Справа № 761/15076/25
Провадження № 3/761/3443/2025
30 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Голуб О.А. при секретарі - Ємці Д.О., за участю прокурора Прокопова О.Е., захисника Фасулакі П.Є., осоиб, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушену старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу документування адміністративних корупційних правопорушень управління запобігання адміністративній корупції Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції Ю. Мерзлюком за протоколом № 45 від 09 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, працюючої на посаді провідного фахівця Інституту наукових досліджень з цивільного захисту НУЦЗ, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного фахівця відділу планування та виконання спеціального фонду Департаменту економіки і фінансів апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій, маючи спеціальне звання «підполковник служби цивільного захисту», будучи суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року N? 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подала 14.04.2024 о 20 год. 47 хв. щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (щорічна за 2023 рік) шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 ст. 172-6 КУпАП.
Захисник Фасулакі П.Є. просив суд закрити провадження у справі, оскільки несвоєчасне подання декларації ОСОБА_1 було зумовлено перебуванням останньої на лікуванні, а сам протокол складно через 1 рік після події.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що не згодна з протоколом складеним відносно неї, причиною несвоєчасного подання декларації стало те, що вона у період часу з 14.03.2024 по 15.04.2024, перебувала на лікуванні за місцем проживання, де було відсутня технічна можливість подати декларацію, у зв'язку із тим, що ноутбук перебував у ремонті. Подала 14.04.2024 при першій можливості. Раніше до цього часу не подавала декларацію, оскільки була впевнена у тому, що подасть вчасно.
Прокурор Прокопов О.Е. підтримав обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та просив суд визнати ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КпАП України, зазначив про те, що на подання декларації, остання мала 3 місяці, а відтак перебування її на лікуванні не є поважною причиною пропуску встановлених законом строків.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КпАП України).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Вина ОСОБА_1 у порушенні Закону України "Про запобігання корупції" підтверджується зібраними доказами у справі у їх сукупності.
У відповідності до ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення.
Так Наказом від 02.05.2018 № 182 Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання старшого начальницького складу - підполковник служби цивільного захисту.
Приписами статті 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію цей Закон, зокрема підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону
Приписами статті 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію цей Закон, зокрема підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону передбачено його розповсюдження на осіб начальницького складу служби цивільного захисту.
Таким чином, головний фахівець відділу планування та виконання спеціального фонду Департаменту економіки і фінансів апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону та суб'єктом відповідальності відповідно до Примітки до статті 172-6 КУпАП, тобто вона зобов'язана виконувати вимоги Закону, в тому числі - зазначені у статті 45 вказаного Закону.
У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону, суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Згідно частини 1 статті 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 12 Закону «Права Національного агентства», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Згідно пункту 15 частини 1 статті 11 Закону «Повноваження Національного агентства», до повноважень Національного агентства належить надання рекомендаційних роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
На виконання вищезазначених вимог,головний фахівець відділу планування та виконання спеціального фонду Департаменту економіки і фінансів апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 , була зобов'язана подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, не пізніше 31.03.2024.
Натомість така декларація була подана ОСОБА_1 лише 14 квітня 2024 року, тобто несвоєчасно, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та міститься на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, а також даними листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 24.03.2025 № 47-06/24722-25 щодо Послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 в період з 31.12.2023 по 16.04.2024 встановлено, що декларація особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік має ідентифікатор документу d42eca1a-4d1f-4d6f-95a4-0bd8177b1b61, та відповідно до послідовності дій документ з таким ідентифікатором був створений 14.04.2024 о 18 год. 39 хв.
Будь-яких об'єктивних даних, щодо неможливості подання декларації в установлений законом строк, ОСОБА_1 не надала.
Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 щодо неможливості подачі декларації у зв'язку з перебуванням на лікуванні, оскільки остання таке лікування проходила амбулаторно та у період часу з 14.03.2024 по 15.04.2024, крім того, судом не беруться до уваги доводи щодо технічної неможливості подати декларацію, у зв'язку із перебуванням ноутбуку у ремонті, оскільки останньою не було здійснено будь-яких дій щодо пошуку іншої можливості для подання декларації.
Щодо доводів захисника з приводу того, що протокол відносно ОСОБА_1 складено майже через рік, то такі доводи не впливають на обставини встановлені судом та не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки, відповідно до положень ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Таким чином, ОСОБА_1 несвоєчасно подала без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Враховуючи дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Також слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 172-6 КУпАП,275-280,283-287 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Голуб О.А.