Справа №487/4523/25
Провадження №1-кс/487/3207/25
03.07.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152030000932 від 01.07.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 156 КК України,-
03.07.2025 старший слідчий СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025152030000932 за ч. 2 ст. 156 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що в провадженні СВ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030000932 за ч. 2 ст. 156 КК України.
01.07.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке по ступеню тяжкості відноситься до тяжких злочинів, а також запобігання ризикам, передбаченим частинами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, лише обрання найбільш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор, підтримала дане клопотання та просила про його задоволення.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , заперечувала проти задоволення клопотання. Посилалась на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеністю неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Просила відмовити у задоволенні клопотання, та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту. Вказувала, що ОСОБА_4 не має наміру переховуватися, а навпаки зацікавлений у сприянні слідству. Просила врахувати дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох дітей, займається волонтерською діяльністю, позитивно характеризується, проживає разом з батьками пенсійного віку, які потребують стороннього догляду та матеріального забезпечення.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні посилався на необґрунтованість підозри, стверджував, що жодних дій відносно неповнолітніх дітей не вчиняв. Просив обрати відносно нього домашній арешт, оскільки має на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні СВ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030000932 за ч. 2 ст. 156 КК України.
Відповідно до клопотання, 30.06.2025 близько 19 годин 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на транспортному засобі марки «Тесла» д.н.з. НОМЕР_1 , приїхав на берег річки Південний Буг розташованого на перетині вулиць Набережна та Бориса Мазолевського, Мала Корениха, місто Миколаїв, де побачив малолітніх ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які грались та купались на поблизу вказаного місця, після чого у останнього виник умисел на вчинення розпусних дій відносно вказаних малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, з метою реалізації свого злочинного умислу що виражався у задоволенні власної статевої пристрасті, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, направлених на порушення нормального фізичного, психічного та соціального розвитку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розуміючі, що вони є малолітніми, використовуючи їх безпорадний стан, оскільки вони не могли правильно розуміти сутність та характер вчинюваних з ними розпусних сексуальних дій через свій вік, вчинив розпусні дії, які виразились в непристойному оголенні свого статевого органу, закликах малолітньої ОСОБА_8 підійти до нього під час вчинення акту онанізму у присутності малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Після вчинення злочину, ОСОБА_4 використовуючи транспортний засіб марки «Тесла» д.н.з. НОМЕР_1 з місця вчинення злочину зник.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, а саме умисне вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
01.07.2025 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 .
02.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Витягом з ЄРДР за № 12025152030000932 від 01.07.2025 року; Електронним рапортом; Протоколом заяви ОСОБА_10 ; Поясненнями ОСОБА_10 ; Протоколом огляду місця події; Протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_8 ; Протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі малолітнього потерпілої ОСОБА_9 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_12 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 .
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 , оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 , міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів клопотання та обставин кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк до восьми років позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування, у тому числі за межами країни чи на непідконтрольній на даний час Україні території. Підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному проваджені, оскільки підозрюваний, не маючи обмежень у пересуванні, буде мати можливість особисто або через спільників, схиляти свідків, потерпілих, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь. Слідчий суддя бере до уваги, що потерпілими у кримінальному провадженні є малолітні, тобто вразлива категорія осіб. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Крім того, наявна вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, враховуючи характер кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 156 КК України, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, у сфері статевої свободи, статевої недоторканості особи.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, який народився у 1979 році, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів не перебуває; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьків пенсійного віку, не працевлаштований.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя вважає, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі кримінального провадження, виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідає меті досягнення дієвості кримінального провадження, та забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування, на думку слідчого судді є необґрунтованим та невиправданим.
Крім того, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відносно малолітніх осіб, слідчий суддя вважає можливим не визначати розмір застави у кримінальному провадженні та не застосовувати щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПКУкраїни,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.08.2025 (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 07.07.2025 о 15.00 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1