Номер провадження 2/754/860/25
Справа №754/13406/24
Іменем України
08 липня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Галась І.А.,
при секретарі судових засідань - Кирилова А.А.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального (позовного) провадження за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клубний будинок Корнер», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клубний будинок Корнер» (м. Київ, вул.. Пожарського, 16Б, офіс 111) про звернення стягнення на предмет іпотеки. Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
26.02.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено укладено договір позики.
Згідно умовами Договору позики ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 у власність грошові кошті в сумі 313 012 (триста тринадцять тисяч дванадцять ) гривень 00 копійок, що на дату укладання Договору було еквівалентно 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути отримані кошти до 26.08.2019 року включно.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики, 26.02.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 796.
Згідно з договором іпотеки, в іпотеку ОСОБА_4 передано квартиру АДРЕСА_3 . Квартира має загальну площу 35,8 кв.м. та житлову площу 19,7 кв.м. та день укладення договору іпотеки належала ОСОБА_3 на праві власності.
Право власності ОСОБА_3 на квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2018 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності індексний №145563553, номер запису про право власності № 28928124, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694114980000.
25.10.2019 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ТОВ «Клубний Будинок Корнер» укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки, що посвідчений 26.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. № 796, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4064, яким викладено преамбулу договору іпотеки в новій редакції та змінено Іпотекодавця ОСОБА_3 на ТОВ «Клубний Будинок Корнер».
Також Договором про внесення змін №1 до Договору іпотеки змінено предмет іпотеки, у зв'язку з чим пункт 1.2 Договору іпотеки викладено в новій редакції, якою змінено предмет іпотеки та передбачено, що предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_4 . Квартира складається з однієї житлової кімнати, має загальну площу 44,7 кв.м. та житлову площу 18,9 кв.м. та належить Іпотекодавцю (ТОВ «Клубний Будинок Корнер») на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 03.09.2019 року за реєстровим № 3551,3552.
Право власності ТОВ «Клубний Будинок Корнер» на зазначену вище квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.09.2019 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності індексний №181296163, номер запису про право власності № 33255899, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1711740680000.
20.06.2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги за договором позики від 26.02.2019 року. Умовами договору про відступлення права вимоги передбачено, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла право вимоги за договором позики від 26.02.2019 року, що був укладений між ОСОБА_4 ОСОБА_3 . В силу укладеного договору про відступлення права вимоги Позивач отримала право (замість ОСОБА_4 ) вимагати від Позичальника виконання всіх зобов'язань за Договором позики.
Також 20.06.2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 500.
Умовами договору про відступлення прав за договором іпотеки, передбачено, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 набула права вимоги за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 26.02.2019 року та зареєстровано в реєстрі за № 796, договором про внесення змін №1 до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4064.
ОСОБА_3 порушила умови договору позики та не повернула суму позики у встановлений строк.
Ухвалою судді від 30.09.2024 відкрито провадження у справі та визначено здійснити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
05 грудня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Відповідач серед інших заперечень зазначав, що договір позики є неукладеним, сума позики не могла бути видана у долларах США на дату її отримання та на неправильність розрахунків Позивача. Також 05.12.2024 року відповідачем подано клопотання про витребування доказів.
Представником позивача подано до суду заперечення проти задоволення клопотання про витребування доказів.
06 грудня 2024 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про участі в судовому засіданні режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою судді від 09 грудня 2024 року заяву представника відповідача - адвоката Каранди О.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду.
12.02.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів та задоволено вказане клопотання частково.
Відповідно до ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 12.02.2025 року, суд ухвалив забезпечити докази в цивільній справі, шляхом витребування у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олени Олександрівни засвідчену копію довіреності від ОСОБА_4 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. 31.01.2018 №130 про уповноваження Толстікової Людмили Іванівни діяти від імені ОСОБА_4 .
Відповідно до ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 12.02.2025 року, суд ухвалив забезпечити докази в цивільній справі, шляхом витребування у Приватного нотаріуса Київського міського округу Астраускас Людмили Єрофеївни засвідчену копію довірености від ОСОБА_3 посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. 23.10.2019 №1288 про уповноваження ОСОБА_5 діяти від імені ОСОБА_3 .
Відповідно до ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 12.02.2025 року, суд ухвалив забезпечити докази в цивільній справі, шляхом витребування у Приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Писаковської Ольги Іванівни засвідчену копію довіреності від ОСОБА_2 посвідчену приватним нотаріусом Кропивницького міського Нотаріалного округу Кіровоградської області Писаковською О.І. 21.12.2021 №1166 про уповноваження Коновал Наталії Ввікторівни діяти від імені ОСОБА_2
19.03.2025 року на виконання вимог ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 12.02.2025 року, 11.03.2025 року №34/01-16 від Приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Писаковської Ольги Іванівни надійшла засвідчена копію довіреності від ОСОБА_2 посвідчену приватним нотаріусом Кропивницького міського Нотаріалного округу Кіровоградської області Писаковською О.І. 21.12.2021 №1166 про уповноваження Коновал Наталії Ввікторівни діяти від імені ОСОБА_2
20.03.2025 року на виконання вимог ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 12.02.2025 року, 13.03.2025 року №13/01-16/2025 від Приватного нотаріуса Київського міського округу Астраускас Людмили Єрофеївни надійшла засвідчена копія довірености від ОСОБА_3 посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. 23.10.2019 №1288 про уповноваження ОСОБА_5 діяти від імені ОСОБА_3
25.03.2025 відповідачем подано клопотання про долучення доказів в тому числі копії розписок про часткове погашення позики ОСОБА_3 .
Відповідно до ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 26.03.2025 року, суд ухвалив Повторно забезпечити докази в цивільній справі, шляхом витребування у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олени Олександрівни засвідчену копію довіреності від ОСОБА_4 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. 31.01.2018 № 130 про уповноваження Толстікової Людмили Іванівни діяти від імені ОСОБА_4
25.04.2025 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму погашення позики ОСОБА_3 .
Третя особа протягом розгляду справи в підготовчому провадженні не з'являлась, про дату та місце судових засідань повідомлялась належним чином.
29.04.2025 року Деснянським районним судом міста Києва підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.
06.06.2025 року на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року яка внесена до протоколу судового засідання від 26.03.2025 року від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олени Олександрівни надійшла засвідчена копія довіреності від ОСОБА_4 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. 31.01.2018 №130 про уповноваження Толстікової Людмили Іванівни діяти від імені ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про призначення судового засідання повідомлена належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 26.02.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено укладено договір позики.
Умовами договору позики передбачено, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 у власність грошові кошті в сумі 313 012 (триста тринадцять тисяч дванадцять ) гривень 00 копійок, що на дату укладання Договору було еквівалентно 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути отримані кошти до 26.08.2019 року включно.
Відповідно до пункту 4.1 договору позики своїм підписом під цим договором позичальник підтверджує факт отримання ним грошових коштів від позикодавця в сумі 313 012 (триста тринадцять тисяч дванадцять ) гривень 00 копійок, що на дату укладання Договору було еквівалентно 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладання цього договору.
В пункті 15 договору позики зазначено, що сторонам відомі та зрозумілі умови позики, про чинність правочину, порядок укладання договору позики та його правові наслідки, у тому числі (але не обмежуючись) зміст ст.ст. 167, 177, 179, 533, 625, 1046-1052 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 59, 64, 65, 74 Сімейного кодексу України.
Згідно з п. 2.2 договору, позика повертається у строки та порядку, визначеному пунктом 2.6. цього договору, у гривнях за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на день кожної передачі грошових коштів в рахунок повернення позики.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що про кожен факт повернення позики або її частини в готівковій формі позикодавець або уповноважена ним особа надає позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів.
У відповідності до п. 2.6. договору, позика повертається частинами в наступному порядку:
а) в строк до 26.03.2019 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 250 (двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору;
б) в строк до 26.04.2019 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 250 (двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору;
в) в строк до 26.05.2019 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 250 (двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору;
г) в строк до 26.06.2019 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 250 (двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору;
д) в строк до 26.07.2019 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 250 (двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору;
е) в строк до 26.08.2019 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 10 250 (десять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копії розписок, якими підтверджується часткове погашення позики на загальну суму еквівалентну 3000,00 доларів США.
Погашення позики на суму еквівалентну 3000, 00 доларів США також визнається Позивачем, що вбачається з поданої заяви про зменшення позовних вимог на вказану суму погашення позики.
Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк (стаття 610 ЦК України).
За положеннями ст. 525, 526 ЦЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Також, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Верховний Суд в постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц вказав: «Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18».
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування позикою позову за період з 26.02.2019 року по 26.08.2019 року в розмірі 26 529,67 грн.
Оскільки у Договорі позики не зазначені проценти та не вказано, що він безпроцентний, а предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні, Позивач має право та підстави нарахувати проценти за Договором позики за період його дії в межах строку, встановленого для повернення позики.
З приваду посилання сторони відповідача, щодо того, що умовами договору позики сплата процентів не передбачена, суд вважає їх безпідставними, оскільки дія ст. 1048 ЦК України встановлює можливість стягнення процентів за позикою, якщо такі умови не передбачені самим договором.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 26 529,67 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних на суму нарахованих процентів за позикою за період з 27.08.2019 року по 15.03.2022 року в розмірі 2 030,06 грн. та інфляційні втрати за час прострочення повернення відсотків за період з 27.08.2019 року по 15.03.2022 року в розмірі 5 420,22 грн.
Всупереч умов договору позики ОСОБА_3 своєчасно не здійснила погашення суми позики, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
Сума заборгованості ОСОБА_3 за договором позики перед позивачем складає 389 279,95 грн., з яких 355 300,00 грн. що за середнім курсом продажу долара США комерційними банками еквівалентно 8500,00 доларів США - заборгованість з повернення позики, 26 529,67 грн. відсотки за користування позикою, інфляційні втрати на суму процентів - 5 420,22 грн., та 2 030,06 грн. - 3% річних на суму процентів.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики, 26.02.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 796.
Згідно з договором іпотеки, в іпотеку ОСОБА_4 передано квартиру АДРЕСА_3 . Квартира має загальну площу 35,8 кв.м. та житлову площу 19,7 кв.м. та день укладення договору іпотеки належала ОСОБА_3 на праві власності.
Право власності ОСОБА_3 на квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2018 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності індексний №145563553, номер запису про право власності № 28928124, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694114980000.
25.10.2019 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ТОВ «Клубний Будинок Корнер» укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки, що посвідчений 26.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. № 796, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4064, яким викладено преамбулу договору іпотеки в новій редакції та змінено Іпотекодавця ОСОБА_3 на ТОВ «Клубний будинок Корнер».
Також Договором про внесення змін №1 до договору іпотеки змінено предмет іпотеки, у зв'язку з чим пункт 1.2 договору іпотеки викладено в новій редакції, якою змінено предмет іпотеки та передбачено, що предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_4 . Квартира складається з однієї житлової кімнати, має загальну площу 44,7 кв.м. та житлову площу 18,9 кв.м. та належить Іпотекодавцю (ТОВ «Клубний будинок Корнер») на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 03.09.2019 року за реєстровим № 3551,3552.
Право власності ТОВ «Клубний будинок Корнер» на зазначену вище квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.09.2019 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності індексний №181296163, номер запису про право власності № 33255899, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1711740680000.
Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (за ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 7 цього Закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлене наступне:
- у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки , якщо інше не передбачено законом;
- право іпотеко держателя звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи, якщо іпотекодержатель та правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше;
- звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя;
- звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно з ст.35 Закону «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Положеннями ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 березня 2018 року у справа № 760/14438/15-ц (способи звернення стягнення на предмет іпотеки) зазначила, що «Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя».
Велика Палата Верховного у Постанові від 21 березня 2018 року у справа № 760/14438/15-ц (способи звернення стягнення на предмет іпотеки) зазначила, Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Разом з тим у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особіпокупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).
20.06.2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики від 26.02.2019 року. Умовами договору про відступлення права вимоги передбачено, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла право вимоги за договором позики від 26.02.2019 року, що був укладений між ОСОБА_4 ОСОБА_3 . В силу укладеного договору про відступлення права вимоги Позивач отримала право (замість ОСОБА_4 ) вимагати від Позичальника виконання всіх зобов'язань за Договором позики.
Також 20.06.2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 500.
Умовами договору про відступлення прав за договором іпотеки, передбачено, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 набула права вимоги за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 26.02.2019 року та зареєстровано в реєстрі за № 796, договором про внесення змін №1 до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4064.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 порушила умови договору позики та не повернула суму позики у встановлений строк.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом (ст.525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Положеннями ст.611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України)
Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування спливу строків позовної давності до позовних вимог, які виникли та нараховані більше ніж три роки до подання позовної заяви.
Відповідно до положень ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Варто зазначити, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року і було неодноразово продовжено, востаннє його було продовжено до 30.06.2023 року.
Позовна давність станом на 12.03.2020 року не сплила, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану
З письмових матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору позики, позика мала бути повернутою до 26.08.2019 року.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Таким чином, станом на дату подачі позову - 03.09.2024 строк позовної давності не був пропущений.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій у розмірі 5 126,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 546, 550, 551, 572, 575, 589, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клубний будинок Корнер» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 26.02.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 796 з врахуванням внесених змін договором про внесення змін №1 до договору іпотеки від 25.10.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 4064 - квартиру АДРЕСА_4 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Клубний будинок Корнер» (адреса: місто Київ, вулиця Пожарського (Деснянський район), будинок 16-Б, офіс 111, код ЄДРПОУ 43204502), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )., за договором позики від 26.02.2019 року у розмірі 389 279,95 грн., з яких 355 300,00 грн. що за середнім курсом продажу долара США комерційними банками еквівалентно 8500,00 доларів США - заборгованість з повернення позики, 26 529,67 грн. відсотки за користування позикою, інфляційні втрати на суму процентів - 5 420,22 грн., та 2 030,06 грн. - 3% річних на суму процентів, на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) шляхом продажу на прилюдних торгах за процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежного експерта на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клубний будинок Корнер» (адреса: місто Київ, вулиця Пожарського (Деснянський район), будинок 16-Б, офіс 111, код ЄДРПОУ 43204502), на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 5 126,10 грн. (п'ять тисяч сто двадцять шість грн. 10 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.А. Галась