Справа № 159/6031/24 Провадження №33/802/434/25 Головуючий у 1 інстанції:Хвіц Г. Й.
Доповідач: Гапончук В. В.
07 липня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 09 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15 вересня 2024 року о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_1 всупереч підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України керував по автомобільній дорозі Р-15, поворот на с. Ружин Ковельського (колишнього Турійського) району Волинської області, належним йому автомобілем марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою судді першої інстанції захисник Матвєєва Т.С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його зупинки працівниками поліції, а відсутність факту керування автомобілем виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України. Крім того, на думку захисника, суддею безпідставно не було надано можливості провести допит свідка ОСОБА_2 .
Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Апелянт просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Матвєєва Т.С. не з'явилися, хоча про дату та час судового розгляду були належним чином повідомлені (а.с. 69). Будь-яких клопотань від учасників судового розгляду до апеляційного суду не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався.
Висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 483892 від 15 вересня 2024 року, результатами огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння технічним приладом «Алкофор 507» від 15 вересня 2024 року (результат огляду 1,08 проміле); актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 15 вересня 2024 року; зобов'язанням до протоколу серії ДПР18 № 483892 від 15 вересня 2024 року про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_2 , та зобов'язання не керувати даним транспортним засобом протягом 24 годин, розпискою до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 483892, в якій відсторонений від керування транспортним засобом ОСОБА_1 передає керування транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_2 .
Крім того, вина ОСОБА_1 доводиться й відеозаписами, які значаться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення та, які з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП є належним доказом вини останнього.
За змістом апеляційної скарги захисник ставить під сумнів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте такі доводи захисника не заслуговують на увагу.
Як регламентовано п. 2.9 (а)Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факт керування 15 вересня 2024 року транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_2 , огляд на стан алкогольного сп'яніння погодився пройти на місці зупинки, з результатом огляду був згідний, що стверджується його власноручним підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, роздруківці приладу «Алкофор 507» із зазначенням «з результатом згідний». Зокрема працівниками поліції ОСОБА_1 було детально роз'яснено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, в разі виявлення стану алкогольного сп'яніння особи, тобто останній розумів свої дії, причини його зупинки і вимоги пройти згаданий огляд і не висловлював жодних заперечень щодо встановлених обставин.
Зважаючи на наведене, заперечення ОСОБА_1 факту руху автомобіля та керування ним на етапі уже судового розгляду судом розцінюється, як розуміння своїх протиправних вчинків та спроби уникнути відповідальності за скоєне будь-яким чином.
Поміж тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а тому були відсутні підстави вимагати у нього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки предметом доказування в межах цієї справи є саме фактичні дані щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння фактично в апеляції не заперечується та належним чином стверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Ураховуючи те, що документування правопорушення стосовно ОСОБА_1 проводилося поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів, обґрунтованих підстав для виклику і допиту свідка ОСОБА_2 , як про це зазначає захисник, не наведено, не зазначено й які саме істотні обставини для вирішення справи може повідомити вказаний свідок.
Отже з огляду на наведене, доводи про неналежність доказів у справі чи відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України у діях ОСОБА_1 є голослівними.
Підстав для сумнівів у достовірності наявних в матеріалах справи доказів апеляційним судом не встановлено. Порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.
За таких обставин апеляційний суд позицію захисника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, розцінює як обраний спосіб захисту.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому оскаржена постанова судді є законною та мотивованою, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу захисника Матвєєвої Тетяни Сергіївни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 09 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук