Номер провадження 2/754/2348/25
Справа №755/21111/24
Іменем України
08 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Галась І.А.,
за участю секретаря - Кирилова А.А.
за участі представника відповідача - Мурдея А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Ціна позову 268 853,87 гривень.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 зазначає, що з 02 листопада 1987 року він праціє на Державному підприємстві «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаді начальника бюро. З вересня 2022 року по серпень 20254 року (включно) утворилася заборгованість по заробітній платі, що підтверджується довідкою №228 про доходи, виданою Державним підприємством «ІНФОРМАЦІЯ_1» 17.09.2024 року. Згідно даної довідки йому за весь вказаний період було нараховано 301108,99 грн. з яких виплачено 32255,12 грн. Тобто сума боргу складає: 301108,99 грн.-32255,12 грн. = 268853,87. Порушення його прав підприємством має тривалий характер, тому він вимушен звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі передано для розгляду за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
Справа надійшла до суду 13 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року, відкрито спрощене позовне провадження.
26.03.2025 року представником відповідача Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» - Поліщук Д.А. на адресу суду через систему « Електронний суд» подано відзив на позовну заяву відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.
У відзиві вказується, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що порушення строків сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
В даному випадку в затримці розрахунку Позивача при звільненні не було факту вини Відповідача, оскільки мали місце обставини які не залежали від волі Відповідача та які унеможливлювали проведення розрахунку із Позивачем та полягали в наступному:
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України було підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (надалі - Указ). Даним Указом із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, строком спочатку на 30 діб, а потім відповідними наказами військовий стан було продовжено до 12.08.2024 року. З початком повномасштабної війни в Україні з числа працівників ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» було мобілізовано на військову службу 34 працівника, які безпосередньо приймають участь у постачанні деталей, збиранні повітряних суден, відповідають за перевірку та налагодження, тощо (cписок мобілізованих працівників ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1»).
Більше того, військова агресія російської федерації проти України, захоплення українських територій, блокади морських українських портів, масові бомбардування, артилерійські та ракетні обстріли населених пунктів України ставить під загрозу продовження капітального ремонту літаків на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» із залученням співвиконавців, виробників та спеціалізованих постачальників.
Так, через вказані обставини Наказом Підприємства № 45 від 24.02.2022 року (наказ додається) було оголошено простій на Підприємстві.
Окрім того, у зв'язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться Підприємство, припиненням сполучення між містами, відсутності можливості дістатися до місця виконання посадових обов'язків та відсутності можливості виконувати свої посадові обов'язки у дистанційному режимі та керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Наказом Підприємства №46 від 24.03.2022 року (наказ додається) призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 з переважною більшістю працівників ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Окрім цього, 25.11.2023 року військовослужбовцями збройних сил російської федерації, з використанням БпЛА типу «Shahed», здійснено бомбардування ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023101110000866 від 25.11.2023 року), у результаті якого на Підприємстві сталися вибухи, які спричинили пожежу у виробничих приміщеннях (Довідка Солом'янського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві від 30.01.2024 року), де було знищено повітряні судна, майно, будівлі та споруди. Даний факт, підтверджується Актом про пожежу від 25.11.2023.
Можливість ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» використовувати банківські рахунки, відкриті в установах інших банків була відсутня у зв'язку із їх блокуванням та арештом на підставі зведеного виконавчого провадження яке сформувалося, в більшій мірі, у зв'язку з фактично повною зупинкою підприємства через воєнний стан.
В подальшому зазначені обставини призвели до неодноразового оголошення простою на Підприємстві, а саме через не можливість виконання завдань та існування загрози нанесення чергових ракетно-бомбових ударів по підприємствам оборонно - промислового комплексу України, з виникненням ситуації, небезпечної для життя та здоров'я працівників Підприємству.
08.07.2024 збройні сили рф повторно здійснили ракетний обстріл цивільного об'єкту за адресою АДРЕСА_2, що призвело до пошкодження будівель та споруд Підприємства (яке перебуває на суміжній земельній ділянці) за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом огляду від 08.07.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 08.07.2024, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.07.2024, а також витягом з ЄРДР. Внаслідок чого, Наказом №113 від 08.07.2024 оголошено простій 08.07.2024 року.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами, Підприємство не могло відновити свою господарську діяльність в повному обсязі, що зумовило поступове погіршення фінансового становища ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» (копії фінансових звітностей за 2022- 2024 роки додаються).
Станом на сьогоднішній день форс-мажорні обставини - військова агресія рф проти України, та воєнний стан в Державі тривають.
Виходячи з вищенаведеного, зазначені обставини повністю виключають вину Відповідача в затримці проведення розрахунку при звільненні Позивача.
Щодо поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву Представник Відповідача ознайомився із матеріалами справи № 755/21111/24 лише 20.02.2025 року (підтвердження наявне в матеріалах справи). Таким чином, крайнім строком на подачу відзиву на позовну заяву є 07.03.2025 року.
Зазначаємо, що для підготовки відзиву необхідно було підняти документацію Підприємства та проаналізувати її, що ускладнено в умовах військового стану та відсутності повноцінної господарської діяльності внаслідок ризику обстрілу Підприємства ворожою авіацією (беручи до уваги, специфіку діяльності підприємства - «ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» є підприємством оборонно-промислового комплексу, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83), що ціллю ворога є стратегічні об'єкти інфраструктури) та знаходження більшості працівників Підприємства у стані призупинення та простої (через повітряні тривоги, в зв'язку із загрозою обстрілів ворожою авіаційною
технікою).
Так, у зв'язку з військовою агресією з боку російської федерації, продовженням строку дії воєнного стану в Україні до 07 лютого 2025 року, закриттям злітно - посадкової смуги для приймання в ремонт літаків - Наказом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» № 159 від 05.11.2024 року з 11.11.2024 по 17.01.2025 для працівників Підприємства встановлено неповний робочий тиждень із робочими днями: вівторок та середа, вихідними днями: четвер, п'ятниця, субота, неділя та понеділок (дводенний робочий тиждень).
Наказом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» № 15 від 17.01.2025 було змінено пункт 1 наказу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» № 159 від 05.11.2024 року та подовжено дію неповного робочого часу до 28.02.2025 року. Наказом ДП «ІНФОРМАЦІЯ_1» № 46 від 28.02.2025 подовжено дію неповного робочого часу до 31.03.2025 року.
Отже, причини наведені вище унеможливлюють ведення господарської діяльності в нормальному режимі, через що Відповідачем було пропущено строки для подачі відзиву на позовну заяву.
Позивач до розгляду не з"явився, в поданій суду заяві прсив вирішити спір за його відсутності.
Представник відповідача прити задоволення позову заперечував.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1-4ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. (ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже,стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Тобто, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Згідно із ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 242/3051/18про стягнення заборгованості по заробітній платі встановив, що «Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.
Звертаючись до суду, позивач вказав про наявність у відповідача перед ним заборгованості із заробітної плати, яка ним не отримувалася протягом вересня 2022 року по серпень 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.
Відповідно до ч.1ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно із ч.2ст.30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, у тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. У разі відсутності працівника на робочому місці у табелі обліку використаного робочого часу проставляється позначка «НЗ» - неявка з нез'ясованих причин.
Отже, враховуючи вимоги Кодексу законів про працю України,Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розкладу, розцінок та норм праці, наказів та розпоряджень (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табелю обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей. Отже, згідно з наведеними вище положенням трудового законодавства, роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу. Табель обліку робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 справа №2040/7558/18.
Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №493/2031/17 дійшов також висновку, що належним підтвердженням кількості фактично відпрацьованих годин, є табель обліку використання робочого часу.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, як вказано, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 359/4305/20 (провадження № 61-7835св21) єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні". Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів".
З доданих позивачем документів, а саме: довідки про доходи від 17.09.2024 №228 - загальна сума заборгованості позивача по заробітній платі становить 268 853, 87 грн.
З огляду на те, що у визначені законодавством строки відповідачем не виплачено заробітну плату позивачу, що призвело до втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, поданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано, відтак з Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» на корить позивача підлягає стягненню нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 268 853, 87 грн. з урахуванням утримання в розмірі 59 719,28 грн., тобто до виплати належить 209 137,59 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 116,117 КЗпП України, ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268354-355 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 209137 гривень 59 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя