Справа № 159/4306/25 Провадження №11-сс/802/346/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2025 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12025030550000870),
Ухвалою слідчого судді Ковельчького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на деревину породи «Тополя» у кількості 16 колод, наступних розмірів: діаметром 55 см. та довжиною 260 см.; діаметром 32 см. та довжиною 250 см.; діаметром 71 см. та довжиною 125 см.; діаметром 78 см. та довжиною 127 см.; діаметром 59 см. та довжиною 250 см.; діаметром 38 см. та довжиною 258 см.; діаметром 70 см. та довжиною 125 см.; діаметром 61 см. та довжиною 250 см.; діаметром 59 см. та довжиною 130 см.; діаметром 45 см. та довжиною 126 см.; діаметром 79 см. та довжиною 125 см.; діаметром 40 см. та довжиною 140 см.; діаметром 52 см. та довжиною 130 см.; діаметром 60 см. та довжиною 125 см.; діаметром 73 см. та довжиною 130 см.; діаметром 55 см. та довжиною 260 см., які було виявлено та вилучено 24.06.2025 року в ході проведення огляду місця події - ділянки дороги, що розташована поблизу с. Паридуби у напрямку с. Журавлине Ковельського району, за координатами 51.2512015, 24.4208395, заборонивши відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном до вирішення провадження по суті. Накладено арешт на транспортний засіб марки «ЗІЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, із встановленим маніпулятором та вбудованим причепом для перевезення деревини, що належить ОСОБА_9 та який перебуває у фактичному володінні ОСОБА_8 , який було виявлено та вилучено 24.06.2025 року в ході проведення огляду місця події - ділянки дороги, що розташована поблизу с. Паридуби у напрямку с. Журавлине Ковельського району, за координатами 51.2512015, 24.4208395, заборонивши відчужувати даний транспортний засіб та розпоряджатись ним в будь-який спосіб до вирішення провадження по суті, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12025030550000870, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що ні в постанові слідчого про визнання майна речовими доказами, ні в ухвалі слідчого судді про арешт майна не вказано, які саме ознаки речових доказів містить деревина та ТЗ «ЗІЛ». Зазначає на те, що не надано жодного доказу того, що деревина була незаконно придбана або ж має незаконне походження. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який подану апеляційну скаргу підтримував, просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в накладенні арешту на майно, прокурора, який заперечував апеляційну скаргу і просив рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно, слідчим суддею не дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025030550000870, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.
Із вказаного витягу ЄРДР вбачається, що близько 24.06.2025 року, у період часу з 20 год. 30 хв. по 21 год. 40 хв., проведено огляд місця події на ділянці дороги, що розташована поблизу с. Паридуби у напрямку с. Журавлине Ковельського району, за координатами 51.2512015, 24.4208395. На вказаній ділянці дороги виявлено транспортний засіб марки «ЗІЛ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , зеленого кольору, із встановленим маніпулятором та вбудованим причепом для перевезення деревини.
24.06.2025 в ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «ЗІЛ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , зеленого кольору та у причепі деревину породи "тополя" у кількості 16 колод, наступних розмірів: діаметром 55 см. та довжиною 260 см.; діаметром 32 см. та довжиною 250 см.; діаметром 71 см. та довжиною 125 см.; діаметром 78 см. та довжиною 127 см.; діаметром 59 см. та довжиною 250 см.; діаметром 38 см. та довжиною 258 см.; діаметром 70 см. та довжиною 125 см.; діаметром 61 см. та довжиною 250 см.; діаметром 59 см. та довжиною 130 см.; діаметром 45 см. та довжиною 126 см.; діаметром 79 см. та довжиною 125 см.; діаметром 40 см. та довжиною 140 см.; діаметром 52 см. та довжиною 130 см.; діаметром 60 см. та довжиною 125 см.; діаметром 73 см. та довжиною 130 см.; діаметром 55 см. та довжиною 260 см.
Постановою слідчого від 25.06.2025 вказане майно визнано речовим доказом.
Разом з тим, наведені слідчим у клопотанні про арешт вищевказаного майна підстави, у зв'язку з якими вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст.171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.
Так, згідно договору купівлі-продажу від 13.06.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_8 та Смідинською сільською радою Ковельського району, та відповідно до накладної №1 від 13.06.2025 колоди породи тополя, які було виявлено в причепі транспортного засобу марки «ЗІЛ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , придбана ОСОБА_8 у Смідинської сільської ради Ковельського району. Даний факт також підтверджується і довідкою №521 від 02.07.2025, відповідно до якої на балансі Паридубської філії опорного закладу «Смідинський ліцей» станом на 01.01.2025 перебувало 15 дерев породи тополя.
Таким чином, матеріали клопотання не містять доказів, а сторона обвинувачення в ході його розгляду не навела достатніх обґрунтувань та не надала належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що вказане майно - колоди деревини породи тополя відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України в кримінальному провадженні № 12025030550000870 від 25.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, окрім як визнання цього майна речовими доказами постановою слідчого.
При цьому, органом досудового розслідування жодним доказом не доведено незаконність походження вищевказаної деревини, яка перевозилась транспортним засобом, як і не спростовано документів ї законного походження, представлених представником власника майна під час апеляційного розгляду.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Дослідивши матеріали провадження, обставини справи, апеляційний суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на вищевказане майно, не ґрунтується на вимогах закону.
Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучених до нього матеріалів кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання слідчого в накладенні арешту на вказане майно не відповідає вимогам закону, слідчим не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на це майно.
За таких обставин, ухвала слідчого судді в накладенні арешту на майно підлягає скасуванню із постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою в задоволення клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 слід відмовити.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2025 року про накладення арешту на майно - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про арешт майна.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: