Справа №760/21928/24
Провадження №2/760/2731/25
30 червня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Омельян Я.С.,
розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, про встановлення факту про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю,
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Штундер Я.Г. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М., в якому просить:
- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з лютого 2013 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;
- визнати право спільної часткової власності ОСОБА_2 на частку грошових коштів ОСОБА_3 , які знаходяться у АТ «Універсал Банк», які були нажиті в період спільного проживання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2024 року для розгляду визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано докази від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халяки Н.М.
17 червня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді, в якій він просить відвести суддю Солом'янського районного суду м. Києва Аксьонову Н.М. від розгляду цивільної справи №760/21928/24 у зв'язку з наявними сумнівами щодо об'єктивності та неупередженості судді. В обґрунтування поданої заяви вказав, що провадження у справі було відкрито лише через п'ять місяців після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Вважає, що суд мав повернути позовну заяву на підставі ч.5 ст.185 ЦПК України, оскільки у визначений в ухвалі строк сторона позивача не усунула недоліки позовної заяви. Крім того, на заяви його представника - адвоката Стаценка Д.Р. про повний доступ до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд» станом на 17 червня 2025 року жодних матеріалів не надано. Також адвокат не міг об'єктивно бути присутнім на першому судовому засіданні, яке відбулося 20 травня 2025 року, адже його не залучили до справи, як представника. Доступ було надано лише 27 травня 2025 року після подання адвокатського запиту. Також стало відомо, що суд протокольною ухвалою продовжив строк для подання відзиву на позовну заяву до 30 травня 2025 року включно, проте жодним чином про це не повідомив. Про це вони з представником дізналися за три дні до спливу строку. Водночас коли позивач удруге не усунув недоліки позовної заяви, позивачу та його представнику тричі направлялися листи - 04 березня 2025 року адвокату Штундеру Я.Г., 10 березня 2025 року - адвокату Штундеру Я.Г. та позивачу ОСОБА_2 . Відтак, викладене викликає сумніви в об'єктивності та неупередженості судді та свідчить про очевидну прихильність до сторони позивача.
Розглянувши указану заяву про відвід, суд приходить до такого висновку.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено статтею 40 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина 3 ст.40 ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Так, відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Разом з тим із заяви ОСОБА_1 не встановлено особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, а також її заінтересованості у результаті розгляду справи. Фактично зі змісту заяви про відвід вбачається, що заявник не погоджується з процесуальними діями головуючого під час розгляду справи. Думка заявника про упередженість та необ'єктивність судді носить характер припущень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому на підставі ч.3 ст.40 ЦПК України заяву про відвід необхідно передати для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Керуючись статтями 36, 40, 260, 353 ЦПК України, суд
Заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, про встановлення факту про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, - визнати необґрунтованою та передати її для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова