Справа № 761/3786/25
Провадження № 2-а/761/537/2025
01 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участі секретаря: Лишняк А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови та закриття провадження,
В січні 2025р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №ВОБр-904 від 16.01.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Свій позов, позивач обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не містить виклад обставин і суті адміністративного правопорушення, в постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, а також дотримання норм Конституції України, інших вимог КУпАП щодо розгляду справи. Вказана постанова не була розглянута в належний спосіб, а саме розгляд не відбувався по суті. Про що може свідчити командир підрозділу підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який є безпосереднім командиром ОСОБА_1 , та який був присутній у ІНФОРМАЦІЯ_3 під час вручення оспорюваної постанови на підпис ОСОБА_1 , а саме 16.01.2025р. Відповідачем не надано доказів, що саме ним, як начальником ТЦК СП (або РТЦК СП) було розглянуто справу, а не лише формально підписано постанову, а справу було розглянуто та складено постанову іншою посадовою особою, яка не має права розглядати справи за ст. 210-210-1 КУпАП.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2025 р. здійснено перехід в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відзив на позов стороною відповідача не подавався.
В судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2025 року, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що йому не було надано можливість скористатись своїми правами, фактично розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не відбувався, була відсутня особа яка винесла оскаржувану постанову. Крім того, не було надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме доказів направлення йому та отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на виклик за якою він не з'явився, чим вчинив адміністративне правопорушення. Зазначає, що фактично він не отримував та не був викликаний повісткою вказаною у протоколі про вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначив, що є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_6» з 26.01.2024 року.
В судове засідання, яке відбулось 01.07.2025 року, відповідач не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши представника позивача, свідка, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, повісткою №А-6683-1 ОСОБА_1 викликано до медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення своїх персональних даних на 16 січня 2025 року.
16.01.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці з метою проходження медичного огляду де йому було під підпис вручено протокол про адміністративне правопорушення №ВОБр-904 від 16.01.2025 та постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення №ВОБр-904 від 16.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до постанови № ВОБр-904 від 16.01.2025, 16.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не прибув до центру комплектування та соціальної підтримки по повістці №1401460 від 25.11.2024 року у визначені в ній час і термін. Отже, в порушення вимог абз. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2025 року, свідок ОСОБА_2 надав показання в яких зазначив, що він був присутній із позивачем та адвокатом позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 під час явки позивача на виклик за повісткою до приміщення відповідача, де позивачу була вручена оскаржувана постанова. Зазначив, що розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП не відбувалось, з кабінету вийшла співробітник ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомила позивача про те, що його було притягнуто до відповідальності та вручила під підпис оскаржувану постанову. Співробітник ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Києві не надала будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім того, у зв'язку із тим, що фактично не було проведено розгляду справи, позивачу не було надано можливості реалізувати свої права. Особа яка винесла оскаржувану постанову була відсутня при її врученні позивачу. Зазначив, що позивач є добровольцем, який уклав контракт з ІНФОРМАЦІЯ_6» з 26.01.2024 року.
Частина 1 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
За змістом частини 2 вказаної статті, передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
За змістом частини 3 вказаної статті, передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, суддя звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду доказів направлення, вручення та ознайомлення позивача з повісткою №1401460 від 25.11.2024 року, за викликом по якій позивач не з'явився до відповідача, що стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження винуватості позивача у вчинені правопорушення, що, в свою чергу, позбавляє можливості встановити факт вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв'язку із цим, суддя дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року по справі №524/9827/16-а порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем дій, передбачених положеннями ч. 3 ст. 210 КУпАП, суддя дійшов висновку про скасування постанови про адміністративне правопорушення № ВОБр-904 від 16.01.2025р. та закриття справи про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів Верховного Суду у пункті 33 постанови від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначила, що вважає безпідставним врахування судом першої та апеляційної інстанції пояснень відповідача в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення тільки такої особи у цій справі не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами: доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 звертає увагу на приписи ст.251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Суд бере до уваги, що відповідачем не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, не надано жодних документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, які стверджували б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні із вказаним позовом було сплачено 605,60 грн. судового збору.
Позовні вимоги задоволені повністю, а тому судові витрати потрібно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови та закриття провадження- задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2025 № ВОБр-904 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: