надавати пояснення та виступати в судових дебатах, що ускладнюється у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року заяву представника відповідача ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» - Горецького І.М. про заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заперечуючи проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та заявляючи клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» належного обґрунтування переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження, не зазначило.
У свою чергу, судом першої інстанції не порушено процесуальний порядок розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи.
Також, судом першої інстанції у відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України забезпечено можливість для подання пояснень по суті справи, доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог та можливість заявити клопотання про допит свідків, оскільки розгляд справи було призначено з викликом сторін.
Натомість, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» правом на подання відзиву не скористалося, участі у судовому засіданні не приймало, тобто на власний розсуд розпорядилося своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20).
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №463/13099/21 (провадження №61-11609сво23), від 19 лютого 2024 року в справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).
Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі №357/13500/18).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення судом порядку розгляду справи та не повідомлення ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» про розгляд справи не ґрунтуються на процесуальному законі та спростовується матеріалами справи.
Щодо суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,2952 га, кадастровий номер 1825483000:11:000:0085, що розташована на території Мартинівської ОТГ Пулинського району Житомирської області, строком на 10 років до 31.12.2029.
Відповідно до пунктів 6, 8 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, який складає 4985,80 грн. З орендної плати вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України.
Орендна плата може вноситися орендарем також натуральною формою, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів у кількості та розмірі пропорційній їх погодженій сторонами ціні до розміру орендної плати у грошовій формі. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі та/або товарних або товаротранспортних накладних, підписанням яких і є такою домовленістю.
Виплата орендної плати у грошовій формі здійснюється у гривнях готівкою під розписку у відомостях видачі орендної плати.
Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, а в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року.
Відповідно до п. 25 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний своєчасно отримувати внесену орендарем орендну плату, при цьому, в разі якщо орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 25 грудня поточного року, орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендарем орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатися невнесенням орендної плати та/чи простроченням оплати.
Згідно пунктів 32-33 договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 36 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №418889836 від 20.03.2025, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, належить ОСОБА_1 , 12.11.2019 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 34238263, рішення про державну реєстрацію №49776948 від 20.11.2019, та передана ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» в оренду строком до 31.12.2029.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.04.2025, за період з січня 2019 року по грудень 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 у 4 кварталі 2019 року нараховано та виплачено 8695,66 грн., у 4 кварталі 2020 року нараховано та виплачено 12422,38 грн., у 4 кварталі 2021 року нараховано та виплачено 12422,36 грн. Інформація про доходи ОСОБА_1 одержані від ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» за 2022-2024 роки, відсутня.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 2022 року відповідач не виконує пункти 6, 8 договору оренди землі, а саме - систематично (три рази) не сплатив позивачці орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою за 2022-2024 роки, тобто ОСОБА_1 була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору. Відповідач ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» жодних доказів на підтвердження того, що ним сплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2022-2024 роки, суду не надав.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.
У даній справі встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.04.2025 відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 одержані від ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» за 2022-2024 роки.
В апеляційній скарзі ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» вказувало, що впродовж всього терміну договору, орендна плата виплачувалась позивачеві в готівковій формі в офісі відповідача, проте упродовж 2022-2024 років позивач фактично ухилялася від отримання орендної плати та не виставляла жодних вимог про її сплату як в готівковій так і в безготівковій формі.
Тобто, відповідач фактично не заперечує того факту, що впродовж 2022-2024 років позивач не отримувала орендну плату.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» сплачено ОСОБА_1 орендну плату за 2022-2024 роки, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано.
Також матеріали справи не містять актів приймання - передачі сільськогосподарської продукції в рахунок сплати орендної плати.
Більш того, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не надано жодних доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення про необхідність з'явитися до офісу ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» для отримання орендної плати.
Крім того, не надало жодних доказів того, що ОСОБА_1 відмовлялася від отримання нарахованої їй орендної плати.
Відтак, ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не надало жодних доказів на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату, в обумовлений у договорі строк, та факту ухилення позивача від отримання такої плати. Сплата орендної плати є обов'язком відповідача відповідно до умов договору.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що відповідачем, в порушення умов договору, не сплачувалась орендна плата, то відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про відсутність систематичної несплати орендної плати.
Разом з тим, відповідач вказані доводи не спростував.
В даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.
За правовим висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
За наслідками розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 розраховувала отримувати орендну плату щорічно у строк, встановлений в договорі оренди землі, проте, відповідач не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим, позивачка не може та не бажає очікувати, що в подальшому відповідач належно виконуватиме обов'язки за умовами договору.
Отже, вказане вище безумовно свідчить про те, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не було виконано умови договору оренди, а тому наявні підстави для розірвання договору з підстав пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).
Оскільки вимога щодо припинення права оренди ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» земельної ділянки, кадастровий номер 1825483000:11:000:0085, площею 6,2952 га., проведену на підставі договору оренди землі від 17.10.2019 (номер запису про інше речове право: 34238263, дата державної реєстрації 12.11.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49776948 від 20.11.2019) є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її задоволення, так як право оренди ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» набутого за договором оренди підлягає припиненню.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» залишити без задоволення.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08 липня 2025 року.
Головуючий
Судді