Справа № 761/10985/25
Провадження № 2/761/5846/2025
08 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Притули Н.Г.
при секретарях: Голуб О.А., Власенко В.С.,
за участі
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -
14.03.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 549 255,32 грн., три проценти річних у розмірі 114 159,29 грн.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року (справа №761/18221/21) стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 730 680 грн. 86 коп., що включає: 199 724 грн. 00 коп. - три проценти річних; 514 316 грн. 46 коп. - інфляційні втрати; 7 140 грн. 40 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 9 500 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення набрало законної сили та 15.02.2022 року позивачу було видано виконавчий лист на примусове виконання.
Як зазначає позивач, станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідачем не виконано зазначене рішення суду.
Крім того, Київський апеляційний суд переглядаючи рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року по справі №761/25760/16 ц, постановою від 28.11.2023 року, скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позовну заяву ОСОБА_3 , а саме: стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 967 421 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 110 099 грн. 84 коп. та судові витрати у розмірі 5 932 грн. 97 коп., що загалом становить 1 083 454,15 грн.
Як зазначає позивач, станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідачем не виконано зазначену вище постанову Київського апеляційного суду.
Позивач вказує, що правовою підставою для стягнення коштів по справі №761/25760/16-ц та №761/18221/21 слугує досить тривале не виконання ОСОБА_4 грошового зобов'язання, що виникло за договором позики від 30 червня 2001 року про надання в борг первинному боржнику ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 120 000 доларів США. Оскільки ОСОБА_5 помер, так і не повернувши позику ОСОБА_6 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ), а ОСОБА_4 прийнявши спадщину від ОСОБА_5 , успадкувала і його обов'язок погашення боргу перед ОСОБА_6 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) за рахунок та у межах вартості спадкового майна.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року у справі №2-324/11 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) суму боргу за договором позики у розмірі 956 820 грн в межах дійсної вартості спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 : 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частини автомобіля «Toyota Land Cruiser», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 1/2 частини автомобіля «БМВ-325», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Так позивач вказує, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року у справі №02/2-324/11 встановлено обставини, що ОСОБА_4 вступила у спадщину та успадкувала як майно так і зобов'язання за договором позики від 30.06.2001 року, що в тому числі, слугувало підставою задоволення позовних вимог, щодо стягнення коштів в межах дійсної вартості спадкового майна, згідно вищевказаного рішення. Дані обставини встановлені в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року № 761/18221/21 та у постанові Київського апеляційного суду від 28.11.2023 року по справі 761/25760/16-ц, відповідно в порядку ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягає повторному доведенню.
Згідно ухвали Шевченківського районного суду від 17.07.2020 р. у справі 761/25760/16-ц, встановлено факт правонаступництва, а саме 30.04.2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , укладено договір про відступлення прав вимоги та відповідно змінено сторону спору ОСОБА_6 на ОСОБА_3 .
Отже, з підстав тривалого не виконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем, Позивач звертається до суду за захистом порушених прав, щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, від прострочених зобов'язань Відповідача, що виникли на підставі ухвалених рішень по справі №761/25760/16 та №761/18221/21
Так позивач вказує, що відповідачем не виконано свої зобов'язання, що виникли на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року №761/18221/21 у розмірі 730 680,86 грн. починаючи з дати ухвалення такого рішення та не виконано зобов'язання, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року №761/25760/16-ц у розмірі 1 083 454,15 грн. починаючи з дати ухвалення постанови.
Відповідно сума інфляційного збільшення суми заборгованості (інфляційні втрати), що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача:
від суми 730 680,86 грн. за період прострочення 29.11.2021 р. - 14.03.2025 р. становить - 386 410,32 грн.;
від суми 1 083 454,15 грн. за період прострочення 28.11.2023 р. - 14.03.2025 р. становить - 162 845,00 грн.,
загальна сума Інфляційного збільшення суми заборгованості (інфляційні втрати), що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 549 255,32 грн. (386 410,32 + 162 845,00 = 549 255,32).
Три проценти річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача:
від суми 730 680,86 грн. за період прострочення 29.11.2021 р. - 14.03.2025 р. становить - 72 127,21 грн.
від суми 1 083 454,15 грн. за період прострочення 28.11.2023 р. - 14.03.2025 р. становить - 42 032,08 грн.
Загальна сума трьох процентів річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 114 159,29 грн. (72 127,21 + 42 032,08 = 114 159,29).
Отже, з Відповідача на користь Позивача на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню за період прострочення зобов'язань інфляційні втрати у розмірі 549 255,32 грн., три проценти річних у розмірі 114 159,29 грн.
А тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.
14.04.2025 року до суду надійшов відзив уповноваженого представника відповідача на заявлені вимоги в якому вона просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, оскільки вона позбавлена можливості задовольнити вимоги кредитора її померлого чоловіка через причини які від неї не залежать. Відповідач зазначає, що з незалежних від неї причин, вона до цього часу не одержала спадщину. Так, автомобілі тільки були зареєстровані на ОСОБА_5 , але в наявності їх ніколи не було, вона їх не бачила і виявлені вони не були. Будинок АДРЕСА_4 на Осокорках ніколи не приймався в експлуатацію і в зв'язку із розбіжностями між планом та фактичною забудовою, вона позбавлена можливості його узаконити, будинок є самовільним будівництвом. Квартира АДРЕСА_5 має не узаконені капітальні перепланування, які відповідач не має можливості виправити, оскільки це потребує значних матеріальних витрат. Крім того, на все спадкове майно накладено арешт, який не може бути скасовано у зв'язку із постійними запереченнями кредитора. Крім того, спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є ще його мати - ОСОБА_7 , яка згодом померла. Але вона вважається такою що прийнята спадщину та відповідач не входить до кола її спадкоємців.
На виконання вимог ст.1282 ЦК України позивач не надав доказів вартості успадкованого майна, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог.
Також відповідач зазначає, що оскільки рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 року виконане в серпні 2021 року, звернення позивача до суду з цими вимогами є зловживанням правом та способом заробітку грошових коштів за її рахунок.
03.05.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, визначених в позовній заяві. Також представник зазначає, що вартість успадкованого відповідачем майна значно перевищує боргові зобов'язання успадковані за спадкодавцем.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 29.11.2021 року (справа №761/18221/21) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 730680 (сімсот тридцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 86 коп., з яких: 199724 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. - три проценти річних; 514316 (п'ятсот чотирнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 46 коп. - інфляційні втрати; 7140 (сім тисяч сто сорок) грн. 40 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Як встановлено судом під час розгляду зазначеної справи, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 р. у справі № 2-324/11 за позовами: - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_10 , СТ «Тепломережі», Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання права власності на будинок; - ОСОБА_10 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головне управління юстиції у м.Києві, про поділ спадкового майна; - ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики за рахунок спадкового майна; - ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, задоволено частково позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_10 про стягнення боргу за договором позики за рахунок спадкового майна, а саме стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 борг в сумі 956820,00 грн. та судові витрати в сумі 2063,68 грн.
Вказане рішення після його перегляду судами апеляційної та касаційної інстанції у даній частині було залишено без змін та набрало законної сили.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 вказаного рішення, ОСОБА_6 був вимушений звернутись до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період такого невиконання.
Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10.07.2017 р. у справі № 761/25760/16 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, вказаний позов задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 інфляційні втрати у сумі 1068125,13 грн. та три проценти річних у сумі 183237,58 грн., а всього 1251362,71 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 6890,00 грн.
Ухвалами від 17.07.2020 р. та 05.11.2020 р. задоволено заяви ОСОБА_3 та замінено сторону стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішень у справах № 2-324/11 та № 761/25760/16-ц, а саме ОСОБА_6 на його правонаступника ОСОБА_3 .
Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кузя О.Р. від 12.05.2021 р., у нього на виконанні з 28.04.2020 р. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10.07.2017 р. у справі № 761/25760/16, а також з 30.11.2020 р. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання дубліката виконавчого листа, виданого на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 р. у справі № 2-324/11.
Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кузя О.Р. від 11.08.2021 р. про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження № НОМЕР_4 було закінчено з підстави, передбаченої п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 10.08.2021 р. боржником ОСОБА_4 фактично виконано у повному обсязі рішення згідно за виконавчим листом № 2-324/11, а саме сплачено 956820,00 грн.
При цьому судом встановлено, що рішення згідно з виконавчим листом № 761/25760/16 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , інфляційних втрат у сумі 1068125,13 грн., трьох процентів річних у сумі 183237,58 грн. та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у сумі 6890,00 грн., до даного часу залишається боржником невиконаним.
Таким чином суд вважав, що у відповідача на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 р. у справі № 2-324/11, яке було виконано лише 10.08.2021 р., та рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10.07.2017 р. у справі № 761/25760/16, яке на даний час фактично залишається невиконаним, виникли перед позивачем грошові зобов'язання у загальній сумі 2217136,00 грн.
За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що відповідачем свої грошові зобов'язання перед позивачем, які виникли на підставі рішень судів про стягнення з нього коштів у загальному розмірі 2217136,00 грн., своєчасно не виконано, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 199724,00 грн. та три проценти річних, які складають 514316,46 грн. за прострочення виконання цих грошових зобов'язань за період з 10.08.2018 р. по 10.08.2021 р.
Рішення не оскаржувалось ОСОБА_4 , набрало законної сили та 15.02.2022 року позивачу видано виконавчий лист на його примусове виконання. 19.08.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. розпочате виконавче провадження №75843029 з примусового виконання виконавчого листа.
В подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 28.11.2023 року (справа №761/25760/16) рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_6 інфляційні втрати у розмірі 967 421 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 110 099 грн. 84 коп. та судові витрати у розмірі 5932 грн. 97 коп. В решті вимог відмовлено.
Судом встановлено та зазначено в постанові, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року у справі №2-324/11 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики у розмірі 956 820 грн в межах дійсної вартості спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 : 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини дачного будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частини автомобіля «Toyota Land Cruiser», 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 1/2 частини автомобіля «БМВ-325», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2012 року рішення суду в частині стягнення зазначеної суми боргу з ОСОБА_4 залишено без змін.
З 12 червня 2014 на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 956 820 грн. та судового збору у розмірі 2 063, 68 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2011 року відповідачем у добровільному порядку не виконано, а відтак посилаючись на ст.625 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_4 3% річних та інфляційні втрати за період з 28 грудня 2011 року по 15 травня 2017 року з суми заборгованості у розмірі 956820 грн.
Крім того, судом встановлено, що правонаступником ОСОБА_6 , є ОСОБА_3 .
На виконання постанови Київського апеляційного суду м.Києва від 28.11.2023 року, 02.10.2024 року ОСОБА_3 було видано виконавчий лист та 08.10.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. розпочате виконавче провадження №76227511 з примусового виконання виконавчого листа.
З відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 04.06.2025 року вбачається, що стягнення грошових коштів з боржника не відбувалось, кошти в рахунок погашення боргу не надходили.
При зверненні до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач не виконує рішення судів за якими було стягнуто з неї на користь позивача 3% річних за невиконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 року та в подальшому невиконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10.07.2017 року, яке було скасоване та ухвалено Київським апеляційним судом нове судове рішення від 28.11.2023 року, а тому є законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за невиконання вказаних рішень судів.
Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика палата Верховного Суду у своїх постановах звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, виступає способом захисту майнового права та інтересів, які призводять до відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у зв'язку з цим, інфляційних процесів та отримання компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ціна вартості нараховується незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та N 646/14523/15-ц (провадження N 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у. справі N 922/3095/18 (провадження N 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19).
За змістом статей 509 , 524 , 533-535 і 625 ЦК України грошове зобов'язання є зобов'язанням, вираженим у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника виплатити гроші на користь кредитора, яка має право вимагати від боржника виконання цього зобов'язання. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів відповідає зобов'язання боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджені з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в постановах від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц (провадження N 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Як встановлено судом, обов'язок відповідача по сплаті грошових коштів, як спадкоємця померлого ОСОБА_5 виник на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 року.
Зазначене рішення виконане 10.08.2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду м.Києва від 28.11.2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію кредитору втрат, спричинених простроченням виконання грошового зобов'язання боржником (компенсація за знецінення коштів та інфляційні втрати).
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №369/10424/17 зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1282 ЦК України та зазначено, що стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу пов'язуються з нездійсненням спадкоємцем (спадкоємцями) одноразового платежу, а не з фактом ухилення спадкоємця від виконання зобов'язання спадкодавця.
Вказані висновки підтвердженні Верховним Судом у постановах від 23 липня 2018 року у справі №466/10527/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі №456/4355/15-ц, від 21 липня 2021 року у справі №592/13632/17.
Діюче законодавство не передбачає нарахування компенсаційних сум на уже стягнуті компенсаційні суми. На думку суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат на уже стягнуті суми з аналогічною правовою природою, призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача, враховуючи ту обставину, що рішення суду про стягнення боргу було виконане 10.08.2021 року.
На переконання суду позивач не був позбавлений можливості звертатись до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України на суму боргу, яка виникла на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 року з моменту виникнення обов'язку по сплаті коштів, до повного виконання такого обов'язку, тобто до 10.08.2021 року.
Також суд не може прийняти до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №686/21962/15 від 16.05.2018 року, №905/600/18 від 05.07.2019 року, №761/25760/16 від 03.07.2024 року, №161/13011/23 від 23.04.2025 року, оскільки в даних справах 3% річних та інфляційні на підставі положень ст.625 ЦК України нараховувались на основну суму боргу, проте не на компенсаційні суми.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, зобов'язання відповідача зі сплати грошових коштів, які виникли на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року (справа №761/18221/21) та постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року (справа №761/25760/16-ц) носять компенсаційний характер, не є основним зобов'язанням. Основне зобов'язання, яке виникло на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.06.2011 року виконане 10.08.2021 року. Діюче законодавство не передбачає нарахування компенсаційних сум на уже нараховані та стягнуті рішенням суду компенсаційні суми, на підставі зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 12, 13, 76-81, 128, 133, 141, 174, 178, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
вирішив:
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула