Справа № 761/29268/23
Провадження № 2-др/761/168/25
23 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Мальцева Д.О.,
при секретарі: Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рижай Анни Андріївни про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Камінська Інна Михайлівна про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, -
У травні 2025 р. представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рижай Анною Андріївною було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій остання просила суд: стягнути з позивача 30 000,00 грн. на відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, представник відповідача зазначила, що відповідачем - ОСОБА_1 були понесені судові витрати у розмірі 30 000,00 грн. та посилаючись на ст. 141,142 ЦПК України, просить суд їх стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 .
Крім того представник відповідача зазначає, що позивачем були вчинені необгрунтовані дії, а саме заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та не оплачено коштів за її проведення, у зв'язку з чим експертиза у справі так і не проводилась, після чого позивач скористався правом на залишення позовноїї заяви без розгляду. Відповідач погоджується, що залишення позовної заяви без розгляду є беззаперечним правом позивача, але через дії позивача відповідач поніс витрати на послуги адвоката, які вважає підлягають відшкодуванню зі сторони позивача.
18.06.2025 р. представником позивача до суду подано заперечення на вказану заяву, відповідно до яких, позивач просив суд відмовити в задоволенні вказаної заяви. В обґрунтування своєї позиції, позивачем зазначено, що відповідачем не було надано доказів фактично понесених судових витрат, не обґрунтовано заявленого розміру судових витрат, а також порушено строк подання вказаної заяви.
В судове засідання сторони не з'явилися, на адресу суду надійшла заява від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської Інни Михайлівни про розгляд справи за її відсутності. Інші учасники в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, поважності причини неявки суду не повідомляли.
Дослідивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Відповідно до ч.4 ст 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, ч. 5 ст. 142 ЦПК України визначено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, саме внаслідок необґрунтованих дій позивача у разі залишення позову без розгляду.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року по справі №521/3011/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц зазначено, що «учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року справа № 318/89/18, виклав наступну правову позицію, "... що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Так, представником відповідача у заяві не наведено аргументів щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що дає право на стягнення судових витрат, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України. У суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позов, або вчинено інші процесуальні дії необґрунтовано, тобто зловживаючи своїми саме процесуальними правами.
З огляду на вищевикладене, доводи та мотиви заяви про компенсацію судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки такі витрати на правову допомогу виникли не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачкою своїх процесуальних прав, зокрема, права на представництво інтересів в суді.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 259-261, 353-354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рижай Анни Андріївни про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Камінська Інна Михайлівна про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту,- залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: