Справа № 588/618/25
провадження № 3/588/298/25
07 липня 2025 року м. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за частиною 5 статті 126 КУпАП,
ОСОБА_1 04.04.2025 о 14 годині 14 хвилин у м.Тростянець, дорога Н-12 км.56 керуючи транспортним засобом не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За даними протоколу правопорушення вчинено повторно протягом року, а саме 29.10.2024 ОСОБА_1 постановою ЕНА 3369371 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Судові засідання у справі відкладались неодноразово.
Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП знайшла підтвердження, з огляду на таке.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП, полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за обставин, установлених судом, підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №290508 від 04.04.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП (а.с. 4);
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3369371 від 29.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, зокрема в тому, що він керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії (а.с. 6);
- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні дані про керування ОСОБА_1 (а.с. 8).
Враховуючи викладене, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом, повторно протягом року керував транспортним засобом.
Згідно довідки, складеної старшим інспектором з ОД відділу адміністративної практики УПП в Сумській області Департаменту патрульної поліції Ольги Западні у відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня. Відомості щодо належності транспортного засобу AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_1 відповідно до інформаційно-пошукових систем МВС України не встановлено (а.с. 7).
Правопорушення вчинене ОСОБА_1 не пов'язане з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішенні спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особи обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
Досліджуючи питання поширення гарантій статті 6 Конвенції на дану справу, Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Суд враховує, що адміністративне стягнення за правопорушення передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 40800 грн, разом з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років, мають каральний і стримуючий характер.
Розмір штрафу значно (більше, ніж у 5 разів) перевищує розмір мінімальної заробітної плати в Україні. Крім того, проведений порівняльно-правовий аналіз із санкцією, яка передбачена статтею 382 Кримінального кодексу України за невиконання судового рішення яке може мати форму керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена судом права керування транспортними засобами, вказує, що штраф за адміністративне правопорушення передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП перевищує розмір штрафу за кримінально каране діяння за національним законодавством України.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 військовослужбовець. Конверти з судовими повістками, які були надіслані за адресою вказаною у протоколі поверталися без вручення з відміткою працівника «Укрпошти», що адресат відсутній за вказаною адресою.
З огляду на це, враховуючи що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем, який ймовірно не може перебувати за місцем реєстрації, оформлення адміністративних матеріалів здійснено без представника військової служби правопорядку, суд не вважає належним повідомленням особи повернення поштових відправлень без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Судом вживалися заходи, щодо належного повідомлення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, зокрема 12.06.2025 винесено ухвалу про привід в судове засідання ОСОБА_1 , виконання якої доручено Управлінню патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (а.с.16, 18). Указана постанова суду виконана не була, письмових пояснень про неможливість виконання не надано.
При оформленні адміністративних матеріалів працівником поліції не з'ясовано телефон особи відносно якої складено протокол, тому здійснити ефективне повідомлення про дату розгляду справи військовослужбовця, який проходить службу було неможливо.
Тому, вирішення справи за відсутності ОСОБА_1 , за умови об'єктивно наявної неможливості взяти участь в судовому засіданні, становитиме порушення прав визначених пунктами b, c, d статті 6 Конвенції.
Стаття 323 КПК України встановлює обов'язкову участь обвинуваченого у судовому засіданні. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.
Особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Судом не встановлено, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від участі в судовому засіданні. Враховуючи терміни виконання бойових завдань, ОСОБА_1 не мав можливості взяти участь у судовому засіданні у строки встановлені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Проте, за встановлених судом обставин, розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка бажає брати участь у розгляді справи, але не може це зробити через непереборні обмеження пов'язані з несенням військової служби, становитиме суттєве порушення прав передбачених КУпАП, гарантій встановлених Конституцією, КПК України, та статтею 6 Конвенції.
Пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього кодексу.
Оскільки строки накладення адміністративного стягнення, за частиною 5 статті 126 КУпАП України, встановлені статтею 38 КУпАП, на момент розгляду справи судом закінчилися, це є підставою для закриття провадження у справі.
Таким чином, на момент винесення постанови минув встановлений статтею 38 КУпАП строк давності накладення адміністративного стягнення, а тому на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про притягнення особи підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 38 36, 40-1, 126, 283, 284 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП. У зв'язку закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, що встановлений статтею 38 КУпАП, а саме строк давності накладення адміністративного стягнення, провадження по справі в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за частиною 5 статті 126 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Лебедь